Нелегко пояснити складні речі простими словами. А тому часто сутність професії аудитора пояснюють у метафорах. Наприклад, аудитора порівнюють з лікарем - у деяких країнах аудитор, як і лікар, навіть складає присягу-клятву служінню суспільству. Професія є суспільно значущою, спеціалісти мають доступ до найпотаємнішого, ставлять діагнози та рекомендують лікування. Правда, лікар не має права розголошувати діагноз іншим, окрім клієнта, на відміну від аудитора, який зобов'язаний висловити свою об'єктивну думку стосовно фінансового стану компанії всьому світу. Бо клієнт лікаря - це сам хворий, а клієнт аудитора - суспільство, хоча його роботу й оплачує певна компанія.
З дипломатами теж є чимало спільного, бо аудитори слухають більше, ніж говорять. І від слідчих трохи - з метою попередження банкрутства від аудитора вимагається вчинення певних дій у разі викриття фінансового шахрайства. Тобто в метафорах можна достатньо просто пояснити людям, хто такий аудитор. Складніше з роллю та цінністю роботи аудитора. Навіщо потрібен аудит та як скористатися отриманими ним результатами?
Історія компанії "Енрон" - це не просто історія однієї з найбільших американських корпорацій, яка досягла драматичних висот і розпалася практично протягом однієї ночі 9 грудня 2001 р., залишивши тисячі людей жебраками та безробітними. Це також історія краху однієї з п'яти відомих у світі міжнародних аудиторських компаній - "Артур Андерсен", партнер якої поставив свою печатку під неправдивою фінансовою звітністю "Енрона", заплющивши очі на фінансові оборудки свого клієнта.
За даними НБУ, протягом 2014–2017 рр. в Україні були віднесені до категорії неплатоспроможних 88 комерційних банків. При цьому національні аудитори, які перевіряли фінансову звітність таких банків, у тому числі їхню платоспроможність і життєздатність, начебто не побачили нічого поганого в роботі банківських установ і надали бездоганні висновки (читай - не поставили смертельних діагнозів). У результаті банкрутства банків люди втратили свої заощадження, на відміну від аудиторів, яких просто виключили з реєстру аудиторів банківських установ. Чим такі національні аудитори відрізняються від міжнародної аудиторської компанії "Артур Андерсен"?
Банкрутство "Енрона" та подальший фінансовий економічний спад у США призвели до впровадження нового законодавства і посилення існуючих правил як щодо фінансової звітності, так і щодо діяльності аудиторів. У
2002 р. президент Джордж Буш підписав закон Сарбейнса-Окслі, яким серйозно посилив відповідальність аудиторів і менеджменту компаній за спробу ввести в оману акціонерів.
Прийнятий ВРУ наприкінці 2017 р. Закон "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність" став справедливою відповіддю за обкрадання людей окремим шахраям-власникам, менеджменту збанкрутілих банків та їхнім прислужникам-аудиторам.
Отже, професія аудитора відіграє життєво важливу роль у суспільстві. Високу якість аналізу можна забезпечити лише завдяки ефективному регулюванню інституту аудиту. І таке регулювання має бути повністю незалежним від аудиторської професії. Про будь-яку дерегуляцію інституту аудиту, спрощення процедур допуску до професії та послаблення зовнішнього контролю до якості аудиторських послуг не можна навіть говорити. Адже йдеться про добробут людей. Що більше контролю за аудиторами, що жорсткіші вимоги до професії та якості надання аудиторських послуг, то більше довіри у людей до аудиторів і, як результат, до банківської системи України, ринків капіталу, бізнесу та держави загалом.
Ключовим аспектом реформи інституту аудиту в Україні є виокремлення підприємств, що становлять суспільний інтерес, а також посилення вимог як до аудиторів, що перевіряють такі підприємства, так і до регулятора, що повинен контролювати якість роботи таких аудиторів. До таких підприємств належать банки, страхові компанії, недержавні пенсійні фонди та інші фінансові установи, підприємства - емітенти цінних паперів, а також великі підприємства, серед яких левова частка належить державі.
Ключовим завданням органу суспільного нагляду, який створюється новим законом, є контроль за допуском аудиторів до професії та за якістю їхньої роботи, особливо стосовно підприємств, які становлять суспільний інтерес. Нові вимоги до аудиторів, а також посилений контроль за їхньою діяльністю мають попередити та унеможливити крах фінансової системи країни в майбутньому.
Отже, що представлятиме собою реформований інститут аудиту? Фактично і сьогодні суб'єкти аудиторської діяльності розділені на дві категорії: ті, що мають право проводити обов'язковий аудит великих підприємств по закону, та інші, які працюють у сегменті ініціативного аудиту та консалтингу.
Підприємства, що становлять суспільний інтерес, перевірятимуться виключно тими аудиторськими компаніями, які відповідають принаймні таким критеріям: мінімум п'ять сертифікованих аудиторів у штаті та не менше десяти осіб - штатних працівників, які залучаються до виконання завдань, двоє з яких мають додаткову професійну сертифікацію. Абсолютно справедливі вимоги, не може маленька аудиторська компанія перевіряти великі підприємства, в тому числі банківські установи.
Якість роботи таких аудиторських компаній буде ретельно перевіряти Інспекція по контролю за якістю, яка є частиною системи суспільного нагляду. Очікується, що в цій інспекції працюватимуть професіонали з гідним рівнем оплати праці, що унеможливить підкуп таких фахівців. Самі аудиторські компанії будуть інформувати орган суспільного нагляду про проведені аудити фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес.
Окрім того, посилено вимоги до незалежності аудиторів: передбачено обов'язкову ротацію аудиторів, обов'язкове професійне страхування перед третіми особами, щорічне звітування у формі Звіту про прозорість, переглянуто систему покарання - запроваджено грошові штрафні санкції за недотримання міжнародних стандартів аудиту. Всі ці зміни покликані забезпечити прозорість, відповідальність і високу якість діяльності аудиторів.
Аудиторська палата України, яка є на сьогодні регулятором ринку, стане громадською професійною організацією. І від того, наскільки ефективно буде побудовано роботу цієї організації, залежатиме, наскільки комфортно почуватимуться аудитори, зайняті ініціативним аудитом і консалтингом. Тобто на цьому рівні професія регулюватиме себе самостійно, без участі держави.
Переконана, що ми як суспільство маємо бути зацікавлені в цій реформі більше, ніж європейці. Так, дійсно, згідно із ст. 387 Угоди про асоціацію з ЄС Україна взяла на себе зобов'язання привести національне законодавство у сфері бухгалтерського обліку та аудиту у відповідність до вимог європейських директив. Проте нам бракує довіри населення до вітчизняних банків, а інвесторам - до фінансової звітності вітчизняних підприємств. Ще українському бізнесу потрібні належні умови для виходу на європейські ринки капіталу, а національним аудиторам - чесна конкуренція на ринку. І саме ця реформа є потужним кроком у боротьбі з корупцією та шахрайством.
Сподіваюся, що вже незабаром українці не питатимуть одне в одного, в який банк нести гроші. Рішення слід приймати самостійно, зважено, на основі вивчення фінансового стану банківської установи, в тому числі аудиторського висновку, розміщеного на сайті банку. А висновкам аудиторів люди довірятимуть. Не треба бути бухгалтером за освітою, щоб зрозуміти інформацію, яку розкриває аудитор у своєму висновку: діагноз аудитора буде зрозумілий кожному.
Врешті-решт, у розвинених країнах аудиторська діяльність не є бізнесом. Усвідомлюючи свою високу відповідальність, аудитори присягають вірно служити інтересам народу та держави.