У Німеччині серед основних державних і соціальних інститутів найвищий рівень довіри суспільства має церква, на другому місці - податкова служба.
Робота в ній добре оплачувана, престижна, робочий час нормований, а працівники мають гарний соціальний пакет. Аби стати податківцем у цій країні, необхідно пройти процедуру серйозного конкурентного відбору ще на етапі вступу до навчальних закладів, які готують фахівців цієї професії і є в кожній федеральній землі. Цей досвід свідчить, що у світі існує цілком успішна практика підготовки фахівців для державної служби, і ґрунтується вона на засадах послідовного конкурентного відбору службовців, їхнього навчання, підвищення кваліфікації та постійної роботи над помилками. І для України наразі цей досвід Німеччини - безцінний.
Так, податківці Німеччині щонайменше чотири роки вчаться своєї справи, а для тих, хто претендує на вищі посади в цій службі, постійне підвищення кваліфікації фактично не припиняється протягом усієї кар'єри. Найвищі управлінські щаблі посідають люди, які не просто довго вчились і з найкращого боку себе зарекомендували як професіонали, а й отримують наукові ступені в найкращих університетах країни. Іншими словами, знають свою справу не лише досконало практично, але й глибоко теоретично.
Зовсім протилежна ситуація в Україні. Протягом останніх років найчисленніша за кількістю працівників податкова служба зазнавала серйозних структурних змін. Спочатку було об'єднання з митною службою, потім зменшення кількості відокремлених юридичних осіб й укрупнення територіальних відділень і утворення центрів обслуговування платників податків. Наприкінці минулого року отримали чергову зміну - поділ служби на податкову і митну. От тільки результат таких інколи мало продуманих трансформацій маємо плачевний, що ускладнює завдання для новообраних керманичів податкової та митної служб.
На початку липня цього року уряд схвалив багатосторінковий План заходів щодо реалізації концептуальних напрямів реформування системи органів, що реалізують державну податкову і митну політику. Цей розлогий документ передбачає близько сотні (!) заходів за 14 напрямами з визначеними виконавцями, граничними строками та індикаторами виконання. Чесно кажучи, навіть для фахівця збагнути логіку цього документа неможливо, бо в ньому "змішалися в купу коні, люди". Складається враження, що успішність реформи в уявленні чиновників Кабміну залежить від обсягу дорожньої мапи реформ, а не від зосередження на головних проблемах без перебільшення ключових державних органів країни, які протягом років втрачали кадри, довіру, репутацію.
По-перше, суттєво скоротилася кількість людей, що працюють в обох структурах: за останні десять років щонайменше вдвічі в податковій, у півтора разу - на митниці. При цьому в основному і часто таке скорочення відбувалося за рахунок професіоналів. І то не було б проблемою, якби діджиталізація бізнес-процесів відбувалася швидшими темпами, ніж скорочення чисельності працівників. Але поки що навантаження на одного працівника податкової чи митниці лише збільшується. Сумарно чисельність особового складу митних підрозділів України порівняно з аналогічними підрозділами всіх прилеглих країн менша більш як на тисячу осіб.
По-друге, при посиленні робочого навантаження рівень оплати праці працівників цих двох служб залишається низьким. При цьому свідомо уникаю, можливо, й небезпідставних закидів щодо хабарів і корупційної ренти, адже це питання до наших антикорупційних органів. Якщо виходити з презумпції невинуватості та офіційної статистики, то побачимо, що працівники податкової і митниці отримують значно менші зарплати, ніж колеги з інших державних установ, не кажучи вже про працівників новостворених директоратів і реального сектору. І для нового керівництва тут є неабиякі виклики та ризики, у подоланні яких - запорука успіху.
По-третє, відновлення репутації та довіри до служби, що має справу з публічними, корпоративними та персональними фінансами, - проблема номер один порядку денного реформи. Вона напряму пов'язана з попередніми двома, адже хто піде працювати у службу, де низька заробітна плата, сумнівні перспективи кар'єрного зростання, а у суспільній свідомості дотичність до податкової чи митної справи майже завжди асоціюється зі скандалами, неправомірною вигодою, "вирішенням питань", оборудками, лежанням під картатою ковдрою в суді.
З огляду на все це у нового керівництва що податкової, що митниці надзвичайне за складністю завдання - кардинальне оновлення особового складу обох служб та ще й, за можливості, шляхом рекрутингу фахових людей. І тут проблема окреслюється значно ширше, ніж просто реформа податкової та митниці, адже фактично з тими самими вимогами сформульовано завдання для реформи державної служби загалом.
Реформа системи державного управління триває в Україні протягом кількох років. При окремих міністерствах створено директорати, що є своєрідними інкубаторами для державних службовців нової якості, які мають бути здатними виробляти і реалізовувати цілісну державну політику, спрямовану на суспільний сталий розвиток, та адекватно реагувати на внутрішні й зовнішні виклики. Як засвідчує досвід, результативність діяльності нових підрозділів можна оцінити по-різному з огляду на об'єктивні та суб'єктивні чинники. Проблема добору кадрів для цих підрозділів є однією з ключових, оскільки цінності і компетенції новообраних фахівців напряму визначатимуть результат їхньої діяльності. Але поряд із цим дуже часто доводилося чути про те, що навіть жорсткий конкурсний відбір не гарантує стовідсоткового якісного підбору кадрів, адже мотивація, компетентність і, головне, фахові знання можуть бути дуже різними, а завдання, які стоять перед новими державними службовцями, - щоденні, рутинні, абсолютно реальні та складні. Усунути існуючі недоліки в системі кадрового забезпечення державної служби дозволяє фахова освіта, що здійснюється за дуальною формою навчання.
Дуальна форма - це спосіб здобуття освіти, що передбачає поєднання навчання осіб у закладах освіти (в інших суб'єктах освітньої діяльності) з навчанням на робочих місцях на підприємствах, в установах та організаціях для набуття певної кваліфікації, як правило, на основі договору.
Така форма навчання успішно зарекомендувала себе і функціонує у згаданій нами Німеччині вже понад 50 років більш як за 300 професіями. Переваги такої системи підготовки кадрів полягають у тому, що теоретичні знання, отримані в аудиторії, здобувач має можливість майже одразу застосовувати на практиці, бо теорія без практики мертва.
Дуальна освіта передбачає розробку навчальних планів лише після того, як потенційний роботодавець сформує повний перелік компетенцій, якими має володіти майбутній фахівець. Після такої підготовки не потрібен час на адаптацію працівника на робочому місці, його знання, вміння та навички відповідають вимогам роботодавця. У разі належного аналізу потреб ринку праці підготовка має відбуватися лише за тими спеціальностями, які будуть потрібні через два-три роки, що наперед усуває такі проблеми цього ринку, як надлишок одних фахівців і дефіцит інших.
І з огляду на найкращий світовий досвід і наші реалії існує глибоке переконання, що відкритий конкурс має бути доповнений створенням повноцінної системи підготовки фахівців для податкової служби за дуальною формою навчання для всіх категорій державних службовців, адже якісно оновити склад служби з такою чисельністю працівників в умовах постійного відпливу трудових ресурсів за кордон неможливо. Крім того, фахівець повинен володіти спеціальними базовими знаннями і діяти за стандартними процедурами й протоколами, уніфікувати які в межах усіх ВНЗ країни дуже важко. Так, доступ до окремих інформаційно-аналітичних ресурсів податкової служби з міркувань безпеки та захисту інформації не може бути наданий у відкрите користування. Адміністрування баз податкових даних, алгоритми аналізу податкової інформації, відбору платників для перевірок, протоколи дій податкових ревізорів також мають свої особливості і не підлягають поширенню.
Враховуючи специфіку роботи в податкових органах і німецький досвід підготовки фахівців для податкових органів цієї країни, в Університеті Державної фіскальної служби України протягом двох років тривала робота зі створення системи дуального навчання, спрямованої на підготовку фахівців для податкових органів нашої країни. За підтримки німецького проєкту "GIZ Україна" університет кілька раз відвідували експерти Вищої школи фінансів при центрі професійної підготовки та підвищення кваліфікації у місті Кенігс Вустерхаузен, які надавали консультаційну, методичну допомогу та, врешті-решт, дійшли висновку про можливість створення дуальної системи підготовки фахівців для податкової служби України.
У результаті такого співробітництва наприкінці червня цього року між Університетом ДФС України, Державною податковою службою України, GIZ і Київською школою економіки було підписано меморандум про імплементацію елементів дуальної освіти та налагодження співробітництва між зазначеними сторонами для сприяння реформі публічних фінансів в Україні та підвищення ефективності функціонування державної служби.
Стратегічна мета програми полягає у підтримці реформи податкової служби в Україні в частині забезпечення професійними та вмотивованими співробітниками, які протягом навчання отримають знання і навички, необхідні для успішної професійної кар'єри в органах новоствореної податкової служби України. Вже сьогодні в Університеті ДФС України створено освітньо-професійну програму підготовки магістрів "Фіскальне адміністрування" за дуальною формою навчання, навчання на якій розпочнеться у вересні поточного року, а вступна кампанія фактично вже триває. Використовуючи можливості академічної мобільності, окремі навчальні дисципліни за цією магістерською програмою викладатимуться науковцями Київської школи економіки, яка є одним із найкращих закладів вищої освіти України з надання саме економічної освіти.
Це перший в Україні пілотний проєкт з підготовки спеціалістів за дуальною формою навчання на рівні магістрів. Він, на нашу думку, не тільки сприятиме кадровій підтримці реформи податкової служби, а також має бути корисним у цілому для посилення ефективності реформи системи державного управління. Адже дозволяє наблизити навчання до практики, а також зібрати інформацію, проаналізувати її та поширити позитивний досвід пілоту на інші сфери державної служби. Зокрема, дає можливість оцінити рівень зацікавленості молоді у державній службі, підвищити привабливість роботи в держорганах, створити професійні ліфти для найбільш кваліфікованих і наполегливих, а головне, перетворити рутинну бюрократичну роботу на креативний цікавий процес, тобто усунути один із ключових викликів для реформи системи управління публічними фінансами в Україні.