Якщо підсумувати недоотриманий за останні кілька років Українською державою бюджетний прибуток — внаслідок надання юридичним особам різних податкових та інших фінансових пільг, — то нескладно (як це зробив «відставний» склад Кабміну) вирахувати 35 млрд. грн. Іншими словами, юридичні особи, яким з дозволу всіх останніх складів уряду України надавалися ті чи інші пільги (насамперед — зі сплати, а точніше — несплати податків і зборів у держбюджет), на свій розсуд і, не сумнівайтеся, із чималою користю і прибутком для себе, розпорядилися і, можливо, розпоряджаються сумою, яка майже дорівнює річному бюджетові України. І це «святе» право пільговиків було узаконено 259-ма постановами Кабміну, які минулого тижня уряд... скасував. І як вам такий прощальний жест?
Можливо, що лише в ситуації, в якій, образно кажучи, уже нічого втрачати (...), люди називають речі своїми іменами. Так чи інакше, але минулого тижня «відставний» Кабмін Віктора Ющенка вирішив... скасувати всі колишні «пільгові» постанови. Спроби скоротити список пільг уряд робив ще при формуванні держбюджету 2000 року. Кабмін дещо досяг успіху в цьому напрямі й поточного року, заручившись підтримкою парламенту. Проте останній антипільговий «демарш» — виняткове явище.
Позбавилися преференцій у такий спосіб представники нафтогазового бізнесу, яким усілякі пільги колись були надані 20-ма постановами Кабміну. А також припинено участь у так званому експерименті з підприємствами гірничо-металургійного сектора української економіки кількох таких дуже помітних платників податків, як Східний ГЗК, завод імені Петровського і Нижньодніпровський трубний завод. Обліковий склад цих і деяких інших «експериментаторів» на дуже навіть законних підставах «полегшував» казну на значну суму податкових пільг.
Тим часом ефективність діючої системи держсубсидування виявилася дуже сумнівною. Оскільки нерідко соціальні пільги, зокрема працівникам бюджетної сфери, а також пенсіонерам і, приміром, «чорнобильцям», передбачалися в основному на папері.
На даний час 10% території України охоплено вільними економічними зонами. А це означає, що діючі на одній десятій території країни підприємства на дуже тривалий період звільнені й від сплати ПДВ, і від зборів та платежів, обов’язкових для інших. Наскільки процвітає бізнес у цих пільгових зонах — ще питання, а от скільки недоотримує бюджет — це цілком конкретна сума.
У бліц-інтерв’ю «ДТ» прес-секретар прем’єр-міністра України Наталія Зарудна досить однозначно висловилася в тому сенсі, що корупція — це не тільки і, напевно, не стільки тривіальне хабарництво несумлінних чиновників. Надання державою (в особі уряду) невмотивованих податкових пільг не найнужденнішим — це така основа, яка дозволяє узаконити (!) і створити (!), так би мовити, тепличні умови для процвітання корупції.
Зі слів пані Зарудної, уряд вважає, що державна підтримка в рамках соціальних програм повинна нарешті стати адресною. І отримувати її повинні саме ті, хто цього потребує, а не просто має можливість лобіювати чергову постанову з черговим пільговим переліком. Адже як було (і, на жаль, є): «непільговики», тобто підприємства всіх форм власності, які залишаються поза сферою особливих податкових пільг (грубо кажучи, не мають відповідної підтримки лобістів), по волі-неволі платили і платять податки й обов’язкові збори в держбюджет, так би мовити, і за себе, і за того хлопця. А «хлопців» дедалі більшає на українському благодатному грунті... Тим часом, ті громадяни України, які потребували й потребують допомоги держави, найчастіше так і залишалися за бортом... держпідтримки. На фінансування соціальних програм в уряду коштів не було.
Очевидно, що напередодні узгодження долі самого прем’єра і складу його кабінету цей вчинок уряду Ющенка й особисто йому голосів «за» (насамперед, у парламенті) не додасть. А ось чи насправді чимало «списочних» юросіб позбавляться старих фінансових пільг — це ще питання. І зовсім не виключено, що скасовані відставним урядом В.Ющенка пільги або залишаться скасованими лише на папері, або згодом тихесенько відновляться.