Банкіри давно знають, що українські вкладники - люди дуже полохливі. Перманентна метушня із заощадженнями - наслідок не лише тяжкого спадку 90-х, коли гроші могли знецінюватися на десятки відсотків упродовж доби. Далися взнаки і зовсім не солодкий досвід 2008-2009 років, коли чимало заощаджень зависло в банках не тільки через мораторій на дострокове зняття вкладів, і традиційно низька довіра українців до влади загалом (з якою багато хто з них ототожнює банки).
За таких умов фінансова система має постійно пропонувати вкладникам якісь пряники. Це почасти виливається в привабливі рекламні заклики, в яких нерідко малюються такі захмарні відсотки за гривневими депозитами, що щасливі власники кругленької суми заощаджень можуть на них існувати, як такі собі депозитні рантьє, переймаючись лише подальшою долею обмінного курсу гривні до долара. Тому й виходить, що будь-який переполох на валютному ринку провокує масовані «набіги» на банки. І саме це є головною перешкодою для активізації економіки та підвищення попиту на кредити, відновлення якого можливе тільки після зниження депозитних ставок. Адже нинішній їх рівень просто вбиває підприємницьку ініціативу: навіщо, окрім бізнес-ризиків та клопоту з усілякими уповноваженими офіційними посвідченнями захребетниками, ще й головний біль від того, якими доходами перекрити виплати за кредитами, якщо дохідність банківських депозитів перевищує рентабельність більшості легальних видів підприємництва. Очевидно, що змінити ситуацію на краще неможливо без розв’язання проблеми гігантського тіньового обігу та доларизації української економіки (і, зокрема, банківських пасивів). Та чи можуть у нинішніх умовах запропонувати щось дієве банківська система та її регулятор, не підриваючи і так хисткої довіри вкладників?
Поточні тенденції
До початку активної фази кризи в Україні частка валютних вкладів у депозитному портфелі населення становила 38% (на 1 жовтня 2008 року), а на 1 грудня 2012-го вона сягнула 50,4%. При цьому аналогічний показник для валютних кредитів (і фіз-, і юросіб) упродовж останніх чотирьох років зменшився з 58 до 38%.
Через парламентську кампанію та зростання девальваційних очікувань у вересні та жовтні спостерігався відплив гривневих вкладів фізосіб (який, проте, перекривався припливом валютних депозитів). Громадяни часто-густо просто переводили гривневі вклади у валютні. У листопаді, якщо вірити банкірам, ситуація знову змінилася на зворотну: приріст вкладів у гривні майже втричі випередив валютний аналог (4,137 млрд. грн. проти 1,455 млрд. грн. відповідно).
Попри численні прогнози, курс гривні після виборів поки що не пішов різко вниз. Наразі начебто припинилося підштовхування валютної гойдалки банками: обсяг денних торгів валютою на міжбанку зменшився в півтора-два рази - до 1 млрд. дол. (і це за досить високих залишків на коррахунках на рівні 20-25 млрд. грн.). Очевидно, що принаймні тимчасовому втихомиренню валютних пристрастей у готівковому сегменті (зменшенню попиту) сприяло також обговорення ініціативи щодо запровадження пенсійного збору з продажу готівкової валюти. На такому «заспокійливому» тлі інтерес до гривневих вкладів закономірно підігрівався збереженням за ними високих ставок.
За даними НБУ, за першу половину грудня депозитний портфель фізосіб збільшився на 2,1 млрд. грн. Причому обсяг гривневих вкладів зріс на 2,6 млрд., а валютних - навіть зменшився на 0,5 млрд. грн. «Девальваційні очікування зламані. Люди знімають валютні вклади і переводять їх у гривню», - констатує директор гендепартаменту банківського нагляду НБУ Олексій Ткаченко. Як додає керівник департаменту кредитування і депозитів роздрібного бізнесу ПУМБ Максим Мироненко, цей тренд окреслився ще наприкінці минулого місяця. «Коли стало очевидно, що курс долар/гривня залишається стабільним, ситуація змінилася», - зазначив він.
Як довго протримається позитивна налаштованість до гривні вкладників банків? У найближчі місяці чимало залежатиме, вже традиційно, від зовнішньої кон’юнктури та внутрішньої політичної «температури», а також від того, чи вдасться Миколі Азарову порозумітися щодо цін на газ із росіянами або з МВФ (особливих досягнень на жодному з цих напрямів поки що не видно). А ще від того, наскільки вдасться стабілізувати ресурсний ринок та до якого рівня в результаті знизяться ставки за гривневими депозитами. На думку старшого радника «Альфа-банку» (Україна) Романа Шпека, вони залишаться в дуже навіть цікавих для вкладників межах - 15-17% (нині - 17-23%). За словами ж голови правління банку «Фінанси та кредит» Володимира Хливнюка, відповідне здешевлення депозитів може відбутися впродовж найближчих чотирьох місяців. Але за рахунок чого?
Відміна гарантій
за валютними вкладами: фальшива тривога?
Упродовж останніх тижнів у ЗМІ доволі активно циркулювала інформація щодо ймовірного виведення валютних вкладів з-під гарантій Фонду гарантування вкладів фізосіб. У Національному банку такий сценарій категорично відкинули. «Дане питання не розглядається, оскільки відсутні об’єктивні економічні передумови для зазначених дій», - наголошувалося в офіційному повідомленні центробанку. Неактуальним називають це питання і в ФГВФО. «Питання взагалі так не стоїть», - підкреслює директор-розпорядник Фонду гарантування вкладів Олена Шарова.
Ставлення до зазначеного інструменту дедоларизації банківської системи та економіки загалом на ринку доволі неоднозначне. Підтримує його,
зокрема, голова правління Укрсоцбанку Борис Тимонькін. «Це дурниця - гарантувати інвестиції в чужі гроші, що руйнує фінансову систему і, як наслідок, економіку в цілому», - зауважує банкір. У свою чергу, старший аналітик ІК «Тройка Діалог Україна» Євген Гребенюк висловлює думку, що криза 2008-2009 років навчила більшість вкладників критично мислити і вибирати банк за надійністю. «Таких вкладників менше цікавить факт гарантування вкладу», - переконаний експерт.
Проти скасування гарантій за валютними вкладами виступає заступник голови правління «Ерсте Банку» Світлана Черкай. «Ми спочатку кажемо, що хочемо залучити (у т.ч. валютні кошти. - Ред.] у банківський обіг, а потім лякаємо, що не буде ніяких гарантій. Інколи потрібно подумати про послідовність дій. Ми не повинні лякати громадян, платників податків. Ми не повинні порушувати ту стабільність, яка є. Сказати, що ми можемо гарантувати в одній валюті і не гарантувати в іншій, - це передчасно», - погоджується Р.Шпек.
Водночас чимало експертів виступають за пошук компромісних способів стимулювати населення розміщувати заощадження на гривневих депозитах. Керівник аналітичного підрозділу групи «Інвестиційний Капітал Україна» (ICU) Олександр Вальчишен вважає, що гарантії за валютними вкладами слід скасовувати, але поступово (впродовж одного-двох років). «Найдовше така гарантія повинна бути закріплена за держбанками», - вважає експерт.
Як уточнює керівник проектів українського представництва консалтингової компанії zeb/ Тарас Тищенко, скасування гарантій може спричинити відплив валютних вкладів із банківської системи. «На відміну від гривневих вкладів, які в критичній ситуації можуть заміщатися рефінансуванням НБУ, валютні вклади не можуть мати такої підтримки», - попереджає експерт.
На думку члена наглядової ради УКБС Ярослава Колесника, Україні варто неквапно рухатися до обмеженого покриття гарантією валютних депозитів, скажімо, до 50% (однак із паралельним підвищенням фінансової грамотності громадян). «Це питання - на три роки вперед, наразі воно не вирішується. Але давайте його поставимо сьогодні», - зауважує фінансист.
Можливим варіантом зниження популярності валютних депозитів називається також запровадження диференційованої ставки податку на дохід від депозиту - залежно від валюти вкладу, а також збільшення розриву між нормами резервування за гривневими і валютними вкладами. Нагадаємо, що в Законі «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який вступив у дію восени, передбачено підвищення регулярного збору з валютних вкладів фізосіб до 0,8% (для гривні цей показник залишився на старому рівні - 0,5%). Як зауважував заступник директора-розпорядника ФГВФО Андрій Оленчик, це було політичне рішення, продиктоване держкурсом на дедоларизацію економіки та стимулювання інтересу ринку до роботи з гривнею.
Водночас заступник голови правління Ощадбанку Антон Тютюн слушно зазначає, що підвищити популярність гривні серед населення (відповідно, зменшити прихильність до долара) лише банківськими інструментами складно. «Причина цього зовсім в іншому. А тому в такий спосіб відповіді на ті виклики, які стоять, не знайдемо», - зауважує фінансист.
Справді, розраховувати, що населення «розлюбить» долар тільки через потенційні обмежувальні («репресивні»?) заходи, було б наївно без одночасного підвищення привабливості гривні. Якщо ж діяти «через коліно», заощадження, швидше за все, дійсно просто підуть у «підпілля» - під подушки, в результаті чого постраждає вся фінансова система країни.
Зрештою, кесарю - кесареве. Банкіри люблять наголошувати, що навіть разом із НБУ не можуть (передусім через обмеженість інструментарію) та й не повинні виконувати завдання, які перебувають у компетенції уряду. Тим паче, що в них суто своєї роботи - під зав’язку. Однак перш ніж порушувати питання дедоларизації депозитного портфеля, слід максимально забезпечити безперебійність надходження коштів у систему, посиливши довіру до неї. А це не так просто в умовах, коли деякі фінустанови мають симптоми близького банкрутства, а інші - активно задирають угору депозитні ставки.
Як підвищити надійність
і відповідальність банків
Драматизувати ризики суто банківського сектора (у разі зваженого вибору фінустанови) сьогодні начебто не доводиться. «Загалом банківська система демонструє стабільність. Я не готовий списувати проблеми окремих фінансових установ на проблеми банківського сектора в цілому. Хоча громадська думка у нас готова демонізувати будь-які прояви нестабільності навіть на мікрорівні», - зазначає перший заступник голови правління Укргазбанку Станіслав Шлапак.
Водночас для вкладників «собака заритий» саме в питанні адекватного вибору банку-партнера. Людей з пантелику збиває те, що навіть чимало системних банків пропонують високі відсотки за депозитами. А це може наштовхувати на думку, що в них не все гаразд із фінансовим здоров’ям. У цьому контексті банкіри, щоправда, радять не робити поспішних висновків і предметно аналізувати кожний окремо взятий випадок, враховуючи, скажімо, стратегію роботи фінустанов (зокрема, ймовірну орієнтацію на споживчий сегмент, висока дохідність на якому дозволяє обслуговувати дорогі депозити та робить обґрунтованою «переплату» за ресурс).
В.Хливнюк звертає увагу, що за рахунок значних залишків коштів клієнтів середня вартість пасивів банку може бути істотно меншою за вартість вкладів. «Якщо, скажімо, банк купив із дисконтом 30-відсотковий портфель проблемного банку, в нього може виникнути короткострокова проблема з ліквідністю. Тоді він залучає дорожчий ресурс. Та якщо подивитися загальну вартість пасивів, у нього буде не 25, а 17%. І проблеми немає», - доповнює Р.Шпек.
На думку керівника аналітичного департаменту ГК «ТАСК» Андрія Шевчишина, Національному банку варто було б публікувати персоніфіковані агреговані показники стійкості банків. Це дало б змогу вкладникам зрозуміти, в яких фінустановах безпечніше розміщувати свої заощадження. «Показники мають бути зрозумілі для населення. Хай навіть це будуть якісь відносні показники, з характеристикою, наприклад, вище нормативу, на рівні нормативу і нижче нормативу. Тоді може з’явитися відповідальність і банків, і НБУ», - вважає експерт.
Водночас А.Тютюн - проти такого підходу. На думку експерта, оптимальнішим кроком є підвищення фінансової грамотності населення, що дозволить вкладникам самостійно зробити зважений вибір. «Є система нормативів. Якщо банк їх виконує, значить, він умовно не ризиковий. Клієнти повинні робити свої висновки», - зазначає банкір. Керівник ФГВФО О.Шарова теж наголошує, що не лише банки, а й вкладники мають нести відповідальність за ризиковість розміщення коштів на депозитах: «Напевно, слід більше довіряти середньоринковій відсотковій ставці, яка є у більшості банків, у більш стабільних банків».
Однак зрозуміло, що, попри пошуки нового формату балансу відповідальності за депозити між банками, вкладниками та державою, це все-таки перспективи. Нині ж фактом є те, що вклади розміром до 200 тис. грн. гарантовані ФГВФО. І крапка.
Наразі практичне значення має досягнення банками компромісу в питанні запровадження диференційованих внесків до Фонду гарантування вкладів, які мають стати запобіжником проти того, щоб фінустанови з більш консервативною політикою не платили за надмірну схильність до ризиків інших учасників ринку в разі їх банкрутства. Нагадаємо, така можливість з’явилася після вступу в силу восени Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Як розповідає голова гендепартаменту банківського нагляду НБУ Олексій Ткаченко, Нацбанк, ФГВФО обговорюють із банками це питання. «Одним із показників, які ми спільно з фондом порахували і винесли на обговорення, - перевищення середньої ставки (банку. - А.А.) над середньоринковою. Якщо середня ставка по системі становить 14%, а банк зробив 18%, відповідно, вводиться вищий коефіцієнт, у результаті чого він більше перераховує до фонду», - зауважує він.
О.Шарова підкреслює, що зазначене питання про диференційовані внески перебуває лише на стадії обговорення. «Це питання дуже чутливе. Ми залучили до обговорення фахівців не тільки з великих банків - враховуємо точку зору і банків четвертої групи. Ми не можемо зробити певних преференцій для одних банків, залишивши без уваги інші», - додає голова комітету з питань регуляторної політики і нагляду НАБУ Артур Загородніков.
На жаль, у цьому питанні ставити крапку ще надто рано. Якщо вірити банкірам, відповідний проект рішення може з’явитися вже до кінця поточного року. Проте поки що не очевидно, що знайдений компроміс справді піде на користь надійності всієї системи, сприяючи й укріпленню системи державного гарантування вкладів. Хоча в нинішні непрості часи банківській системі та її вкладникам додаткові гарантії зовсім не завадили б.