Круті повороти процесу запровадження в Україні спеціальних рахунків для розрахунків із ПДВ уже майже не дивують. Спочатку президентський указ про скасування всіх попередніх президентських указів із цього приводу вискочив було в ефір, потім — певне, з невидимих підкилимових причин — це повідомлення було анульовано, щоб усе-таки з’явитися вже після свят. Не встигли підприємці радісно поділитися один з одним новиною, як з’ясувалося, що ідея ПДВ-рахунків відродилася в поданому Президентом на розгляд ВР позачерговому законопроекті (уже другому — перший було зареєстровано нардепами Сергієм Буряком і Віталієм Хомутинником за день до незапровадження 1 квітня спецрахунків).
З одного боку, законодавче врегулювання питання видається більш правильним, ніж «ручне»-указне. Та й у фінансово-політичних кіл — як тих, що лобіювали, так і тих, що перешкоджали нововведенню — з’явився люфт у часі, щоб захистити свої інтереси. А насправді, схоже, втомившись вислуховувати «ходоків» від усіх зацікавлених і незацікавлених у нововведенні сторін, глава держави мудро переклав відповідальність за реформу системи стягнення ПДВ на парламент: нехай різні «групи впливу» доводять її необхідність або шкідливість безпосередньо одне одному.
Проект закону «Про внесення змін у деякі закони України щодо окремих поточних і окремих реєстраційних рахунків платників податку на додану вартість» Леонід Кучма вніс у Раду як позачерговий. Це означає, що його можуть розглянути вже наступного сесійного тижня. Законопроект Буряка—Хомутинника «Про внесення змін у Закон України «Про ПДВ» і деякі законодавчі акти (про введення податкових рахунків)» позачерговим не є, але, за логікою, повинен бути розглянутий одночасно з президентським. Обидва подані в парламент законопроекти — №5333 (депутатський) і №5333-2 (президентський) — дуже схожі, і, скоріш за все, не будуть реально конкурувати один з одним. Хіба що в порядку піару молодого й перспективного В.Хомутинника.
Головною зміною, яку вносять обидва законопроекти в податкову систему, є не технічне запровадження окремих рахунків для розрахунків із ПДВ, а законодавче закріплення «касового методу» податкового обліку. Відповідну зміну — «оплата товарів і послуг» замість «поставка товарів і послуг» як подія, що утворює податкове зобов’язання, — пропонується внести в ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість». Як уже відзначала низка експертів, без касового методу функціонування системи ПДВ-рахунків істотно ускладнилося б. Підприємства мусили б поповнювати спецрахунки з оборотних коштів за фактом кожної поставки без передоплати, що відбилося б як на великих постачальниках, зокрема експортерах, так і на малому й середньому бізнесі.
Нагадаємо, що після 1 квітня Державна податкова адміністрація, а потім і Мінфін висловилися за можливість зворотного перетікання коштів із ПДВ-рахунку на розрахунковий. Мотивувалося це непритаманною фіскалам турботою про добробут вітчизняних підприємств — аби не допустити вимивання їхніх оборотних коштів. 359-ю постановою уряду і початковою «філософією спецрахунків» така можливість не передбачалася. Причому робилося це спеціально, щоб уникнути зловживань із поверненням ПДВ, можливих при такому перетіканні.
Обидва законопроекти реалізують цю норму так: повернення можливе в обсягах, що не перевищують суми, які підприємство саме перераховувало зі свого основного рахунку на ПДВ-рахунок. А кошти, що надійшли на спецрахунок від іншого підприємства, перевести на свій поточний рахунок неможливо. Тож фірми-«метелики» не зможуть переказувати на свій поточний рахунок і знімати готівкою суми ПДВ, що надійшли на їхні спецрахунки від інших підприємств, оскільки самі вони туди гроші з розрахункового рахунку не перераховували. Зате полегшується повернення в оборот підприємства сум ПДВ, відшкодованих із бюджету. Адже, щоб одержати податковий кредит, а потім, відповідно, одержати відшкодування цих коштів із бюджету при експорті, необхідно спочатку перерахувати суми ПДВ, нараховані на вартість сировини, товарів, енергоносіїв тощо, із свого спецрахунку на спецрахунки інших підприємств — постачальників. А для цього експортеру необхідно спочатку поповнити його зі свого поточного рахунку. Цю суму, що як відшкодування надійде на спецрахунок при експорті, можна буде знову повернути на свій поточний рахунок.
Обидва законопроекти пропонують дозволити схему «зворотного перетікання» лише тим підприємствам, у яких відсутня заборгованість за ПДВ.
Прописано в законопроектах і механізм автоматичного повернення ПДВ. «Вводиться єдина система бюджетного відшкодування податку на додану вартість без поділу на бюджетне й експортно-імпортне. Відшкодування коштів пропонується робити через органи Держказначейства за заявою платника податків. Цю норму спрямовано на розв’язання проблеми затримок із відшкодуванням податку з боку податкових органів», — говорить співавтор депутатського законопроекту Віталій Хомутинник.
Обидва документи після введення спецрахунків передбачають поетапне зниження ставки ПДВ із 20% спочатку до 17, а потім до 15%. Та якщо законопроект Буряка—Хомутинника пропонує розпочати цю роботу з 1 червня 2004 року (до 17%) і з 1 січня 2005-го (до 15%), то президентський — із 1 січня 2005 року до 17 і лише з 1 січня 2006-го до 15%. Певне, щоб перестрахуватися від зниження податкових надходжень у результаті нововведення.
Це не єдина відмінність двох законопроектів. Приміром, у випадку реалізації товарів, робіт або послуг за цінами, нижчими від ціни придбання, відповідно до законопроекту №5333-2 (президентського), об’єкт оподаткування визначається, виходячи з ціни придбання. Для учасників бартерних операцій президентським законопроектом передбачено вимогу про взаємну сплату ПДВ. Є низка технічних відмінностей у порядку використання спецрахунків.
Та найцікавіше нововведення, запропоноване президентським законопроектом, — солідарна відповідальність платників ПДВ за порушення податкового законодавства. Відповідно до пункту 7.4.6 законопроекту, вона виникає «у випадку виявлення порушень податкового законодавства», існує «на всіх етапах купівлі-продажу товарів (послуг)» і полягає «у позбавленні платників податків права на віднесення цих сум ПДВ на податковий кредит» (що відбувається з цими сумами далі, у законі не сказано).
Як бачимо, відмінності між законопроектами №5333 і №5333-2 не настільки принципові, щоб серйозно ускладнити ухвалення одного з них як базового чи загалом об’єднати їх. Якщо, звісно, скориставшись ситуацією, ніхто не подасть третій варіант законодавчих змін. Так, на думку Вадима Епштейна, автора статті «Спосіб проведення взаєморозрахунків із ПДВ з відкриттям і використанням спеціальних рахунків ПДВ», на яку оформлено авторське свідоцтво, закладені в обох законопроектах механізми — поділ фінансових потоків із відкриттям і використанням окремих рахунків із спеціальним режимом використання коштів після поділу фінансових потоків — цілком відповідають суті й основам запатентованої розробки. На базі якої 2001 року народний депутат Микола Пєсоцький подав аналогічний законопроект (на відміну від нинішніх, він помістився на одній сторінці). В.Епштейн, як і раніше, має намір обстоювати авторство розробки (мотивом якої, за його словами, послужили складності з поверненням ПДВ в СП «Інтерсплав»), на яку претендує ще й Науково-дослідний фінансовий інститут при Мінфіні.
Отже, боротьба за введення спецрахунків входить у нову стадію. Чи перетвориться вона на відкрите протистояння між впливовими фінансовими угрупованнями — покаже час. За однією з версій, головними лобістами «нового порядку» виступають великі експортери (котрих особливо багато на сході України), а супротивниками — політична сила, що має родичів у податковій службі й непогано заробляє на «відкотах» при старому порядку повернення ПДВ. Принаймні не всім експортерам останнім часом таланило з відшкодуванням навіть за наявності тісних зв’язків в уряді. А ставки «відкотів», як відзначало чимало підприємців, під час усіх цих пертурбацій із запровадженням-незапровадженням ПДВ-рахунків помітно підвищилися.
До речі, із скасуванням постанови Кабміну залишилася неясною і доля експерименту з автоматичним відшкодуванням ПДВ для великих експортерів (тих самих, з обсягом експорту минулого року понад 250 млн. грн. і балансовою вартістю основних фондів — не менше 100 млн. грн.). Їм доведеться чекати закону. А в податкової залишається надія на підзаконні акти, які збільшують кількість перевірок при поверненні коштів на спецрахунки з держбюджету, а також при «зворотному перетіканні».