Економіка країни потребує кредитування, але нема кого кредитувати. Це парадокс сьогодення.
Наразі встановилася певна збалансованість між пропозицією і попитом на кредит. Ця збалансованість утримується, з одного боку, жорсткими умовами кредитування, а з іншого - не менш жорсткими умовами ведення бізнесу. І це все на тлі низького рівня закредитованості економіки України відносно ВВП, - він у кілька разів нижчий, ніж у країнах, економіка яких розвивається.
У такій ситуації бізнес хоче тільки дешевих кредитів за "понтовою" ставкою. Тобто кредитів заради кредитів. Бізнес думає про себе, хоче прибутків і якомога більше. Ані банківський сектор, ані держава не готові йти на такі ризики після минулих фінансових криз, навіть попри те, що вітчизняна економіка конче потребує стимулів зростання і кредитних коштів насамперед.
Таку неоптимальну кредитну рівновагу необхідно зрушувати з місця в прагненні до оптимуму за рахунок збільшення кількості суб'єктів залучення кредитів і зростання обсягів самого кредитування, а не акцентуватися лише на бажанні знизити відсоткову ставку.
З одного боку, кредитна політика повинна пом'якшити умови кредитування, з іншого - політика нового економічного розвитку має сформувати умови для появи підприємств, які відповідатимуть цим пом'якшеним умовам. Це дасть можливість для розширеного кредитування. Країні просто необхідна нова грошово-кредитна політика, а не "понти".
Безпонтовий кредит
Бізнес вимагає, а політики пропонують забезпечити бізнес кредитами за низькими ставками, ще й без застави, але із страховкою. Просто знизити відсоткову ставку кредитування комерційних кредитів можливо, але, як то кажуть, "а понту то"? Це збільшить кількість об'єктів кредитування, обсяги кредитування? Ні. Чому? Немає об'єктів для розширеного кредитування.
Зниження ставки призведе до багатьох негативних процесів, очікування яких і є причиною існування високої облікової ставки, яка зумовлює високі ставки за комерційними кредитами та значну інфляцію.
Необхідно впроваджувати політику нового економічного розвитку, яка буде спрямована на формування умов для створення підприємств нової формації. Зазвичай до таких підприємств належать суспільно значущі підприємства, і саме вони забезпечать розширене кредитування.
Низька ставка за кредитами неможлива для комерційних кредитів. Як кажуть, якщо назвався комерсантом, то отримуй комерційні кредити і не скигли про їхні високі ставки. З іншого боку, що більше буде нових суспільно значущих підприємств, до яких може застосовуватися низька чи нульова ставка, то вищою є ймовірність економічно обґрунтованого зниження кредитної ставки і для комерційних кредитів.
Бізнес під 3%
Більшість експертів скажуть, що кредитувати під 3% чи нижче наразі неможливо. І в цьому є логіка. При інфляції набагато вище за 3% і ставка комерційного кредитування має бути вищою. Вона сумарно відповідає вартості отриманого ресурсу, операційним витратам і прибутку комерційного банку. Як правило, джерелом отримання комерційним банком ресурсу для кредитування є депозити, рефінансування, власні кошти. Ціна цих ресурсів утворюється на ринкових умовах. Наявність високої інфляції зумовлюватиме високий рівень депозитної ставки і, відповідно, зростання відсоткової ставки рефінансування.
Примусове зниження відсоткової ставки рефінансування і підвищення доступності комерційних банків до рефінансування призведе до відпливу депозитів і, як наслідок, до збільшення інфляції чи ризиків її збільшення. Інфляція не дає можливості знизити ставку комерційного кредитування, а висока ставка кредитування стримує зростання виробництва.
Важливим моментом неможливості зниження ставки рефінансування є ще той малопомітний факт, що розміщення громадянами депозитів у комерційних банках є опосередкованою формою їх участі в бізнесі комерційних підприємств, які кредитуються банками. Кредитуючись, сплачуючи відсотки за кредитом, комерційні підприємства отримують менше прибутку. Це зменшення прибутку в вагомій своїй частині є нічим іншим, як опосередковано отриманим доходом громадян. Фактично відбувається непряме усуспільнення прибутку від діяльності комерційних підприємств.
Необґрунтоване зниження ставки рефінансування зменшить частку прибутку комерційних підприємств, яка мала би бути усуспільнена через перерахування Нацбанком до державного бюджету прибутку, сформованого за рахунок рефінансування.
Отже, облікова ставка має існувати, і її розмір повинен відповідати ринковим економічним процесам. А Нацбанк повинен здійснювати незалежну економічно обґрунтовану політику в її регулюванні. Це також забезпечить залучення вільних коштів від населення до загальної системи обігу у виробничій діяльності через комерційні банки та зменшить імовірність настання негативних явищ чи проявів в економіці.
Україна - не жебрачка
Однією з проблем розвитку промисловості України було і залишається хибне уявлення про інвестиції, особливо іноземні. Постійно формувалася і формується думка про те, що для розвитку економіки України потрібні іноземні інвестиції.
Парадоксально, але чомусь саме без китайських доларів чи німецьких євро не може обійтися ні зведення Подільсько-Воскресенського мосту, ні будівництво метро на Виноградар у Києві. Навіть закупівля державними компаніями зерна в українських сільгоспвиробників потребувала доларової позики у китайців. Також Кабмін вирішив узяти у китайців під державні гарантії 500 млн дол. кредиту (постанова Кабміну №1008 від 18 грудня 2017 р.) для фінансування операцій з придбання житла або фінансування його будівництва в Україні.
Такі "іноземні інвестиції" Україні не потрібні. Наша країна сама у змозі профінансувати подібні проекти.
Звісно, країні потрібне іноземне фінансування (кредитування), але на придбання засобів виробництва. Перш за все це нові технології, обладнання чи виробничі комплекси, які вироблятимуть обладнання для діючих і нових виробництв, що будуть створюватися для відновлення виробництва в Україні. Таке фінансування дасть змогу впровадити імпортозаміщення, а згодом і збільшити експортну орієнтацію економіки країни. І тут допомога міжнародних фінансових організацій у фінансуванні (кредитуванні) роботи базових виробництв була б цінною. Інше іноземне кредитування, яке формується не за цим принципом, завдає шкоди економіці.
Валюти розвинених країн сильні своєю експансією кредитами в економіку інших країн. Натомість країни-боржники для повернення кредиту і сплати відсотків за його використання продаватимуть те цінне і не відновлюване, що в них є, - природні ресурси, сировину, збіжжя тощо, формуючи валютні доходи. Іноземний капітал завжди буде зацікавлений інвестувати у використання природних ресурсів України.
Будь-яка іноземна інвестиція (або кредит) у нашу країну "придушує" власну грошову одиницю своєю експансією, не дає їй можливості укріплюватися, а уряду та Нацбанку - ефективно формувати власну грошово-кредитну політику. Варто розраховувати на себе і впроваджувати нову грошово-кредитну політику, яка впевнено і агресивно сприятиме розвитку економіки без оглядки на іноземців - росіян, американців, європейців та інших, чиї "представництва" відкрито в кожному обміннику.
Розвиток виробництва. Нова кредитна політика
Для вирішення завдання відновлення та розвитку економіки необхідно реформувати організаційні форми відносин власності у виробничій діяльності і фінансове забезпечення організації та роботи новостворених підприємств і розширення діючих, що відбудеться в результаті такого реформування.
Так, в аграрній галузі для реалізації нової аграрної політики є достатньо накопичених обігових коштів. Та й іноземні інвестори будуть зацікавлені у входженні на нові прозорі ринки виробничих відносин. Але для правильного і прискореного розвитку економіки, розвитку власної кредитної системи, укріплення національної валюти необхідно розробити і впровадити нову грошово-кредитну політику, механізми якої ефективно організують і забезпечать фінансові потреби розвитку головних первинних галузей економіки.
Реалізація величезних можливостей простого відтворення та зростання первинних галузей економіки з орієнтацією на експорт продукції оптимальної переробки потребує прямого державного кредитування.
Умовами такого кредитування буде 100-відсоткове забезпечення кредитним ресурсом усіх капіталовкладень і потреби в обігових коштах. Надання застави не є умовою кредитування. Відсотки та комісії за користування кредитом мають передбачати лише відновлення витрат кредитних установ. Хоча з таким підходом до кредитування відсотки за кредит втрачають своє економічне значення, і логічно визначитися тільки з комісією за обслуговування кредиту, - можна сказати, що позичання грошей буде "без покладання лихви на народ". Початок сплати відсотків за користування кредитом, якщо вони будуть, настає з початком роботи підприємства в оптимальному режимі. Все це забезпечать державні механізми нової грошово-кредитної політики.
Страхування виробничої діяльності, яке нині існує в Україні, не має сенсу для застосування, як і не мають сенсу витрати на нього. Однак потреба в страхуванні є, але при сформованій новій страховій політиці відносно нової формації виробництва.
Такі унікальні пропозиції щодо кредитування логічно формувати лише для суспільно значущих виробництв.
Для державних підприємств, які апріорі є суспільно значущими, необхідне застосування додатково політики нової якості управління державними підприємствами, яка полягатиме в трансформації існуючого управління - підвищенні його ефективності. Цим має бути нівельовано ризики і сформовано умови для унікального кредитування.
Суспільно значущі виробництва та пряме державне кредитування
При формуванні нової грошово-кредитної політики необхідно чітко усвідомити економіко-правовий об'єкт кредитування.
Суспільно значущі підприємства - це підприємства, утворені на одному з об'єднавчих принципів, і державні підприємства чи державні монополії з подальшим усуспільненням отриманого прибутку від виробничої діяльності.
У підприємствах з унітарним володінням відсутнє усуспільнення прибутку, як і відсутні об'єднавчі принципи, - вони не соціальні за значущістю.
Серед об'єднавчих принципів створення суспільно значущих підприємств можна виокремити такі: за однорідністю засобів виробництва, за спільною метою діяльності, територіальний, професійний, науково-технічний.
Виходячи з того, що у нас закладені й існують різні форми відносин власності виробничих підприємств, необхідні і різні підходи у провадженні кредитної політики.
Зі створенням і розвитком суспільно значущих підприємств стане можливим формування умов грошово-кредитної політики для споживчого кредитування. Для прикладу, при впровадженні такого кредитування необхідність чи бажання власника землі її продати для задоволення споживчих потреб зникне.
Грошово-кредитна система - це державна монополія, і вона має діяти в інтересах не бізнесу чи іншої комерції, а в інтересах суспільства і суспільно значущих підприємств і громадян.
Суцільна комерціалізація кредитування відповідає на запитання, де більше можна заробити, і не замислюється над структурним організованим підходом до розвитку галузей економіки. І тому недивно, що комерційні банки вільні кошти спрямовують не в кредитування виробництва, а, наприклад, у депозитні сертифікати Мінфіну. Там і надійніше, і грошей більше.
Така ситуація потребує запровадження прямого державного кредитування, яке буде суспільно й економічно орієнтованим і спрямує фінансові ресурси на створення та організацію нових виробництв, в основі яких закладено суспільну значущість (див. рис.).
Державне кредитування має бути масштабним і базуватися на реформованому баченні виробничих відносин і довірі до суб'єктів виробничої діяльності з боку держави. Ресурсом для прямого державного кредитування є кредитна емісія. Пряме державне кредитування може здійснюватися через комерційні (як державні, так і приватні) банки-агенти на умовах розроблених механізмів нової грошово-кредитної політики.
Логічним було б навантажити такою роботою існуючі державні банки і тим самим перевести їх із поля діяльності, де вони конкурентно слабкі, в поле їх необхідності саме як державних структур. Можливо розглядати в майбутньому і створення кооперативних банків, учасниками яких будуть власники суспільно значущих підприємств.
Пряме державне кредитування дасть поштовх і в розвитку міжгалузевої кооперації. Механізми грошово-кредитної політики будуть центровими факторами об'єднання і взаємозв'язку галузей в інтересах суспільно-економічного розвитку.
Пряме державне кредитування в поєднанні з реалізацією державної функції в просуванні товарів українського виробництва на ринки інших країн створює систему експортно-кредитної підтримки власного виробника. Таке кредитування стане ефективним механізмом грошово-кредитної політики як державної функції у формуванні і створенні соціально ринкової економіки.
Кредитна емісія
Ресурсом для прямого державного кредитування є кредитна емісія. Слід чітко відрізняти кредитну емісію від роботи верстатів з друку грошей як у прямому, так і в опосередкованому сенсі. Завдяки кредитній емісії відбувається суто кредитування виробництва - забезпечення фінансування капітальних вкладень і потреби в обігових коштах.
Стримуючими факторами в Україні для розвитку кредитної емісії є такі:
- відсутність достатніх обсягів застав;
- відсутність правильного бачення кредитної емісії та досвіду її застосування;
- відсутність зростання об'єктів для кредитування.
Говорячи про кредитну емісію, навіть від тих, хто вважає себе фахівцями в економіці, можна почути доволі нісенітні твердження, що кредитна емісія буде джерелом інфляції, а гроші випускатимуть фактично під заставу.
Кредитна емісія по своїй природі є повноцінною емісією, яка спрямована винятково на виробничі цілі і слугує покриттям тимчасової потреби в обігових коштах від організації виробництва до продажу нової продукції. Повноцінною - значить, не створює умов для інфляції. Кредитування виробництва більшої кількості товарів і динамічний розвиток експорту товарів поглибленої переробки унеможливлять негативні прояви інфляційних процесів.
* * *
З огляду на вищезазначене можна стверджувати, що сформовано принципове бачення економічного розвитку країни за участі нової грошово-кредитної політики. Розвиток галузей економіки і можливість позитивного впливу на цей розвиток з боку нової грошово-кредитної політики взаємопов'язані і підсилюють одне одного. Змінимо умови ведення бізнесу і можемо змінювати умови кредитної політики. В країні є можливість знижувати ставки за кредитами і збільшувати обсяги кредитування за рахунок створення нових підприємств, утворення і діяльність яких відповідають принципам суспільної значущості.
Нова кредитна політика може і повинна бути спрямована на заміщення валютного кредитування. Це прискорить розвиток економіки і посилить національну валюту. Запропонований напрям розвитку галузей економіки та спосіб його фінансування сприятимуть посиленню національної валюти і зменшенню впливу негативних явищ на формування інфляційних процесів. Державні банки необхідні, і цю необхідність визначає потреба прямого державного кредитування. Державні підприємства суспільно значущі і можуть кредитуватися на унікальних умовах після впровадження політики нової якості управління держпідприємствами.