Національний банк розпочинає згортати антикризові заходи в банківській сфері, які він запровадив на період пандемії коронавірусу. Регулятор підняв дисконтну ставку з 6% на початку року до 8,5% — у вересні та перестав щедро роздавати гроші банкам, призупинивши здійснення операцій з їхнього довгострокового рефінансування та посиливши інші форми ресурсної підтримки банкірів. Основна задекларована мета — приборкати інфляцію, яка, за даними центрального банку, уже становить на сьогодні 10,2% у річному вимірі. Чи вийде в НБУ знизити інфляцію, це ще дуже велике запитання, адже товари й послуги в Україні дорожчають не тому, що в країні стало більше грошей, а тому що подорожчало саме виробництво або зросли світові ціни. Однак вплинути на вартість грошей у країні зміна політики НБУ цілком спроможна. Найшвидше, першими відреагують ставки за депозитними вкладами у національній валюті.
Без щедрих уливань
На сьогодні ліквідність банківської системи досить висока й перевищує 200 млрд грн. Тому Національний банк із легким серцем пішов на посилення грошової політики. Разом із підвищенням облікової ставки НБУ змінив сам «дизайн рефінансування», встановивши вартість ставок за кредитами рефінансування на рівні «дисконтна ставка + 1%» і значно знизивши терміни кредитів. З 1 жовтня рефінансування взагалі було повністю припинено. Завдання НБУ — змусити банки позичати гроші на міжбанківській біржі та в населення. Гривні стане менше, і попит на неї зросте. Не маючи можливості позичати гроші в регулятора, банкіри до того ж змушені будуть гасити рефінансування попередніх періодів, і гривня додатково буде йти з ринку. Це неминуче призведе до боротьби за вкладників. Першими підвищуватимуть ставки невеликі та середні банки. Найшвидше, за ними будуть змушені піти й банківські «важковаговики». Крім того, НБУ виходить із пропозицією скасувати податки за вкладами, а народні депутати вже прийняли в першому читанні закон, яким передбачено збільшити гарантовану суму відшкодування коштів за вкладами з 200 тис. грн до 400 тис. уже цього року, а з 1 січня 2023-го — до 600 тис. грн. Якщо ці плани здійсняться, то привабливість депозитних вкладів для населення може знову зрости, а їхня популярність — повернутися на докризовий рівень. Це має повернути банкам частину вкладників, втрачених через найнижчі в історії незалежної України ставки за депозитами.
Абсолютно невигідний фінансовий інструмент
Сьогодні довіра населення до банків у цілому й до банківських депозитів зокрема значно знизилася, і вкладники вважають за краще розміщувати свої кошти на депозитах із можливістю безпроблемного дострокового зняття або на поточних рахунках. Утім, традиційні депозити перестали цікавити вкладників не лише через втрату авторитету банків після «банкопаду», а й через рекордно низькі ставки. Ставки за депозитами фізичних осіб узяли курс на зниження вже давно, але останні два роки їхнє падіння перетворило депозити на абсолютно невигідний фінансовий інструмент. Починаючи з березня 2020-го Україна є світовим лідером за темпами зниження депозитної ставки. Наприклад, за 2020 рік середня ставка за річними гривневими депозитами в банках України знизилася з 12,35 до 6,62%. 2021-го падіння дещо сповільнилося, і ставки досягли свого дна на початку літа. Тоді середня ставка становила 5,84%. В останні місяці, після помітного прискорення інфляції та підвищення облікової ставки НБУ, дохідність депозитів почала повільно зростати, і на сьогодні середній річний відсоток за депозитом на рік становить 6,24%.
Однак, навіть беручи до уваги не завжди коректний офіційний рівень інфляції (сьогодні 10,2%), реальна ставка строкових банківських вкладів є від’ємною. А якщо ще врахувати оподаткування депозитних «доходів», то цей мінус особливо вражає. Нині навіть на тлі зростання вартості грошей і відсоткових ставок банківські депозити залишаються невигідними. Депозити у свідомості наших громадян — це традиційний інструмент заощаджень, а заощадження — це за визначенням як мінімум збереження особистого або сімейного капіталу з одержанням доходу, що перевищує реальну інфляцію.
Альтернативою класичному депозиту стали облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). ОВДП випускаються Міністерством фінансів України і є найнадійнішими цінними паперами в країні. Крім того, дохід від вкладень в ОВДП не обкладається податком на доходи фізичних осіб (податок на доходи за депозитом утримується в розмірі 19,5% від суми доходу). Дохідність ОВДП у будь-якій валюті досить висока й на сьогодні істотно перевищує відсоткові ставки за банківськими депозитами. Але поки що цей спосіб інвестування доступний далеко не всім українцям через досить високий мінімальний поріг інвестицій в ОВДП.
Відсоткова ставка
Підвищення облікової ставки НБУ, з великою часткою ймовірності, сприятиме зростанню ставок за депозитами, оскільки традиційним способом боротьби за клієнта у вітчизняних банків залишається саме відсоткова ставка. Але потенціал підвищення депозитних ставок сьогодні дуже обмежений, бо якість активів більшості банків і фінансовий стан позичальників не дають можливості значно підвищувати ставки за кредитами, тож, відповідно, вони не можуть серйозно підвищити депозитні ставки. Нова хвиля COVID-19 може обмежити споживчий попит і сповільнити відновлення в секторах, орієнтованих на внутрішній ринок, особливо в секторі послуг.
Реакція банківського ринку зазвичай проявляється через кілька тижнів після зміни облікової ставки НБУ. Першими традиційно реагують ставки за депозитами на три-шість місяців. При цьому зростання облікової ставки не дає прямо пропорційного ефекту на вартість депозитів. Економічно обґрунтованою є дохідність річного депозиту в гривні, яка перекриває рівень річної інфляції. За наших умов чисто гіпотетично ставки мали б показати дуже істотне зростання, яке перевищує зростання облікової ставки, щоб перевищити двозначну інфляцію та компенсувати податок на прибуток (тобто бути вищою за 12–13%). Однак вітчизняні банкіри навряд чи поспішатимуть, адже навіть якщо банки не піднімуть ставок або обмежаться незначним їхнім підвищенням, українці продовжать нести гроші до банків. Реальної альтернативи хоча б частково зберегти гроші від інфляції в більшості українців практично немає. Навіть із сьогоднішніми реально від'ємними ставками портфель банківських гривневих депозитів приватних осіб цього року виріс на 21,9% (із 830 до 897 млрд грн).
Гроші знецінюються, якщо вони лежать «під матрацом» і не працюють. Розміщаючи кошти на депозиті, вкладник як мінімум пом'якшує вплив на них інфляції. До 2020 року з допомогою вкладів можна було трохи заробити, але депозит, схоже, перестає бути засобом накопичення грошей і поступово перетворюється на спосіб їхнього зберігання з компенсацією за використання. Сумно, але, вочевидь, настав час призвичаюватися й до такого стану речей. А українцям, які звикли до ризику та не згодні з таким розвитком ситуації, слід придивитися до інвестицій на фондових ринках або ринку нерухомості. І останнє зауваження. Підвищення облікової ставки завжди погано для економіки. Будь-яке подорожчання грошей загрожує додатковим безробіттям і зниженням заробітних плат. Отже, не варто поспішати радіти перспективі зростання депозитних ставок. Хоча вона досить реальна.
Більше статей Артура Федорчука читайте за посиланням.