Світові тютюнові компанії "Філіп Морріс Україна", "Бритіш Американ Тобакко Україна", JTI і "Імперіал Тобакко" погрожують державі скороченням виробництва та можливим закриттям фабрик в Україні через запровадження фіксованої маржі для оптових і роздрібних торговців сигаретами.
І ця історія важлива не тільки тому, що введені надбавки заплатить у підсумку кінцевий споживач, - для нього вартість пачки сигарет із січня зросте в середньому на 7 грн, отримають які розповсюджувачі та продавці, що не мають жодного стосунку до виробництва. І навіть не тому, що держава без будь-яких підстав грубо втрутилася в комерційні відносини виробників із їхніми дистриб'юторами. Вона важлива тому, що держава не намагається побудувати здорові взаємовідносини навіть із найбільшими платниками податків країни, які щорічно платять до держбюджету понад 50 млрд грн податків і забезпечують майже 400 млн дол. експортної виручки. Уявіть, як вони розмовлятимуть із дрібнішими платниками.
Поправки, якими запроваджуються торговельні націнки на сигарети для дистрибуції, з'явилися в перехідних положеннях законопроєкту про впровадження єдиного рахунку для оплати податків. Цілком правильно, жодного стосунку до регулювання підакцизної продукції цей законопроєкт не мав, а сама поправка передбачала внесення змін до закону про держрегулювання підакцизних товарів. Але поправку пропустили, проєкт прийняли. Уже з листопада виробники будуть зобов'язані продавати сигарети дистриб'юторам за ціною не вище 80% від максимальної роздрібної (МРЦ), а торговельна націнка для оптових і роздрібних розповсюджувачів установлюється на рівні 7 і 13% від МРЦ, відповідно. У підсумку з січня 2020-го з урахуванням уже запланованого підвищення акцизу вартість сигарет для споживача зросте в середньому на 40%. Причому частина додатково заплачених грошей не піде до держбюджету, а осяде в кишенях посередників.
Обурення тютюнових компаній зрозуміле. Їхні взаємовідносини з державою ніколи не можна було назвати хорошими. Розпочати хоча б з того, що, ледь виконавши бажання галузі та затвердивши довгостроковий план підвищення акцизів на тютюн, який передбачає, що у виробників буде можливість підготуватися до наступних змін, уряд одразу почав цей план непрогнозовано змінювати. Причина підвищеної уваги до акцизів проста - у середньому понад 70% від вартості пачки сигарет іде до бюджету у вигляді акцизу та ПДВ. Тобто головним бенефіціаром підвищення акцизів насправді завжди був уряд. І швидше цим, а не турботою про здоров'я населення, пояснюється прагнення України якнайшвидше гармонізувати акцизи з країнами ЄС. Насправді поки що формального зобов'язання про акцизну ставку в 90 євро за 1000 сигарет у нас немає, і з'явиться воно лише тоді, коли або якщо ми вступимо до Євросоюзу. Тепер, крім бюджету, частина вартості сигарет діставатиметься оптовим і роздрібним продавцям. І якщо у світі їхня маржа в середньому становить 3–6%, то в Україні вона буде вдвічі більшою. А компанії, які займаються одночасно й оптовою, і роздрібною торгівлею сигарет, отримають усі 20%.
Кінцевих вигодонабувачів багато. За даними податкової, ліцензії на торгівлю тютюновими виробами мають близько 120 компаній. Але внесли одіозну поправку в законопроєкт "слуги народу" Олександр Дубинський і Олександр Юрченко. І за інформацією Бізнес.Цензор, пропонуючи поправку, народні депутати посилалися на якогось листа від Асоціації "Спеціалізована торгівля", засновниками якої, ви не повірите, є компанії, що займаються оптовими та роздрібними продажами тютюнових виробів. Усі компанії пов'язані з Олександром Сухомлином, у минулому міністром економіки в уряді Азарова та власником Львівської тютюнової фабрики. До речі, на її роботі внесена поправка ніяк не позначиться, оскільки ця фабрика сама собі і виробник, і дистриб'ютор. А ще вона славиться тим, що її бренди Marvel і Compliment із позначкою Duty Free Only не тільки становлять 70% внутрішнього нелегального ринку сигарет, а й широко представлені на контрабандних ринках ЄС.
І точно не збіг, що, на відміну від її конкурентів з іноземним капіталом, львівська фабрика не потерпає ні від частих законодавчих змін, ні від регулярного підвищення акцизів. Уже зараз розмір акцизу та ПДВ становлять 26,4 грн, а максимальна роздрібна ціна пачки Compliment blue, згідно з даними, що їх львівський виробник подає податковій, - 24,77 грн. Тобто працюють буквально і собі, і бюджету на збиток. І коли на прес-конференції представники іноземних тютюнових компаній говорили про те, що далеко не всі учасники їхнього ринку - відповідальні платники податків і виробники, здається, ми розуміємо, про кого конкретно йшлося. Дивно, що цього не помічають у податковій. Там є й уся потрібна для аналізу інформація, і можливість перевірки, і навіть нове прогресивне керівництво, а очевидної "зради" й досі не виявили.
І поки Верланов зосереджений на наборі нових і чесних кадрів, тіньовий ринок тютюнових виробів в Україні продовжує зростати. Дивно, але ще у 2016 р. частка нелегального ринку сигарет в Україні становила трохи більше відсотка. Так, у нас уже були проблеми з контрабандою до інших країн, але внутрішній ринок був зразковим. А потім щось пішло не так: 2017-го частка нелегального ринку зросла до 4,9%, 2018-го - уже до 8,4, за підсумками цього року маємо всі шанси вийти на 10%. Основних причин дві. З одного боку, є споживач, ресурс якого обмежений і зростає менше, ніж вартість товару. Так званий показник доступності сигарет в Україні на сьогодні становить 21%, - саме таку частину щоденного доходу курець витрачає на сигарети. Звичайно, це не рекорд, у Судані цей показник становить 32%, у Танзанії - взагалі 58%. Але в більшості країн він усе-таки нижчий, ніж в Україні: у Румунії - 18%, Туреччині - 12, Іспанії - 11, Італії - 9%. Відповідно, низька доступність легального товару в Україні призводить до зростання попиту на товар нелегальний. З іншого боку, знаходяться виробники, які готові цей нелегальний товар поставляти на ринок, і не знаходиться нікого в податковій або правоохоронних органах, хто спробував би їх зупинити. Наприклад, на українському ринку широко представлено продукцію п'яти тютюнових компаній, а ліцензії на виробництво тютюнових виробів є в 14 підприємств. Чим зайняті інші, ніхто не знає.
Природно, зростання "тіні" призводить до скорочення легальних надходжень до бюджету. За даними Рахункової палати, за січень-вересень поточного року план за надходженнями акцизного збору від вироблених тютюнових виробів не виконано на 25,6%, через що держбюджет недоотримав понад 10,5 млрд грн. Але це, швидше, головний біль уряду та податкової, а учасників ринку більше цікавить конкурентне середовище, в якому їм доводиться працювати, прогнозованість і передбачуваність державної політики та збереження їхніх інвестицій в Україну.
Звичайно, з вікна на Грушевського здається малоймовірним, що компанії справді підуть на закриття українських заводів. Але якщо оцінювати світові масштаби бізнесу кожної з цих корпорацій, кількість офісів в інших країнах і виробничі потужності, Україна вже не виглядає таким привабливим місцем для ведення бізнесу. А головне, світові компанії - це ті, на чию думку орієнтуються інші інвестори, яких ми безуспішно намагаємося залучити останні п'ять років.
Економічні пріоритети нової влади, з одного боку, традиційні - залучення інвестицій та підвищення темпів зростання ВВП, з іншого - амбіційні, оскільки залучити хочуть ні багато ні мало 50 млрд дол., забезпечивши при цьому зростання ВВП на 40% за п'ять років. І за ідеєю, для досягнення цих планів влада має насамперед розпочати конструктивний діалог як із потенційними інвесторами, так і з уже існуючими. І коли вже партія "Слуга народу" обрала своєю ідеологією лібертаріанство, таке близьке та зрозуміле будь-якому підприємцю, то діалог у "слуг лібертаріанства" з бізнесом мав би вийти. Але, вочевидь, нам трапилися якісь браковані лібертаріанці, що розуміють виключно мову ультиматумів.