У номері від 26 листопада 2005 року «ДТ» розповіло про перебіг суперечки між Міністерством фінансів України й Київською державною міською адміністрацією з приводу боргу державного бюджету України перед міським бюджетом Києва в 971,344 млн. грн. Хотів би уточнити низку моментів, про які йшлося в статті. Тим паче що з часу її публікації ситуація трохи змінилася: Вищий адміністративний суд розглядає касаційну скаргу Мінфіну на судове рішення на користь КМДА, відповідно до якого 23 листопада на рахунки міськадміністрації від управління Державного казначейства в Києві за виконавчим листом надійшли 626 млн. грн., тобто частина необхідної суми.
По-перше, попри те, що норма про дотації регіонам, котрі перевиконують плани надходжень, діяла приблизно в однаковій редакції з 2001 року, у жодному бюджеті країни ці гроші не було передбачено! Щороку ухвалювалися відповідні постанови Кабміну, однак протягом усіх цих років виплати здійснювалися за фактом, з єдиного казначейського рахунку. Міністр фінансів посилається на те, що виплата не передбачена бюджетом, і в зв’язку з цим обіцяв подарувати відповідні тексти бюджетів. Але я також можу подарувати бюджети за 2001, 2002 і наступні роки, і нехай хтось мені покаже, де були передбачені ці гроші? Торік — без жодних конфліктів — було виплачено 123 млн. за результатами перевиконання бюджету 2003 року, без затвердження цієї суми Верховною Радою, без внесення її до плану. І так кожного року. Якщо хтось вважає, що чотири роки ці виплати здійснювалися з порушеннями, то мають бути вжиті відповідні заходи.
Згідно із Законом «Про Державний бюджет України на 2004 рік», обсяг перевиконання так званого третього кошика, або суми коштів, зібраних до бюджету на території міста, визначається після того, як стане відома сума всіх річних надходжень. Це можна зробити, лише отримавши дані річного звіту.
У чому суть конфлікту з Міністерством фінансів? Візьмемо постанову Кабінету міністрів України №151 від 11 лютого 2004 року, видану на виконання цієї норми статті закону. Там сказано: за даними річного звіту результати остаточних розрахунків за додатковими дотаціями відносяться на взаєморозрахунки й погашаються протягом місяця. Ці операції відображають в обліку та звітності про виконання Державного й місцевих бюджетів 2005 року. Тобто ці суми ми можемо визначити, лише маючи перед очима річний звіт.
Річний звіт за минулий рік Держказначейство в Києві здало Держказначейству України 28 лютого, а Кабінет міністрів подав ВР звіт про виконання бюджету 22 квітня. І лише з цього моменту ми могли говорити про суми перевиконання. А позаяк в Києві четвертий квартал дає понад третину загальних надходжень, то й перевиконання це виникло тільки в четвертому кварталі. Коли ми визначили цю суму, у квітні провели засідання сесії Київради, на якому розподілили й спрямували 771 млн. на потреби міського господарства.
Частково виконуючи рішення Господарського суду, управління Держказначейства в Києві в листопаді перерахувало нам 626 млн. грн. Із цієї суми держбюджету повернуто 79 млн., які проходили в нашому обліку як борг за взаємними розрахунками. Із грошей, що надійшли, ми профінансували витрати, затверджені рішенням сесії ще в квітні поточного року. Звісно, внісши поправки з огляду на зміну ситуації впродовж півроку.
Стосовно надходжень на території Києва від підприємств, установ і організацій, чиї структурні підрозділи розміщуються в інших регіонах України, то це питання врегульовано чинним законодавством. Платник самостійно визначає, як йому сплачувати: централізовано чи по регіонах. І оскільки в столиці розташовано багато центральних офісів підприємств, котрі прийняли рішення сплачувати централізовано, то й планові надходження визначалися виходячи з того, що вони сплачують у Києві.
Можна певною мірою говорити, що ми від цього виграємо. Але, буває, і програємо. Так, 2002 року нам встановили великий план надходжень податку на прибуток, який не було виконано, і ми сплатили до держбюджету більше грошей, ніж було в наявності. Або НАК «Нафтогаз України» 2003 року заплатив 607 млн. гривень за третім кошиком, а 2004-го — лише 206 млн. При цьому ми планували зростання надходжень, а за «Нафтогазом» маємо зниження. А в 2005-му знову підвищення — вони за три квартали заплатили 1,8 млрд. Однак у чинному державному бюджеті 2005 року немає норми, що розподіляла б додаткові надходження.
У бюджеті-05, проголосованому в грудні, така норма була присутня. Але коли в березні уряд подав до Верховної Ради проект змін до держбюджету, дію цієї норми призупинили. На підставі того, що було внесено зміни до бази оподаткування й не було зрозуміло, в яких регіонах і скільки надійде податків. Проте в заключних положеннях передбачено: Кабінет міністрів України за результатами піврічного звіту має внести пропозиції про стимулювання зацікавленості регіонів у зростанні податкової бази у вигляді відповідного законопроекту. Чого не зроблено й досі.
Стосовно банку «Хрещатик», де, як згадувалося в статті, перебувають рахунки міськадміністрації. Хочу нагадати, 51% цього банку належить Київраді в особі головного фінансового управління. Тобто це банк міської громади. І тримаємо ми в ньому не всі рахунки, а лише валютний. Гривневі рахунки — у Держказначействі, як і має бути за законом.
Не втомлюватиму читачів правовими нюансами, скажу тільки: це цілком відповідає чинному законодавству. Казначейству ми надаємо офіційні довідки про стан цього рахунку в гривні. Цей рахунок відкрито під іноземні запозичення, зроблені Київрадою. Інвестори давали гроші саме Києву, а не державі в особі Держказначейства, а тому вимога інвесторів — аби це був банківський рахунок. Ми в принципі не проти перевести в Казначейство й валютний рахунок, якщо воно платитиме нам 2% річних за поточними залишками, як це робить банк. А Казначейство не має наміру платити.
Про штучне зменшення планів надходжень від Києва, що нібито дало змогу підвищити показники його перевиконання. Коли у вересні 2003-го Кабмін подавав проект закону про бюджет-04, було передбачено 12,191 млрд. грн. таких надходжень. Коли бюджет затвердили, ця цифра зросла до 12,765 млрд. У липні проектом змін до держбюджету було затверджено суму 14,636 млрд. грн. Саме цю суму й перевиконано на 971 млн. Тобто про жодне зменшення та зниження планів не може йтися.
Про перебіг виконання судового рішення. Рішенням апеляційного суду від 15 листопада залишено без задоволення скаргу Мінфіну й Держказначейства, і рішення Господарського суду від 7 жовтня продовжує діяти. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства, таке рішення набирає чинності відразу. Після цього виконавець повинен подати заяву на видачу виконавчого листа. 18 листопада Київрада звернулася до суду першої інстанції, котрий видав виконавчий лист. На підставі цього документа виконавча служба 21 листопада відкрила виконавче провадження.
Постанову про відкриття виконавчого провадження відіслали відповідачеві, у тому числі управлінню Держказначейства в м. Києві — на тій підставі, що кошти надходять на його аналітичні рахунки. У таких постановах, як правило, зазначається термін добровільного виконання рішення — сім днів, тобто в нашому випадку до 28 листопада. 23 листопада суму частково перерахували.
Відразу ж після часткового виконання рішення суду начальника управління Держказначейства в Києві Сергія Копитова було усунуто від виконання його обов’язків, але не звільнено з посади. Також створили комісію зі службового розслідування його дій. Він оскаржив обидва розпорядження міністра — про усунення та про створення комісії, і Печерський суд зупинив їхню дію.
Але повернімося до суті позову. Оскільки добровільно рішення було виконано не в повному обсязі, ми звернулися до виконавчої служби з заявою про розмір виконання, після чого вона мала розпочати примусове виконання рішення й накласти штрафи на відповідальних за це посадових осіб. Штраф у 170 гривень накладено на Шлапака О.В. і Пинзеника В.М. Однак потім відповідач подав касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції, і, відповідно, подальше виконання рішення суду призупинено. Тільки виконання, але не саме рішення!
Нині розгляд касаційної скарги перенесено на 12 грудня. Столична громада сподівається, що правосуддя все-таки восторжествує.