31 жовтня відзначався Всесвітній день заощаджень. А 4 листопада розпочнеться Всеукраїнський тиждень фінансової грамотності. Логічно-смисловий зв'язок цих подій не є очевидним як для багатьох українських банків, так і для вкладників. Навіщо, зауважують циніки, фінансова "просвіта", якщо є Фонд гарантування вкладів, який страхує депозити до 200 тис. грн? Це вже не кажучи про те, що підвищення фінграмотності клієнтів є прямою загрозою для "конкурентоспроможності" окремих учасників ринку з сумнівною бізнес-практикою.
Такі підходи - системний виклик не тільки для банківського сектора. Якщо вони й далі домінуватимуть, на стрімкий розвиток вітчизняної економіки, її активне кредитування годі буде розраховувати. Паростки розуміння цього поступово в Україні наче й з'являються як у банківському середовищі, так і серед деяких держорганів і громадянського суспільства. Проте "проростання" поки що йде надто кволо.
Діагностика та міжнародно-освітня пілюля
"Унікальність" України в тому, що зовсім недавно - у 2008 р. - вже сталося потрясіння, яке мало визначити всі пріоритети. Однак, на жаль, якби не активність міжнародних донорів (USAID, Світового банку), не факт, що фінансово-просвітницька діяльність в Україні отримала б хоч якісь системні ознаки. Хоча займатися зайвим самобичуванням тут теж не варто. Проблема фінграмотності стоїть сьогодні і перед іншими країнами, в т.ч. розвиненими. "До глобальної кризи у високих кабінетах і в Європі, і за океаном можна було почути, що стабільність фінансової системи тримається на трьох китах - гарантування вкладів, ефективність пруденційного нагляду, ефективне врегулювання проблем банків. Після кризи ж заговорили, що цей "стільчик" трохи кульгавий, бо не вистачало четвертої ніжки - фінансової грамотності та захисту прав споживачів", - зазначає заступник директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізосіб Андрій Оленчик.
Ще у вересні 2010 р. проект Агентства США з міжнародного розвитку "Розвиток фінансового сектора" (USAID/FINREP) провів дослідження серед 2 тис. респондентів віком від 20 до 60 років з числа міського населення з усіх регіонів України. Було встановлено кілька цікавих речей.
Як виявилося, понад 60% респондентів вважають себе фінансово грамотними (22% - "добре" чи "відмінно", 41% - "задовільно"). Однак лише 22% респондентів змогли дати п'ять-шість правильних відповідей на сім досить простих математичних питань, без яких неможливо управляти власними фінансами. 51% опитаних змогли відповісти правильно не більш як на три питання.
Дослідники також з'ясували, що багато українців гадки не мають, до кого звертатися по інформацію чи допомогу у випадку суперечок із фінансовими організаціями. 31% населення назвали судові органи, 24% - уповноваженого у справах захисту прав людини (хоча він не наділений відповідними повноваженнями), 22% не змогли дати відповіді, а близько 30% сказали, що до державного регулятора (по 11% - до НБУ та Держспоживстандарту, ще 8% - до Держфінпослуг).
У березні 2012 р. Світовий банк надав Україні низку рекомендацій для розробки стратегії фінансової грамотності та захисту прав споживачів фінансових послуг. Серед них окремий акцент робився на національній програмі фінансової освіти - проведенні спеціального навчання суддів, журналістів і вчителів, перегляді навчальних матеріалів для початкових і середніх шкіл.
31 жовтня 2012 р. Кабмін схвалив Стратегію реформування системи захисту прав споживачів на ринках фінансових послуг на 2012–2017 рр., в якій серед іншого прописано необхідність вжити заходів для підвищення фінансової грамотності всіх вікових груп і соціальних верств.
У документі передбачено, зокрема, запровадження в основній і старшій школі навчального предмета "Фінансова грамотність", добровільних освітніх програм для дорослого населення на базі навчальних закладів переважно економічного профілю, відповідну роботу через ЗМІ тощо.
З вересня 2012 р. у різних регіонах України почали викладати курс "Фінансова грамотність". Це спільний проект Програми розвитку фінансового сектор (USAID/FINREP-II), НБУ, Університету банківської справи НБУ, Міністерства освіти та науки. За сприяння USAID (у т.ч. фінансового) був виданий і навчальний посібник "Фінансова грамотність".
Нині проект поширився на понад 400 шкіл по всій країні. "За підсумками проведеного серед учнів тестування ми встановили, що за рік рівень знань у середньому підвищився на 20%. Тому ми абсолютно впевнені, що наші зусилля є результативними", - зауважує керівник програми USAID/FINREP-II Даніло Круз-ДеПаула.
Банки: союзники
чи противники?
Успішність розвитку цього процесу напряму залежить від банків. Але наскільки вони зацікавлені в тому, щоб їх клієнти були більш фінансово грамотними? Тут є два зрізи.
З одного боку, є учасники ринку, які орієнтуються на швидку вигоду та не зацікавлені в розвитку довгострокових відносин зі своїми клієнтами. "Втюхали", наприклад, безробітній людині кілька тисяч гривень під 100% річних без застави і поручителів, а коли вона їх не віддає, "трусять" родичів, роблячи, знову ж таки, ставку на брак фінансових і деяких правових знань. Так і заробляють. Причому "премія" - дюжина різноманітних сумнівних штрафних санкцій.
З іншого боку, частина банкірів усе ж говорять, що зростання фінансової освіченості може стати точкою відліку для якісного розвитку банківської системи, стимулом для припливу готівкових заощаджень, які лежать під подушками/матрацами, в скляних банках тощо. А як наслідок можуть знизитися й кредитні ставки.
Національний банк свою основну місію вбачає в пропагуванні привабливості гривневих заощаджень. "Люди бачать, що різниця у ставках між вкладами у національній та іноземній валюті сягає 10%, і роблять відповідні висновки. Завдяки цьому сьогодні обсяг припливу гривневих вкладів у десять разів перевищує приплив валютних вкладів", - констатує директор департаменту з управління валютним резервом та здійснення операцій на відкритому ринку НБУ Олександр Дубихвіст.
Позики можуть здешевіти також за рахунок зменшення ризиковості операцій - потенційні позичальники більш обережно братимуть позики, оскільки ретельніше аналізуватимуть зобов'язання за ними. "Часто говорять, що на клієнті, який не зовсім розібрався в кредитному договорі, банк має по 110% річних і дуже радіє з того. Насправді банкам невигідно продавати продукт, який позичальник добре не прорахував. Банку вигідно, щоб клієнт, взявши кредит, повернув його назад. Банк продає гроші - йому не потрібна застава", - наголошує виконавчий директор НАБУ, голова правління Укргазбанку Сергій Мамедов.
Ще однією вигодою для банків від підвищення фінансової грамотності населення учасники ринку називають потенційну можливість продати більше фінансових послуг. "Наприклад, сам по собі зарплатний проект на підприємстві для банку не дуже потрібний. Там комісії за зарахування коштів наближаються до нуля. Але ми хочемо клієнту запропонувати і смс-банкінг, і веб-банкінг, і мобільний банкінг, і кредитну лінію, й інші послуги, на яких банк також заробляє. Для цього люди повинні бути готові, сприйнятливі до продажів, щоб вони розуміли переваги для себе від користування тими чи іншими продуктами", - зауважує заступник голови правління Ощад-банку Антон Тютюн.
У свою чергу, директор з маркетингу та розвитку продуктів, член правління Platinum Bank Анджей Олейник наголошує на важливості фінансової грамотності для підтримки стабільності банківської системи. Це, зокрема, довів якраз досвід 2008 р. "Комунікація - це двосторонній процес. З одного боку, потрібно донести інформацію, а з іншого - в нас має бути партнер, який розуміє, що вона означає. Люди читають договори, але не розуміють їх. І в цьому проблема. (У 2008-му) люди поводилися непередбачувано. Навіть ті інструменти, які пропонує Фонд гарантування вкладів, не зустрічали належної реакції. І це було джерелом дуже багатьох негативних процесів. З цього потім і виходять нелогічні розміщення на депозитах, зберігання грошей удома, нерозплачування карткою, можливість махінацій тощо. Дуже багато нехорошого виходить, але, на жаль, платимо за це ми всі", - констатує банкір.
Крім того, учасники ринку розповідають, що в регіонах банківські співробітники як волонтери допомагають учням у "підшефних" школах підвищувати фінансову грамотність - проводять різні тренінги, водять у банківські відділення на екскурсії і т.ін. "Ми не робимо це з метою продажу або просування якихось продуктів. Дітям не можна нічого продати. Це не наші клієнти. Нам це нецікаво. Нам цікаво, щоб вони виросли в таких вкладників і кредиторів, з якими ми можемо поговорити на спільній мові", - зауважує А.Олейник.
Держава: сім няньок?..
Сказати, що держава сьогодні взагалі нічого не робить для підвищення фінансової грамотності громадян, було б несправедливо. Адже тут справа написанням різноманітних програм, як це часто буває, не обмежується - Фонд гарантування вкладів повідомляє про свої намагання змусити банкірів до більш прозорих відносин із клієнтами. Зокрема, нещодавно було прийнято положення (уже зареєстроване в Мін'юсті), яке зобов'язує банки інформувати своїх клієнтів про інструменти для заощаджень, які не підпадають під страхування ФГВФО.
"Банк має під розпис повідомити про обмеження, які існують у законі про систему гарантування вкладів. Якщо він цього не зробить і це буде виявлено під час перевірки, на банк можуть накладатися штрафи. А це великі суми. Не думаю, що фінустанови будуть ризикувати своїми капіталами й не повідомляти вкладника про ті чи інші ризики", - розповідає директор-розпорядник ФГВФО Олена Шарова.
В Міносвіти повідомляють про можливість запровадження курсу фінансової грамотності як обов'язкового предмета для шкіл з економічним профілем. Крім того, є відповідні наміри й щодо неекономічних вузів. "Але все ще стоїть питання, за рахунок яких предметів і хто фінансуватиме підручники, розробку навчально-методичних матеріалів тощо", - зауважує завідувач сектору Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН Наталія Забуга.
Тобто робота начебто ведеться. Однак, як наголошує ректор Університету банківської справи НБУ Тамара Смовженко, не вистачає "координуючої сили", яка упорядкувала б роботу як різних держорганів, так й інших зацікавлених сторін. "На сьогодні, на жаль, в державі поки не сформулювали комплексного підходу до того, як розподілити свої зусилля у цій сфері. Приватний сектор також дивиться на державу, а що там буде. Поки що у нас є такий собі броунівський рух", - погоджується експерт фінансового ринку Олексій Куценко.
Хто має стати цією рушійною силою? Якийсь держорган? Банківська асоціація? Громадянське суспільство? Кожний із цих варіантів має свої переваги та недоліки. Але зрештою кожна модель може бути успішною. Головне - усвідомити, що держава не може постійно брати на себе відповідальність за прорахунки вкладників. Бо колись для цього просто не вистачить можливостей. Тому відповідальний вкладник - це не тільки більше грошей у банківський системі і менше - під матрацами. Це ще і фінансова стабільність держави.