Національний банк України дедалі частіше повідомляє про чергові кроки з лібералізації режиму валютного регулювання. Одним із найважливіших останніх рішень 3 є скасування заборони на перерахування валюти за кордон для повернення іноземних інвестицій.
Цю заборону було впроваджено Нацбанком ще три роки тому, на самому початку кризи 2014-го. Регулятор намагався запобігти відпливу валюти внаслідок панічної втечі інвесторів з України, а також припинити тіньові схеми, які процвітали на українському фінансовому ринку. Можливо, що на той момент такий жорсткий захід дійсно був необхідний, але він вкрай негативно впливав на інвестиційний клімат у країні. Стабілізація валютного ринку дала змогу Національному банку зайнятися питанням цього обмеження, що й було зроблено постановою правління НБУ №41 від 25 травня 2017 р.
Які операції знову дозволені? Тепер резиденти України можуть перераховувати на користь іноземних інвесторів іноземну валюту у разі придбання в останніх цінних паперів або корпоративних прав. Якщо розрахунок з іноземним продавцем був здійснений у гривні (через так звані інвестиційні рахунки, відкриті в українських банках), іноземна особа має право конвертувати отриману гривню у валюту й вивести її на свої зарубіжні рахунки. Іноземний інвестор також має право одержати валюту у разі часткового виходу з капіталу українського підприємства, що йому належить. У цьому разі перераховувати валюту на адресу інвестора буде українське підприємство, яке зменшує статутний капітал або викуповує в інвестора частину власних акцій (корпоративних прав).
Рішення НБУ певною мірою відновлює режим руху капіталу, що діяв в Україні до 2014 р. Разом з тим повної свободи репатріації інвестицій регулятор не передбачив. Нацбанк установив обмеження за сумою виведеного капіталу - не більш як 5 млн дол. на місяць на одну особу (тобто не більш як 60 млн дол. на рік). Виняток передбачено лише для випадків продажу іноземним інвестором держоблігацій України або ж інших цінних паперів, які котируються на фондових біржах, через такі біржі.
Слід також враховувати, що для перерахування коштів за кордон можуть знадобитися додаткові документи, передбачені Нацбанком, наприклад акт оцінки ринкової вартості цінних паперів, реалізованих нерезидентом. Нарешті, НБУ залишив за собою право контролювати всі операції з виведення капіталу "у ручному режимі": регулятор має право зупинити будь-яку операцію, що здасться йому сумнівною. Це має поставити бар'єр для повернення на фінансовий ринок тіньових схем виведення валюти під виглядом репатріації інвестицій.
Незважаючи на обмежений характер проведеної Нацбанком лібералізації, його рішення відкривають нові можливості для бізнесу. Причому такі можливості з'являються не лише в сфері управління інвестиційним і валютним портфелями, а й у сфері податкового планування. Наприклад, підприємства можуть використовувати зменшення статутного капіталу підприємства або викуп власних акцій (часток) в інвестора як альтернативу розподілу дивідендів. Якщо виплата дивідендів нерезиденту в більшості випадків призведе до необхідності утримати в Україні податок у джерела за ставкою від 5 до 15%, то зменшення капіталу/викуп акцій можуть допомогти інвесторові уникнути сплати цього податку.
Лібералізація руху капіталу також відкриває дорогу для тонкої капіталізації. Іноземний інвестор може вилучити частину капіталу українського підприємства (шляхом зменшення його капіталу або викупу власних акцій/часток) і потім надати цьому ж підприємству відсотковий кредит на таку ж суму. Таким чином, частина власного капіталу українського підприємства буде заміщена борговим фінансуванням в іноземній валюті, за яким будуть нараховуватися відсоткові витрати. За рахунок таких витрат інвестор може суттєво знизити базу оподаткування свого українського бізнесу.
Згаданими варіантами не вичерпуються можливості податкового планування, що з'являються у зв'язку зі скасуванням заборони на повернення іноземних інвестицій. Не тільки іноземні, а й українські інвестори можуть використовувати виведений з України капітал для побудови різного роду холдингових, торговельних і фінансових структур за кордоном. Цьому значною мірою сприяли інші рішення НБУ, що суттєво спростили для резидентів України інвестування за кордон і розміщення валютних коштів на зарубіжних рахунках.
Очевидно, що Нацбанк добре розуміє, які додаткові можливості дають бізнесу його рішення. Саме тому в Концепції валютного регулювання НБУ погодив здійснення поетапної валютної лібералізації із впровадженням в Україні рекомендацій проекту BEPS. Концепція передбачає заміщення адміністративних важелів управління валютними потоками заходами податкового контролю. У разі повного впровадження всіх запропонованих концепцією заходів підприємці й інвестори одержать свободу розпоряджатися своїми валютними коштами, включаючи можливість розміщувати і/або інвестувати їх за кордон, однак використовувати такі можливості для податкової оптимізації буде значно складніше.
Та якщо Нацбанк виконує свою частину концепції, поступово скасовуючи адміністративні обмеження на валютному ринку, то із впровадженням в Україні рекомендацій плану BEPS справи йдуть значно гірше. Лише зовсім недавно Міністерство фінансів офіційно оголосило про приєднання України до плану BEPS, причому у відповідному листі відомства в секретаріат Організації економічного співробітництва й розвитку (ОЕСР) згадувався лише мінімальний пакет дій (4 з 15 плану BEPS). Зокрема, лист Мінфіну не передбачає імплементації в Україні правил оподаткування так званих контрольованих іноземних компаній (КІК).
Впровадження ширшого комплексу заходів було передбачено указом президента №180/2016 від 28 квітня 2016 р., згідно з яким спеціально створювана робоча група мала розробити законопроект про протидію виведенню доходів за кордон, впровадження правил про контрольовані іноземні компанії, протидію агресивному податковому плануванню, а також про лібералізацію валютного регулювання. Хоча відповідний проект закону й було підготовлено, однак у сесійний зал його так і не внесли.
Немає особливого прогресу й у приєднанні України до міжнародної системи автоматичного обміну інформацією про рух коштів по банківських рахунках (так званий Common Reporting Standard). Ця система дала б змогу українським податковим органам оперативно одержувати інформацію про будь-які суми, що їх податкові резиденти України розміщують на підконтрольних їм іноземних рахунках. Однак до цього моменту наша країна не подала навіть початкового повідомлення про намір приєднатися до цієї системи. Не брала участі Україна й у підписанні Багатосторонньої конвенції, спрямованої на боротьбу з податковими зловживаннями, що відбулося 7 червня 2017 р. у Парижі за участі більш як 70 країн світу.
Зрозуміло, що відсутність прогресу з упровадженням у нашій країні рекомендацій плану BEPS та інших заходів, спрямованих на боротьбу з податковими зловживаннями, певною мірою вигідне бізнесу. Окремі представники великих компаній можуть продовжувати використовувати тіньові схеми податкової оптимізації, які вже давно стали неможливими в більшості сусідніх з Україною країн. Однак платою за такі можливості буде, напевно, збереження в нашій країні анахронічного режиму валютного регулювання, який за правом вважається одним із найжорсткіших серед усіх країн світу.