"Я за что угодно проголосую... только выпустите меня отсюда!"
Фільм "Гараж".
Увесь минулий четвер депутати приймали закони, які так чи інакше впливали на показники державного бюджету. Попутно спікер парламенту В.Гройсман наполягав на негайному ухваленні й самого держкошторису. Змушуючи парламент голосувати за документ, якого ще немає, за підсумкові цифри, яких ніхто не бачив, за кошторис, переобчислювати який будуть уже потім, після завершення голосування.
Уряд, мабуть, вирішив: якщо така тактика прокотила торік, то й цього можна буде виїхати. Прем'єр наперед, щоб додатково мотивувати народних обранців, виступив із промовою про те, що якщо не прийняти бюджету тут і зараз, то вранці настане економічний апокаліпсис. Заперечувати його нехай і трохи перебільшені твердження складно - справді, наступний рік краще починати з бюджетом. Але все-таки чи справедливо говорити тільки про безвідповідальність депутатів, які не хочуть приймати кота в мішку, або ж про безвідповідальність уряду теж?
Зрештою, Мінфін, який узявся за податкову реформу, рік обговорював із громадськістю документ, якого ніхто не бачив. Лише наприкінці листопада він представив своє досить спірне дітище депутатам, порушивши норми податкового законодавства про те, що будь-які зміни до нього не повинні вноситися менш як за шість місяців до початку нового бюджетного року. Адже саме через те, що нова податкова база була внесена так пізно, виявилася сирою і викликала шквал критики, держбюджет ще не був прийнятий. Понад те, всі попередні запевняння в тому, що ухвалювати держкошторис будуть на старій податковій базі, з необхідними для зведення балансу коригуваннями, теж виявилися обманом. Наступні пропозиції вже ніяк не схожі на коригування, а дедалі більше на депутатські "хотілки", лобізм окремих галузей і корупційні схеми.
І тут теж потрібно подякувати саме Мінфіну, який організував бюджетний процес саме в такий спосіб, давши можливість окремим зацікавленим скористатися сум'яттям і протягти те, що у звичайному робочому режимі викликало б чимало суперечок. Наприклад, замість створення єдиного публічного реєстру претендентів на відшкодування ПДВ і відшкодування, власне, у порядку суворої черговості депутати в особі Віталія Хомутинника запропонували створити два реєстри - для великих експортерів і для решти. Тобто вони нібито за рівність платників податків, але хтось однаково має бути рівнішим.
Мінфін із березня морочив усім голову, у результаті змусивши парламент приймати не податкову реформу, а точкові зміни, покликані не задати курс розвитку економіки, а елементарно звести показники держбюджету. Ще один рік втрачено. Результативність прийнятих змін сумнівна.
З одного боку, є позитиви. Наприклад, у Податковому кодексі з'явилися важливі зміни в адмініструванні. Контролюючим органам заборонено скасовувати суми податкового кредиту за формальними ознаками. Установлено механізм донарахувань зобов'язань у разі недостач. Поліпшено систему захисту добросовісних платників податків від несвоєчасної реєстрації податкових накладних. Урегульовано технічні питання функціонування системи електронного адміністрування ПДВ для платників, які використовують касовий метод. Скасовано оплату авансових внесків з податку на прибуток. Зате Ніна Южаніна підтвердила домовленість про запровадження з 1 лютого 2016 р. уже згаданих двох реєстрів платників ПДВ. У перший увійдуть претенденти на автоматичне відшкодування (із часткою експорту не менш як 40%), у другий - решта, які своїх грошей не побачать. Є все-таки непорушні речі в цьому світі, наприклад, вплив Хомутинника на податкову політику України.
Очікувано каменем спотикання став спецрежим ПДВ для аграріїв. Його спочатку хотіли досить обґрунтовано скасувати, потім скасування перенесли на 2017 р., запропонувавши у 2016-му віддавати до держбюджету тільки 75% ПДВ. Після чого в результаті кулуарних торгів норми перехідного періоду трансформувалися в такий спосіб: рослинники мають віддавати до держбюджету 85% податку, свинарі та птахівники - 50%, молочарі та власники великої рогатої худоби - лише 20%. При цьому всім експортерам зернових і технічних культур повернули право на бюджетне відшкодування ПДВ.
Цілком передбачуване питання акцизів також стало предметом торгу. Якщо вірити озвученим Южаніною результатам домовленостей, акцизи на пиво та вино підвищаться на 100%, а от на спирт та алкогольні напої - на 50%, на слабоалкогольні напої - на 300%. Нагадаємо, у попередній версії акциз на спирт також підвищувався на 100%, але встигли домовитися.
Сторгувалися з парламентом і тютюновими компаніями, щоправда, не так успішно. Акциз усе ще підвищується на 40%, а от підвищення на 3% адвалорної ставки не буде. При цьому, щоправда, уряд зможе встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на тютюнові вироби.
Зміни в спрощеній системі також мінімальні, адже цю корівку теж багато хто доїть. Залишаються чотири групи платників податків, перша та друга - без змін. Для третьої річний оборот зменшено з 20 млн грн до 5 млн, а ставку збільшено на 1% - з 2 до 3% для платників ПДВ, з 4 до 5% для неплатників. Четверту, сільськогосподарську групу, за словами Южаніної, теж збережено. Щоправда, голова парламентського комітету не уточнила, чи збережений для четвертої групи коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель для визначення бази оподаткування. Спочатку цю норму хотіли скасувати. Поки на сайті Верховної Ради не з'являться остаточні тексти прийнятих на авральному засіданні законів, цей та інші нюанси невідомі.
У цілому, бо подробиць ми все одно не взнаємо найближчим часом, для ПДФО встановили єдину базову ставку 18%. Ставку для дивідендів вирішили не підвищувати, залишивши на рівні 5%. ЄСВ усе-таки знизили, але не до 20, а до 22%.
Прийнявши зміни в податкове законодавство, депутати, витримавши паузу в кілька годин, узялися ухвалювати державний бюджет. Важливо розуміти, що весь процес було поставлено з ніг на голову. За великим рахунком, поправки до податкового законодавства вносилися виключно заради зведення держбюджету, з метою приведення його у відповідність із вимогами МВФ. Хотілося б навпаки, звичайно. Та ба, знову надягаємо хомут із хвоста. З урахуванням того, що обговорення податкових нововведень дуже швидко перетворилися на базарні торги за інтереси, зміни вносилися пачками, озвучувалися неконкретно й похапцем - упродовж 30 хвилин парламентарії ухвалили сім (!) законопроектів, які прямо або опосередковано впливають на державний бюджет. Завидна швидкість, незавидна якість.
Повірити, що за кілька годин усі прийняті норми було враховано в держбюджеті, неможливо. Та й чи перевіряв це хоча б хтось? Кажуть, що весь аврал із прийняттям бюджету був пов'язаний виключно з бажанням Арсенія Петровича ухвалити держкошторис під час відсутності Петра Олексійовича. От, мовляв, який у нас мудрий і впливовий прем'єр, спроможний втрутитися в процес і вплинути на несумлінних депутатів. Погодьтеся, пріоритет гідний того, щоб приймати вночі документ, якого більшість не читала. І поправки до нього, які більшість не почула.
У результаті ближче до чотирьох годин ранку парламент прийняв державний бюджет на 2016 р. з доходами 595 млрд грн і видатками
667 млрд грн. Граничний обсяг дефіциту держбюджету встановлено на рівні 83,6 млрд грн. Граничний обсяг держборгу - 1,5 трлн грн, тобто наступного року він збільшиться на 7,7%. Зростання ВВП - 2%. Інфляція - 12%. Середньорічний курс на рівні 24,1 грн за долар.
Також бюджет передбачає поетапне підвищення в 2016 р. мінімальної заробітної плати. Її розмір пропонують встановити з 1 січня -
1378 грн, з 1 травня - 1450 грн
(+ 5,2%), з 1 грудня - 1550 грн (+ 6,9%). Прожитковий мінімум становитиме в середньому на одну людину з 1 січня - 1330 грн, з 1 травня - 1399 грн (+ 5,2%), з 1 грудня -
1496 грн (+ 6,9%). Таким чином, загалом зростання прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати у 2016 р. у розрахунку грудень до грудня попереднього року становитиме 12,1%.
Тут усе без змін. А от деталей не знає ніхто. За словами самої Яресько, депутати подали до проекту понад 600 поправок. Так, деякі, наприклад, проведення фестивалю патріотичної пісні за 25 млн грн, спливли відразу. Але інші розчинилися в багатосторінкових додатках до держбюджету та знайдені не будуть. Та й шукати їх теж ніхто не планує. Головне для Мінфіну та уряду, щоб чиновники МВФ підтвердили, що бюджет після всіх змін залишився збалансованим. І йдеться лише про дефіцит держкошторису, який не повинен перевищувати 3,7% ВВП. Решта - не має сенсу, навіть якщо всі зібрані гроші платників податків ми витрачатимемо на фестивалі пісень і танців.
За рахунок чого буде поповнюватися дохідна частина, яка зросла порівняно з минулим роком на 15%, якщо податкова реформа так і не відбулася? За рахунок інфляції? За рахунок чого будуть компенсувати недобір по ЄСВ, якщо фінансову незалежність місцевих бюджетів нібито вдалося відстояти? За рахунок невідшкодування ПДВ компаніям із другого списку? На чому базується зростання надходжень податку на прибуток, якщо авансові платежі скасовують? Чому в плані збільшено надходження від ренти, якщо її знизили?
Аналогії з бюджетним роком, що минає, напрошуються самі собою. А в ньому не тільки авральне прийняття держкошторису та погана податкова реформа, а й інфляція 46% при обіцяних 20, і долар по 24 грн при закладених у бюджет 17, і уявний профіцит держбюджету, і вкрай зубожіле населення. Ми виходимо на друге коло. І нас знову очікує податкова реформа, тому що прийняті в четвер закони зберігають багато старих схем і закладають нові. І нас знову очікує черговий рік "реформ", тому що прийнятий нами бюджет базується на обіцянці змін, яких поки що ніхто й не планував здійснювати.