Ігор Мітюков |
У попередніх номерах «ДТ» публікувало позицію Рахункової палати стосовно виконання бюджету-2000 та боргової ситуації. Дотримуючись принципу об’єктивності, ми звернулися до міністра фінансів Ігоря МІТЮКОВА з проханням прокоментувати недавні заяви Валентина Симоненка.
— У чому, на ваш погляд, причини розбіжностей між Мінфіном і Рахунковою палатою?
— З року в рік Мінфін указує Рахунковій палаті на упередженість її підходу до оцінки економічних процесів, на численні методологічні й фактичні помилки, які продовжують повторюватися. В останній статті в «ДТ» глава Рахункової палати висловлює готовність до дискусії. Але, як це не дивно, Рахункова палата уникає професійних дискусій. Так, Мінфін досі не одержав від Рахункової палати її аналізу виконання бюджету 2000 року.
— Валентин Симоненко вважає, що Кабмін і Мінфін не люблять Рахункову палату...
— І дарма. Образно кажучи, головним супротивником Рахункової палати за останній рік був не уряд, а дедалі більша публічність його роботи.
Нинішній уряд показав, що вміє аргументовано захищатися й не боїться публічних дискусій, тож тактика викриття як інструмент опонування безнадійно застаріла. Про це свідчить зміна роботи уряду з бюджетним комітетом Верховної Ради, який перейшов від протистояння, що спостерігалося в минулому, до конструктивної позиції. Результат — прийняття двох бездефіцитних бюджетів, які вже другий рік є запорукою фінансової стабільності, ухвалення Бюджетного кодексу...
— Невже не було розбіжностей?
— Усьому цьому передували надзвичайно жорсткі дискусії, але ми зуміли знайти компроміс, і не в останню чергу завдяки активній позиції комітету. Ми вийшли на інший, більш високий рівень порозуміння.
За попередніми даними, в цілому держбюджет за доходами виконано на 105%, а в тому, що загальний фонд держбюджету 2000 року виконано на 95,5%, є водночас і плюс, і мінус роботи Верховної Ради. Плюс у тому, що такий високий рівень виконання зафіксовано вперше. При цьому частка взаємозаліків у доходах держбюджету становила 0,1% проти 10,2% 1999 року (при загальному виконанні доходів-99 на 83,6%). Реальні доходи держбюджету (тобто з поправкою на темпи інфляції та з приведенням структури доходів до порівняної бази) 2000 року зросли на 14,6%. Це означає, що, приймаючи бюджет-2000, ми правильно оцінили доходи. Мінус у тому, що цей показник міг бути вищим, якби не надання парламентом податкових пільг різним секторам економіки. З 24 ухвалених законів лише три ініційовано урядом. Тож ми повинні розуміти, що відповідальність за виконання бюджету однаковою мірою несуть і парламент, і уряд.
До речі, рішення парламенту про надання податкових пільг окремим секторам економіки і платникам податків не лише скорочують доходи держбюджету, а й посилюють податковий тиск на тих, хто таких пільг не має. Отже сумлінний платник податків несе не тільки подвійний, а й, з урахуванням кількаразового списання простроченої податкової заборгованості, навіть потрійний тягар. Скасувавши податкові пільги, ми могли б істотно розширити базу оподаткування та значно знизити загальний рівень податків. Це був би найсправедливіший для платника податків і найбезболісніший для бюджету варіант зниження податкового пресу. Інакше доведеться йти шляхом поступового зниження податкових ставок протягом наступних років.
— І які ваші прогнози щодо Податкового кодексу?
— Якщо в травні Податковий кодекс не буде ухвалено у другому читанні й не буде визначено базові ставки податків, то проект бюджету на 2002 рік доведеться готувати на чинній податковій основі.
Нинішній рік є критичним із точки зору ухвалення Податкового кодексу, оскільки ми наближаємося до смуги передвиборних парламентської, а згодом і президентської кампаній. І якщо згаяти час, то Податковий кодекс буде ухвалено не раніше 2004 року, а нова податкова база запрацює тільки з 2005-го.
— Повернімося до теми бюджету. Судячи з усього, ви інакше, ніж Симоненко, ставитеся до профіциту?
— Утворений 2000 року профіцит, я не раз це підкреслював, має лише методологічний характер, і в умовах відсутності запланованого зовнішнього фінансування був вимушеним заходом. Але в цьому є радше позитивний, ніж негативний момент: Україна не лише показала, що в неї є запас міцності, а й скоротила зовнішній борг на $2,15 млрд. При цьому не слід забувати, що торік у квітні парламент відновив раніше списану заборгованість уряду перед НБУ на суму понад 8 млрд. грн., але й із цим завданням ми впоралися, провівши реструктуризацію цієї частини боргу. Тому держборг за рік скоротився на $1,2 млрд.
А загалом бездефіцитний бюджет, ухвалений торік, був дуже важливим політичним рішенням Верховної Ради. Після довгих років високих дефіцитів прийшло розуміння, що останні не тільки не сприяють збільшенню соціальних видатків, а за відсутності структурних реформ заганяють у боргову безвихідь країну, змушену брати на покриття дефіцитів більше, ніж потрібно для обслуговування вже наявного боргу.
— Глава Рахункової палати посилається на ваші слова про політичний підтекст заяв Рахункової палати. У вас є такі підозри?
— Покликана бути поза політичною кон’юнктурою, Рахункова палата сама дає підстави для таких припущень. Приклад того — оцінка результатів реструктуризації зовнішнього боргу. Рахункова палата так поспішала перевірити те, що визнано досягненням нинішнього уряду, що навіть не схотіла чекати закінчення реструктуризації (її другий етап завершився в середині березня. — Авт.). При цьому оцінки, дані Рахунковою палатою, свідчать як про низький рівень її аналітичної роботи, так і про слабку поінформованість про роботу міжнародних ринків капіталу. Нові папери випущено на вигідніших для України умовах — їхня ціна значно нижча, термін погашення збільшено з двох до семи років.
Ще раз нагадаю, що реструктуризація зовнішнього боргу забезпечила загальну економію за платежами з погашення та обслуговування державного боргу 2000 року у сумі близько $900 млн., а також його списання в розмірі $152 млн. У результаті реструктуризації уряд побудував такий графік виплат за зовнішнім боргом, який рік у рік знижуватиме боргове навантаження на бюджет. Уже цього року ми розпочали погашення нових зобов’язань.
— То чи варто проводити такі перевірки?
— Авжеж, варто. Не можна применшувати роль Рахункової палати в контролі над використанням бюджетних коштів. Але ми б хотіли, аби критика в її матеріалах грунтувалася на серйозному аналізі. На жаль, цього поки що немає. І те, що Рахункова палата готова до діалогу тільки на шпальтах газет, — зайве тому підтвердження.