ПДВ був, є, та й, швидше за все, ще дуже довго залишатиметься одним з найбільш корумпованих податків в Україні. Незважаючи на численні заяви і обіцянки почати його реформування, надії на кардинальну реорганізацію системи в інтересах підприємців залишаються марними, адже вона дає можливість наживатися чиновникам. Правила й умови встановлює не закон, а контролюючий орган. Кардинально ситуація і при новому уряді не змінилася. Податкова служба просто "не вірить" в економічну доцільність угод, обвинувачує бізнес в участі у схемах, заводить кримінальні справи, а потім просто пропонує "вирішити" ці проблеми за певну і немаленьку винагороду.
Усе, що пов'язано з ПДВ, завжди було таємницею. Якщо річний план зі збору податку ще прописаний у бюджеті, і його може дізнатися кожен охочий, то помісячний розклад та інформація щодо фактичних відрахувань - секрет, і публічного доступу до неї немає. За запитом Міністерство доходів і зборів усе-таки надає дані. Зовні все виглядає досить оптимістично - уже при новому керівникові відомства за березень-травень до загального фонду держбюджету було перераховано 20,9 млрд грн податку з вироблених усередині країни товарів, робіт і послуг. Навіть доведений до фіскальної служби план Мінфіну вдалося в нинішніх умовах перевиконати на 5,2%, або
1 млрд грн. Так, ще в лютому обсяги збору становили 4,8 млрд грн, а в наступні три місяці відзначалася позитивна тенденція у надходженнях. У березні вони вже становили 5,7 млрд грн, у квітні й травні - 7,7 млрд грн і 7,6 млрд відповідно (див. табл. 1 на 6-й стор.).
Керівник центрального податкового відомства Ігор Білоус неодноразово зазначав, що це нібито результат боротьби зі схемами (про чинники девальвації та інфляції чиновники воліють мовчати. - Ред.).
Хоча про суть схем, конкретних замовників і виконавців, а також про відповідальність, яку вони в результаті такої боротьби понесли, ніхто особливо не поширюється. А наприкінці травня результати діяльності податківців з ліквідації тіньового сектора розкритикували і прем'єр-міністр Арсеній Яценюк, і міністр фінансів Олександр Шлапак. Вони визнали, що так звані податкові майданчики, які створювалися для мінімізації зобов'язань і відмивання грошей, до кінця не зачищені. На їхньому місці починають працювати "партизани", а контролюючий орган не вживає адекватних заходів для боротьби з цим явищем.
Не менш засекреченою поки що залишається інформація і про відшкодування ПДВ: Держказначейство перестало публікувати дані про автоматичне повернення податку. Хоча в Міндоходів зазначають, що з 18 млрд грн, які за п'ять місяців платники одержали на свої рахунки в банках, майже 60% відшкодовано в автоматичному режимі. Втім, якщо порівняти показники "автомата" з березня, коли у податкове відомство зайшло нове керівництво, з даними за відповідний торішній період, то в середньому обсяг повернення ПДВ в оперативному режимі практично однаковий - 2,06–2,13 млрд грн.
Загалом показник повернення податку за останні три місяці нижчий від торішніх результатів. У березні цього року бізнес одержав лише 2,3 млрд грн ПДВ, тоді як роком раніше - майже 5 млрд грн. Однак уже у квітні обсяги повернення зросли майже вдвічі - до 4,2 млрд грн (2013-го -
4,8 млрд), у травні - 4,9 млрд (5,2 млрд). Примітно, що у квітні-травні суми відшкодування навіть перевищили заявки платників (було заявлено 3,8 млрд і 4,5 млрд грн відповідно). При річному плані в 53,37 млрд грн середньомісячні обсяги відшкодування мають перевищувати 5 млрд.
У розпорядження DT.UA потрапила таблиця з інформацією про збір ПДВ і відшкодування податку з розбивкою по регіонах (див. табл. 2). З початку року найбільший обсяг відрахувань зафіксовано від центрального офісу з обслуговування великих платників податків - 19,72 млрд грн. На підприємства, зареєстровані в офісі, і пішла левова частка відшкодованого ПДВ - 12,6 млрд грн. А, наприклад, платникам Київської і Полтавської областей відшкодували більше, ніж вони перерахували до бюджету, - 1,24 млрд грн проти 1,091 млрд і 893,25 млн грн проти 604,73 млн відповідно. У той час як Донецька і Дніпропетровська області за п'ять місяців перерахували 1,276 млрд і 980,15 млн грн відповідно, а одержали в середньому в шість разів менше (але це без урахування великих платників, зареєстрованих у центральному офісі).
Є навіть інформація, що голова Дніпропетровської облдержадміністрації Ігор Коломойський на одній з нарад у Києві висловив обурення тим фактом, що підприємства його області одержують відшкодування в рази менше, ніж тієї ж заколотної Донецької. Згідно із загальними даними з розбивкою по областях і підприємствах, які з квітня публікує Держказначейство, тільки за два місяці платникам Донецької області держава відшкодувала 3,75 млрд грн, а Дніпропетровської - 1,2 млрд. Ці два регіони, а також Запорізька область і підприємства, зареєстровані в Києві, - найбільші одержувачі відшкодування ПДВ. Принаймні за ті два місяці, дані за які можна аналізувати. Органи казначейства оприлюднили інформацію щодо більш ніж 1500 платників. Примітно, що компанія "Метінвест", в адрес власника якої Ріната Ахметова лунали звинувачення в підтримці та фінансуванні сепаратистів на Сході, справно одержує відшкодування ПДВ з держбюджету - його обсяги в травні навіть збільшилися порівняно з квітнем (26,9 млн грн проти 17,1 млн).
Багато впливових підприємців, звичайно, не в захваті від публікації своїх даних, і в іншій ситуації їхнього впливу напевно вистачило б, щоб забути про цю ідею. Власне, так до квітня й було. Але зараз, коли уряд начебто намагається демонструвати відкритість, доступ до таких даних став можливим. "Не весь бізнес був "за". Бізнес - досить закритий механізм, який дивиться на ці цифри з погляду бізнес-моделі підприємства, - говорить старший менеджер PricewaterhouseCoopers Сергій Верламов. - Якщо підприємства працюють в одному секторі, вони конкуренти. І якщо конкурент бачить, що йде відшкодування, це означає, що експорт збільшився, за обсягом відшкодування можна також побачити, чи зростає оборот".
У Мінфіні ж говорять про своє нововведення з гордістю і запевняють, що на цьому не зупиняться. Заступник міністра Денис Фудашкін розповідає, що в його відомстві мають намір переглянути критерії публічності, але що і як показувати громадськості, чиновники вирішуватимуть разом із технічною місією МВФ. Але вже зараз пан Фудашкін говорить, що в уряді планують відкрити доступ до обсягу заявок підприємств і суми заборгованості держави перед платником.
У прес-службі Міндоходів інформації про суму боргу так і не надали, а Ігор Білоус здивувався, навіщо така інформація ЗМІ взагалі потрібна. Утім, наприклад, у Федерації роботодавців і без податкової ведуть такі підрахунки. І, за їхніми оцінками, заборгованість із відшкодування ПДВ на поточні рахунки платників станом на 1 червня перевищує 19 млрд грн. Ще 15 млрд - заявлений до повернення ПДВ за рахунок майбутніх платежів, 10 млрд грн - перевищення податкового кредиту над зобов'язаннями. А якщо додати сюди ще й суми переплат, які до початку місяця вже становили 36,3 млрд грн, то виходить, що бізнес безоплатно кредитує бюджет на суму понад 80 млрд. Тільки з початку року обсяг сплачених наперед податків виріс на 23 млрд грн. Пан Білоус зазначає, що без застосування практики переплат податкова поки що ніяк не може. Але обіцяє відмовитися від старої практики, щойно спрацюють компенсатори у вигляді скорочення тіньового сектора. А борги з ПДВ уряд вирішив традиційно гасити ПДВ-облігаціями. Минулого тижня на засіданні Кабміну вже було прийняте рішення про перший випуск паперів на суму
7 млрд грн. Загальний обсяг боргу, який буде оформлений ОВДП, перевищить 16 млрд грн.
Поки бізнес безоплатно кредитує державу, податківці та інші контролюючі органи просто заважають працювати. Коли Міндоходів керував Олександр Клименко, кількість звернень до юристів із питань відшкодування ПДВ трохи зменшилася, констатує адвокат, партнер юрфірми "Ілляшев і Партнери" Максим Копейчиков. Але зовсім не від поліпшення життя підприємців. Почасти це було пов'язане з тим, що дехто втратив надію домогтися справедливості в українських судах, почасти з тим, що механізми та умови відшкодування ПДВ розміщувалися ледь не на кожному стовпі, як і адреси контактних осіб, що могли посприяти з відшкодуванням. А юристам у таких "постановках" було відведено навіть не роль другого плану, вони, як правило, були глядачами, дехто - допоміжним персоналом.
Крім цього, податкові органи мали рознарядку на зменшення правдами та неправдами податкового кредиту великих платників податків. Іноді це досягалося з допомогою компромісу між платниками та податковими органами, але частіше - "зняттям" кредитного ПДВ за результатами податкових перевірок. "Аргументація податківців, як правило, одноманітна - "нереальність" господарських операцій, нікчемність договорів, сумнівні контрагенти "по ланцюжку постачальників". Арсенал не змінюється вже кілька років, якщо не десятків", - розповідає пан Копейчиков.
Методи роботи кардинально не змінилися й нині. "Податківці просто "не вірять" в економічну доцільність угод, - стверджує Сергій Верламов. - Але при цьому вони не хочуть офіційно визнавати операції нереальними, адже це зобов'язує довести цей факт у суді".
Крім цього, ще в березні нинішнього року Вищий адмінсуд прийняв рішення, суть якого зводиться до того, що платник має бути розумним і розважливим при виборі контрагента, і наявність у постачальника держреєстрації та реєстрації в податкових органах ще не характеризує його як добросовісного. Тобто суд вважає, що вся відповідальність за нечистоплотного контрагента в п'ятому коліні лежить на компанії, яка зібрала недостатньо інформації про контрагента та його посадових осіб перед укладанням договорів. "Виходячи з такої позиції, платник має провести
розслідування зі встановлення репутації контрагента на ринку, що на практиці, як правило, складно", - пояснює керівний партнер юрфірми WinnerLex Ганна Винниченко.
Результатом відсутності такої можливості перевірки контрагента є те, що документи податківцями не визнаються, отже, компанії втрачають право формування податкового кредиту та відшкодування ПДВ. Пані Винниченко додає, що перевищенням повноважень контролюючих органів також є складання актів перевірок без прийняття податкового повідомлення-рішення, у результаті чого самостійно змінюють показники звітності платника в базі зіставлення кредиту та зобов'язань. Аналогічні дії застосовуються до всіх контрагентів. І виходить, що страждає ділова репутація, контрагенти відмовляються працювати, і головне - у суді неможливо оскаржити такі дії, тому що ми пам'ятаємо, що повідомлення-рішення не прийнято.
Процедури та механізми встановлює не закон, а конкретно взятий чиновник. У самому Міндоходів розповідають, що такса рядового інспектора в районній податковій інспекції становить до 50 тис., причому далеко не гривень. І це - навіть не в Києві. Страшно уявити, скільки по вертикалі в результаті одержить начальник цього інспектора, начальник начальника та в підсумку - головний податківець у регіоні. Допоки на Сході тривають бойові дії, у Києві розгорнувся процес зі знищення бізнесу та робочих місць, переконаний голова Федерації роботодавців у столиці. "Упродовж червня київський бізнес постійно тероризує податкова міліція, санепідстанція, пожежники. Вони створюють штучні проблеми, намагаючись за будь-яку ціну набити власні кишені. Бісить цей цинізм. Поки на Сході пацани гинуть, вони вирішують власні питання", - розповідає він.
Одне з підприємств Києва, яке зіштовхнулося з відкритим хамством чиновників, склало навіть прайс-лист їхніх послуг. Пожежники, наприклад, за усунення виявлених порушень під час перевірки виставляють рахунок на 15 тис. грн, екологи за інвентаризацію стаціонарних джерел викидів - 45 тис. грн, податкова міліція за те, щоб полюбовно закрити кримінальну справу, яку відкриває за фактами, які вже проходять стадії судових розглядів, - 25 тис. дол. У Федерації роботодавців підрахували, що видатки держбюджету в 2013 р. на утримання держорганів, які здійснюють контрольно-наглядові функції, становили більш як 24 млрд грн. Витрати держави на проведення однієї перевірки - 16 тис. грн, а середній розмір надходжень від фінансових санкцій - лише 180 грн (!).
То, може, час уже робити висновки? Бізнес уже не перший рік каже про необхідність переходу на повну електронну звітність і перевірки, але в уряді замість того, щоб обмежити або взагалі закрити доступ чиновника до підприємства, воліють пафосно розмірковувати про шкоду корупції, декларуючи наміри, які давним-давно набили всім величезну оскому, ініціювати нову програму боротьби з нею. І поки підприємці миритимуться з таким станом справ, висловлення з мудрого народного фольклору про ущербність "руки, що обділила себе", вже точно залишатиметься актуальнішим за реформаторську чиновницьку патетику.