За час кризи в Україні виник новий сегмент банківського сектору — проблемні банки з тимчасовою адміністрацією. Шляхом їхньої рекапіталізації уряд розраховує повернути довіру населення до банківської системи, вже виділивши на це близько 10 млрд. грн. за загального погодженого з МВФ ліміту відповідних видатків — 44 млрд. грн. Держава входить капітал Укргазбанку на 84,2% і вкладає 3,2 млрд. грн., «Родовід Банку» — на 99,97% (2,8 млрд.), банку «Київ» — на 99,93% (3,56 млрд. грн.). Між іншим, це гривні платників податків, тобто наші з вами!
Питання не в тому, на яку суму має входити держава в той чи інший проблемний банк і якою буде кількість цих банків. Питання — чи має держава взагалі в період світової фінансової кризи підтримувати грошима платників податків банки-банкрути?
Спробуємо розібратися з проблемними банками в Україні і подивитися на ситуацію з проблемними банками у США.
Краще жахливий кінець, ніж жах без кінця
Отже, від початку кризи в Україні НБУ розпочав процедуру ліквідації одного банку. Сталося це в травні з банком «Причорномор’я» (Дніпропетровськ). Лише з одним із когорти 15 банків із тимчасовою адміністрацією!
В які банки вводиться тимчасова адміністрація? У ті, які припинили виплати за зобов’язаннями, не повертають депозитів після закінчення терміну їхньої дії, не виплачують відсотків, не проводять платежів, тобто в банки-банкрути!
Про те, що така оцінка — аж ніяк не перебільшення, свідчать дані міжнародних рейтингових агентств. Наприклад, «Родовід Банк» у середині лютого 2009 року одержав від Fitch Ratings зниження рейтингу до рівня D, що означає дефолт банку за всіма зобов’язаннями! Такий рейтинг присвоюється не на перспективу, а за фактом дефолту. Він виявився найгіршим серед усіх оцінюваних Fitch Ratings банків країн СНД. Здавалося б, от воно, перше банкрутство банку! Та де там. НБУ призначив у «Родовід» тимчасову адміністрацію і заморозив покійничка.
При цьому гасло, під яким намагаються рекапіталізувати проблемні банки, — відновити довіру населення! Чути про це просто дивно!
Прем’єр-міністр звинуватила проблемні банки в розкраданні рефінансування і валютних спекуляціях. І що, провели офіційне розслідування, винних покарали? А заклики уряду до пенсіонерів переводити свої рахунки з проблемних банків у державні? Ні, заклики правильні, та чи можна розраховувати після таких закликів на відновлення довіри до проблемних банків шляхом рекапіталізації?
На цьому історія з «відновленням довіри» не закінчується. Заступник голови СБУ Валерій Хорошковський заявляє в пресі про те, що за фактами порушень у банках із тимчасовою адміністрацією порушено кримінальні справи. У частині випадків йдеться про валютні спекуляції, в інших — про виведення валюти в офшори. Багато порушень, виявлених СБУ, пов’язані зі зловживаннями, допущеними посадовими особами банків, управляючими.
Усе це зовнішні чинники, які не залишають надії на відновлення проблемних банків. Але є також чинники внутрішні, що ставлять хрест на ідеї реанімації банків-банкрутів. Будь-який банк може працювати тільки за наявності постійної ресурсної бази. Звідки в рекапіталізованих банків візьметься ця база? Грошей, які уряд хоче спрямувати на поповнення їхніх капіталів, вистачить на кілька місяців роботи. А далі?
Ліміти на міжбанку на ці проблемні банки закрито, і відкривати їх ніхто не збирається. Населення обслуговуватися в ці банки вже не піде, хоч скільки їх рекапіталізовуй, — сильно обпеклося. Залишаються юрособи, підприємства та організації. Отут варто пригадати інформацію НБУ про відплив депозитів із банківської системи за перший квартал 2009 року. Збільшується відплив коштів саме юридичних осіб! Економіка йде в тінь, а в тих, хто на світлі, вичерпуються обігові кошти, що не дає можливості сподіватися на підтримку рекапіталізованих банків з боку реального сектору економіки.
А що з менеджментом? Може, в уряду є команди професіоналів, які увійдуть в рекапіталізовані банки? Не забуватимемо, що тимчасові адміністратори в проблемних банках перебувають майже в однині, а 99% менеджменту і ТОПів — це саме ті персонажі, котрі довели ці банки до банкрутства, розікрали рефінансування НБУ і чекають, коли ж їм дадуть украсти ще й бюджетні кошти.
Служба безпеки банків і служба внутрішнього аудиту скомпрометовані співробітництвом із керівництвом, що довело ці банки до банкрутства і розтягло по кишенях рефінансування НБУ. Їхніх співробітників набирали на роботу ті керівники банків, які сьогодні де-юре відсторонені від справ тимчасовими адміністраторами, а фактично продовжують свою діяльність.
Розглянемо приклад із банком «Причорномор’я». За період із 2 лютого по 25 травня ц.р. тут працював тимчасовий адміністратор Ю.Шевцов. У травні Юрій Шевцов нарешті зважився озвучити в пресі стан банку і перспективи його відновлення. Виявляється, 92% кредитів банку (255 млн. грн.) — проблемні! Їх надано 14 сільгосппідприємствам, три з яких уже визнані судом банкрутами! Навіть за оцінкою при видачі кредитів у цих підприємств було активів усього на 60 млн. грн. Але це при видачі, а що ж тоді говорити зараз, у період кризи, коли зношена сільгосптехніка наближається за вартістю до ціни металобрухту!
На думку Ю.Шевцова, активів у цих підприємствах набереться не більш як на 10—20 млн. грн. Порівняйте суму в 255 млн. і 20 млн. грн. — і ви відразу зрозумієте: перед нами — класичний приклад банку-банкрута!
Для усвідомлення цієї простої істини НБУ знадобилося цілих чотири місяці! І всі ці чотири місяці всі працівники банку, у тому числі й ті, хто видавав і оформляв ці кредити, справно одержували в банку зарплату! А чи не справедливіше було б спрямувати ці гроші на погашення боргів перед вкладниками? І невже знадобилося цілих чотири місяці, щоб розібратися з 14 підприємствами-боржниками, три з яких банкрути за рішенням суду?
Таким чином, замість оперативного і законного банкрутства банку ще в лютому 2009 року ми маємо ситуацію з додатковим розкраданням грошей вкладників! Адже банк «Причорномор’я» — це практично найменший із нинішніх 15 проблемних банків.
Найцікавіше, що проблемні банки наприкінці 2008 року вже одержали чималі суми рефінансування від НБУ, під заставу своїх фондів і активів. Тобто усе, що можна реалізувати в них реально, вже й так належить державі! Допомогло тоді цим банкам уливання коштів від НБУ? Судячи з їхнього сьогоднішнього стану — ні! Провели розслідування про зникнення мільярдів рефінансування? Ні, не провели! То чому уряд і НБУ вважають, що чергова порція бюджетних грошей, спрямованих у проблемні банки, які й так уже, по суті, належать державі, щось виправить?
Усе це відбувається на тлі постійного зменшення власного капіталу банківської системи України. Так, за даними НБУ, станом на 1 квітня 2009 року, власний капітал банків становив 124,5 млрд. грн. і скоротився порівняно з лютим на 2 млрд. грн.
На думку Сергія Тігіпка, банківську систему України необхідно жорстко контролювати з боку держави. Банкір також вважає, що допомагати потрібно не системним банкам, а банкам із здоровими активами, незалежно від їхнього розміру. Неефективно і безглуздо вкладати в кілька великих, але розкрадених банків — краще допомогти кільком десяткам маленьких, але здорових банків, які тримаються на плаву.
Ще одна деталь. Якщо держава зважиться на самогубний крок і рекапіталізує проблемні банки, їй доведеться мати справу з проблемою зовнішніх боргів. Зовнішні кредитори проблемних банків чекають зміни власника, щоб висунути Україні ті претензії, які немає сенсу пред’являти власникам банків-банкрутів!
Все, що діється на наших очах, підштовхує до висновку: Україні треба переходити до банкрутства банків із тимчасовими адміністраціями, а кошти, виділені на рекапіталізацію, спрямувати на поповнення капіталу фінансових установ, які вже належать державі, — Ощадбанку та Укрексімбанку, а також на підтримку здорових банків. У ці банки перевести на обслуговування вкладників банків-банкрутів. Це буде найбільш зрозумілий громадянам крок керівництва України. Після цього частина вкладників залишить свої кошти в цих банках, переконавшись, що їхні інтереси підтримує держава.
Банкрутство банків у США
Фінансова криза в США триває. Кількість проблемних банків у США в першому кварталі 2009 року порівняно з четвертим кварталом 2008-го збільшилася на 20% — до 305 установ, активи яких становлять 220 млрд. дол., повідомляє Federal Deposit Insurance Corporation (FDIC, Федеральна корпорація із страхування депозитів). Обсяг страхового фонду скоротився в січні—березні порівняно з попереднім кварталом на 25% — до 13 млрд. дол.
«Чорний список» FDIC цього року став найдовшим за останні 15 років. З початку року корпорація взяла під управління 36 проблемних банків, що коштувало 6,2 млрд. дол., забраних із страхового фонду. За оцінками аналітиків, із майже 8 тис. банків США понад 500 можуть закритися до кінця 2009 року через брак коштів.
У США точиться суперечка, чи варто підтримувати проблемні банки бюджетними коштами. Причому йдеться не тільки про маленькі і середні банки. Збанкрутували найбільший банк штату Колорадо New Frontier Bank і флоридський Bank United Financial Corp. Банкрутство останнього наприкінці травня 2009-го обійшлося FDIC у чималу суму — 5 млрд. дол. У США після банкрутства банку усі вкладники поштою одержують чеки з FDIC на всю суму вкладу. І нікуди не треба йти і нікому не треба скаржитися!
Поняття «проблемний банк із тимчасовою адміністрацією» у США відсутнє. Деталізована і регламентована процедура банкрутства унеможливлює спроби зловживань з боку власників банку-банкрута.
Наприкінці квітня 2009 року на засіданні об’єднаного економічного комітету Конгресу США лауреат Нобелівської премії у сфері економіки, професор Колумбійського університету Джозеф Стігліц і професор Саймон Джонс попередили про те, що політика підтримання проблемних банків може уповільнити видужання американської економіки. На їхню думку, якщо адміністрація Барака Обами не змусить банки відповідати за створені ними проблеми, США втратить десятиліття економічного розвитку. Дж.Стігліц вважає, що країні необхідні нові банки, а не кризові гіганти, які виживають за рахунок коштів платників податків.
Президент Федерального резервного банку Канзасу Т.Хеніг зазначає, що уряд має дозволяти проблемним банкам банкрутувати, а не підтримувати їх. На його думку, політика стосовно проблемних банків має бути послідовною, що не залежить від їхніх розмірів і зв’язків, інакше відновлення довіри до ринків і нормальне функціонування економіки неможливе. Опитування американських ЗМІ підтверджують підтримку такої ідеї населенням.
На все це нам можуть заперечити: уряд США вже допоміг багатьом банкам наприкінці 2008 року. Адже був ухвалений Сенатом США «план Полсона», у його рамках на підтримку банківської системи мали виділити 700 млрд. дол. Відтоді на рекапіталізацію банків витрачено близько 254 млрд. дол., в обмін на які міністерство фінансів США одержало активів на 176 млрд. дол.
У лютому 2009 року платники податків США дізналися, що їхні збитки від цієї допомоги становили 78 млрд. дол. Що навряд чи свідчить про успішність «плану Полсона». Більш того, оцінка наслідків його реалізації викликає сьогодні чимало критики з боку як демократів, так і республіканців.
Вони вчаться на своїх помилках. А ми? Невже нам потрібні свої, персональні граблі?