З розвитком споживчого кредитування з'явилися нові практики укладання договору поруки за кредитами, отриманими у банку та кредитних агентствах.
Найчастіше жодних договорів поруки не складають, оформляючи подібний документ у телефонному режимі: зателефонували, запитали, чи можуть поручитися, отримали згоду. Чи варто на це погоджуватися, і чим ризикує поручитель у разі відмови позичальника від обслуговування кредиту?
"Телефонна" порука
Якщо вам надходять телефонні дзвінки з проханням поручитися за вашого знайомого або родича, варто згадати про обов'язковість письмової форми такого договору. Цивільний кодекс України встановлює обов'язкову вимогу з приводу письмової форми договору поруки. Як каже ч. 2 ст. 547 ЦКУ, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Тобто недійсність усної поруки встановлено законом.
Таким чином, при телефонному спілкуванні питання про надання поруки не вирішуються. Тільки письмовий договір поруки може стати основою для відповідальності за невиконання зобов'язань позичальником. В іншому разі в банку або іншої фінансової установи відсутні будь-які правові підстави для звернення до фізичної або юридичної особи, яку кредитор визнав поручителем за угодою.
На практиці це означає, що якщо фізичній особі ставлять за провину укладення усного договору поруки, то відсутня необхідність доведення його недійсності, тобто визнання усного договору поруки недійсним судом не потрібне.
Чим ризикує поручитель за договором
Якщо ви підписали договір поруки, пам'ятайте: законодавство передбачає рівний обсяг відповідальності позичальника та поручителя за кредитним договором. Поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлене договором поруки. При порушенні боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не передбачено (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Найчастіше банки при зверненні до суду подають позовну вимогу до боржника та поручителя одночасно, вимагаючи стягнути з них однакову суму. Після чого, у разі позитивного розгляду справи, банк отримує два виконавчі листи (виконавчі документи), за якими стягує заборгованість із кожної особи окремо.
У випадку примусового виконання рішення буде додатково стягнуто 10% від суми боргу, зафіксованого рішенням суду, як виконавчий збір.
Однозначно до договору поруки не можна ставитися як до формальності. Будь-який документ, на якому стоїть ваш підпис, спричиняє наслідки. Тому перед підписанням договору поруки завжди зважте необхідність такої угоди та проконсультуйтеся з юристом. Скупий платить двічі, а той, хто не читає договору, - тричі.
Банки та кредитні організації: відмінність підходів
Якщо борг становить менш як 50 тис. грн, не кожний банк піде до суду з позовною заявою. Однак бувають випадки, коли банки звертаються до суду навіть при боргу в 10 тис. грн.
Річ у тім, що за подачу позову на суму 10 тис. грн банку необхідно оплатити 1921,00 грн судового збору (станом на 2019 р.). Таким чином, витрати на судовий процес становитимуть п'яту частину боргу, і це без урахування тимчасових витрат на оплату роботи співробітників, які займаються цим судовим процесом.
Кожний банк установлює для себе межу рентабельності судових процесів за стягненням. При незначних сумах заборгованості та відсутності позитивних перспектив її стягнення (тобто відсутність ліквідного майна в позичальника/поручителя, наприклад, авто, квартири) банку простіше передати даний борг колекторам.
Фінансові організації, які не є банками, у своїй роботі керуються тими самими принципами законодавства (Цивільний кодекс), що й банки. Відмінностей у процедурах стягнення немає. Може бути розпочатий судовий процес примусового стягнення, або кредит буде переданий колекторам, які займатимуться "телефонним терором" боржника.
Оптимальний механізм взаємодії з колекторами
Діяльність колекторів не врегульовано жодним спеціальним законодавчим актом. Водночас вона прямо не заборонена законом. Тому, визначаючи основні вимоги до цієї діяльності, потрібно насамперед виходити з положень чинного законодавства, а саме - Цивільного кодексу України.
Необхідно розуміти, чи справді було укладено письмовий договір поруки. У випадку, якщо такої угоди не існувало, будь-які вимоги незаконні. Бувають ситуації, коли колектори телефонують і просять сплатити борг без будь-яких правових підстав. При цьому розрахунок робиться на громадян зі слабкою психікою або на громадян, які легко піддаються впливу. У разі незаконних вимог ви зобов'язані відразу припинити спілкування.
Якщо договір усе-таки було укладено, і в цьому є впевненість, необхідно розуміти, на якій підставі діє колектор. Можливий варіант, при якому банк просто найняв колекторську фірму для телефонного спілкування з боржником. У такій ситуації в самих колекторів відсутнє право вимагати погасити заборгованість на їхню адресу, вони можуть просити позичальника/поручителя внести гроші на рахунок банку-кредитора.
Також можлива ситуація, при якій банк поступається правом вимоги колекторській фірмі, і до неї переходять усі права кредитора за зобов'язаннями. У цьому разі колектори проситимуть погасити заборгованість уже на їхню адресу.
Якщо телефонує людина, яка представляється колектором, необхідно в неї уточнити таку інформацію: ПІБ, посада, найменування установи, яку вона представляє, і попросити назвати номер договору, за яким існує заборгованість, номер договору уступки прав вимоги. Якщо колектори справді одержали право грошової вимоги за вашим зобов'язанням, яке ви укладали з банком, вони повинні мати всю необхідну інформацію. Якщо в них такої інформації немає, найшвидше, ви маєте справу з шахраями, і таке спілкування потрібно припинити.
Ніколи не піддавайтеся на погрози та залякування співрозмовника, особливо в телефонній розмові. Співрозмовник може погрожувати відкриттям кримінальної справи, проблемами на роботі, примусовим продажем усього вашого майна та іншими подібними речами. Усі погрози такого роду, як правило, - умілий блеф і розрахунок на те, що боржник добровільно погасить якщо не весь борг, то хоча б його частину.
Якщо ви виступаєте поручителем за договором, слід звернутися безпосередньо до позичальника, щоб довідатися причини виникнення боргу та його плани з виконання вимог банку/колекторів.
Варто пам'ятати, що відповідно до ст. 555 ЦК України у разі одержання вимоги (письмової вимоги. - О.К.) кредитора поручитель зобов'язаний сповістити про це боржника (у письмовій формі. - О.К.), а у випадку пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі в справі.
Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора й сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.
Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особистістю боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у випадку, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.
Якщо поручитель прийняв рішення виконати зобов'язання самостійно, необхідно отримати від банку правильні реквізити для погашення боргу, суму боргу з усіма штрафними санкціями, а після внесення коштів потрібно одержати підтвердження (довідку) від банку про повне виконання вимог за кредитним договором, а також документи, які підтверджують борг позичальника (кредитний договір). До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора за цим зобов'язанням.
Якщо поручитель не збирається платити, вважає вимоги незаконними або не може однозначно зрозуміти, чи законні подібні вимоги, потрібно звернутися до адвоката.