Протягом тривалого часу ми шукали свою національну ідею. І, нарешті, здається, знайшли: криптовалюта!
Принаймні саме таке враження складається, коли чуєш про депутатські ініціативи просування першочергового (ну звісно, адже інших проблем у нас немає) законопроекту про стимулювання(!) криптовалют або заклики Київради швидше визнати криптовалюти і, більш того, неодмінно випустити свою національну криптовалюту, поки цього не зробив інший реформатор - венесуельський президент Н.Мадуро.
Що стосується останньої пропозиції, то не бачу тут жодних проблем. Автор ідеї біткоїна (найпопулярнішої з криптовалют) не ідентифікований, і його ім'я - Satoshi Nakamoto - є просто псевдонімом, а емісія (майнінг) здійснюється у світовій мережі незалежно від місцезнаходження "майнера", особистість якого також залишається невідомою. І ніхто не заважає нам вважати, що це український винахід, і "майнять" біткоїни виключно українці. Принаймні я беруся це стверджувати та із задоволенням послухаю тих, хто спробує це спростувати з фактами в руках.
Складніше відповістити на запитання про те, що ж насправді таке криптовалюти, кількість яких уже наближається до тисячі, і як до них має ставитися Нацбанк? Поки що українські фінансові регулятори поводяться в питанні про криптовалюту цілком розумно й відповідально. Про що свідчить їхня спільна заява, у якій вони чітко дають зрозуміти, що "складна правова природа криптовалют не дозволяє визнати їх ні коштами, ні валютою і платіжним засобом іншої країни, ні валютною цінністю, ні електронними грошима, ні цінними паперами, ні грошовим сурогатом". Залишається лише з'ясувати, а чим же вони є?
Над цим питанням зараз б'ються найкращі економічні мізки по всьому світу.
Розглядаючи сутність грошей, досить часто цитують зауваження британського прем'єр-міністра В.Гладстона про те, що навіть кохання не зробило дурнями стільки людей, скільки мудрування про сутність грошей.
Починалося все з товарних (металевих) грошей, що становили в обігу абстрактну вартість тому, що самі мали конкретну вартість, втілену у відповідному обсязі грошового металу - повноцінній монеті. Водночас упродовж тривалої історії обігу грошових знаків одним зі основних трендів було зменшення реальної вартості, яку втілювали безпосередньо в собі грошові знаки порівняно з обсягом вартості, яку вони становили в обігу. Це знаходило своє вираження в повсюдному поширенні практики псування монет, тобто карбування монет із меншим фактичним вмістом грошового металу, ніж це проголошувалося офіційно.
Логічним результатом цього процесу стала поява паперових грошей, які вже й офіційно мали значно меншу вартість, ніж становили в обігу. Але й це ще не кінець. І, зважаючи на все, як казав В.Черчилль з іншого приводу, це навіть не початок кінця. Це лише кінець початку.
Далі процес хриматогенезу (тобто генезису грошей) переходить до нової фази, у якій зникає не тільки вартість самих грошей, але й їхнє матеріальне втілення. З'являються електронні гроші.
До речі, про український пріоритет. Саме українські вчені і є піонерами в розвитку ідеї електронних грошей. Теоретичні засади для створення електронних грошей заклав відомий український академік В.Глушков ще в середині 1960-х років, коли починалася (так і не завершена) робота зі створення ЗДАС - загальнодержавної автоматизованої системи, у рамках якої мав здійснюватися безгрошовий перерозподіл сукупного національного продукту (так би мовити, "комуністична економіка"). З технічної точки зору, електронні одиниці обліку, які використовувалися б при цьому, виконували б, власне, функції електронних грошей. Але реалізацію ідеї постійно відкладали в довгу шухляду: спочатку саме через її зайву ідеологічну спрямованість (проти чого постали "косигінці", які виступали проти переходу до безгрошового товарообміну), а потім - через відсутність коштів, витрачених на військове забезпечення соціалістичної ідеології. А тим часом у США в 1978 р. з'явилася своя система електронного переказу коштів. Приблизно у цей самий час французький журналіст Р.Морено висунув ідею банківської смарт-картки. Але знадобилося ще кілька років, перш ніж знайома всім нам картка з електронним чипом почала входити в повсякденне життя. Розпочалася ера електронних грошей.
Вивчаючи ці процеси у ті роки, я запропонував назвати нове явище "дестафацією" грошей, маючи на увазі зникнення речової (англ. - stuff) форми носіїв грошових функцій. Узагалі-то більш звучним був термін "дематеріалізація", але мене зупинила догма діалектичного матеріалізму щодо того, що все реально існуюче в навколишньому світі - матеріальне. І від неполіткоректного терміна довелося відмовитися. І не даремно. Тому що тепер, коли створення штучного інтелекту зі сфери фантастики вже почало переходити в реальність, саме дематеріалізація грошей, тобто перетворення їх на просте "уявлення" про наші права ("активи") і зобов'язання ("пасиви"), що виникає в штучному мозку, може стати (і, можливо, уже стає) наступним етапом еволюції грошей. Інакше кажучи, грошові знаки можуть стати лише уявними одиницями, які переміщатимуться між "рахунками власників" у результаті "розрахунків в умі". Не людському, а штучному. Таким чином, можна припустити появу в майбутньому "розумних грошей".
Поки що електронні гроші за своєю суттю все одно залишаються формою кредитних грошей. Але поява криптовалют принципово змінює ситуацію. Блокчейн - основа криптовалют, з технічної точки зору всього лиш база даних для запису та зберігання даних про трансакції. Криптовалюта - це просто ланцюжок даних, у якому перша ланка містить інформацію про її походження (майнінг), а всі наступні - про перехід від одного власника до іншого. Тобто за своєю економічною сутністю криптовалюта - це той самий переказний вексель (тратта), який супроводжується цілим рядом передавальних написів - індосаментів. Але основою емісії криптовалют є не товарні або кредитні операції (обмін вартостями), а певна логічна програма. Отже, еволюція сутності також приводить до появи "розумних грошей"? Не будемо поспішати з висновками.
Так, криптовалюту по суті не можна сфальсифікувати й знищити. Вона легко ділиться на частини, транспортабельна (у глобальній мережі). Ну просто золото, а не річ, тільки не блищить. Це я до того, що для золота блиск був якраз дуже важливим: саме наявність у нього цієї фізичної якості (на відміну від платини, наприклад) створювала стійкий високий попит на жовтий метал, що допоміг йому посісти монопольну позицію серед інших товарів-еквівалентів. А от відсутність природного високого попиту на криптовалюту ставить під сумнів саму можливість віднести її до розряду товарів-еквівалентів. Якщо відмова від прийому золотої монети залишала її власникові альтернативу продати або використати її як споживчий товар тієї ж самої вартості, то яка альтернатива власника біткоїна, що його він придбав за 10 тис. дол., якщо завтра попит на нього зникне, скоротиться або ускладниться (тобто теоретично існуватиме, але залишатиметься недоступним для даного власника дорогої іграшки). Споживча вартість самого біткоїна незначна. Можна, звичайно, згадати, що сучасні кредитні гроші (тим більше ті, які існують також в електронній формі) теж нічого не коштують. Але річ у тім, що за ними стоїть чітко ідентифікований емітент - центральний банк і вся держава. З ними, звичайно, теж трапляються катаклізми (один з яких ми самі пережили чверть століття тому), але це, як кажуть, дві великі різниці: втрата довіри до чітко ідентифікованого й відповідального емітента і "зникнення з екрана" і так нікому не відомого джерела "гри розуму". У першому випадку процес розвивається повільно (роками) і позначається на курсі відповідної валюти. У другому все може відбутися миттєво і без якихось видимих причин, що дають змогу вжити превентивних заходів.
Не проявляється грошова сутність криптовалют і у виконанні ними грошових функцій. Простіше кажучи, жодна з п'яти класичних функцій грошей (деякі вважають, що їх насправді менше, а дехто налічує й більше) криптовалютами не виконується.
Насамперед криптовалюти (той же біткоїн) не є мірою вартості, тобто ціна товарів не виражається в них. З двох взаємозалежних причин. По-перше, вони самі не мають вартості: ні внутрішньої - як металеві гроші, ні представницької, зумовленої сумарною вартістю товарів, які є в обігу (останнє зумовлене саме тим, що дехто схильний вважати основною перевагою криптовалют суворо обмежений обсяг їх емісії, який ніяк не пов'язаний з реальними потребами економіки в грошах). По-друге, ціна криптовалют (значною мірою під впливом саме крипто-обмеженої емісії) постійно змінюється (поки що зростає), що робить їх непридатними як мірило вартості. Погодьтеся, довжину не можна було б вимірювати метром, якби еталон постійно стискався й розширювався під впливом температури.
Що стосується обігу біткоїна (у якому він нібито вже наздоганяє індійську рупію), то насправді мається на увазі обсяг угод з купівлі самих біткоїнів, а не оплата товарів новою криптовалютою. А це питання принципове. І хоч би як намагалися крипто-маркетологи видати поодинокі (у масштабах світової інтернет-торгівлі) випадки оплати криптовалютою товарів і послуг, назвати це обігом не можна: окрім незначного в кількісному вимірі обороту, якісно він стосується переважно оплати послуг, що супроводжують сам обіг криптовалют. Один із моїх колег нещодавно порівняв криптовалюти з покемонами. Досить слушне порівняння: і ті, й інші існують у віртуальному світі, в якому за ними можна "ганятися", не переймаючись вирішенням реальних проблем. Особливо якщо у вас особисто їх немає.
Поза цим віртуальним товарообігом, окрім випадку, коли у 2010 р. була придбана піца за 10 тисяч біткоїнів (що при сьогоднішніх цінах еквівалентно 100 млн дол.), у Мережі є інформація про випадки продажу за біткоїни: в Амстердамі - картини Collaboration (хоча її можна побачити в Інтернеті, я усе ж таки порадив би "жінкам і дітям не дивитися"), в Індонезії, Нікарагуа й Лас-Вегасі - по одному випадку продажу нерухомості (щоправда, недавно створено стартап з нерухомості в Панамі), британською компанією Virgin Galactic - польотів на Місяць. І, нарешті, продаж одним каліфорнійським дилером двох автомобілів: у грудні 2013 р. - Tesla S (за 91,4 бк) і порівняно нещодавно - Lamborghini Gallardo (216,8 бк). Скромність випадків і обсягів використання як засобу платежу стрімко зростаючої у своїй ціні валюти пояснюється просто: саме цією стрімко зростаючою ціною. Адже насправді цінність грошової одиниці має бути не зростаючою, а стабільною. А якщо ні, то вже через тиждень покупець змушений кусати собі лікті через те, що "лоханувся" і переплатив удвічі. Тому він надалі й не платить. А найголовніше: в усіх випадках продавці, дотримуючись вимоги національного фінансового законодавства, проводили ці угоди через банки, попередньо одержавши на біржі за свої біткоїни реальну національну валюту. Тобто, як ми й відзначали вище, криптовалюта всього лиш відігравала роль чека або векселя (тратти), за яким можна одержати реальні гроші. Відповідно, криптовалюти не виконують і ролі засобу платежу, тому що, навіть будучи отриманими в порядку краудфандингу або іншої форми інвестицій (які також в основному пов'язані з розвитком самих криптовалютних проектів), вони підлягають обготівковуванню для наступної оплати необхідних товарів і послуг доларами, євро… або гривнями.
Багато хто вважає, що вже функцію утворення скарбів (накопичення вартості) криптовалюти безсумнівно виконують. "Да, да, но… нєт!" - можна повторити з цього приводу універсальну репліку незабутнього Голохвастова. Утворення скарбів, з монетарної точки зору, - це не просте накопичення цінностей (якими є, наприклад, коштовне каміння, благородні метали та інші речі, що не втрачають своєї вартості, зокрема твори мистецтва (справжні). Грошовою функцією таке накопичення вартості стає тільки в силу того, що вони слугують приводними й відвідними каналами грошового обігу, тобто регуляторами кількості грошей в обігу. А грошима можна стати, лише виконуючи попередні три функції, чого за криптовалютами не водиться.
Нарешті, функція світових грошей, при виконанні якої гроші, як кажуть, "скидають національні мундири", здавалося б, прямо призначена для космополітної криптовалюти. Але, знову ж таки, у зв'язку з відсутністю власної внутрішньої вартості або емітента, відповідального за остаточний платіж, криптовалюта змушена виконувати роль усього лиш посередника в цих самих остаточних розрахунках, які здійснюються переважно в доларах. Так, доларові банкноти (або електронні записи на рахунках) також не мають внутрішньої вартості. Але їхня цінність підтримується можливістю придбавати товари й послуги, продуковані досі ще найбільшою економікою світу, вкладати кошти в боргові зобов'язання найнадійнішого позичальника, купувати нерухомість у найпривабливіших куточках світу… Усім тим, чого й близько не можуть надати невідомі емітенти біткоїнів.
Разом з тим не можна стверджувати, що в майбутньому ситуація може кардинально помінятися, чим і пояснюється зростаючий інтерес до криптовалюти з боку вчених, банкірів і політиків. Однак на місці "крипто-анархістів", які мріють про "глобальне свято неслухняності", я не дуже радів би розвитку нових технологій. Як відомо, голова МВФ Крістін Лагард, виступаючи наприкінці вересня цього року на конференції в Лондоні, закликала банкірів звернути увагу на криптовалюти. При цьому вона попереджала, що деякі інституціонально слабкі країни (!) можуть спокуситися удаваною привабливістю криптовалют і якимось чином зв'язати свої національні валютні системи з ними (вона назвала це "доларизація 2.0"). Дехто з ентузіастів навіть розцінив це як "визнання криптовалют" Міжнародним валютним фондом. Насправді цей заклик пов'язаний з тим, що ще два роки тому К.Лагард пропонувала взагалі не звертати уваги на надокучливі біткоїни. Нині ж вона пропонує центральним банкам, ні, не визнати їх валютою, але придивитися до самої технології блокчейн.
Чим вона може бути корисною для емісійних банків? А тим, що дозволяє здійснювати емісію традиційних національних валют у такий спосіб, що їхній подальший рух, кожен перехід від власника до власника стає прозорим і навіть підконтрольним. Враховуючи, що при сучасних технологіях нескладно й кожну купюру зробити "міченою", забезпечивши її штрих-кодом, мрія про повну анонімність трансакцій виглядає швидше перспективою цілком опинитися під ковпаком у "великого брата".
Як показує аналіз еволюції попередніх видів грошей, цей процес характеризується постійним протистоянням між ринком (який створює ще один вид грошей) і державою (яка намагається "націоналізувати" їх емісію). Гучні заяви про необхідність "опанувати" процес випуску (майнінгу) криптовалют, що звучать з боку різних державних діячів, свідчать про те, що такого протистояння не вдасться уникнути й у цьому разі.
Очевидно, що нова глобальна економіка дійсно потребує принципово нових грошей. Але на цей статус уже є різні претенденти: колективні валюти, світова валюта, транснаціональні гроші, а тепер - і криптовалюта. І якими насправді будуть нові глобальні гроші, поки що однозначно стверджувати не можна. Однак процес їх генезису вже розпочався. І у зв'язку з цим процес розвитку криптовалют, звичайно, не має залишатися поза увагою вчених і практиків.
Проте це все стосується нашого туманного майбутнього. А чим же тоді так приваблює криптовалюта дедалі більшу кількість своїх шанувальників сьогодні?
У цьому місці я маю зізнатися, що трохи злукавив, коли вказував основні угоди, оплачувані біткоїнами. Я вилучив найпопулярніший напрям - оплату нарко- і психотроповмісних ліків, придбання яких звичайним шляхом вимагає спеціального рецепту. А в обхід виходить і простіше, і дешевше. При цьому обидві сторони (і продавець, і покупець) залишаються невідомими. Тобто користувачів біткоїна приваблює можливість здійснювати операції поза державним контролем. От вам і відповідь, що чітко розставляє всі крапки над "і": ми маємо справу з новим фінансовим інструментом в електронній формі, що дає можливість обходити національні й міжнародні вимоги валютного, розрахункового, інвестиційного, податкового та іншого фінансового законодавства, включаючи заходи щодо боротьби з відмиванням "брудних грошей" і фінансуванням тероризму.
Це не означає, що кожен "майнер" або просто власник криптовалюти неодмінно хоче порушити якийсь закон (хоча автоматично порушує існуючі вимоги валютного й податкового законодавства в тих країнах, де, як, наприклад, в Україні, вони досі ще достатньо жорсткі). Головне, що всі вони беруть участь у чужій грі, справжні правила якої їм навіть не відомі.
У нашому конкретному випадку вітчизняні експерти вказують на різні приховані причини появи криптовалют: від прагнення продати якнайбільше потужних комп'ютерів для майнінгу (попит на які останнім часом упав у зв'язку з універсалізацією мініатюрних гаджетів) до послабленої через Brexit позиції Лондона як світового фінансового центру. Між ними можна вказати ще на зростаючу роль Китаю, комп'ютери виробництва якого саме і використовуються в основних майнінгових центрах, і посилення у світі боротьби з офшорами.
Саме роль віртуального офшору і є найпривабливішою для справжніх "криптовалютних" ділків. Підозрюю, що в тому числі і в Україні. І оскільки домогтися свободи офшоризації шляхом обвальної лібералізації валютного законодавства поки що не вдається, то паралельно пробують реалізувати варіант його віртуалізації: не києм, то палицею. Під радісні крики й оплески лібертажно налаштованої публіки, що бажає ловити "валютних покемонів", породжуваних сном економічного розуму.
Таких реально зацікавлених у розвалі державного фінансового контролю "давоських людей" (або охочих перетворитися на них) у нас у країні від 1 до 5% (це не обов'язково фінансові махінатори й корупціонери, але й ті, хто орієнтований на аутсортингові заробітки в Мережі, ухилення від оподаткування отриманих з-за кордону коштів тощо). Над тим, що принесе така валютна лібералізація й віртуалізація решті більш як 90% громадян, вони, схоже, не замислюються. Залишається сподіватися, що це питання все ж таки хвилює Нацбанк, Мінфін та інші економічні відомства, в яких, попри засилля лібералів і навіть лібертаріанців, усе-таки поки що вистачає відповідальності для того, аби зупинитися й подумати.
Подумати в тому числі й над запитанням, чи є система криптовалют фінансовою пірамідою? Як визнають експерти, про класичну схему Понці не йдеться, тому що зростаючі виплати за біткоїни не фінансуються за рахунок тих, хто купуватиме їх у майбутньому. Проте певні елементи шахрайства присутні, тому що зростання ціни біткоїнів не зумовлене реальними економічними процесами, а базується на спекуляції та штучному ажіотажі. Щось подібне вже не раз бувало в історії. Типовий приклад - "тюльпановий крах". Якщо хтось не пам'ятає, у XVII ст. Європу, особливо Голландію й Францію, охопила "тюльпаноманія": вартість цибулин цієї квітки протягом кількох років зростала в геометричній прогресії, за деякі тюльпани рідкісного забарвлення можна було придбати шикарний особняк. Усе обірвалося одного дня, коли на біржі виникли сумніви в нескінченності зростання ціни. Образно кажучи, хтось крикнув: "А король-то голий!", і ринок миттєво обвалився.
Та поки що ринок налаштований досить оптимістично. Принаймні
перший "біткоїновий мільярдер"
К.Вінклвосс стверджує, що біткоїн подорожчає ще як мінімум у 20 разів і складе конкуренцію золоту. Виключати щось подібне, звісно, не можна, але необхідно тільки мати на увазі, що саме золото вже давно не виконує грошових функцій. І, таким чином, можна говорити лише про появу нового об'єкта інвестування в порядку "страхування від страху", зумовленого недовірою до існуючої валютної (ширше - економічної) системи. Що стосується кількісної оцінки, то, виходячи з нинішньої ринкової ціни жовтого металу, у разі його заміни біткоїном ціна останнього має становити близько 71 тис. дол. (передбачаючи, що емісія біткоїнів не може перевищити 21 млн при сьогоднішніх приблизно 15 млн).
Це, загалом-то, усім зрозуміло й нагадує ситуацію з наперсткарями: усі чудово знають, що це чистої води шахрайство, проте завжди знаходяться ті, хто сподівається перехитрити шахраїв. Або як стверджував Льоня Голубков: "Я не халявщик, я - партнер!". Як і у випадку з наперсткарями, до участі в грі з криптовалютами підштовхують прості людські слабкості: від цікавості до жадібності.
Проте прибічники криптовалют, у тому числі й у нас, вимагають від держави дати їм право на відкриті операції з ними. Строго кажучи, такого права у них ніхто й не забирав, оскільки все, що не заборонено, дозволено. Але є кілька правових аспектів, які все ж таки необхідно прояснити. Насамперед це стосується валютного статусу: якщо біткоїн та інші - валюти (грошові одиниці), то операції з ними підпадають під валютне законодавство (відповідно до якого єдиним законним засобом обігу в країні є її національна валюта).
У цьому питанні у світі існує чіткий консенсус: ніхто й ніде не визнає криптовалют справжніми валютами. І навіть коли ви бачите в пресі гучні заголовки про те, що в якійсь країні "визнали біткоїн"(!), то уважне прочитання самого тексту повідомлення допомагає зрозуміти, що насправді йдеться про дозвіл торгувати біткоїнами на спеціалізованих товарних біржах. Як це, наприклад, відбулося нещодавно в Сполучених Штатах. Причому відповідно до чинного законодавства Чиказькій товарній біржі і не потрібен був такий дозвіл, але вона все ж таки вирішила підстрахуватися та звернулася з відповідним запитом у регуляторні органи. Відповідь звучала приблизно так: торгуйте на свій ризик і… на долари. Що в нашому випадку має означати можливість, скажімо, Української міжбанківської валютної біржі (яка досі ще існує) впровадити у себе торгівлю біткоїнами (як предметом інтелектуальної власності), але, звісно, на гривні. І з відповідним оподаткуванням (у тому числі й прибутку, який утворюється у зв'язку з курсовою різницею). Принаймні уряд Болгарії вже заробив 3 млрд дол. на конфіскації виведених від оподаткування біткоїнів (щоправда, поки що лише у контрабандистів).
Також очевидно, що охочі "пограти в біткоїн" мають робити це на свій страх і ризик, одержавши чітке попередження, що у разі успіху їм доведеться поділитися прибутком з державою (у вигляді податку), а при краху - звинувачувати лише себе й не бігти потім із плачем до стін Нацбанку. І, звичайно, про будь-яке державне стимулювання розвитку ринку "клептовалют" не може бути й мови: цілком очевидно, що навіть якщо такий закон ухвалить Верховна Рада, то його просто не підпише президент. Я вас запевняю.