UA / RU
Підтримати ZN.ua

Новий «червінець»: дизайн змінили, а «Мазепу» — ні

У четвер в Національному банку України було презентовано десятигривневу купюру нового зразка. Вже втретє «червінець» змінив дизайн і «масть»...

Автор: Дмитро Полюхович

У четвер в Національному банку України було презентовано десятигривневу купюру нового зразка. Вже втретє «червінець» змінив дизайн і «масть». Нагадаємо, що на найпершій купюрі зразка 1992 року переважав фіолетовий колір. У 1997 році десятка стала синьо-буро-малиновою. Тепер колірна гама майже нічим не відрізняється від цегляних барв радянської десятки зразка 1961 року.

Попри численні зміни дизайну, незмінним залишився лише портрет гетьмана Івана Мазепи (це якщо вірити напису). Хіба що тепер зображена на банкноті особа порівняно з попередниками зразка 1992 та 1997 року, та всупереч аксіомі, що з часом ми лише старішаємо, дещо помолодшала. Незмінним залишилося лише одне: особа, зображена на десятці, НЕ Мазепа. Звичайно, є напис... Однак ще Козьма Прутков зауважив: «Если на клетке с буйволом написано «Слон», не верь глазам своим».

Якщо з деяким елементом фантазії в образах Володимира Великого і Ярослава Мудрого (останній, до речі, на новій банкноті чомусь відпустив густу бороду), ще можна якось погодитися — до нас не дійшло жодного портрета цих видатних особистостей, то з Мазепою, від якого нас відділяє якихось три сотні років, незручно виходить.

Звичайно, царський уряд свого часу доклав чимало зусиль, аби витравити з історичної пам’яті образ великого гетьмана, а науковці й досі дискутують, як саме він виглядав (існує, як мінімум, три зображення різних людей, кожне з яких претендує на те, що саме це і є портрет Мазепи). Але навіщо ж було, кардинально змінюючи дизайн, замість уже існуючого портрета Мазепи знову зображувати людину, давно ідентифіковану як гетьман Пилип Орлик? Про що, до речі, не раз говорилося в ЗМІ. Тим більше, що досвід кардинальної зміни портрета вже є, наприклад, Ярослав Мудрий на новій «двійці».

Може, варто було б трохи зачекати і ретельніше розібратися з портретами національних героїв, перш ніж тулити їх на грошові купюри, демонструючи тим самим не так велику любов і шану до провідних постатей нашої великої історії, як невігластво…