Валерій Альошин |
Минулого четверга парламент проголосував у першому читанні за внесення змін до ряду податкових законів. У народі прийнято іменувати ці зміни Малим податковим кодексом, від чого фахівці злегка морщаться, але терплять. Спеціалісти праві — це, звісно, не кодекс, нехай навіть «малий». Але для стислості називатимемо запропоновані зміни Малим кодексом.
Напередодні голосування зацікавлені сторони (депутати й Кабмін) довго «утрясали баланс» — доходи, які бюджет недоодержить від зниження ставок податків, передбачалося компенсувати скасуванням низки податкових пільг. Враженнями від отриманого проміжного результату й від МК у цілому з «ДТ» поділився глава парламентського комітету з питань фінансів і банківської діяльності Валерій Альошин.
— Валерію Борисовичу, ні для кого не секрет, що запропоновані зміни до закону про оподаткування обговорювалися ще рік тому — тоді ставлення представників різних гілок влади до «малого кодексу» було, м’яко кажучи, іншим. Скажімо, не таким позитивним. Що ж у політиці й в економіці змінилося за минулий рік? Просто кажучи — чому саме такі зміни, а не Податковий кодекс, і чому нині, а не рік тому?
— На мою думку, 2000 рік відрізняється від 2001-го, передусім, тим часом, який залишається до нових виборів у парламент. Менш як за рік до виборів тема зниження податків стає дуже актуальною для політиків. По-друге, за минулий рік вияскравилася потреба економіки в нових підходах до базових податків. Особливо це пов’язано із Законом «Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Цей закон запровадив нові процедури адміністрування податків і, найголовніше — усунувши картотеку №2, він у принципі встановив майнову відповідальність платників за несплату податків.
Природно, у цій ситуації необхідно послідовно домагатися рівномірності оподаткування. Адже одна з проблем нашого податкового законодавства — величезна кількість винятків із стандартних схем, стандартних умов оподаткування. У результаті інша, що не потрапила у винятки, частина економіки, несе податкове навантаження за повною програмою й понад неї.
Крім того, уся статистика свідчить: податкова недоїмка в цілому зростає з року в рік. На мою думку — це природний відгук економіки на недосконалість податкової системи, сигнал, що не спрацьовують податкові закони. Ще один сигнал: ні для кого не секрет, що значна частина доходів громадян не потрапляє під оподаткування — зарплату вище 200—250 доларів активно «конвертують», тобто видають у конвертах. Отут, крім законодавчої недосконалості, діє ще один чинник: платник не впевнений, що його податки, які становлять бюджетний ресурс, повною мірою йдуть на соціальні потреби, соціальне страхування.
Увесь цей комплекс проблем гостро постав під час роботи над Податковим кодексом. За минулий рік ми зводили воєдино максимально можливу кількість різних точок зору, пропозицій, і практично підготували Кодекс до другого читання. Але принциповий момент у тому, що поки що немає відповіді на запитання: чи готова Верховна Рада політично, разом з урядом, піти на радикальні зміни. Тобто на зниження податків з одночасною мінімізацією податкових пільг.
— Наскільки я розумію, пошукам відповіді на це запитання й були присвячені парламентсько-урядові наради за участі ДПАУ: як і за рахунок чого компенсувати неминуче при зниженні податкових ставок падіння доходів бюджету. На чому-небудь зійшлися?
— Складне запитання… Я б навіть сказав — трохи передчасне.
— Давайте інакше: є найпільговіші в податковому сенсі шматочки України — вільні економічні зони, території пріоритетного розвитку. Днями прем’єр Кінах категорично висловився в тому сенсі, що ці зони й території — табу, їх «трогать нє могі». Тут, очевидно, компроміс ще не дозрів. Але є ще безліч винятків і звільнень від сплати податків — у цій масі щось можна на сьогодні ліквідувати?
— Є з цього приводу пропозиції Мінфіну, які, до слова, трохи відрізняються від пропозицій податкової адміністрації. Відмінності ці, мабуть, пов’язані з тим, що Микола Янович (Азаров, глава ДПАУ. — С.Р.) очолює політичну партію, яка йде на вибори. Тут хочеться робити людям добро. Тому природно, що він менше схильний скасовувати пільги, які мають стосунок до соціальної політики. Приміром, ДПАУ не підтримала пропозицію Мінфіну оподаткувати ПДВ медикаменти. Зазначу, проте, що свого часу звільнення медикаментів від податку на додану вартість ніяким чином не вплинуло на рівень роздрібних цін на ці самі медикаменти. Адже ціни формує все-таки ринок: беруть за високою ціною, отже, буде висока ціна.
Крім того, Мінфін готує деякі відпрацьовані пропозиції з особливого режиму оподаткування аграрного сектору.
— Можна уточнити — в чому особливості цього особливого обкладання аграрного сектору, який і без того знаходиться в особливому становищі? І, заразом, чи пройдуть новації Мінфіну через потужне аграрне лобі у ВР?
— Є пропозиція запровадити для аграрного сектору щось на кшталт податку з обороту. Але я б, можливо, уникнув такого формулювання. Суть у тім, що обговорюються різні варіанти спеціального режиму оподаткування. Це може бути й запровадження особливої ставки податку на додану вартість, це може бути й інакше. Чесно кажучи, я не готовий нині пропонувати певні конкретні схеми — зокрема, тому, що аграрне лобі в парламенті справді велике і вплив його на прийняття остаточних рішень істотний.
— Тобто ви не хочете їх заздалегідь лякати?
— Не те щоб лякати… Просто, як мені здається, не варто заздалегідь створювати упереджену думку. Адже питання ще не вирішено, дискусія триває. Як, утім, і з приводу шкали оподаткування громадян. Наша (комітету ВР. — С.Р.), вихідна для дискусії пропозиція, полягає ось у чому: доход до 600 гривень оподатковувати за ставкою 10%, від 600 грн. до 6000 — за ставкою 20%, а все, що вище — по 30%. Це не радикальні зміни, але така система дасть ефект у діапазоні прибутків від 600 до 6000 грн. До того ж ми вводили ще й максимальний рівень заробітної платні (1200 грн.) для нарахування платежів у соціальні фонди. Це істотно.
— Яким чином комітет уникнув проблеми розміру неоподатковуваного мінімуму?
— При оподаткуванні доходів до 600 грн. є соціальна пільга в розмірі 2%. Фактично це означає, що неоподатковуваний рівень доходів — 120 грн. Ми свідомо обійшли поняття неоподатковуваного мінімуму — просто ті, у кого доходи до 600 грн., за нашою пропозицією, при сплаті податку одержують цю саму соціальну пільгу у вигляді 2% від 600 грн.
У результаті дискусії зійшлися на тому, що на 2003 рік може бути запропоновано загальну соціальну пільгу в 1% і додаткові пільги для певних категорій населення.
— Виходить, 2003 року фактично неоподатковуваний мінімум становитиме 60 гривень. А який сьогодні має вигляд узгоджена шкала в цілому?
— Прогресивна шкала в підсумку виглядає — за ставками: 10, 15 і 25 відсотків. За сумами: ми наполягаємо, щоб десятивідсотковий податок стягувався все-таки з доходів до 600 грн., а 15% — до 1800 грн. Ось такі пропозиції нині обраховуются.
— Що в нас із ПДВ? Усі дуже люблять казати про поліпшення адміністрування цього податку. Чи слід ці розмови розуміти так, що держава має намір надалі в строк і в повному обсязі відшкодовувати платникам переплачений ПДВ?
— Пропозиція комісії, мені здається, досить приваблива для платників, і, якщо його підтримають у другому читанні, це буде суттєвим поліпшенням саме для надійних, стабільних платників. Суть нашої пропозиції така: процедура відшкодування ПДВ відбувається автоматично. Ніяких затримок бути не може — для цього задіяний механізм казначейства: тобто відшкодування відбувається автоматично після подачі платником декларації. Але. У разі, якщо в податкової адміністрації виникають певні претензії до платника, вона може призупинити відшкодування на певний строк — для того, аби розібратися.
На сьогодні система зворотна: спочатку має бути певний висновок податкової адміністрації, який є підставою для казначейства здійснити відшкодування.
— Запропонована комітетом схема, звісно, привабливіша. А ось як бути, якщо платник податків не згоден з «вето» податкової адміністрації — поки вона, як ви сказали, «розбиратиметься»? Чи визначено конкретні підстави для припинення виплат компенсації за ПДВ? Чи є, зрештою, судовий механізм розв’язання таких суперечок?
— Так, підстави для «вето» з боку податкової адміністрації мають бути чітко виписані. І, може, ви і праві, повинна бути передбачена процедура апеляції до арбітражу в тих випадках, про які ви говорили. Поки що таку процедуру не обумовлено.
Щодо ставки ПДВ, то ми як базову пропонували ставку 15% і 17% — на перехідний період. Поки що можна сказати: наступного року ми сплачуватимемо 17% ПДВ.
— Після довгих нарад, узгоджень, значного витрачання часу та нервів податкові зміни ухвалено в першому читанні. Ви задоволені результатом?
— Я не вважаю запропоновані податкові зміни занадто вже радикальними й суттєвими, здатними серйозно змінити ситуацію. Адже завжди пошук компромісів, якщо завгодно — пошук балансу між політикою й економікою, приводить до половинчастих рішень — і цей документ не є винятком. На жаль.
Мені здається, нам необхідно більш серйозно підійти до аналізу ефективності діяльності спеціальних економічних зон, зон спеціального інвестиційного режиму. Ці перекоси, а так само перекоси, якими є експерименти з наданням пільг окремим галузям, слід усунути. Тоді можна буде казати про створення загальних правил гри. Бо якщо в окремих територіальних утвореннях існують пільги по акцизному збору, пільги по ПДВ — це завжди породжуватиме нерівні умови конкуренції й багато інших речей, які до ефективної економіки не мають ніякого відношення.
— Зате до неї має певний стосунок наповнюваність бюджету. Навіть без посилань, скажімо, на думку МВФ, можна припустити, що доходи бюджету знизяться. Вони взагалі мають звичку знижуватися після будь-яких податкових новацій. МВФ у свою чергу називає суму «мінуса» — 7 млрд. грн. Як із цим бути?
— У нас регулярно відбуваються непрості дискусії з експертами МВФ. Я міг би навести кілька прикладів, коли пропозиції МВФ, застосовані на практиці, давали неприємний для економіки ефект. Так, збільшення акцизів миттєво спричинило цілковиту зупинку легальних виробників, різку тінізацію ринків підакцизних товарів. Хоча в цілому ми виважено ставимося до рекомендацій МВФ і високо їх цінуємо, бо ці рекомендації досить професійні. Але в деяких питаннях вони переходять із площини економіки в площину чистого адміністрування, як це було у випадку боротьби з тінізацією заробітної плати.
— Давайте поставимо запитання інакше: так усе-таки — втратить бюджет значну суму прибутків унаслідок ухвалення змін до податкових законів чи ні?
— Внаслідок ухвалення цього документа бюджет сім мільярдів не втратить.
— А скільки? Я розумію, всі ці цифри — не більш як припущення та прогнози, але хотілося б знати хоча б порядок величини.
— Торік позиція уряду зводилася до того, щоб не ухвалювати окремий документ зі змін податкового законодавства, а прийняти Податковий кодекс. І на базі Податкового кодексу формувати бюджет. За найскромнішими оцінками, пропозиції, які містяться в проекті Податкового кодексу, дають недоотримання бюджетом приблизно тих самих 7 мільярдів гривень. Нині ми узгодили з урядом наші пропозиції таким чином, щоб не вийти за загальні рамки скорочення податкової дохідної частини бюджету, передбаченої Бюджетним посланням Президента України.
Але для того, щоб такий баланс реально досягнути, ми пропонуватимемо усунути з чинних законів про вільні економічні зони всі пільги стосовно ПДВ й акцизних зборів. Я зараз не можу сказати, чи підтримає такі кроки уряд.
— Але ви проте сподіваєтеся? До слова, з МВФ ви також сподіваєтеся домовитися — адже, наскільки я розумію, нелюбий йому Малий кодекс можна вважати практично ухваленим?
— Гадаю, поки що не можна вважати податкові зміни «практично ухваленими». У, як ви кажете, Малого кодексу попереду ще непроста історія, і я навіть не виключаю того, що він може бути не прийнятий у цілому.
— А які підводні камені ви бачите для проходження другого читання в парламенті? Адже всім треба буде йти до виборців і радісно повідомляти, що ось, мовляв, ми знизили ставки податків. Чому б парламенту не проголосувати «за»?
— Головне полягатиме в тому, яким чином пройде обговорення пропозицій уряду з так званого розширення бази оподаткування. Адже коли проаналізували перелік існуючих пільг, з’ясувалося, що з більшості позицій просто нема про що казати — це не ті пільги, скасування яких дає скільки-небудь суттєве розширення бази. Пільги суто соціального характеру — такі, як, скажімо, продаж житла тощо — одностайно «залишено в живих». Це зрозуміло. Щодо пільг, які стосуються, приміром, використання частини прибутку для інвестування будівництва житла для військових — тут максимум, на що можна розраховувати, так це на проведення інвентаризації того, що вже збудовано, що будується, що треба завершити. До речі, це великий обсяг будівельних робіт. Ми не зробили необхідної інвентаризації 1997 року, але, можливо, така пропозиція пройде нині.
А пільги, які стосуються сільського господарства, найскладніше скасовувати з погляду політичного. Хоча це дуже великі пільги, але питання, як ви розумієте, специфічне.
— Уявімо собі «поганий варіант». Нинішні податкові зміни не ухвалено, Податкового кодексу нема й не буде. Парламент розходиться на канікули. Що далі?
— За великим рахунком, це означатиме чергову тривалу паузу в ухваленні радикальних рішень зі зміни податкового законодавства й демонстрацію політичної неготовності — як уряду, так і Верховної Ради — до розв’язання серйозних економічних питань.
— Бюджет. Бюджет 2002 року. Президент щороку твердо обіцяє не підписувати бюджет, зверстаний не на новій податковій базі. А якщо все-таки цього разу не підпише?
— Ми розглядаємо справді поганий варіант…Що ж, виходить, країна житиме без бюджету, ухваленого й підписаного Президентом. У рік виборів і таке можливе.
Але, якщо зовсім серйозно, то без прийняття документа, названого Малим кодексом, практично неможливо уявити собі позитивне рішення, ухвалення, Великого податкового кодексу. Це — як проба сил. І якщо парламент реалістично оцінює податкову ситуацію в цілому, він зобов’язаний піти на зниження податків і на усунення пільг.
Є ж російський прецедент. Там також відбувалася дуже гостра дискусія, там, як і в нас, є безліч прибічників галузевих пільг, безліч лобістів податкових пільг для територіальних утворень — але їм удалося знайти способи, шляхи ухвалення необхідного політичного рішення. Отож я не схильний драматизувати українську ситуацію. Більше того, я не виключаю можливості прийняття Податкового кодексу цього року — на наступній сесії ВР. Хоча рівень політичного ризику такого рішення менш як за рік до парламентських виборів, дуже високий. Адже якщо Податковий кодекс міститиме тільки зміни стосовно загальної маси платників податків і не усуватиме ті перекоси, про які ми говорили, — таке рішення найбільш «прохідне» в залі парламенту, але найменш ефективне для економіки.