Цього року невдоволення місцевої влади новим бюджетним процесом розпочалося відразу після прийняття Верховною Радою в другому читанні проекту Бюджетного кодексу країни. Розпочалося дружно. Мери міст на весь голос заявили про свою позицію нинішнього літа в Іллічівську, де за традицією втретє засідала Асоціація міст України. Незважаючи на те, що в цілому це вельмишановне зібрання схвалило Бюджетний кодекс, на основі якого й формується бюджет на 2001 рік, ряд міст вважають нову бюджетну політику держави неприйнятною. Особливо нині, коли вони одержали представлені Києвом розрахункові показники міжбюджетних трансфертів та обсягів місцевих бюджетів, і стало краще видно, хто на що може розраховувати.
Слід сказати, ця ясність спричинила ще більше занепокоєння в містах. Особливо показовий у цьому плані Іллічівськ. Хоча його приклад у масштабах країни не вельми типовий, він дає змогу ознайомитися з деякими особливостями реформування міжбюджетних стосунків і зрозуміти, що являють собою старання уряду створити базу для самодостатніх і самостійних місцевих бюджетів. Більше того, керівництво цього міста має намір не сидіти склавши руки, а воювати з Мінфіном. Бо тепер, як відомо, не область, а Київ формує бюджети міст і районів, визначаючи, кому й скільки потрібно на життя. Отож, Іллічівськ стільки втрачає, що готовий відстоювати права місцевого самоврядування до кінця.
НЕХАЙ ДЕРЖАВА ВІДПОВІДАЄ ТАКОЖ
Портове містечко з населенням 64 тисячі чоловік, яке жило досі, можна сказати, розкошуючи, рік у рік примножуючи прибутки й свою скарбницю, відповідно до нових розрахунків Мінфіну, наступного року одержить бюджет у 2,5 раза менший, ніж воно мало 1999-го. Мінфін полічив, що для виконання делегованих державою повноважень і його власних Іллічівську вистачить і 9 млн. 748 тис. гривень, хоча торік його бюджет за фактом виконання становив десь 25 млн. гривень, а цього року очікується на рівні 20 млн. Це означає, як неважко здогадатися, завал за всіма видатковими статтями. Особливо обскубаними будуть витрати на управлінський апарат: їх місту збираються урізати з 1 млн. 400 тис. гривень до 400 тис. Як пояснив начальник міського фінуправління Євген Корнієнко, наступного року бракуватиме грошей на утримання апаратів сільських рад, що не мають своєї дохідної бази. (Три села адміністративно підпорядковані Іллічівську). Адже гроші держава виділяє тільки під делеговані повноваження, а в сільських рад таких немає. «За логікою Мінфіну їм не належить ані копійки, — говорить пан Корнієнко. — Але коли держава вважає, що апарат роздутий, нехай тоді перегляне й запропонує нову систему — як обійтися без сільських рад, відділів субсидій та інших. А ми не можемо до таких розмірів його скоротити».
До краю зрізають і витрати на культуру — замість необхідних (із розрахунку міськфінуправління) 922 тис. виділяють 175 тис., на спорт і фізкультуру — замість 260 тис. гривень лише 41 тис., на молодіжні програми замість 200 тис. — 10 тис. За словами Корнієнка, методика Мінфіну, за якою здійснювалися розрахунки, не враховує навіть мінімальних потреб і реального стану справ на місцях. «Звідки це все взято, незрозуміло, — каже він. — Фінансування культури з розрахунку на одну людину незалежно від того, міське це населення чи сільське, мешкає на півдні чи півночі й яка при цьому структура витрат, зовсім неправильне. Хоча певні поправочні коефіцієнти запроваджено для гірських районів, цього все одно не досить. Більше того, нормативи бюджетної заможності на одного учня, жителя, з яких виходили працівники міністерства, ніким не узаконені, немає навіть їхнього переліку, немає відпрацьованої методології».
А тому керівництво Іллічівська вважає, що відповідальність за об’єктивність даних розрахунків і за зростання заборгованості в рамках делегованих повноважень мають нести не лише місцеві органи влади, а й держава, яка запевняє, що виділених коштів місту вистачить. Звісно, найпростіше сказати: ось вам річний пайок, і як хочете, так його й діліть. А як ділити?
Та найобразливіше для Іллічівська те, що Мінфін підрахував, що його прибутки (кошик місцевих податків, залишених містам для виконання ними делегованих повноважень) перевищують витрати на 17,6 млн. гривень. І тому ця сума як надлишок у нього вилучається до держскарбниці для вирівнювання місцевих бюджетів. Для порівняння, в Одеси вилучається — 113 млн. гривень, у Південного — 11,3 млн. Загалом по області — близько 150 млн.
Варто зауважити, що Іллічівськ, відповідно до запровадженого індексу відносної податкоспроможності, знаходиться на третьому місці в Україні серед усіх міст обласного значення. В ньому на душу населення припадає 390 гривень закріплених податків. А на першому місці місто Південне — в нього 602 гривні. На другому — Київ (412 грн.), на четвертому — Ждановка, на п’ятому — Славутич. Одеса — на 16 місці (227 грн.) Треба сказати, що згадана податкоспроможність включає лише закріплені прибутки міст. Це прибутковий податок, податок на землю, торговий патент, державне мито, плата за реєстрацію деяких видів підприємницької діяльності й інші — загалом 9 позицій. Згідно з проектом Бюджетного кодексу, це і є так званий кошик прибутків місцевих бюджетів для виконання ними делегованих повноважень, який держава добряче витрусила у міст-донорів. По Іллічівську цей кошик становить 25 млн. гривень.
Водночас, коефіцієнти податкоспроможності, на думку керівників міста, — це не лише інструменти планування кошика прибутків. Це показники товарності й рівня розвитку цивілізованих ринкових відносин. Низький рівень означає не стільки спад економіки, скільки некерованість, натуралізацію й тінізацію. Тому, на їхню думку, коефіцієнтам варто надати статус стимулюючих інструментів для нарощування податкових ресурсів шляхом економічного розвитку територій. Пропорційно зростанню цих коефіцієнтів має збільшуватися бюджетна забезпеченість населення. Інакше кажучи, чим більше місто збирає прибутків, тим вищими мають бути його витрати, а не навпаки. Поки що Іллічівську урізували гроші навіть на найнеобхідніше. Хоча при цьому Мінфін, як і раніше, декларує бюджет розвитку, але методи його розрахунків у Кодексі не прописані, що вказує на відсутність зв’язку між бюджетом і планом соціально-економічного розвитку.
Простіше зрівняти усіх у злиднях, ніж витягти з них
Одне слово, керівництво Іллічівська вважає, що коли його пропозиції не врахують, то новий механізм розрахунків, що є розподільчим, призведе до занепаду міст і до своєрідної тінізації фінансових відносин по вертикалі. Оскільки Бюджетний кодекс, націлюючи на вирівнювання бюджетів міст і районів, а не рівнів їхнього економічного розвитку, не створює для цього стимулів. «Якщо раніше ми знали, який відсоток прибуткового податку й податку на землю залишається в місті, й були зацікавлені в їхньому нарощуванні, то тепер ні, — пояснює Корнієнко. — Київ вважає, що нам належить 9 млн., і не важливо, скільки ми при цьому заробляємо. Так, услід за ПДВ, податком на прибуток і акцизним збором він прибирає до рук усі фінансові ресурси міста, за винятком місцевих податків і зборів, але вони в нашому бюджеті становлять лише 5—7 %. Забирає навіть податок з прибутку підприємств комунальної власності, що взагалі явище незбагненне».
Звісно, Іллічівськ порівняно з іншими містами України, де немає розвиненої промисловості, жив набагато краще. Бюджетних коштів на душу населення в нього було вдвічі більше, ніж у середньому по країні. Місто навіть виділяло їх на безплатне зубопротезування для пенсіонерів, на придбання безплатних ліків для пільгових категорій. Учителі й медики не знали, що таке заборгованість по зарплаті. Нині ж у нього хочуть забрати так звані «надлишки» й розподілити їх між іншими.
Проте в Іллічівську вважають, що слід створювати систему заохочення, а не систему зрівнялівки. Яка зрівняє всіх у злиднях. Тут не приховують, що все може закінчитися тим, що місто почне ховати свої прибутки в тінь. Адже важко змиритися з тим, що, маючи в кишені гроші, ти змушений ходити без штанів. Іллічівську необхідно добудувати школу в с. Мала Долина, профінансувати роботи з водозниження в с. Олександрівка, завершити реконструкцію каналізаційної насосної станції. І це те, що чекати більше не може.
Не можна зупиняти поїзд під час руху
Ясна річ, «боротися» з Мінфіном збирається не лише це портове містечко на Одещині. Недавно бюджетне питання розглядалося на колегії в Одеській облдержадміністрації. І було вирішено в терміновому порядку направити свої заперечення до Кабміну, Верховної Ради й адміністрації Президента. Область вважає, що подібне бюджетне реформування може зашкодити системі державного управління в цілому.
Сама область, звісно, незадоволена насамперед тим, що її виключають з бюджетного процесу. І не може погодитися, що в неї забирають право розпоряджатися фінансовими ресурсами, але зберігають відповідальність за стан справ на даній території. Адже при цьому автоматично знижується роль обласного рівня державного управління. Коли йдеться про конкретні економічні рішення, то, на думку обласної влади, Мінфін має переглянути деякі свої підходи при формуванні бюджету на 2001-й. І передусім формулу, за якою розраховують місцеві бюджети. На прикладі Одеської області видно, що 16 сільським районам Мінфін неправильно розрахував прибутки, вони завищені, оскільки згадана вище формула враховує чомусь списані борги підприємств.
Одне слово, бюджетна революція призведе не до вирівнювання бюджетів, а до того, що одні території виграють, не доклавши ані найменших зусиль, а інші — сильно постраждають, вважає начальник обласного фінуправління Григорій Піддубний. Прибутки, приміром, міста Південного урізуються вчетверо. «Але не можна зупиняти поїзд під час руху, — говорить пан Піддубний. — Нам у Мінфіні пояснюють, що це реформа, і вона, природно, припускає неузгодженості, але протягом одного- двох років, мовляв, усе утрясеться. Однак коли в результаті цього утрясання постраждають кілька міст і районів, то хто від цього виграє?»