«Податкові мрії» — саме так я спочатку хотів назвати статтю про проект Податкового кодексу. Навіть вибрав відповідну цитату з роману «Бледный пламень» Набокова. Звучить вона так (вибачайте, у моєму перекладі):
«Internally, until corruption, betrayal, and Extremism penetrated it, the People’s Place (parliament) worked in perfect harmony… Harmony, indeed, was the reign’s password. The polite arts and pure sciences flourished. Technology, applied physics, industrial chemistry and so forth were suffered to thrive … The climate seemed to be improving. Taxation had become a thing of beauty…The poor were a little richer, and the rich a little poorer». «The Pale Fire».
«Парламент работал в прекрасной гармонии, доколь в его ряды не прокрались коррупция, измена и экстремизм… Гармония воистину стала девизом правления. Изящные искусства и прикладные науки процветали. Технология, прикладная физика, промышленная химия и им подобные были на взлете… Казалось, улучшается даже климат. Налогообложение обратилось в произведение искусства… Бедные слегка богатели, а богатые потихоньку беднели». «Бледный пламень».
Потім я мав намір скрупульозно оцінити найодіозніші норми ПК і подати свої пропозиції, використовуючи узвичаєні норми економетрики, формальної логіки і соціології. Та швидко передумав. І от чому.
По-перше, квінтесенція цього ПК проста — як негайно обдерти бідних і швидко озолотити багатих. А якщо вже вважати ПК витвором мистецтва, то виключно школи примітивістів. Загалом, за Набоковим точно не виходить.
По-друге, автори цього ПК нервово ставляться до будь-яких спроб змінити його текст. Це можна пояснити. Пам’ятаєте, у липні перша версія ПК одержала близько 6 тис. зауважень і зі скандалом була повернута Азарову. Янукович, хоча й запізно, пригрозив заветувати проект, якщо він не відповідатиме «народним сподіванням». Беручи під козирок, Азаров оголосив про «всенародне обговорення» Податкового кодексу. Обговорення вийшло кумедним — його провели в час традиційних відпусток (липень-серпень) у стилі схвалення рішень з’їздів КПРС. В офіційних заходах брали участь переважно місцеві чиновники, податкові робітники і призначений владою бізнес.
Непряма критика «всенародного обговорення» пролунала з вуст голови Держкомпідприємництва, який начебто заявив, що обговорювати з підприємцями Податковий кодекс — усе одно що дискутувати зі злочинцями про Кримінальний кодекс. Своєрідне розуміння ролі платників податків у житті окремо взятого чиновника. Загалом, подумав я, напишу я пропозиції чи ні, результат буде однаково безглуздим.
До речі, попри заявлений Азаровим «вражаючий успіх усенародного обговорення», до кінця минулого тижня в профільний парламентський комітет надійшло близько 4,5 тис. правок. Литвин поквапився обізвати це диверсією і торпедуванням прийняття ПК, але в черговий раз ускочив у клопіт. Адже більшість пропозицій були внесені саме членами правлячої коаліції. Це не дивно: навряд чи ви там знайдете депутата, фактично не зайнятого в бізнесі. А будь-який податок на бізнес веде до зменшення багатства його власника. Те, що податки теоретично збільшують добробут усього суспільства, владу вочевидь не хвилює.
Не зводьте наклепів, адже вашим колегам займатися бізнесом заборонено. Правильно. Але запитайте, чому ж маса народних депутатів обіймає формальні посади «почесних голів» банків і корпорацій? Чому закон Гриценка про боротьбу з корупцією відкладається з року в рік? Де в проекті цього ПК є правила оподаткування осіб, чиї задекларовані доходи не дотягують до фактичних витрат на підтримку стилю їхнього життя? Запитання вочевидь риторичні, правда ж?
Зрозумівши, що для авторів ПК стиль Набокова надто важкий, а його податкові мріяння просто безглузді для них, я вирішив приземлити мою статтю до рівня Сінтії Льюїс (Cynthia Lewis). Розповім, чому. Іноді я читаю на ніч моїй семирічній дочці її книжку «Мої діти мене навчили» (My kids have taught me). Домогосподарка із забитого американського села зібрала висловлювання своїх дітей і з гумором переказала. Ця книжка стала світовим бестселером у середині 90-х. Вона грунтується на філософії войовничого індивідуалізму. От кілька цитат: «якщо в тебе тече з носа, не варто чекати незнайомця, який його витре»; «будь першим, хто поставить слід на свіжому снігу»; «завжди принось у школу річ, яку можна продати».
Читаю цю книжку з двох причин — хочу навчити доньку англійської і мрію прищепити їй імунітет від сприйняття світу лише через призму боротьби з іншими людьми або заради грошей. Судячи зі змісту ПК, його автори входять до секти малоосвічених войовничих індивідуалістів. Тому всі мої подальші замітки будуть побудовані не на логіці мрійника Набокова, а виходячи з цитат приземленої Льюїс.
«Who cares what happened last week?» (Кого турбує, що сталося минулого тижня?)
Проте в 90-х, коли відбулася масштабна трудова міграція, ми намагалися не стільки зібрати податки з колишніх вчителів і медиків, скільки дати їм можливість знайти нову роботу, стати самозайнятими людьми. Було впроваджено спрощену систему оподаткування. Саме тому сьогоднішнє безробіття в Україні втричі менше, ніж у Польщі, і в півтора разу, ніж у Росії. У принципі, українці люблять працювати, залучати до роботи членів своїх родин.
Та, на жаль, філософія цього ПК проста: проект обмежує свободу малого і середнього бізнесу, при цьому наділяє великий бізнес правом зовсім не платити податків. Це небезпечно і призводить до збільшення кількості найнятих і зменшення кількості самозайнятих осіб.
У принципі, такий підхід не новий. На початку 90-х у мене була дискусія з Леонідом Кучмою, тодішнім прем’єр-міністром. Він розповів, що йому симпатична економічна модель Південної Кореї. Суть моделі зводилася до того, що економікою країни управляє обмежена кількість приватних корпорацій. Їхні топ-менеджери апріорі лояльні до діючої влади. Культивується теорія «довічної кар’єри», коли найнята особа системою заохочень і бонусів прив’язується до робочого місця. При цьому самозайнятість не заохочується, оскільки політично складно контролювати поведінку фінансово незалежних осіб.
Тоді я не став заперечувати, але якось, через десяток років, нагадав Леоніду Даниловичу, що два президенти Південної Кореї потрапили до в’язниці, а їхня теорія управління державою призвела до світової кризи 1998 року. «Чому?» — запитав тоді Кучма. Відповідь проста: вартість помилки топ-менеджера велика. Один раз помилився — і країна йде під укіс. А економічного буфера, на кшталт дрібного і середнього бізнесу, немає.
«Play, don’t watch» (Грай, а не спостерігай)
Це головне правило парламентських лобістів (у поганому розумінні цього слова). Цілодобово вони не виходили з податкового комітету Верховної Ради. Тому одержати повну картину «переговорного процесу» було просто нереально.
Минулої середи відбулося фінальне засідання комітету з приводу ПК. За п’ять хвилин до його початку було роздано порівняльну таблицю на 1723 сторінках. Чомусь тільки народним депутатам і чомусь тільки під їхню розписку. Численним представникам запрошеної «громадськості» довелося лише облизуватися, дивлячись на засекречений документ.
«Коли ж це все читати?» — запитав я в сусіда по столу, регіонала. «А навіщо вам треба?» — щиро здивувався він. У тому-то й справа.
За законом, кожна правка до проекту має голосуватися членами комітету. Але комітет, де більшість складається з регіоналів, одного комуніста та однієї литвинівки, прийняв оригінальне рішення — голосувати блоками. Що таке блок, запитав я. Різні податки, була відповідь. Ну, припустімо, податок на прибуток підприємств і податок на фізосіб пов’язані між собою. Як же можна їх голосувати окремо? Чіткої відповіді я не одержав.
Заради «спортивного інтересу» на засіданні комітету я поставив кілька запитань. Насамперед вони стосувалися корупції і майбутнього малого бізнесу.
Наприклад:
Чому дивіденди, які сплачуються в материнську офшорну компанію, не оподатковуються в Україні? Одіозним прикладом служать компанії доморослих олігархів, які неодноразово обмінювали свої акції на акції дутих офшорних компаній. Приклад про виведення капіталів знайдете в Інтернеті (наприклад, за посиланням //bizkiev.com/content/view/249/610/ ). Припустімо, Кіпр, Швейцарія, Ліхтенштейн і штат Делавер у США формально не є офшорними територіями. Але такий прийом використовується для зменшення сплати податків до бюджету України, оскільки репатріація дивідендів у ці юрисдикції податком не обкладається.
Знаєте, яку відповідь я одержав від ведучого? Нехай Кабмін самостійно встановлює «заборонні» країни. Звучить смішно, оскільки авуари членів цього Кабміну, за чутками, перебувають саме в цих країнах.
Чому дивіденди, які сплачуються фізичній особі, не повинні оподатковуватися при їх виплаті — адже це узаконена корупція? Нагадую, що дивіденди одержують власники підприємств, а їхня сума не обкладається пенсійними внесками. Знаєте, яку відповідь я одержав від ведучого? Такої норми немає в проекті. Та є така, наполягав я у присутності сотні свідків. Немає, відрізав ведучий. Напевно він не читав проекту або, навпаки, надто ретельно його читав.
Чому роялті, сплачені нерезидентам, не можуть перевищувати 4% від їхнього прибутку? Маразм повний, оскільки для продавців легальних фільмів чи музики роялті становлять 90% їхніх витрат. А що, приміром, із приводу «Макдональдса» чи «мерседеса»? Так ми домовилися з Мінфіном, терпляче пояснив ведучий.
Чому замість чотирьох груп основних фондів пропонується запровадити 16, адже це дискримінує інвестиції? Так вирішив Мінфін, відповів ведучий, зате ми дозволимо списувати на витрати 10% від ремонтів. «А причому тут одне до другого, — запитав я, — збільште вартість амортизації на значущі продукти і при цьому норму їх ремонтів». — «Якщо вам не подобається, давайте голосувати», — нервово запропонував ведучий, оскільки явно був не в темі.
Чому від простого, пулового способу нарахування доходів і витрат ми переходимо на національні стандарти бухобліку, які зляпав Мінфін на зразок солянки з мертвих бухгалтерських правил СРСР і еклектичного набору правил фінансового аудиту різних країн? Яка доля горезвісних податкових різниць? «30 пропозицій про скасування теорії податкових різниць було подано депутатами, — відповів ведучий, — парламент їх напевно підтримає». — «Але тоді ж потрібно повертатися до пулового способу», — запропонував я. Ведучий явно розгубився. «Нехай парламент вирішує», — сказав він. «Це все одно що поставити на голосування велику теорему Ферма», — пожартував я в мікрофон.
Чому запроваджуються 10-річні податкові канікули для готелів і легкої промисловості? А чим гірші сільське господарство чи, припустімо, виробники танків і ІТ-технологій? Відповіді я не отримав. Утім, і так зрозуміло — позамежна корупція.
Останнє запитання, яке я поставив, було таке: «Чому товари і послуги, поставлені СПД, не приймаються у витрати платника податку на прибуток підприємств, адже в такий спосіб уряд Азарова фактично вбиває сектор самозайнятих осіб?» Ведучий вагався відповісти і передав слово Копилову, першому заступникові міністра фінансів. Копилов розповів, що, відповідно до світової практики, малий бізнес має працювати виключно в роздрібній торгівлі.
Я негайно попросив навести приклад такої світової практики. Зал вибухнув реготом. Потім Копилов стомлено послався на черговий лист МВФ. Оскільки я цей лист читав, то запропонував його всім роздати. «Бігати за листом не стану», — нахабно відповів Копилов. Для чистоти ідеї я запропонував проголосувати про зняття всіх обмежень для поставок малого бізнесу платникам податку на прибуток підприємств. «За» був один. У результаті я заявив, що не бажаю брати участі у ритуальному танку папуасів навколо тотема Азарова під назвою ПК, і залишив зал. Під боязкі оплески.
«It’s easier to start over on a clean sheet of paper than to erase the drawing you don’t like» (Краще почати з нового аркуша, ніж правити зіпсований)
Будь-яка кодифікація права потрібна для того, щоб розрізнені норми зібрати в єдиний документ, придумати єдиний понятійний апарат і викласти їх простою мовою, доступною для сприйняття користувача.
У розумінні української кодифікації, податкових кодексів у світі не існує, крім країн СНД. Є так звані податкові кодекси в країнах англосаксонського права: США, Австралії, Новій Зеландії, Сінгапурі тощо. Але їхні норми визначають на центральному (федеральному) рівні загальну природу податку, загальні права та обов’язки платника й використовуються виключно при судовому спорі, не маючи при цьому статусу норм прямої дії.
У країнах Євросоюзу існують зведення різноманітних податкових законів, підпорядкованих директивам Єврокомісії. До речі, Росія приймала по розділах ПК протягом двох років, а Казахстан, чий податковий кодекс вважається зразковим на пострадянському просторі, — близько чотирьох
років.
Припустимо, що нам чомусь захотілося написати Податковий кодекс як виключний документ, що визначає права та обов’язки платника податків. Гаразд. Але, йдучи за логікою, такий кодекс має ввібрати в себе всі без винятку закони, за якими громадянин або компанія мають сплачувати податки. Що ж ми бачимо? За бортом цього ПК залишилися такі важливі закони, як закон про статус податкової служби, державне мито, використання реєстраторів розрахункових операцій (РРО), єдиний збір при імпорті товарів тощо.
Крім того, за бортом ПК залишився закон про єдиний збір на пенсійне страхування і соціальне забезпечення, який за своєю економічною суттю є податком, але ж норми цього закону призводять до зростання вартості робочої сили і тінізації економіки.
Я якось запитав у представниці Мінфіну, чому вони не бажають включати норми закону про податкову службу в ПК. «Розумієш, — статечно зауважила вона, — це невчасно. У законі про податківців прописано норми про пільги і додаткові пенсії. Якщо ми їх внесемо до парламенту, то можуть обрізати. От я в цивільному ходжу, але на рік мені належить дві-три тисячі на купівлю форми. Плата за погони окрема». — «А чому ж немає держмита?» — боязко запитав я. «Облиш, — була млява відповідь, — усі нотаріуси під Мін’юстом сидять. У міністра й запитуй».
Загалом, мені апріорі не подобається сама ідея такого Податкового кодексу. Не розумію, як можна в одному документі поєднати правила обкладення доходів громадян із правилами добування лісу або правила обкладання прибутку компаній із податком на собак. Якщо хтось хоче влаштувати податкову революцію — немає проблем, пишемо з чистого аркуша і радимося. Останнє слово — ключове.
«Sometimes the biggest apple has the biggest worm» (Іноді в найбільшому яблуку живе найбільший черв’як)
Виходячи з норм Бюджетного кодексу, держбюджет на новий рік будується на правилах оподаткування, що діють на середину серпня попереднього року. Нова редакція Бюджетного кодексу була нещодавно підписана Януковичем і після опублікування стала законом. Вслід за новими правилам Бюджетного кодексу, Азаров подав проект держбюджету на 2011 рік на розгляд парламенту. Однак Литвин повернув цей проект, бо, на його думку, проект не враховував змін, передбачених у проекті Податкового кодексу, прийнятого в першому читанні.
Більшої дурості чи нахабства за 16 років перебування в парламенті я не бачив. Напевно Литвин разом з Азаровим вирішили наплювати на Бюджетний кодекс, підписаний Януковичем.
Ідемо далі. У разі ухвалення ПК парламентом у Януковича є два варіанти — заветувати закон або його підписати. Якщо Янукович підпише ПК, то він виглядатиме блазнем, оскільки норми Податкового кодексу категорично суперечать нормам Бюджетного кодексу, ним же раніше підписаного. Якщо Янукович ветує ПК, то хтось має постраждати. Принаймні з тих осіб, хто вирішив Януковича перетворити на блазня.
«Stamp your feet when you get angry» (Тупай ногою, коли ти розлючений)
Я почитав проект ПК, я щиро розлючений і, слово честі, хочу тупнути ногою. І от чому.
У вас настирливо тече унітаз. Зрання розбитим ви приходите на роботу. Альтернатива — покликати сантехніка. За новим Податковим кодексом, сантехнік має прийти з касовим апаратом під пахвою і виписати вам чек. Немає чека — немає унітаза.
Не дай Боже у вас занедужала дитина — висока температура. За новим Податковим кодексом, лікар має прийти до вас із касовим апаратом. Перш ніж урятувати дитину, лікар має виписати чек. Немає чека — немає здорової дитини.
Ви покохали. А потім не склалося. Хочете по-доброму роз’їхатися. Новий кодекс вимагає заплатити 20% податку від розміну квартири, яку ви разом нажили.
Вас звільнили. Тому ви вирішили затіяти власне діло — виживати якось треба. За новим Податковим кодексом, умовою вашої реєстрації як підприємця є продаж товарів або послуг на 500 тис. грн. за минулий рік. Альтернатива — реєстрація безробітним.
Ваша дитина пішла до школи. «Мамо, — радісно повідомила дитина. — Мені сказали, що я гарно співаю (малюю, танцюю тощо). Запиши мене в школу». Вартість такого навчання оподатковується за новим Податковим кодексом. Раніше такого не було.
Вам пощастило, і ви накопичили грошей. У вас є альтернатива — тримати гроші вдома, вкласти в депозит або зробити інвестицію. За правилами нового Податкового кодексу, найкращим вкладенням грошей є депозит або інвестиція в офшорну компанію. Але дозволити собі створити свою офшорну компанію можуть тільки багаті люди, правда? Я вже не кажу про те, на кого працюватимуть ваші гроші.
Ви не хочете захворіти. У цьому разі вартість вакцинації вас і ваших дітей за новим Податковим кодексом оподатковується. Раніше такого не було. До речі, іноді вакцинація є обов’язковою умовою прийняття дитини до садочка або школи.
Ви занедужали. Вам пощастило, якщо ви захворіли на СНІД чи туберкульоз. Якщо вам не пощастило, спробуйте стати інвалідом. В інших випадках вам доведеться сплачувати податок на ліки. Загалом, що тяжче ви занедужали, то дешевше вам буде померти за новим Податковим кодексом.
Ви померли. Вам частково пощастило. Якщо вас ховатимуть традиційно, то, за нормами нового Податкового кодексу, доведеться заплатити податок за труну і вінки. Проте ви можете заощадити на своєму похороні, якщо ваш прах розвіють після кремації. Така дія новим кодексом не обкладається ПДВ.
Ви цинічний і самодостатній олігарх, який не збирається помирати. Бінго! Ви абсолютно виграли, оскільки вам плювати на сантехників, вітчизняну медицину та освіту дітей в Україні, як, утім, і на всі податки нашої країни. Новий Податковий кодекс фактично розпластується перед вами. Чого тільки варта норма про те, що дивіденди від ваших компаній, які декларують збитки, без будь-яких податків переводитимуться в офшори, а податкові служби — ставитимуться з розумінням до ваших непомірних витрат.
Скажіть по секрету, ви вже купили місце на п’ятій лінії кладовища Пер ла Шез у Парижі? Купіть, це престижно. Якщо не знадобиться, віддайте в оренду. Але за французьким правом вам доведеться сплатити податок.
Судячи зі скляних очей членів комітету, ПК буде ухвалено. Якщо ні, то провал ПК коштуватиме Азарову посади. Хоча можливі варіанти: просто поміняють міністра фінансів або його найбільш одіозних заступників. Смішно й гірко.
Кодекс передбачається впровадити з нового року. Уявіть собі, що з 1 січня ви будете теоретично суб’єктом кримінального права...
У цій замітці ми не поговорили про акцизи, роялті та плату за видобуток природних копалин (Боже мій, це було б окремою драмою!). Поговоримо, мабуть, після. Колись. Потім.