Зростання цін на рис в Україні однозначно буде. Ймовірно, відсотків на 20 може подорожчати звичайний рис. І це за умови, що споживач не побіжить із торбою до магазину запасатися ним. Лише в цьому разі залишається шанс, що світова паніка таки омине Україну.
Каталізатор
Рисова історія почалася ще восени 2022-го, коли найбільший світовий експортер — Індія — запровадив мито на експорт білого та коричневого рису, а також заборону на вивезення подрібненого рису. А 20 липня цього року взагалі заборонив експорт усіх сортів рису, крім басматі, аби приборкати внутрішню інфляцію.
І пішло-поїхало. Реакція світу миттєва та прогнозована. Наприклад, уряд В’єтнаму закликав трейдерів забезпечити достатню пропозицію на внутрішньому ринку. Ціни на рис на глобальному ринку почали зростати. Ціна індійського пропареного уже досягнула 445–450 дол./тонна проти 421–428 дол./тонна лише декадою раніше.
Великі імпортери скуповують товар, великі виробники думають про обмеження експорту.
Взагалі рис є основною продовольчою культурою для трьох мільярдів людей світу. Для решти населення, включаючи українців, він доповнює меню.
Виробництво рису традиційно зосереджено в країнах Далекого Сходу та Південно-Східної Азії. Понад 70% глобального виробництва припадає на п’ять країн — Китай, Індію, Індонезію, В’єтнам і Таїланд.
Індія — другий виробник рису з оцінкою виробництва на 2023/2024 маркетинговий рік на рівні 134 млн тонн при загальносвітовому 521 млн тонн.
На відміну від Китаю, який виробляє, споживає, експортує, ще й має великі залишки рису — 106,8 млн тонн (перестраховується?), перехідні запаси рису в Індії оцінюються на рівні 32 млн тонн.
Що їдять українці
Останні кілька сезонів Україна практично не має власного виробництва рису. Після анексії Криму та активних бойових дій на території Херсонської й Одеської областей обсяги виробництва локального рису мізерні. Україна на поточний момент практично на 100% залежна від імпорту.
Раніше місткість внутрішнього ринку оцінювалася в 200 тис. тонн/рік, імпорт становив близько 50%. Ще половину Україна вирощувала самостійно.
Наразі загальна місткість ринку становить 110 тис. тонн/рік. Основні постачальники рису в Україну за останні два сезони — Індія, Китай, Пакистан.
За шість місяців 2023 року в Україну ввезено 39,6 тис. тонн рису на 29,7 млн дол. Зокрема, з Індії надійшло 36,5% на 10,8 млн дол., із Китаю — 35,9% на 10,6 млн дол., із Пакистану — 7,14% на 2 млн дол.
Якщо подивитися календарний 2022 рік, то імпорт загалом становив 87 тис. тонн вартістю 68,7 млн дол. Торік з погляду доступності основним був Китай — 30,9% на 21,2 млн дол., Індія — друга із 30,13% на 20,7 млн дол.
Чи є альтернативи поставок рису в Україну, крім Китаю та Індії? Безперечно. Все завжди впирається в стіну з назвою «ціни». Залишається розраховувати на здоровий глузд і гнучкість ритейлу при підписанні нових контрактів.
Стабільність чи хаос
Про головне. Чи очікувати українцям стрімкого зростання цін на рис? Ціна на рис досягне 100 грн за кілограм аналогічно гречці?
Ціна на рис однозначно зросте, але не так стрімко, як на гречку. Наш прогноз — відсотків на 20 подорожчає звичайний рис. У результаті дії цілої низки різноспрямованих факторів.
На відміну від гречки, різноманіття видів рису та цін на нього на полицях супермаркетів вражає.
Рис звичайний або пропарений можна придбати за 47–65 грн/кг, рис басматі — 129 грн/кг. Арборіо зустрічається зрідка. Рис для суші — зазвичай у спеціальному відділі магазину (ціни в цьому сегменті найвищі).
Цікаво, що ціни на рис на нашому локальному ринку починаючи з грудня 2022-го поступово знижувалися. Якщо в січні 2023-го рис в Україні в середньому продавали по 59,97 грн/кг, то в червні — по 53,98 грн/кг.
Дотягнутися до небес
Поступово ціни на звичайний рис в Україні можуть підтягнутися до ціни на басматі. Причин цього кілька.
Перша. Ажіотажний попит країн — основних споживачів рису на тлі заборони експорту з Індії (основний продавець, 40% світового експорту).
Друга. Можливе запровадження заборони на вивіз рису іншими великими країнами-виробниками плюс підвищення цін з огляду на меншу пропозицію від Індії та вплив температурного феномену Ель-Ніньо на клімат і врожай у країнах — виробниках рису.
Третя. Невизначеність із «зерновим коридором» лише сприятиме зростанню цін на рис.
Принагідно зазначимо, що рішення влади Індії заборонити експорт рису викликає запитання. При зростанні цін на рис в Індії протягом місяця на 3% не варто списувати з рахунків вплив РФ на цю країну. Якось усе одночасно відбувається: вихід РФ із Чорноморської зернової ініціативи (яка дозволяла Україні вивозити збіжжя морем) і заборона на вивіз рису з Індії.
Між іншим, РФ уже також запровадила заборону на вивіз рису.
Четверта. «Правильна» маркетингова стратегія супермаркетів із метою підігріти інтерес до рису з боку українців.
Йдемо далі. Ажіотажний попит споживачів безпосередньо на внутрішньому ринку України. Цей фактор завжди можливий. Тут прогнозувати марно.
Водночас не все так погано, як нам здається. Є кілька факторів, що стримуватимуть зростання цін.
Перший. Рис — доволі специфічна для внутрішнього ринку крупа. Це гречка — категорія політична, а на рис українці реагують досить спокійно, попри різкі коливання ціни.
Другий. Якщо світ не накриє шквал паніки щодо обмеження пропозиції через Індію, то зростання ціни на локальних ринках буде досить помірним.
Третій. Він випливає з другого. Альтернативні поставки. Як варіант, насамперед варто розглядати Китай, який конкурує з Індією за обсягами продажів в Україну. До речі, нещодавно Китай законтрактував 5 млн тонн рису на зовнішніх ринках, відтак, може частину власного продати Україні.
Четвертий. Допомога ООН. У рамках гуманітарної допомоги протягом минулого року українці отримували продуктові набори, куди входив також мішок рису вагою 7 кг. Коректної інформації, скільки таких мішків роздали, яка кількість українців їх отримала, немає, але це точно вельми суттєві обсяги, тому черг за рисом чекати не варто.
Більш того, українці кажуть, що картопля таки вродила, тож їсти є що. Зважаючи на традиції та смакові вподобання гречкосіїв, не варто розраховувати, що рис повторить минулорічний стрибок цін на гречку. Це китайці споживають у середньому 70 кг рису на рік. Українці ж — лише 3 кг на душу населення, хоча норма споживання рису в Україні становить 6 кг/рік, за оцінками Інституту рису.
Також не забуваймо, що, крім рису та гречки, асортиментний ряд на полицях українських маркетів із крупами вражає: пшоно, булгур, кус-кус, кіноа. Додайте сюди крупу пшеничну, ячмінну, кукурудзяну. Різного роду пластівці. Були б гроші.