За коментарями з приводу
нинішнього «самопочуття»
і надійності банківської системи «ДТ» звернулося до
Володимира КРОТЮКА,
заступника голови НБУ,
який курирує банківський нагляд.
- Володимире Леонідовичу, недостатню якість кредитного портфеля часто називають одним із найслабкіших місць вітчизняних банків. Наскільки серйозна ця проблема?
- Якість кредитного портфеля, як і достатність банківського капіталу, - споконвічна проблема будь-якої банківської системи, навіть найрозвиненішої. Особливо вона актуальна для економік, що розвиваються, до яких належить й українська.
Наведу ряд цифр. Торік намітилася стійка тенденція до поліпшення якості кредитних портфелів банків. Так, якщо в 2004-му частка проблемних кредитів (прострочених і сумнівних. - Авт.) зменшилася на 0,2%, то в 2005-му (за даними щоденних балансів банків) - уже на 1% і становила 2,2%.
Що ж до негативно класифікованих кредитів, то в 2004 році вони зросли на 0,4% (із 7,2 до 7,6%), а в 2005-му - зменшилися на 3,3% - до 4,3%.
Тому проблема якості кредитного портфеля сьогодні не створює серйозної загрози для стабільності банківської системи. Хоча, звичайно, це зовсім не означає, що кредитні ризики не треба постійно й старанно відслідковувати.
Сьогодні нас більше хвилює незбалансованість темпів приросту активних, зокрема кредитних, операцій і капіталу банків. Оскільки капітал саме й призначений для покриття негативних наслідків будь-яких ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності.
За 2005 рік активи банків зросли на 59%, а капітал, хоч його нарощування і було рекордним за останні роки, усе-таки дещо відставав, збільшившись на 43,6%. У результаті цієї незбалансованості в цілому по банківській системі адекватність капіталу знизилася - із 16,8% на початок року до 14,95% на його кінець.
- У ЗМІ з посиланням на оцінки МВФ і «деяких експертів» продовжують з’являтися обвинувачення на адресу НБУ, ніби він «приховує істинні значення проблемних кредитів у банківській системі». Що ви можете сказати з цього приводу?
- Що обвинувачення необгрунтовані. Узагальнені статистичні дані Нацбанк публікує на підставі звітних даних, що надсилаються банками. Ми їх не зменшуємо й не перебільшуємо.
- А чи можуть самі банки приховувати істинний стан справ?
- За достовірність наданої в Нацбанк інформації керівники банків несуть персональну відповідальність. Питанням підвищення прозорості діяльності банків НБУ приділяє особливу увагу. І якщо виявляємо факти надання недостовірної звітності, застосовуємо до банків та їхніх керівників адекватні заходи впливу.
- Не могли б ви тоді пояснити широкому загалу, звідки такі нестиковки з оцінками МВФ?
- Річ у тім, що за статистикою МВФ до негативно класифікованих зараховують і субстандартні кредити. За нашою ж методикою - тільки сумнівні і безнадійні активи. А субстандартні кредити в цю категорію не включають: щодо них існує лише ймовірність неповернення, яка виникає за результатами оцінки фінансового становища позичальника.
Це підтвердили й проведені НБУ дослідження, які показали, що тільки дуже мала частина субстандартних позик (приблизно 6%) мають слабке чи незадовільне обслуговування і можуть бути віднесені до непрацюючих. З рештою 94% таких проблем немає - по них своєчасно виплачують відсотки і гасять основну суму боргу.
МВФ вважає такі кредити непрацюючими. Та навіть якщо рахувати за методикою МВФ, то кількість негативно класифікованих кредитів за 11 місяців 2005 року зменшилася на 9,8% - до 20,2%.
Хочу зазначити, що ми продовжуємо вивчати це питання, оскільки вважаємо проблему чіткішої класифікації кредитів дуже актуальною.
- А чи спроможні взагалі вітчизняні банки за таких стрімких темпів нарощування обсягів кредитування адекватно контролювати ризики? Чи відповідають їхні системи ризик-менеджменту вимогам часу?
- Це залежить від ефективності функціонування системи управління ризиками в кожному конкретному банку. Факти неналежного управління кредитними та іншими ризиками можна виявити лише під час інспекційних перевірок. Коли таке відбувається, працівники НБУ вимагають усунення подібних вад. А виконання цих вимог ставлять на контроль.
Слід зазначити, що ми тільки нещодавно розпочали роботу з переходу до здійснення нагляду на основі оцінки ризиків. І, відповідно, висувати вимоги щодо впровадження в банках ефективних систем ризик-менеджменту. Є банки (і таких чимало), де ці системи функціонували й раніше, та є і такі, в яких процес перебуває в початковій стадії.
Нацбанк випустив методичні вказівки та рекомендації, до підготовки яких залучалася і банківська громадськість. Крім того, було висунуто вимоги поетапного впровадження нагляду на основі оцінки ризиків. З червня 2004 року паралельно з перевірками банків за системою CAMELS почалося пілотне впровадження такого нагляду.
- Нині, за умов уповільнення економіки, підвищення газових цін і політичної нестабільності, ризики неповернення банківських кредитів через погіршення фінансового становища позичальників значно зросли. До яких серйозних наслідків це може призвести?
- Складне запитання... Справді, у разі підвищення цін на енергоносії в підприємств, чия продукція має високу частку енерговитрат у собівартості, через зрозумілі причини можуть знизитися грошові надходження. І, відповідно, виникнути проблеми з поверненням і обслуговуванням раніше отриманих банківських кредитів.
У зв’язку з цим банкам необхідно звернути особливу увагу на підприємства з високою енергоємністю виробництва. І подбати про наявність відповідного забезпечення (гарантій, застави тощо). Гадаю, що більшість із них це вже зробили, і нагадувати зайвий раз про азбучні істини не доведеться.
Крім того, у практиці управління кредитним портфелем існує таке поняття, як диверсифікація ризиків, а Національним банком установлені нормативи максимального розміру ризику на одного позичальника.
З огляду на вищесказане, навряд чи можна говорити про серйозні системні ризики для банківської системи загалом. Неприємності можуть торкнутися тільки окремих банків, у яких серед позичальників переважають енергоємні підприємства.
- І все ж у такій ситуації, як на мене, краще перестрахуватися...
- У разі крайньої потреби будь-який банк може звернутися до НБУ як кредитора останньої інстанції. При виникненні форс-мажорних обставин, як, наприклад, наприкінці 2004 року, можуть бути видані стабілізаційні кредити. Практичний досвід реалізації таких процедур у Нацбанку вже є.
Однак це - рецепт про всяк випадок, до якого, сподіваємося, справа не дійде. У разі виникнення в того чи іншого банку проблем із миттєвою ліквідністю існує можливість отримання в НБУ кредиту на умовах рефінансування. Якщо в банку є ліквідне і надійне забезпечення, перелік якого чітко обумовлений нашими інструкціями, такий кредит може бути наданий у найкоротші строки.
- Однак непередбачені обставини повністю виключати не можна. Адже масовий відплив вкладів із банку може виникнути через будь-яку причину - необережні та непродумані заяви представників влади чи публікацію інформації, нерідко недобросовісної, що завдає шкоди репутації банку. Адже масового відпливу вкладів не витримає жоден банк у світі, хоч би яким надійним він був...
- Саме тому Нацбанк нещодавно підготував спеціальний законопроект, прийняття якого надавало б йому право на запровадження тимчасового, строком на один місяць, мораторію на вилучення коштів у банку у разі початку їх масового відпливу. Хочу підкреслити, що його необхідність викликана не нашими очікуваннями кризи, як це неправильно витлумачили окремі ЗМІ, а необхідністю підстрахуватися.
Однак наразі розгляд цього законопроекту у ВР відкладено. Для його прийняття потрібно внести зміни не тільки до закону про Національний банк, а й до Цивільного кодексу, відповідно до норм якого фізособа має право на дострокове розірвання договору, у тому числі депозитного, хоч би на який строк він був оформлений.
- До речі, після подій наприкінці 2004 року багато банкірів заявляли про необхідність скасування згаданої вами норми ЦК - щоб зрівняти банки в їхніх правах із клієнтами...
- Хоч би чим обгрунтовувалися такі пропозиції, позбавити громадянина права розпоряджатися власними коштами не можна. Адже ці гроші можуть знадобитися для будь-чого. Банки мають право регулювати взаємовідносини з вкладниками економічними методами - шляхом відмови у виплаті відсотків та ін.
Запровадження мораторію на один місяць, за який мають вщухнути пристрасті й можна було б стабілізувати ситуацію, ми вважаємо за можливе. Однак не більше...
- Приблизно рік тому Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який ви тоді очолювали, збільшив суму гарантованої державою компенсації за вкладами до 5 тис. грн. Можливо, багатьох особливо лякливих вкладників могла б заспокоїти новина про нове підвищення суми компенсацій. Чи планується це в майбутньому?
- До речі, нинішня сума гарантій у розмірі п’яти тисяч гривень покриває понад 90% вкладів усієї банківської системи.
Останнім часом завдяки збільшенню страхових внесків банків - учасників Фонду гарантування вкладів з’явилася можливість цю суму збільшити. Сьогодні я вже можу повідомити новину, що вже найближчим часом адміністративна рада Фонду прийме рішення про збільшення гарантованої державою компенсації в межах восьми тисяч гривень.