Роздача «безкоштовних» кілометрів від «Укрзалізниці» — сама по собі сумнівна акція, але на тлі тих проблем, які переживає компанія, вона виглядає знущанням. І поки більшість вагається, чи їхати у Конотоп у жовтні наступного року коштом уряду, ми хочемо поговорити про доходи залізничників — про проблему, яку реально мав би давно помітити та розв’язувати уряд.
На першому місці — люди. Які саме?
Розвиток залізниці практично зупинений, а ідея скорочення персоналу та виплат працівникам уже почала активно реалізовуватися. Такі методи «оптимізації» породжують проблеми, вже очевидні у зміні показників діяльності та фінансової звітності УЗ (див. табл. 1).
Табл. 1. Зміна показників АТ «Укрзалізниця»
Чи розв’яжуть ці проблеми бюджетна підтримка у кілька мільярдів гривень, підвищення тарифів на перевезення та роздача «безкоштовних» тисяч кілометрів? Навряд.
Лі Якокка, відомий тим, що врятував від банкрутства корпорацію «Крайслер», керувався принципом: «Бізнес зводиться до трьох понять — люди, продукт, прибуток. На першому місці — люди… Якщо завдання полягає в тому, щоб підприємство рухалося вперед, головне — мотивувати співробітників».
Найкращий мотиватор — зарплата.
На довгостроковому інтервалі зростання зарплат в УЗ становить у середньому 13–18% на рік. Але зарплати апарату управління збільшуються вищими темпами, ніж загалом по залізниці, і навіть війна не є цьому перешкодою.
За величиною середньої зарплати працівників найбільший роботодавець України давно вже позаду другої десятки економічно активних галузей економіки. Водночас витрати на зарплату та нарахування провідному управлінському персоналу залишаються на високому рівні, попри збиткову діяльність залізниці та наднизькі зарплати працівників (див. табл. 2).
Табл. 2. Компенсації провідному управлінському персоналу АТ «Укрзалізниця»
Так, розмір винагороди керівництва УЗ співставний із зарплатами керівників польської залізниці РКР (на рівні) і німецької Deutsche Bahn (нижня межа) у гривневому еквіваленті. Водночас у цих країнах різниця між зарплатами рядових працівників і керівників аж ніяк не вимірюється десятками разів.
Що вже позначилося на привабливості професії та призвело до зростання плинності кваліфікованих кадрів. Лише за п’ять місяців 2024 року з локомотивного господарства звільнилися 173 машиністи, а прийнято на роботу лише двох.
Звісно, можна отримати бюджетне фінансування на закупівлю французьких локомотивів і оплатити навчання машиністів, але якщо не платити їм гідних зарплат, то тільки питання часу, коли ці фахівці працевлаштуються в країнах ЄС.
Виплати: до зарплати та до пенсії
Виплати працівникам — це не тільки зарплати, а й усі форми компенсацій як під час трудової діяльності, так і після її закінчення (див. табл. 3). Зокрема, УЗ має фінансувати виплати пільгових пенсій окремим категоріям працівників, здійснювати виплати у розмірі окладу до ювілеїв (до 50, 60 і 70 років) та одноразову виплату при виході на пенсію. Розмір останньої залежить від стажу роботи в галузі та становить від одного до трьох середньомісячних заробітків працівника. У разі звільнення працівника за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію протягом двох місяців товариство зобов’язане виплачувати йому додаткову, до зазначеної вище, суму в розмірі від одного до п’яти середньомісячних заробітків залежно від стажу.
Табл. 3. Виплати працівникам «Укрзалізниці»
Реальний приклад виплати при звільненні на пенсію. Жінка, яка відпрацювала понад 42 (!) роки на залізниці, останній період — черговою по станції, після настання пенсійного віку прийняла рішення звільнитися. Винагорода, яку мав сплатити їй роботодавець, становила 137 003 грн. Для порівняння: така винагорода за 42 роки служби — це тижневий заробіток «середнього» члена правління із меншим у рази стажем роботи на залізниці.
Проте навіть за такі законні виплати багатьом працівникам доводиться боротися в судах. У вищенаведеному прикладі суд постановив стягнути з АТ «Укрзалізниця» на користь працівниці не тільки матеріальну допомогу в розмірі 137 003 грн, а й середній заробіток за весь час затримки виплат у розмірі 67 566 грн.
Чи робить керівництво залізниці висновки з таких рішень, чи вживає заходів, аби виправити ситуацію з невиплатою матеріальної допомоги на оздоровлення або при звільненні на пенсію? Як зазначено у Примітках до консолідованої фінансової звітності за 2024 рік, позиція товариства щодо зазначених судових розглядів є «юридично обґрунтованою в достатньому обсязі, і тому остаточні рішення щодо таких питань не матимуть негативного впливу на фінансовий стан або результати діяльності Групи, та ймовірність їхнього настання не є вірогідною, тому в цій консолідованій фінансовій звітності не було створено забезпечень». Таке «обґрунтування» не вирішує соціальних та економічних проблем, а лише призводить до їхнього зростання та загострення.
Що відбувається з програмами виплат?
Ми спробували оцінити вплив програм із визначеною виплатою з урахуванням уже виплачених сум, відображених в оприлюдненій звітності, на результати діяльності «Укрзалізниці». Як точку відліку було вибрано 2021 рік із відповідними сумами виплат (480 963 тис. грн пенсіонерам і 103 498 тис. грн ювілярам) і прийнято консервативні припущення щодо зростання зарплат у 2022–2024 роках (0% щороку), незмінних темпів старіння та звільнення працівників на пенсію (див. табл. 4). За результатами моделювання встановлено, що обсяг заборгованості за двома програмами виплат, визначеними колективними договорами, тільки за 2022–2024 роки може становити 720 млн грн.
Табл. 4. Оцінка сум заборгованості за програмами виплат працівникам
З огляду на фактичне зростання середньої зарплати за цей період майже на 50% реальна сума витрат на погашення заборгованості тільки за програмою виплат при звільненні на пенсію може сягати 640 млн грн. З урахуванням збільшення кількості судових позовів, розгляд яких триває в середньому пів року, та високої ймовірності прийняття рішень на користь працівників, з огляду на судову практику, суми витрат УЗ за програмою можуть додатково збільшитися ще на 50% — до майже 1 млрд грн. І це без урахування заборгованості, яка і надалі зростає після чергового зупинення виплат із квітня 2025 року до «окремого рішення керівництва».
Причини та наслідки
Отже, грошей нема, борги зростатимуть, резерви порожні. Чому ж так сталося?
Для формування резервів для забезпечення майбутніх виплат працівникам, які виходитимуть на пенсію, підприємство має оцінити свої зобов’язання щодо кожного працівника. Наприклад, якщо працівнику 45 років, то до його звільнення на пенсію в 60 років підприємство впродовж наступних 15 років має сформувати резерв, достатній для фінансування 100% суми майбутньої виплати. А саме — щороку відкладати приблизно 1/15 суми майбутньої виплати працівнику. Враховуючи велику кількість працівників, прогнозування це непросте. Для нього підприємство залучає кваліфікованого актуарія, який моделює фінансові потоки з урахуванням відповідних припущень щодо зростання зарплати, ставок інфляції та дисконту, ймовірностей смерті та звільнення працівника тощо. Якщо припущення, формули та розрахунки актуарія правильні (що має підтвердити незалежний аудитор), резервів буде достатньо для погашення всіх зобов’язань перед працівниками. А ситуації на кшталт «припинення виплат до стабілізації фінансового стану», як це сталося в «Укрзалізниці», не може виникнути в принципі.
Якщо ж актуарні розрахунки та/або припущення, на яких вони базуються, виявилися некоректними, а витрати на створення резервів — недостатніми, то проблеми з виплатами неминучі.
Втім, керівництво «Укрзалізниці» не зацікавлене у збільшенні витрат, бо це негативно впливає на фінансовий результат. А єдиний акціонер в особі Кабінету міністрів України ще й вимагає забезпечити прибуткову діяльність і сплату дивідендів.
То чому б не зменшити зобов’язань і відповідних витрат у процесі актуарного моделювання? Загалом це нескладно. Всі прогнозні моделі є правильними. Неправильними можуть бути лише припущення, які використовуються. Зміна ставки зростання зарплати навіть на 1% призводить до зменшення зобов’язань АТ на 3%, або на майже 160 млн грн. Ще більший ефект дають зміни в припущеннях щодо плинності кадрів (від 5 до 15%) і ймовірності звільнення працівників на пенсію при настанні певного віку (від 5 до 50%). Замовникам розрахунків це відомо, тому вони намагаються погодити з актуарієм та аудитором ті з «найкращих» припущень, які давали можливість мінімізувати зобов’язання та витрати у минулі роки.
Товариство з 2018 року залучає до розрахунків одного незмінного актуарія. Можливо, так легше домовитися про бажаний результат. Тому заміна 2024 року постійного актуарія на іншого, який переміг на тендері та після перевірки формул і погодження моделі аудитором «великої четвірки» нарахував додаткові 1,5 млрд грн зобов’язань (див. табл. 5), що потребують витрат на забезпечення виплат, спричинила негативну реакцію замовника.
Табл. 5. Зобов’язання за програмами виплат працівникам (актуарна оцінка, відображена у фінансовій звітності Товариства)
Стало очевидним, що сформованих раніше резервів недостатньо, і ймовірність збільшення реальних зобов’язань за виплатами працівникам порівняно з відображеними у звітності за 2024 рік є загрозливою.
Виявилося, що відсутність коштів викликана не тільки війною, на яку прийнято все списувати, а й неякісним бюджетним плануванням програм УЗ. Що ж, буває, але ще є час виправити помилки або принаймні не погіршувати ситуації.
Однак замість того, щоб 2025 року спільно з аудитором скорегувати зобов’язання з урахуванням уточнених результатів моделювання, УЗ повернули «комфортного» актуарія. І якщо торік УЗ витратила чотири місяці, щоб не допустити перемоги іншого актуарія на тендері (рішення про безпідставну дискваліфікацію двічі скасовував Антимонопольний комітет України), то 2025-го відкриті торги просто скасували, а з бажаним постачальником актуарних послуг уклали прямий договір.
Отже, проблеми з виплатами працівникам «Укрзалізниці», на жаль, залишаються. Вищенаведені оцінки, виконані нами з використанням відкритих даних, вказують на ймовірне зростання ціни проблеми щонайменше на мільярд гривень і на консервацію нинішніх «зручних» методів керівництвом залізниці.