Головна мета бюджетних домагань кримського парламенту — збереження у своїх руках фінансових «батога» і «медяника» для міст і районів
Сесія Верховної Ради Криму, що пройшла у середу, ще з більшою силою показала всю глибину розбіжностей між фракціями парламенту, які стоять на позиціях комуністів і на позиціях уряду автономії. Леонід Грач критикував уряд за те, що «у новий 2002 рік ми ввійшли без бюджету... І досі із Ради міністрів не чутно жодних «новин» із приводу подання проекту бюджету у Верховну Раду АРК. Це означає, що фінансове життя АРК стає некерованим. Напередодні виборів згубність даної ситуації для кримчан, на жаль, лише посилюється: головний фінансовий ресурс концентрується і направляється на ті цілі, що вигідні певним політичним силам...». При цьому від критики свого уряду він перейшов до такої ж нещадної критики офіційного Києва (читай Президента, Верховної Ради України, Кабінету міністрів) і заявив, що готує звернення до Конституційного суду України з приводу порушення Бюджетного кодексу в частині гарантій фінансової самостійності АРК і бюджетних повноважень, передбачених ст. 67 Бюджетного кодексу і ст. 18 Конституції АРК.
Інша ж частина депутатів, що представляє фракцію «За єдиний Крим» і стоїть на позиціях уряду, не виявляла настільки войовничого ентузіазму, хоча теж стверджувала, що «бюджетний ресурс використовується в інтересах однієї політичної сили», вказуючи при цьому на самих комуністів. Песимізм уряду зрозумілий: як-не-як, а заробляють гроші в автономії ті, хто «із сошкою», тобто, міністерства та підприємства, а витрачати їх намірився той, «хто з ложкою» — парламент. Саме можливість так чи інакше використовувати бюджетні гроші, із їхньою допомогою впливати на міста і райони, стала головною метою протиборства двох таборів кримської політики, що триває вже четвертий (!) рік...
Ситуація небувала: Верховна Рада Криму ще не затвердила звіти уряду про виконання бюджетів трьох попередніх років, із 1999-го по 2001-й, але ще й нині, у січні 2002-го, вносить поправки в торішній бюджет, паралельно критикуючи майбутній бюджет-02, ще не спробувавши «на смак» нову систему його функціонування, передбачену Бюджетним кодексом. І що далі, то все видається парадоксальнішим. З одного боку, на прес-конференціях і в парламентській газеті Рахункова палата «бомбардує» громадську свідомість «супергучними» викриттями на адресу уряду, називаючи всі виявлені «факти» не інакше, як «навмисними зловживаннями», «грубим ігноруванням закону». Лише останнім часом тонни газетного паперу переведено на тиражування постанов практично по всіх міністерствах, у тому числі особливо гучні — з ремонту стадіону «Локомотив», закупівель продовольчого зерна тощо. З іншого боку, правоохоронні органи, яким передано ці матеріали, не знаходять підстав для притягнення будь-кого до відповідальності. Прокурор Криму Олександр Доброрєз на минулій сесії зазначив, що в роботі Рахункової палати має місце певна упередженість. А з третього боку сама Верховна Рада аж ніяк не ускладнює собі життя ощадливою витратою бюджетних коштів: організується маса відверто піарівських заходів для пропаганди самих себе — фестивалі, презентації, поїздки, засновуються іміджеві видання, встановлюються дорогі рекламні біг-борди. Гігантських сум сягнуло фінансування Рахункової палати — за рік воно зросло в десять разів і складає близько 700 тис. гривень. Небачений випадок — на останній сесії виділено 300 тис. гривень для допомоги... Темрюкському району Краснодарського краю, що постраждав від повені, хоча передача бюджетних грошей за кордон — функція центральної влади. У такій ситуації, щоб упевнено почуватися благодійниками, дійсно не зайве записати собі в конституцію, що всі доходи залишаються в Криму, а потім ще й поборотися за них у Конституційному суді...
Економічно Київ, сам маючи силу-силенну дірок у загальнодержавній кишені, майже ніколи не «кривдив» Крим. Попри те, що багато разів із юридичної точки зору було доведено, що стаття 18 кримської конституції про залишення всіх доходів в автономії може виконуватися «лише відповідно до загальнодержавного законодавства», Кабмін і Верховна Рада України кілька років поспіль залишали Криму і весь акциз, і плату за землю, і надпланові доходи, і компенсували частину витрат із загальнодержавного бюджету, й утримували всі загальнодержавні установи. Два роки поспіль автономія боролася за весь ПДВ, а тепер і взагалі за всі доходи. При цьому не можна сказати, що її господарство стало ефективнішим: наприклад, курортний комплекс за минулий рік, коли кількість відвідувачів курорту зросла на третину, отримав доходів менше теж майже на третину. Однак завдяки низці заходів — передусім посиленому розливу і продажу горілки, а також зрослої економічної активності населення, зростання виробництва в промисловості і сільському господарстві, доходи казни також збільшуються: торік наповнення консолідованого кримського бюджету перевищило 1,37 млрд. гривень. Голова уряду Валерій Горбатов сказав недавно, що коли так піде й далі, то 2002 року наповнення бюджету за рахунок податків зросте до 2 мільярдів! Розподілити їх, звісно, велика трудність, особливо, якщо настільки велика спокуса розкошелитись на всілякі розважальні заходи...
У всьому в Криму відчувається різниця в підходах до бюджетних питань. Наприклад, одного й того ж дня міністр фінансів Криму Володимир Узунов виступає зі статтею «Два мільярди — не привид!», у якій розповідає, як уряд у реальних економічних умовах збирається розділити ці два мільярди: на паливо, лікарні, школи, погашення боргів, підвищення ефективності курортної справи тощо. А голова постійної комісії Верховної Ради з економічної, бюджетно-фінансової та податкової політики Володимир Воюш в іншій газеті стверджує, що «така бюджетна система перешкоджає розвитку Криму й України в цілому», маючи на увазі новий Бюджетний кодекс і закон про бюджет на 2002 рік. Узагальнене поняття «Київ» подано в його публікації як якусь злу силу, що тільки те й думає, як би Крим обминути, і тільки те й робить, що ущемляє його інтереси. Головний висновок: «Таким чином можна через два-три роки сформувати нам із Києва бюджет, включивши в нього лише доходи, припустимо, місцевих податків, і говорити, що той мільярд, який нам заплановано, цілком достатній для утримання бюджетної сфери»...
Та чи так усе насправді? Дійсно, із 1 січня 2002 року у зв’язку з переходом на нову систему формування бюджетів і фінансування закладів бюджетної сфери виникло багато важких ситуацій. Наприклад, депутат Георгій Кравець наводить приклад, що відповідно до ст. 89 і 90 Бюджетного кодексу було припинено фінансування з ялтинського міського бюджету низки медичних закладів — психоневрологічного і шкірно-венерологічного диспансерів, станції переливання крові, Будинку дитини, інфекційної лікарні, протитуберкульозного санаторію: далі їхнє фінансування має вестися з республіканського бюджету, якого ще немає. Але одна справа — панікувати із приводу новизни в законі, інша — щось робити. Як пояснив на сесії міністр економіки Криму Арсеній Яценюк, уряд Криму ще торік ухвалив рішення про тимчасову схему фінансування всіх бюджетних установ до прийняття бюджету, і проблему на момент виникнення «паніки» уже було знято.
Чи означає все це, що «фінансове життя автономії стає некерованим» і чи через «підступний» Київ усе це? На практиці ми маємо приклад, коли «фінансовим життям» АРК ось уже кілька років намагаються управляти з двох центрів одночасно — із Верховної Ради автономії і з уряду, причому по-своєму. І проблема саме в тому, як, із яким разюче різним ступенем професіоналізму здійснюється це управління. Рада може і затверджувати, і запитувати, і класифікувати усі фінансові події на власний розсуд, уряду ж залишається виправдуватися і постійно доводити, що насправді це є «управління фінансами», а не «зловживання». Справді, чому ремонт стадіону, здійснений урядом, є «зловживанням», закупівля зерна в резервний фонд — «перевищенням повноважень», а проведення численних і непопулярних у народі фестивалів, ініціаторами яких виступає Верховна Рада, — «свято торжества духу», як було заявлено нещодавно, або підтвердження того, що «Крим — епіцентр світу, до якого тягнуться духовні нитки братніх слов’янських народів»? Чому підтримка одних державних ЗМІ — це «турбота про свободу слова», а інших, теж державних, але тих, які відбивають точку зору уряду, — «зловживання бюджетом у власних інтересах»?
І, нарешті, про головну причину нинішнього загострення міжбюджетних взаємин у Криму. Вона прозора. По-перше, перед виборами нікому не зайве нагадати про себе, навіть апелюючи до Конституційного суду. По-друге, якщо раніше, за старої схеми формування бюджету, міста і райони, — а саме там вирішується доля всіх виборів! — залежали від того, скільки їм виділить кримська Верховна Рада з консолідованого бюджету, а тому ні в чому не насмілювалися ослухатися «офіційного Сімферополя», то тепер цей «важіль впливу на неслухняних» автономії не надано. Нормативи фінансування міст і районів, і не лише кримських, а й миколаївських, закарпатських чи одеських встановлюються нині Києвом. Але тут Крим надихає нова нелогічна ситуація: хоча в Бюджетному кодексі стаття 67 передбачає залишення Криму всіх доходів, закон про бюджет України-02 знову не враховує її вимогу, і залишає Криму далеко не все, що він збирає. Уряд автономії поставився до цього стримано: адже його стараннями Криму і так виділено другий за розміром (після Києва) бюджет у країні, залишено багато «не місцевих» податків, виключено вилучення з республіканського бюджету. Але для парламенту спокуслива і, слід зазначити, досить спірна з юридичної точки зору, стаття в законі принадніша і перспективніша, аніж навіть почуття самозбереження і реальності. І так — ось уже чотири роки, у різних варіаціях, від яких пересічному кримчанину аж ніяк не стає жити краще.