— Алло, це секс по телефону?
— Ні, це Кабмін. Але теж можемо!
За мотивами фольклору
Українські кабміни ніколи не вирізнялися надмірною законослухняністю. Причому слово «надмірною», мабуть, навіть зайве. І нинішній уряд, м’яко кажучи, не виняток. Його недавнє розпорядження (від 17.07.2009 р. №837-р) про додаткові заходи щодо мобілізації доходів бюджету взагалі нагадує історичний сталінський наказ «Ані кроку назад!» Але з огляду на мирний час заходи все ж не смертельні: створення спецкомісій, зняття директорів, перетворення податкових боржників на банкрутів, визнання недійсними їх договорів (від чого постраждають уже й невинні контрагенти — постачальники або покупці), щомісячне — будь-що — скорочення податкового боргу щонайменше на 10%...
А що робити, якщо Кабінету міністрів не подобаються деякі норми закону про ПДВ? Можна було б ініціювати зміни до закону. Однак справа ця за нинішніх умов — неприємна і безперспективна. Значно простіше видати розпорядження, яке цей закон доповнює і змінює.
Отже, наводимо «стандартно-приголомшливий» текст розпорядження Кабміну від 01.07.2009 р. №757-р, підписаного Ю.Тимошенко:
«1. З метою упорядкування адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів) та податкового обліку платників податків ДПА:
створити електронний реєстр осіб, пов’язаних з платниками податків (засновників, керівників, головних бухгалтерів), ...> із зазначенням ідентифікаційних, реєстраційних та інших даних про таких осіб, а також інформації щодо виконання ними податкових зобов’язань;
забезпечити ведення зазначеного реєстру шляхом внесення до нього перевірених органами державної податкової служби даних.
2. Взяти до відома, що для упорядкування податкового обліку:
платники податку на додану вартість декларують суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов’язання;
у разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов’язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» (тобто 300 тис. грн., у тому числі такі, що назбиралися «наростаючим підсумком».— Авт.), реєстрація платників податку на додану вартість анулюється».
При такому анулюванні, до речі, доведеться з усього, що є на підприємстві, заплатити ПДВ, а потім знову стати платником цього податку, але вже з обмеженням права на податковий кредит, що зменшує ПДВ. Отакий виховний захід, що нагадує виключення з комсомолу...
Причому податківці написали, що все це діятиме дуже навіть заднім числом — незважаючи на дати!
Звернімо увагу — крім очевидного беззаконня таких неподобств — ще на два моменти:
1) на дивне формулювання абзацу 1 п. 2. Кому «взяти до відома»? Який стосунок це має до «впорядкування» податкового обліку?
2) незрозумілою є вимога до платників синхронізувати податковий кредит із податковим зобов’язанням. Із тексту взагалі було незрозуміло, з чиїм податковим зобов’язанням пов’язане декларування податкового кредиту: із зобов’язанням постачальника чи із зобов’язанням самого платника? Розпорядження Кабміну цілком допускало найрізноманітніші трактування. З’ясувалося, що мали на увазі податкові зобов’язання постачальника. Але так поспішали вказати взяти до відома, що вийшло як завжди.
Втім, і з цим варіантом — свої проблеми. Якщо ув’язку періоду податкового кредиту з періодом податкових зобов’язань контрагента затіяно з метою уникнення/дезавуювання запізнілих податкових накладних, то пов’язані з ними запізнілі (або спеціально — щоб уникнути «мінусів» — відкладені) податкові кредити потраплять до зони як мінімум ризику. Очевидно, покупцеві доведеться імітувати виправлення помилок за період виникнення зобов’язань постачальника.
Однак тут він потрапить під іще одне кабмінівське розпорядження — від 17.07.2009 р. №838-р, згідно з яким «виправданими» є лише коригування в межах двох місяців (замість належних за законом 1095 днів) і — бажано (щоб уникнути перевірки за участі податкової міліції!) — у розмірах не більш як 10%...
А що робити, коли податкова накладна, виписана за відвантажене в останній день місяця, прийшла до покупця вже на початку місяця наступного? Або попередню оплату відправили в одному місяці, а дійшла вона до постачальника в іншому, при цьому незапізніла податкова накладна надійшла до здавання декларації, але датовано її, звісно, місяцем, наступним за звітним? Як чинити тоді — за ПДВшним п/п. 7.5.1 чи за цим розпорядженням Кабміну?..
Втім, хто виграє змагання «закон — Кабмін», зрозуміло: ну, звісно ж, не закон. А от у змаганні «влада проти бізнесу» переможців не буде...