UA / RU
Підтримати ZN.ua

Кредити МВФ: між останньою надією та кроком у прірву?

Теоретично Україна може впоратися й без допомоги МВФ. Наприклад, використовуючи можливості внутрішнього ринку.

Автори: Олександр Дубинський, Василь Пасочник

Місія чи Месія? Приїзду делегації Міжнародного валютного фонду під завісу року чекали всі - на Банковій, Інститутській та Грушевського. Напевно, чекали б і прості люди, якби їм хтось зміг дохідливо пояснити, що кредити фонду - це можливість пережити зиму з нинішньою ціною на газ і гарантовано утримати від коливань курс гривні.

Однак за підсумком у Вашингтоні своїх посланників у Київ вирішили поки що не відправляти. Як офіційно запевнили у фонді - на прохання української влади для переговорів із уже новим складом уряду. Та якщо в тому, що старого чи нового прем’єра Україна рано чи пізно все одно отримає, ніхто не сумнівається, то щодо продовження програми співробітництва із МВФ у багатьох «є питання».

Наступного року український уряд має погасити суверенні зовнішні зобов’язання на суму понад 10 млрд. дол., з яких 5,6 млрд. дол. - кредити МВФ. Враховуючи охолодження світової та української економік, скорочення золотовалютних резервів, офіційному Києву кров з носу потрібно домогтися рефінансування поточних боргів перед фондом. Але поки що не зрослося.

Версія перша - загальноприйнята

Усе, що Україні потрібно було зробити для одержання нових траншів кредитних коштів від МВФ, - це підвищити тарифи на газ і тепло для населення приблизно на 100% за рік. Таким чином, середні витрати української сім’ї на обігрівний-харчовий газ мали збільшитися майже до 4200 грн. на рік (або близько 350 грн. на місяць). Висуваючи такі умови, у МВФ погоджувалися, що в країні з прожитковим мінімумом у 1100 грн. таке зростання тарифів сильно вдарить по соціально незахищених верствах населення, і пропонували державі розробити механізм субсидій.

Проте ентузіазму в уряді ця пропозиція не викликала. Насамперед тому, що деякі групи при владі за останні роки надто щільно присіли на дельту, яка створюється при майже п’ятиразовій різниці в цінах на газ для населення (90 дол. за 1000 кубометрів при споживанні до 6 тис. кубометрів на місяць) і ринковій ціні в 420-430 дол.

Списуй газ на населення та перепродуй його промисловим споживачам чи просто спалюй у котельнях і отримуй компенсацію в різниці тарифів із держбюджету. Тільки різниця в тарифах утворює в бюджеті НАК «Нафтогаз України» щорічну діру в 1,5 млрд. дол., які, за законом збереження енергії, осідають у приватних кишенях наближених до труби бізнесменів.

Розуміння цієї схеми нібито й стало головною причиною небажання МВФ продовжувати кредитування України, навіть попри той факт, що практично всі інші умови - у кредитно-грошовій і бюджетній політиці, а також у реформуванні пенсійної системи - були виконані. Принаймні формально.

Версія друга - конспірологічна

Крім загальноприйнятої версії «про газ», в експертному середовищі існує думка, що МВФ не планував відновляти співробітництво з Україною, навіть попри досить серйозний прогрес української сторони у виконанні умов програми stand-by.

На рішення чиновників з Вашингтона впливала та впливає велика політика, в якій Україна останнім часом почувається (з відомих причин) не дуже комфортно. «У мене просте запитання: чому сьогодні в непростих умовах у світовій економіці та зниження темпів зростання ВВП Україна не може розраховувати хоча б на рефінансування отриманого кредиту? Мені як громадянину дуже складно повірити, що такі рішення є політично невмотивованими», - каже голова правління «Дочірнього банку «Сбербанку Росії» Ігор Юшко.

Його не менш авторитетний колега з великого українського банку вважає, що Україна для МВФ виступає певним тестовим полігоном, у відносинах із яким можна проявляти твердість для демонстрації сили іншим партнерам фонду. «Треба ж якось показувати Греції та Кіпру, що неслухняність і невиконання рекомендацій призведе до зупинки фінансування. Має бути наочний приклад - країна, яку карають навіть не за найгрубіші прорахунки», - зазначає фінансист. Крім того, на його думку, погіршення ситуації в одній із країн ЦСЄ буде вигідно корелювати зі станом інших економік у регіоні.

«Сама концепція, нав’язана нам МВФ, шкідлива. Це ідеологія, нав’язана нам США, - інвестиції тільки з-за кордону, національної валюти немає. Усе це призводить до доларизації, високих відсоткових ставок, відсутності довгих грошей і, як результат, до заморожування розвитку економіки, - наголошує екс-заступник голови Нацбанку Сергій Яременко. - Але ніхто з політиків не набереться сміливості сказати про це вголос. Ніхто не наважиться сказати, що ми будували помилкову модель. Замість цього ми кажемо, що в нас не вистачає реформ. А які реформи треба здійснити у Франції, Італії, Іспанії, Греції, Німеччині? Це ж той зразок, до якого штовхає нас МВФ. А він валиться. Отже, справа не в реформах, а в чомусь іншому. У нав’язаній системі».

Ні грошей, ні договору

Теоретично Україна може впоратися й без допомоги МВФ. Наприклад, використовуючи можливості внутрішнього ринку. За прогнозами експертів, у 2013-му уряд здатний продати населенню казначейських зобов’язань, номінованих у валюті, на 500-600 млн. дол. (у 2012-му реалізовано цінних паперів на 100 млн. дол.). Що ж до валютних ОВДП, з допомогою яких у 2012-му залучено 3 млрд. дол., то уряд може розраховувати як мінімум на збереження наступного року таких самих обсягів залучення коштів. Передусім завдяки підтримці держбанків. По-друге, завдяки тому, що комерційні банки будуть змушені активно купувати ВОВДП через обмеженість ринку валютного кредитування та зростання запасів валютної ліквідності. Утім, самі банкіри поки що не схильні надто драматизувати ці ризики. «Попри ситуаційні проблеми в низці дрібних і середніх фінустанов, традиційне для кінця фінансового року звуження ліквідності, зниження темпів зростання в реальному секторі національної економіки та інші негативні чинники на зовнішніх ринках, у цілому банківська система України демонструє стабільність і має ресурс для фінансування економіки», - вважає перший заступник голови правління Укргазбанку Станіслав Шлапак.

Тут важливіше інше - чи зуміє Кабмін дотриматися балансу, щоб не залишити економіку на голодному кредитному пайку і в такий спосіб не поставити під загрозу зростання ВВП? У цьому є чималі сумніви, враховуючи затверджений у держбюджеті обсяг сукупних внутрішніх запозичень на рівні 92,86 млрд. грн., що вдвічі перевищує зовнішні (42,67 млрд. грн.).

Що стосується зовнішніх ринків запозичень у 2013 році, то певний оптимізм Україні можуть вселяти, з одного боку, досить успішні розміщення, здійснені цього року (близько 4 млрд. дол.), а з іншого - поточне ослаблення напруги в Європі після виділення чергових траншів кредитів для Греції. Але це зовсім не означає, що протягом усього наступного року все йтиме як по маслу.

«Можливо, що у 2013-му кон’юнктура світових ринків знову погіршиться, тоді як за відсутності позитивних новин про співробітництво з МВФ інвестори переглянуть у гірший бік ставлення до України, - попереджає начальник відділу аналізу і досліджень «Райффайзен Банку Аваль» Дмитро Сологуб. - У результаті дохідність за українськими паперами може зрости, знизивши можливість рефінансування зовнішніх зобов’язань».

Залишається в Україні, звичайно, і варіант залучення двосторонніх кредитів, наприклад у Росії або Китаї. Хоча експерти вказують на не надто приємні політичні наслідки цих сценаріїв. «Умови кредитування можуть бути жорсткими і неприйнятними для деяких бізнес-груп і політиків. Йдеться, наприклад, про вступ до Митного союзу», - конкретизує керівник аналітичного департаменту ІГ «ТАСК» Андрій Шевчишин.

Однак більшість експертів все ж таки схиляються до думки, що Україна в остаточному підсумку зможе досягти нової домовленості з фондом.

Договір і гроші

Якщо новий уряд сяде за стіл переговорів, щоб домовитися з представниками МВФ з чистого аркуша, то в цьому разі виконати умови щодо газу буде недостатньо. Програму співробітництва stand-by буде виписано зовсім по-новому.

Якими будуть її умови? Очевидно, що новий stand-by корелюватиме із завершеною програмою, значну частину умов якої Україна виконала або перебуває в процесі виконання. Завершення парламентської кампанії підвищує шанси на те, що ключовий камінь спотикання - підвищення тарифів на газ для населення і теплокомуненерго - залишиться серед обов’язкових умов фонду.

Чи висуне МВФ нові вимоги до офіційного Києва? Голова ради директорів групи «Інвестиційний Капітал Україна» (ICU) Валерія Гонтарева звертає увагу на ймовірність побажання щодо приведення курсу гривні у відповідність зі станом платіжного балансу. «За курсом МВФ уже дав орієнтири у своєму нещодавньому звіті. Згідно macroeconomic balance method, для бездефіцитності поточного рахунку курс гривні має знизитися на 13%, а external sustainability method показує, що реальний курс гривні завищено на 8,3%. Тобто згідно з МВФ прийнятна девальвація гривні перебуватиме в межах 8,3-13%», - констатує В.Гонтарева.

Хоча, як показує практика, МВФ дуже поступово, але підвищує гнучкість своєї політики. Досить згадати нещодавню доповідь ради директорів фонду, де зазначено, що повна лібералізація фінансових потоків не може вважатися безперечною постійною метою для всіх економік. «Тимчасові обмеження можуть бути обґрунтовані і корисні під час економічних шоків, а також коли інші засоби грошово-кредитної політики вичерпано», - зазначалося в документі. Враховуючи це, поточні заходи щодо посилення валютного регулювання в Україні можуть і не викликати надто жорсткого опору з боку «кредитора кредиторів».

Принаймні саме на українському прикладі МВФ уже міг переконатися в сумнівній корисності валютної лібералізації для ринків, що розвиваються. Не останню роль у нещодавній волатильності вітчизняного валютного ринку відіграло в тому числі саме виконання Нацбанком побажань МВФ щодо зниження контролю над капітальними і валютними операціями.

Втім, можливо, почуття провини навряд чи змусить фонд «проковтнути» хоч і секвестируваний, та все одно досить оптимістичний держбюджет на 2013 рік. Коригування до нього будуть необхідні вже в січні, упевнений Олег Устенко. А от наскільки глибокими вони будуть, залежить від сили і переговірних здібностей нового чи нового-старого прем’єра. Якщо за стіл переговорів із фондом сідатиме нетерпимий до діалогу Азаров, який уже кілька років уникав виконання домовленостей із МВФ, переконати вашингтонських кредиторів буде складно. Особливо без готового пакета заходів, бажано, вже проголосованого у Верховній Раді. Якщо переговорником буде інший кандидат у прем’єри - Арбузов, домовитися з фондом як мінімум на першому етапі узгодження деталей програми stand-by має бути простіше. Хоча б тому, що Нацбанк до останнього часу був значно стараннішим у виконанні взятих на себе зобов’язань перед МВФ.

За прогнозами головного економіста Dragon Capital Олени Бєлан, обсяг нової угоди між Україною та МВФ приблизно дорівнюватиме невикористаній сумі за поточною програмою МВФ, що становить 11 млрд. дол. «Ми очікуємо, що Україна одержить перший кредитний транш у рамках нової програми на початку 2013 року», - доповнює експерт. Керівник аналітичного відділу ІГ «Арт Капітал» Ігор Путилін також вважає, що МВФ відновить кредитування України. «Це дасть можливість державі наступного року зупинити скорочення золотовалютних резервів і навіть наростити їх. Наш прогноз на кінець періоду становить 28 млрд. дол.», - резюмує аналітик.

Ну що ж, хочеться повірити цим прогнозам. Дуже хочеться…