У той час як щодня знецінюється гривня, підвищуються тарифи й дорожчають продукти, сотні тисяч українців не одержують зарплати, накопичуючи борги та злість. Уряд воліє звертати увагу на ситуацію лише в крайніх випадках, коли доведені до відчаю люди виходять на мітинги й акції протесту. З урахуванням нинішніх тенденцій на ринку праці та демонстративної байдужності влади Україні саме час боятися не дефолту, а соціального Майдану.
Майже 2,5 млрд грн недоодержали українці належної їм оплати праці на початок 2015 р. Цифра лякає - за минулий рік заборгованість по заробітній платі збільшилася без малого втричі, а кількість тих, хто не отримує зарплати, зросла до 382 тис. чоловік. Раді б чиновники й це списати на війну, але от самим Донбасом проблема не обмежилася, заборгованість фіксується в усіх без винятку областях (!).
Справді, якщо дивитися на обсяг боргів, то Донбас - беззастережний лідер, що не виплатив майже 1,2 млрд грн боргу. Але якщо звернути увагу на динаміку, то не без здивування з'ясовується, що в лідери виходять Чернівецька й Дніпропетровська області: там заборгованість за рік зросла в 27 і 15 разів, відповідно. А от у Донецькій і Луганській областях - лише в 10 і 7 разів. Парламент, до честі своєї, ухвалив закон, який гарантує, що громадянам, котрі проживають у зоні проведення антитерористичної операції, а також внутрішнім переселенцям має бути погашено до кінця 2015 р. заборгованість по заробітній платі, що утворилася внаслідок АТО. І попри те, що до кінця року ще далеко, й на що весь цей час жити людям, не зрозуміло, це хоч якісь гарантії. Жителі інших областей і того не мають.
У держсекторі справи теж зовсім погані. Ще рік тому борг тут не дотягав і до мільйона, але за 2014-й перевалив за 55,5 млн грн. І це - без боргів держпідприємств, на частку яких припадає понад 14% загальної заборгованості.
Передусім, як водиться, постраждали працівники охорони здоров'я та освіти, загальний борг перед якими перевищив 410 млн грн. Не додала їм і бюджетна децентралізація. Через перехід на нову систему фінансування державні субвенції на освіту та охорону здоров'я затримали на місяць. Усе як завжди: реформу півроку готували кілька робочих груп, а в результаті все закінчилося правовою колізією, яка не дозволяє Держказначейству виділити гроші на зарплати медикам і педагогам. І поки Мінфін і казначейство вели велику переписку про те, хто й у якій послідовності має розробити та затвердити порядок виплати субвенцій, люди в регіонах не могли одержати навіть тих грошей, заплатити які можливість була.
Узагалі у світлі децентралізації така ситуація з виплатою зарплат виглядає загрозливо. Адже нині близько 25% надходжень від податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), бюджетоутворюючого для регіонів податку, спрямовуватимуться до держскарбниці. Якщо врахувати, що майже 70% усієї заборгованості держсектора припадає саме на місцеві бюджети, а з урізаними реформою податковими надходженнями очікуються перебої, прогнози вкрай песимістичні. Очевидно, що добробут українців знижуватиметься, і не лише добробут.
"Влада й бізнес мають зрозуміти, що принцип приватної власності є ключовим у ринковій економіці. Заробітна плата - це приватна власність працівників. І їхнє право на неї зневажається протягом багатьох років, незважаючи на конституційні гарантії, юридичну відповідальність тощо. Якщо підприємство бере кредит у банку, то за кожен день прострочення на нього буде накладено санкції, якщо підприємство несвоєчасно або не в повному обсязі перерахує податки або збори до Пенсійного фонду, його чекають штрафи та перевірки. А що буде, якщо підприємство несвоєчасно виплатить заробітну плату?" - задається логічним запитанням Сергій Кондрюк, заступник голови Федерації профспілок України. Відповідь на це запитання очевидне, інакше практика невиплат не сприймалася б українцями як даність і щоденність.
Як водиться, доти, доки люди не прийшли під стіни Кабміну, питання не вирішувалося. Через два-три дні після того, як 300 шахтарів улаштували під будинком уряду мітинг, вимагаючи кревних, Міненерговугільпром почало погашати заборгованість по заробітній платі за грудень
2014 р. Усього працівникам галузі заборгували, не багато не мало, 626 млн грн.
Співробітників "Київпастрансу", яким у грудні виплатили лише половину заборгованості за вересень, скрута також змусила перекрити рух у центрі столиці. І не вони одні такі в стольному граді, всього працівникам київських компаній заборгували понад 84 млн грн. І ще 126 млн завинили співробітникам обласних підприємств.
У Миколаєві співробітники десяти державних компаній недоодержали понад 9,3 млн грн, і це - лише 27,6% від загальної заборгованості по зарплаті в місті. Частково борг справді погасили, але "аж" на 199 тис. грн, виділивши підприємствам із величезними штатами й заборгованостями сміховинні суми:
ДП "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" - 48,3 тис. грн, ВСДП "Універсал" - 50,4 тис., ДП "Миколаївський науково-дослідний і проектний інститут землеустрою" - 84,8 тис., ДП "УРТІ" - 12,0 тис., ДП "Миколаївський облавтодор" - 3,1 тис. грн.
Та співробітникам приватних компаній пощастило ще менше. Їм при заборгованості в 23,9 млн грн виплатили лише 232 тис. Не одержують зарплати і працівники 34 сумських підприємств, їм винні понад 74 млн грн. Причому тільки за останній місяць 2014-го борги збільшилися на 32%. Не райдужна ситуація і в Бердянську - працівникам підприємств міста недоплатили приблизно 23 млн.
Акцією протесту днями зустрічали своє керівництво й працівники "Південмашу", яким зарплату останній раз видавали в липні 2014-го. Борг підприємства, частину цехів якого вже переведено на триденний робочий тиждень, становить 150 млн грн. Аналогічна ситуація, за словами експертів, складається й на авіабудівному концерні "Антонов". Попри те, що Міноборони з гордістю повідомило про прийняття на озброєння ВСУ нового Ан-70, розробленого фахівцями конструкторського бюро, держава не поспішає рятувати від лиха саме підприємство, співробітники якого також не бачать зарплати місяцями. А в пресі вже з'явилася інформація, що на території, яку займає авіабудівний титан, планують спорудити торгово-розважальний центр. Нерівноцінна заміна, погодьтеся. Питання, хто в ньому отоварюватиметься й розважатиметься, якщо нинішня тенденція з невиплатами зарплат триватиме, залишається відкритим. За оцінками експертів НАН України, ситуація страшна не так зростаючим боргом, ресурсів для покриття якого немає, як масовими скороченнями.
Рівень безробіття в Україні торік, згідно з офіційною статистикою, залишався незмінним, а іноді й знижувався, попри навіть економічні потрясіння. За три квартали 2014-го (свіжіших даних у Держстату, на жаль, поки що немає) кількість офіційно зареєстрованих безробітних становила 1,8% від загальної кількості працездатного населення. В абсолютних цифрах армія офіційних безробітних налічувала 418 тис. чоловік, що дивно - вона скоротилася порівняно з попереднім кварталом майже на 19,5 тис. При цьому незалежні експерти вважають, що офіційно в Україні реєструється тільки кожен десятий безробітний. А отже, реальна картина на ринку праці принципово різниться від офіційної статистики.
Розуміє оманливість офіційних розрахунків і МВФ, який оцінює рівень безробіття в Україні в 10% від загальної кількості працездатного населення. Оцінка незалежних вітчизняних експертів ще більш песимістична - від 15 до 18%. Зокрема, у Київському центрі політичних досліджень і конфліктології зазначають, що кількість вакансій почала скорочуватися ще в другій половині 2013 р. і продовжує стрімко падати - на 20–30% щомісяця. А це більш ніж красномовно свідчить про те, що рівень безробіття просто не може бути таким низьким.
"Крім того, потрібно врахувати, що всі ці процеси мають відкладений у часі ефект. Якщо людина перебуває в неоплачуваній безстроковій відпустці, за фактом вона вже безробітна, але навіть за класифікацією МОП (Міжнародної організації праці) визнати її такою де-юре можна буде лише через кілька місяців. І те, що ми з вами спостерігаємо нині, дасться взнаки лише ближче до літа", - пояснив DT.UA економіст Валерій Гладкий.
При цьому невблаганно зростають ціни, тарифи на проїзд і комунальні послуги. Борг населення України за оплату житлово-комунальних послуг уже досягнув 14,7 млрд грн. А середній строк заборгованості становить 4,5 місяця, що цілком корелює з "зарплатними" проблемами українців. "Очевидно, що знизилася й споживча активність, зараз навіть неекономісту зрозуміло, що людей у магазинах дедалі менше. Це, безумовно, позначиться на реальному секторі економіки, призведе до зниження оборотів і низки інших проблем, включаючи податкові недонадходження", - зазначає В.Гладкий.
При цьому в листопаді минулого року почали істотно скорочуватися обсяги відшкодування ПДВ бізнесу. Тоді це виправдовували тим, що грошей у скарбниці дедалі менше, і спрямовуються вони на зарплати бюджетникам, щоб не залишити їх у новорічні свята без коштів на існування. Звичайно, бізнес стерпів, адже ніхто не стане відбирати хліб у лікаря чи вчителя, які й так заробляють крихти. Але, дивлячись на колосальні обсяги заборгованостей за тими самими зарплатами бюджетників, не зовсім зрозуміло, навіщо страждали.
Станом на 1 січня 2015 р. офіційна цифра заборгованості держави з відшкодування ПДВ на поточні рахунки становила 19,3 млрд грн. За 2014-й ця сума збільшилася на 4,4 млрд грн, і це при тім, що 6,8 млрд грн держава відшкодувала бізнесу ПДВ-облігаціями. Фактично це теж борг, термін погашення якого перенесений у часі, і з огляду на темпи девальвації є цілком невигідною для бізнесу формою співробітництва. Таким чином, заборгованість України перед підприємствами за рік збільшилася на 11,2 млрд грн і перевищила вже 26 млрд. Сума чимала для компаній, які й без того втратили частину обігових коштів через урядову реформу ПДВ.
Однак, за даними Федерації роботодавців України, реальна заборгованість держави перед бізнесом набагато вища й досягнула вже 90 млрд грн. Держказначейство вже давно публікує інформацію про підприємства, яким ПДВ відшкодували, але інформація про тих, хто відшкодування не одержав, дотепер ретельно приховується фіскальною службою. Причини такої таємничості, думаю, зрозумілі. Як і результати державної політики, при якій зобов'язання бізнесу та громадян мають виконуватися неухильно, а зобов'язання держави - ні.
Уже зараз багато хто змушений скорочувати робочі місця, переходити на неповний робочий тиждень, знімати надбавки. Навіть підприємства з безперервним циклом виробництва починають хоча б частково зупиняти свої виробничі лінії. Водночас у ФРУ зазначають, що ПДВ, заявлений до відшкодування за рахунок майбутніх платежів, на початок поточного року становив 14,7 млрд грн. Перевищення податкового кредиту над зобов'язаннями досягає 14,2 млрд грн, збільшившись із початку 2014 р. на 6,5 млрд. При цьому переплати до держбюджету уже перевалили за 35,5 млрд. Тільки з початку вже цього року бізнес заплатив "авансом" 8,5 млрд грн податків. А оскільки тепер частина ПДФО, що осідає в держбюджеті, збільшилася, він і став основною метою фіскалів. Податківці безсоромно вимагають у фірм оплати вперед ПДФО. Це і є, вочевидь, обіцяна боротьба з зарплатами в "конвертах".
До речі, самі одержувачі "конвертів" перебувають у найбільш невигідному становищі. Усі достовірні дані свідчать тільки про обсяги виплат "білих" зарплат. Скільки недоодержали люди в "конвертах", ніхто припустити не візьметься. Щоправда, і зарплати в таких працівників, як правило, вище, ніж у тих, хто всю суму одержує офіційно.
Слід врахувати, що законодавство передбачає не лише обов'язкову виплату заборгованості, а й компенсацію за час затримки зарплати, розмір якої прямо залежить від індексу інфляції. Розрахунки нескладні - суму боргу множать на індекс інфляції, компенсуючи ті втрати, яких зазнав співробітник. Чи варто казати, що за останній десяток років цей індекс в Україні невблаганно зростає, причому останнім часом його темпи лякають - 25% за минулий рік. Це означає лише одне: сума боргу перед працівниками з кожним місяцем тільки збільшується. Повноцінною цю компенсацію, звичайно, не назвеш, тому що вона нівелює лише інфляційне зростання і не враховує багатьох інших факторів, однак і в такому вигляді з цією виплатою повсюдно виникають труднощі. Утім, якщо навіть рішення на користь великих компаній про відшкодування їм ПДВ державою не виконуються із завидною регулярністю, то що ж казати про зарплати звичайних людей. Не лякає, вочевидь, нікого й наявність адміністративної та кримінальної відповідальності за невиплату заробітних плат.
"У нинішніх умовах не платити людям гроші - це ставити під питання саме їхнє існування. Зайвий раз провокувати бунти та протести. І якщо влада не може вирішити проблеми своєчасності виплати, то вона точно може економічно захистити працівників, установивши відсоткову ставку на кожний день невиплати заробітної плати для економічно активних підприємств, і створити фонд, який гарантував би виплати заборгованості працівникам підприємств-банкрутів. Це нормальна європейська практика. І якщо Фонд гарантування вкладів у змозі оплачувати борги за депозитними вкладами, то чому б не створити фонд гарантування зарплат, витрати якого будуть у рази менше?" - дивується Сергій Кондрюк.
За прогнозами ФРУ, яка представляє понад 17 тис. вітчизняних підприємств, незабаром без роботи може залишитися майже мільйон співробітників. Якщо врахувати, що через бойові дії на Донбасі ряди безробітних офіційно поповнили 150 тис. чоловік, а неофіційно - майже 4 млн, стає зрозумілий масштаб майбутніх проблем. За даними ФПУ, у тіньовому бізнесі працюють понад 4 млн працівників, природно, нелегально. Детінізація їхніх доходів може залучити до скарбниці понад 100 млрд грн додаткових надходжень. Ще 180 млрд, за оцінками експертів організації, щороку витрачається на хабарі та "відкоти" для учасників корупційних схем, жодна з яких не працює без мовчазної згоди
правоохоронців чи податкової. Якщо порівняти ці цифри із зарплатними боргами, стає зрозуміло, на що продовжує орієнтуватися влада і як вона розставляє свої пріоритети.
За минулий рік так і не було створено умов для розвитку та роботи бізнесу. Навпаки, умови погіршилися, ускладнилися, і далеко не завжди через війну та економічну кризу. Тиск на бізнес зріс, від нього стали вимагати нездійсненного. У результаті дуже багато підприємств змушені свою роботу припинити, звільнивши співробітників, а інші, розриваючись між "податковими авансами" і зарплатами, незмінно вибирають перше, адже люди почекають, а податкова - ні.
По суті ж влада вимагає від бізнесу та громадян неухильного виконання зобов'язань, а своїх зобов'язань не виконує. Це дуже небезпечна гра, особливо за умов війни та розрухи в охоплених бойовими діями регіонах, коли потрібно шукати підтримку в кожному, а не наживати собі ворогів, коли потрібні добровольці, а не дезертири, коли потрібно затягувати паски, а не петлі на шиях.