От уже більше року «ДТ» відстежує у своїх публікаціях процес рекапіталізації проблемних фінансових установ. Про важливість цієї проблеми свідчить і сама ціна питання — 44 млрд. грн., передбачених у бюджеті-2009 на ці потреби.
Головна привабливість цієї статті витрат була і є в тому, що для її фінансування не потрібні реальні бюджетні надходження. Нацбанк зобов’язаний викуповувати випущені для цих цілей боргові зобов’язання уряду за їхньою номінальною вартістю, фактично друкуючи гривні на ці потреби. Причому схема була законодавчо оформлена (антикризовим законом) і узгоджена з головним охоронцем українського бюджетного порядку — Міжнародним валютним фондом.
Варто згадати, що, презентуючи 23 грудня 2008 року в парламенті тоді ще проект головного кошторису країни, прем’єр-міністр Юлія Тимошенко назвала стабілізацію банківської системи «практично головним завданням» уряду. І цілком справедливо зазначила: «Я переконана в тому, що нам потрібно повністю відновити функціонування банківської системи. Тоді у нас є шанс на все інше. Якщо банківська система не зведеться на ноги, реальний сектор економіки буде неймовірно складно піднімати».
Не можна сказати, що за минулі 12 місяців нічого не зроблено. Однак завдяки невгамовній PR-активності прем’єра, недостатньо прозорі рекапіталізаційні процеси змушують громадськість підозрювати чиновників у всіх можливих гріхах.
Трохи хронології
Насправді процес рекапіталізації стартував не 12, а добрих 15 місяців тому, коли Київ почав погоджувати її умови в процесі підготовки Меморандуму з МВФ про виділення фінансування за програмою stand-by. Перший документ щодо порядку участі держави в капіталізації банків було затверджено постановою Кабміну ще 4 листопада 2008 року (№960). Утім, очевидна сирість того документа свідчила: його ухвалили радше для годиться, аби прозвітувати перед функціонерами МВФ про зроблені кроки з оздоровлення фінансового сектора.
Процеси, які розпочалися після цього, були млявими і болісними — найгостріший конфлікт між керівництвом Кабміну та Національного банку, вочевидь, знижував ефективність співробітництва всіх задіяних у процесі чиновників. Та хай там як, навесні було визначено перший перелік із семи банків-претендентів на входження держави в капітал, з якого на літо з ініціативи власників, котрі передумали, були викреслені дві установи — банк «Фінанси та Кредит» й Імексбанк.
Фактично рекапіталізація стартувала в першій декаді липня, коли, здійснивши емісію держоблігацій на суму 9,57 млрд. грн., Мінфін зарахував їх до статутних капіталів трьох фінустанов. Укргазбанк одержав ОВДП на суму 3,1 млрд. грн. в обмін на 81,6% акцій банку, «Родовід Банк» — на 2,8 млрд. (99,93%), а банк «Київ» — на 3,56 млрд. грн. (99,97%).
Найбільші проблемні установи — банк «Надра» і Укрпромбанк — залишилися в підвішеному стані. Одна з названих тоді привселюдно причин — ними не було проведено реструктуризацію зовнішніх запозичень (одна з ключових умов Мінфіну). Загальна заборгованість цих установ перед зовнішніми кредиторами перевищувала 1 млрд. дол. Втім, їхня заборгованість перед українськими громадянами на 01.04.2009 р. була вдвічі більшою — 15,9 млрд. грн.
За даними НБУ, «Надра» і Укрпромбанк на кінець першого кварталу ц.р. посідали п’яте і шосте місця в банківській системі за залученими коштами населення. Певне, розв’язання проблем вкладників було перенесено ближче до виборів.
І справді, вкладники Укрпромбанку дочекалися своєї черги тільки в листопаді, коли за розпорядженням уряду почався процес передачі їхніх депозитів (пасивів для банку) і частини активів установи (мережа і жива частина кредитного портфеля) до вже поверненого у власність держави «Родовід Банку». Статутний капітал останнього за рахунок бюджетних коштів (а точніше — передбачених до викупу Нацбанком боргових зобов’язань уряду) був збільшений ще на 5,6 млрд. грн. (до 8,4 млрд.).
При цьому питання передачі активів із «Укрпрому» так і не було вирішено. По-перше, майно банка перебуває під арештом на виконання численних судових позовів. По-друге, більша частина тих самих живих активів, на які, крім роздрібної мережі, претендував «Родовід», перебуває в заставі у Нацбанку на забезпечення отриманого Укрпромбанком рефінансування. Повертати яке, звісна річ, нема з чого: в активній частині балансу банку, нагадаємо, дивним чином утворилася «діра» на суму понад 5 млрд. грн. Нацбанк своє рефінансування має тепер списати?
До речі, із джерел у Генпрокуратурі «ДТ» отримало поки неофіційну інформацію, що якусь справу стосовно Укрпромбанку таки порушено. Сподіваємося, що надалі з’явиться не лише офіційне підтвердження цього факту, а й інформація про те, що винні в багатомільярдних зловживаннях, які фактично призвели до розграбування банку, понесли адекватне покарання. Якщо, звісно, цьому знову не завадить банківська таємниця.
Трохи про технологію
До речі, залишилося так до кінця і не з’ясованим, чому Кабмін не захотів реалізувати простішу схему — виплати вкладникам через Ощадбанк, який володіє значно ширшою мережею. В якому, за грамотного підходу, напевно залишилася б значно більша частка депозитів, аніж ті, які зараз пролонгуються в «Родоводі» (станом на 25 грудня 2009 року, вкладникам Укрпромбанку повернули 1,148 млрд. грн., тоді як сума перевкладених на новий строк депозитів становить 1,899 млрд.).
Анітрохи не вагаючись, глава Кабміну 23 грудня оголосила про рішення перевести в «Родовід Банк» ще й вклади фізичних осіб із банку «Надра» (близько 600 тис. осіб). Мовляв, відкладати більше нікуди — вибори наближаються! Як уточнив того ж дня в.о. міністра фінансів Ігор Уманський, йдеться про зобов’язання банку перед вкладниками-фізособами на загальну суму 7,2 млрд. грн.
Для виплати вкладів у «Родовід Банк» буде влито ще 6,5 млрд. грн. (адже гроші, нагадаємо, Нацбанк надрукує!). Тож навіть за найкращого розкладу виплата коштів, як повідомив в інтерв’ю Maanimo.com тимчасовий адміністратор «Родоводу» Сергій Щербина, почнеться не раніше як 1 лютого. Із 21 січня 2010-го, після передачі реєстрів і всієї необхідної для виплат інформації, може стартувати реєстрація вкладників «Надр».
«Одночасно при підписанні договорів ми будемо наполягати і на переведенні на баланс «Родовід Банку» 150 відділень банку «Надра», щоб його клієнти не мали проблем із одержанням грошей, як це сталося при роботі з укрпромівськими вкладниками. «Родовід Банк» не завжди мав відділення та філії в усіх населених пунктах, у яких працював Укрпромбанк. І тому нерідко вкладникам Укрпромбанку доводилося долати по 20—30 км, щоб одержати свої кошти в найближчому відділенні «Родовід Банку», — визнав пан Щербина.
Питання про 150 відділень навряд чи вирішиться навіть за місяць. Тож зволікання неодмінно будуть. Особливо коли врахувати, що до повної узгодженості ще дуже далеко. 24 грудня тимчасовий адміністратор банку «Надра» Валентина Жуковська повідомила, що рішення про переведення вкладників у «Родовід Банк» «не є остаточним — зараз ще тривають консультації з представниками Кабміну та Нацбанку».
Того ж дня директор департаменту зовнішньоекономічних зв’язків НБУ Сергій Круглик висловив від імені відомства здивування незрозумілою позицією Кабміну. «Цілий рік була доцільною рекапіталізація. Це підтверджувалося, серед іншого, під час переговорів із МВФ, коли уряд заявляв про готовність капіталізувати цей банк за умови реструктуризації 85% його боргів перед кредиторами. Та після того, як підписання угоди з кредиторами було готове на 100%, раптом виникає питання про передачу», — заявив пан Круглик.
«Не зовсім точною» назвав заяву пана Круглика про досягнення 100-відсоткової домовленості із зовнішніми кредиторами банку «Надра» директор департаменту з питань участі держави в рекапіталізації банків Мінфіну Теймур Багіров. У коментарі для «ДТ» він зазначив, що до 100% ще далеко: документальні підтвердження про реструктуризацію є тільки з експортними агентствами і власниками єврооблігацій на загальну суму близько 290 млн. дол.
З координаційним же комітетом кредиторів, до якого входять тримачі понад половини зовнішнього боргу установи, юридично зобов’язуючий документ не підписаний.
«Цифра 85% мені взагалі незрозуміла, — каже представник Мінфіну. — Така цифра ніде не фіксувалася. Питання завжди ставилося про реструктуризацію всіх боргів за всіма групами кредиторів на умовах, які знижують боргове навантаження на банк і дадуть змогу йому нормально працювати. Відповідно до порядку, остаточні умови реструктуризації мусять бути узгоджені Експертно-аналітичною радою. Держава має знати, що банк, у капітал якого вона заходить, є життєздатним».
А чи таким уже насправді необхідним зараз є втручання держави? «На сьогодні «Надра Банк», проаналізувавши свої можливості щодо виплати депозитів населенню, може за рахунок власних коштів виконати свої зобов’язання (передусім перед найменш захищеною категорією вкладників, які мають депозити в розмірі до 150 тис. грн.) до кінця першої половини 2010 року», — повідомила пані Жуковська. Якщо так, то велике запитання, чи буде ефективним уливання (а точніше, «виливання») за рахунок урядових зобов’язань 6,5 млрд. грн., яких реально нема в бюджеті.
Деякі висновки
Усі ці нюанси дають підстави запідозрити Кабмін у сумнівності намірів. Чи, як мінімум, у занадто великому бажанні прем’єра зіграти на потребах ошуканих вкладників саме перед виборами, не надто турбуючись про економію і так надзвичайно дефіцитних бюджетних ресурсів.
З іншого боку, якщо виплати не розпочнуться раніше лютого (більш імовірно — березня), то чи не задумав уряд скористатися «тимчасово вільними» грошима для затикання бюджетних дір? Чи не цим пояснюється гарячка, як, до речі, і у випадку із затіяною зараз докапіталізацією Укргазбанку ще на 1,9 млрд. грн.?
Всіх цих питань можна було б уникнути, якби процедури, пов’язані з діяльністю уряду в нових держбанках, були повністю зрозумілими і прозорими.
Коли, нарешті, буде опубліковано стратегії розвитку цих структур? Чим вони займатимуться, де братимуть клієнтів і чи будуть їх силою забирати в іншого ринку? Як бізнес цих установ із проблемного перетвориться на ефективний і прибутковий, якщо очевидно, що тільки вливань емісійних мільярдів для цього недостатньо?
«ДТ» вже в -надцятий раз ставить запитання Мінфіну — за яким принципом формується склад наглядових рад (НР) цих банків? Чому в «Родоводі» НР досі не сформовано, якщо для цього достатньо, здається, рішення тимчасового адміністратора? Чи будуть (і коли) включені до складів цих наглядових рад авторитетні незалежні директори із серйозними іменами та репутацією? Як розподілятимуться функції між правліннями і НР?
У випадку з новими держбанками правом керувати ними від імені держави наділена виключно виконавча влада. Повноваження завжди мають передбачати відповідальність, і якщо уряд начебто відповідає за стан справ у країні та економіці, то входити до наглядових рад держбанків мусять його представники. Такий підхід, мабуть, більш справедливий, аніж передбачений законом для НР Ощадбанку та Укрексімбанку, до яких на не зовсім зрозумілих підставах включено представників президента та парламенту, котрі не несуть за свої дії відповідальності взагалі.
З іншого боку, при формуванні наглядових рал із представників одного Кабміну (а фактично — Мінфіну) порушується той самий принцип колегіальності, котрий у результаті парламентсько-президентської боротьби за контроль над держбанками був досить вдало імплементований у НР Ощадбанку та Укрексімбанку.
Оптимальний спосіб розподілу повноважень — з урахуванням як світових стандартів, так і українських реалій — десь посередині. І шукати таке рішення як для «стариків» (Ощадбанку та Укрексімбанку), так і для новобранців (Укргазбанку, «Родовід Банку» і банку «Київ»), звісно ж, треба. Але серйозний системний пошук навряд чи можливий до виборів — поки у можновладців дещо інші завдання. Та й навіщо, якщо сьогодні вся влада в «новонавернених» держбанках фактично перебуває в руках Юлії Тимошенко та Ігоря Уманського? Чи розв’яже цю проблему входження в наглядові ради незалежних директорів — велике запитання.
Хочеться повірити нашим співрозмовникам у Кабміні, які стверджують, що вирішення цих дуже важливих питань затягується тільки через брак часу і людських ресурсів. Та якщо так, то чому тоді ніхто в уряді всерйоз не порушує питання про необхідність створення спеціального агентства, працівники якого — професійні фінансисти — займалися б від імені держави роботою держбанків, якщо вже їхня кількість і частка ринку помітно зросли.
Інакше складається враження, що справа ледь-ледь рухається з тієї простої причини, що комусь у Кабміні вигідний нинішній статус-кво, за якого новими держбанками можна керувати в частково або повністю ручному режимі.
За інформацією «ДТ», один із відомих бютівських піарників, пан Уколов, планує нове розсилання листів щастя, тепер уже вкладникам банку «Надра». Угадайте, за чий рахунок?