Знову й неминуче наближається чергове реформування податкової системи. Процес, який став болісним і нескінченним не тільки в Україні, але й у переважній більшості країн.
Щоб розірвати це зачароване коло, хочу запропонувати щось особливе, можливо, за межею традиційного розуміння існуючого економічного порядку.
Кілька слів про природу речей. Є державні видатки. Не важливо, на що - медицину, армію, поліцію, освіту, утримання чиновників. На будь-що. Для покриття цих видатків запроваджуються і збираються податки. Необхідне зло для тих, кого держава зобов'язує їх платити, або практично для всіх. Тобто для держави як суспільного інституту насамперед важлива саме бюджетоутворююча функція податкової системи. Натомість для тих, хто платить, несе тягар необхідного зла, важливі дві позиції: величина податків і простота їх сплати. Якщо держава знижує ставку податку, але при цьому для платника збільшується складність його сплати, зла не стає менше. Для того, щоб зменшити кількість охочих ухилитися від необхідного зла, держава створює контрольний і каральний механізми. Перший збільшує масштаб необхідного зла за рахунок ускладнення життя всілякими бюрократичними вимогами й процедурами, другий створює систему ризиків навіть для сумлінних платників як наслідок недосконалості контрольного механізму. Ускладнення податкової системи призводить до цілої низки негативних наслідків: колосальна кількість часу витрачається непродуктивно й нераціонально, демотивується творча підприємницька праця, знижується інвестиційна привабливість країни, уповільнюється швидкість економічних процесів.
Тепер розглянемо дві крайні гіпотетичні точки податкової політики: з одного боку, нескінченна кількість складних податків зі 100-відсотковою сумарною ставкою оподаткування доходу будь-якого суб'єкта, з протилежного - цілковита відсутність будь-яких податків. Досягнення першої точки унеможливлює життя як таке, досягнення другої - створює рай для економічної діяльності, але унеможливлює існування самої держави. Прийнято вважати, що баланс, або податковий компроміс, перебуває десь посередині. І це величезна помилка, яка гальмує розвиток багатьох економік.
Є незаперечна істина: не можна, використовуючи традиційний підхід, одержати нетрадиційний результат. Помилка багатьох економік, що не визначилися, - віра в ілюзію: візьмемо сучасний досвід більш успішної країни, реалізуємо його в себе та станемо успішними. Але, по-перше, коли країна-еталон ставала успішною, вона здійснювала іншу податкову політику, ніж у той час, коли до неї успіх уже прийшов. По-друге, методи, що забезпечили початковий успіх, не були копією досвіду іншої країни, а були на момент реалізації ноу-хау. По-третє, якщо ми візьмемо досвід сучасної податкової системи, наприклад, Швейцарії й цю систему впровадимо в себе, то не досягнемо якості життя Швейцарії. Максимум, чого ми досягнемо, - це близько 2% щорічного економічного зростання, демонстрованого Швейцарією в останні роки. А щоб жити, як у Швейцарії, нам потрібно не 2%, а 20% економічного зростання на рік.
Однак таке нетрадиційне зростання неможливе у точці податкового компромісу, воно можливе тільки в максимальній близькості до точки податкового, а точніше, безподаткового раю для підприємця.
Якщо нуль податків неможливий, то наступний близький до ідеалу випадок - один податок із максимально низькою, непомітною для платника ставкою, настільки простий в адмініструванні, що саме адміністрування можна зробити невидимим для платника та навіть юридично відсторонити платника від участі в адмініструванні.
Чи можна створити таку податкову систему? Можна! Секрет полягає не в зниженні податкових ставок, скороченні або заміні податків, а в тотальному, такому, що не знає прецедентів, спрощенні податкової системи!
Усі наявні в Україні податки об'єднує одна колосальна проблема - час! Скільки часу витрачається на податкове адміністрування вищевказаних податків як з боку контролюючих органів, так і з боку платників? Перевірки, звітність, декларації, оптимізація й інші процедури, на які витрачається колосальна кількість людино-годин. А все це кваліфікована високооплачувана інтелектуальна праця. У грошовому вираженні для суспільства це мільярдні втрати щорічно.
Цілком очевидно, що податки, які є основою й квінтесенцією податкової системи України, як і багатьох інших країн, уже давно морально себе зжили і є гальмом для економічного розвитку, як бруд, що налипнув на колеса й ускладнює, а іноді й зовсім зупиняє будь-який рух.
Та якщо ці податки скасувати, за рахунок чого наповнювати державний бюджет? Як компенсувати надходження?
І тут можна застосувати податкове ноу-хау, яке я назвав TAXKIN (від англ. tax - податок і kinetics - рух) - податок на рух грошей. У цьому разі не йдеться про зниження або підвищення якихось податків, їх зміну. Ми говоримо про радикально новий, максимально простий і прозорий механізм збирання грошей для наповнення бюджету, який, за великим рахунком, важко взагалі назвати податком. Ми говоримо про прецедент, що не має світових аналогів. Слово "податок" ми використовуємо тільки для того, щоб полегшити сприйняття. Ми не говоримо про оподаткування фізичних або юридичних осіб, ми говоримо про оподаткування руху грошей як такого.
Ця ідея має свою передісторію, різні варіанти оподаткування угод і трансакцій пропонував багато хто, від Кейнса до Стігліца.
Проте на відміну від авторів попередніх досліджень і розробок, які пропонували оподатковувати тільки окремі види фінансових трансакцій, а сам податок розглядали як доповнення до існуючих, TAXKIN - податок на будь-який рух грошей. Без винятків! І що вкрай важливо, не на додачу, а замість головних бюджетоутворюючих і в той же час найпроблемніших податків. Ми змінюємо сам принцип оподаткування, його суть: податок не на дохід, оборот тощо, а плата за рух грошей.
У цьому аспекті суть податкової реформи й нової податкової системи максимально проста і не потребує розробки нових стратегій, проєктів кодексів та іншого. Суть реформи: скасування податку на додану вартість, податку на прибуток, податку на дохід фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб-підприємців, і заміна їх цифровим податком (державне мито) на рух грошей (трансакцію).
Виникає логічне запитання: яка величина цього податку? Якщо вона становитиме, приміром, 10%, то це буде істотний удар по гаманцю. Але й тут усе просто. Якщо не ставити за мету збільшити бюджет (з якого, за наявними експертними оцінками, в Україні розкрадається мало не кожна друга гривня), то величина TAXKIN має просто компенсувати надходження до бюджету від скасованих податків.
Для умов України (за даними за 2016 р.) результати розрахунків такі. Сумарний обсяг трансакцій у 2016 р. становив близько 16500 млрд грн, виходячи з даних Державної служби статистики України, а також обліку неврахованої економіки, що становить 35–55%, або в середньому 40%. Сукупні надходження до бюджету від ПДВ, податку на прибуток підприємств і прибуткового податку 2016-го становили 434,5 млрд грн, що дало близько 50% бюджетних надходжень. Таким чином, частка цих податків у сумарному обсязі трансакцій становила 2,6%. Відповідно, базова величина TAXKIN - 2,6% від суми трансакції. Але впровадження пропонованої моделі в Україні в обов'язковому порядку приведе до прискорення економічних процесів і, відповідно, збільшення обсягу трансакцій. У перший рік ми оцінюємо це зростання на рівні не менш як 25%. А отже, можна стверджувати, що стартова величина TAXKIN для повної компенсації надходжень до бюджету від скасованих податків є достатньою на рівні 2%.
Виходячи з обсягу грошової маси й кількості транзакцій у країні, у разі переходу на повні безготівкові розрахунки, з урахуванням неминучого прискорення економічних процесів і неминучої детінізації економіки, цей податок становитиме близько 2% від трансакції. Він вилучається в цифровому режимі в банку відправника автоматично в момент проведення будь-якого руху грошових коштів як між фізичними, так і між юридичними особами. Слід зазначити, що, аби уникнути навіть незначних "оптимізаційних" спокус з експортно-імпортними операціями, весь експорт має обкладатися митом, яке дорівнюватиме величині TAXKIN (що, до речі, уже додатковий плюс до бюджету).
У результаті впровадження моделі TAXKIN Україна неминуче перетворюється на вирву, що засмоктує інвестиції з усього світу, її економіка неухильно й високими темпами зростатиме. У міру збільшення економіки розмір цього податку можна поступово знижувати, наблизивши до символічного 1%. Тобто через нетривалий час, три-п'ять років, цей податок стає просто непомітним, як банківська комісія за переведення грошей!
Це і є справжнісінька податкова революція: радикальна, докорінна, глибока, якісна зміна, поєднана з повним розривом із попереднім станом.
Ви запитаєте: як це технічно реалізувати?
І тут теж усе просто. Технічна умова: цифрова фінансова система (сучасний приклад - Швеція, Данія, Норвегія, де обіг готівки менше одного відсотка). У цьому напрямі сьогодні рухається, причому дуже швидко, увесь світ, і незалежно від того, хочемо ми цього чи ні, цифрова фінансова система - неминучість. Україні вистачить щонайбільше три роки, щоб повністю перейти на таку систему розрахунків.
Головних стартових умов для запуску TAXKIN в Україні три:
1) поступова повна відмова від обігу готівки, перехід виключно на безготівкові електронні трансакції;
2) повна легалізація всіх доходів, абсолютна й безумовна податкова амністія. Усі гроші мають бути покладені в банк;
3) повна заборона на будь-які бартерні операції.
Якщо у когось можуть виникнути якісь сумніви щодо ефективності цієї моделі, то її можна легко перевірити на практиці. На жаль, у нас, як колись у Франції, немає Кот-д'Івуару для експериментів, але цю податкову модель можна легко протестувати на одному з державних банків, щоб переконатися в можливості її практичної реалізації та в її високій ефективності, хоча це й так очевидно.
Ключові наслідки й результати реалізації моделі TAXKIN в Україні дадуть можливість створити найкращі у світі умови для ведення бізнесу й загалом для економічної діяльності. Ніхто не замислюється про приховування податків, доходів, видатків тощо. Уся країна - найвільніша економічна зона у світі. Клондайк для інвестицій. Настане ера тотальної дебюрократизації всієї економічної системи: немає ніяких декларацій, звітів, перевірок та іншого. Вивільняться мільйони людино-годин для продуктивної праці. Повністю ліквідуються всі можливі корупційні схеми, пов'язані з оподаткуванням. Стрімко прискоряться всі економічні процеси, і, головне, максимально полегшиться життя всього суспільства.