UA / RU
Підтримати ZN.ua

Кіпрська прірва для банківської системи

Незважаючи на зміни в офшорній карті, зароблений в Україні прибуток продовжить "тікати" з країни. Тому що нікуди не зникли причини такої втечі - слабкий захист інвестицій і власності, фіскальний пресинг із боку влади і нестабільна фінансова обстановка усередині країни.

Автор: Олександр Дубинський

Запровадження надзвичайного стану у фінансовій системі Кіпру може на якийсь час заморозити всі реінвестиції в Україну. Експерти оцінюють паузу в кілька місяців, зараховуючи до позитиву хоча б те, що кіпріоти відмовилися від ідеї запровадити депозитний податок.

Утім, те, що влада Кіпру відмовилася "постригти вовну" з вкладників своїх банків, уже нічого не означає. Тому що створені кілька прецедентів.

Перший і найголовніший - якщо Єврокомісія та МВФ одного разу зажадали, щоб кошти для повернення зовнішніх боргів банально списали з рахунків банківських вкладників, то щось подібне обов'язково повториться в майбутньому. Причому, найшвидше, уже без побажань міжнародних кредиторів.

Прецедент другий - ні Європа, ні МВФ не хочуть рятувати офшорні (насамперед російські та українські) гроші за свій рахунок. І вважають, що порятунок потопельників - справа рук самих потопельників.

Прецедент третій - офшорні юрисдикції периферійних європейських країн у старій Європі не в пошані. Тому для уникнення подібних ексцесів у майбутньому капіталу краще шукати нові, більш безпечні гавані.

І не можна забувати, що прецедент Кіпру - це серйозний удар по офшорних юрисдикціях загалом.

Експропріація податкового раю

Проблема Кіпру багато в чому унікальна. Насамперед це пов'язано з тим, що капітал банківського сектора становить 835% ВВП цієї країни. Іншими словами, економіка Кіпру не диверсифікована та цілком залежна від цього сектора. "Банківська система цієї країни у вісім разів перевищує її невеликий ВВП. Тож у влади країни немає можливості самостійно витягти банківську систему з кризи. Раніше ми бачили такі самі приклади в Ірландії та Ісландії. Уряди невеликих периферійних країн не змогли забезпечити надійної системи управління ризиками національних фінансових систем, які нещодавно стали глобальними завдяки лібералізації руху капіталу", - каже старший радник "Альфа-банку" Роман Шпек.

Утім, головна причина ситуації, що склалася в кіпрській економіці, - в її тісних зв'язках із економікою Греції (кіпрські банки видали Афінам близько 7 млрд євро та вклали ще близько 24 млрд євро в економіку Греції, крім цього, активно вкладаючи гроші в держоблігації свого уряду), а також в офшорному статусі цієї економіки.

Наприклад, для підприємців із України та Росії договір про уникнення подвійного оподаткування означає можливість репатріювати дивіденди на адресу номінальних акціонерів - кіпрських холдингових компаній, а потім також без податків виводити їх в інші юрисдикції. Аналогічне правило працює й для прибутку, отриманого від операцій з акціями.

У зв'язку з цим вимога міністрів фінансів ЄС експропріювати 6,75% від депозитів менше 100 тис. євро та 9,9% - від вкладів, більших за цю суму, не слід розглядати як свідчення безумства європейських політиків. І тим паче як парадигму майбутніх відносин між Єврокомісією та МВФ, з одного боку, і країнами-позичальниками - з іншого.

За цим рішенням стоїть досить цинічний розрахунок, мета якого - знизити обсяг вкладень європейських і російських бізнесменів у банківську систему Кіпру та інших офшорних юрисдикцій. І змусити інвесторів активніше вкладати ці гроші в інші, насамперед реальні активи. "Було б доречно вжити заходів, спрямованих на скасування "податкового раю" у таких місцях, як Кіпр, Канарські острови та Мальта. На жаль, зараз ми бачимо, що, попри уроки кризи 2008 р., ми ще дуже далекі від створення єдиної економічної політики в Європі", - каже Майкл Мауріц, директор із комунікацій австрійської Erste Group.

Крім того, у Європі не забули "ісландського кейса", коли місцева влада відмовилася гарантувати депозити нерезидентів у Landsbanki, що призвело до втрат Нідерландів і Великобританії, вклади громадян яких у банківську систему Ісландії становили на той момент 60% ВВП країни.

Завдяки таким передумовам і створено прецедент схвалення "стрижки вовни" з вкладників для розв'язання проблем економіки - фактично індульгенцію для урядів економік, що розвиваються, які завжди зможуть тепер сказати: "Чому їм можна, а нам ні?".

"Нинішня ситуація на Кіпрі вписується в загальну палітру тієї політики, яку просував локомотив ЄС на самому початку кризи в єврозоні. Уже кілька років існує приховане невдоволення та роздратування офшорними юрисдикціями в Європі, - каже директор аналітичної групи Davinci AG Анатолій Баронін. - У результаті "кіпрського кейса" виграють найбільшою мірою Нідерланди, Великобританія, Австрія, Люксембург як європейські майданчики. Тому, на наш погляд, проблема Кіпру сьогодні лежить у ширшій площині - внутрішньоєвропейської боротьби за переформатування ринку та ліквідацію конкурентних ринків капіталу, яким сьогодні є Кіпр у тому числі".

Постановка на вид

Тим часом ультиматум ЄС Кіпру про списання депозитів - це чіткий сигнал для економік, що розвиваються, і насамперед для російських і українських еліт - ЄС і МВФ нині не до нас. І рятуватися потрібно власними силами, не сподіваючись на фінансову підтримку ззовні. "Запровадження податку на депозити пов'язане, швидше за все, з європейськими уявленнями про домінування в банківській системі Кіпру російських депозитів. А рятувати російські гроші своїм коштом європейці не хочуть", - пояснює генеральний директор Platinum Bank Грег Краснов.

Українська економіка, безумовно, відрізняється від кіпрської. Водночас значна частка проблем Кіпру - така ж, як і в Україні сьогодні: висока частка державного боргу та активне фінансування банківською системою бюджетного дефіциту. Подальше розширення якого призвело до неможливості виконати зобов'язання перед банками, що поставило їх перед проблемою дефолту перед клієнтами.

Українські банки, нагадаємо, сьогодні також платять відсотки за валютними депозитами за рахунок бюджету - відчуваючи нестачу валюти, Мінфін позичає її у фінустанов за ставками набагато вищими ринкової вартості долара (8,25% річних за валютними і 9,1% - за індексованими облігаціями на аукціоні 19 березня). Тому запитання "а чи не запропонує МВФ українській владі обкласти збором вкладників, на рахунки яких перекачувалися гроші з бюджету?" - зовсім не зі сфери фантастики.

Однак експерти, опитані DT.UA, таку можливість категорично відкидають.

"Вітчизняна банківська система за своїми обсягами не перевищує розміру економіки і перебуває у набагато кращому стані, ніж два роки тому. Що ще важливіше, сьогодні вона значно більш стійка, ніж напередодні кризи 2008–2009 рр. Основна маса фінансових проблем України полягає в стані державних фінансів, а не фінансів банківської системи, що неодноразово підтверджувалося звітами місії МВФ. І на відміну від Кіпру, проблеми українського бюджету ніяк не пов'язані із ситуацією в банківській системі", - говорить Роман Шпек.

Крім того, у Кіпру є серйозне обмеження - влада острова не має власної валюти і не може здійснювати самостійну емісію коштів для рекапіталізації банківської системи, що потребує підтримки. "Відмінність ситуації України і Кіпру в тому, що Кіпр як член єврозони не може рекапіталізувати свої банки з допомогою монетарної емісії - цей інструмент перебуває в руках ЄЦБ. В Україні ж у 2008–2009 рр. рекапіталізація системних банків саме й відбувалася за рахунок монетарної емісії", - пояснює Дмитро Сологуб, начальник відділу аналізу і досліджень "Райффайзен Банку Аваль".

І щиголь по носу олігархам

"Я вбачаю особливий цинізм у діях регуляторів Кіпру. Зараз час виплат дивідендів, сплати відсотків. Безумовно, це удар", - говорить член ради Асоціації українських фондових торговців Андрій Некрилов.

За оцінками банківських експертів, сьогодні на рахунках кіпрських компаній українського походження може зберігатися сума від 2 до 9 млрд дол. "Якщо, наприклад, Moody's оцінює обсяг депозитів російського походження в кіпрській банківській системі на рівні 25 млрд євро, то це значить, що з урахуванням 10-кратної різниці у ВВП Росії та України обсяг депозитів українських компаній на Кіпрі може становити 2–3 млрд євро", - зазначає Дмитро Сологуб.

Наприклад, обсяг коштів фізичних та юридичних осіб лише у кіпрській філії Приватбанку становить 752 млн євро, однак при цьому, як стверджують у банку, "депозитні і поточні рахунки українських компаній та громадян" там не значаться. "Це кошти різних компаній, як резидентів, так і нерезидентів Кіпру. Обсяг клієнтських зобов'язань на 16 березня - 896 млн євро. Переважно це операції з фінансування міжнародної торгівлі, акредитивні операції, постімпортне і постекспортне фінансування", - говорить директор кіпрського Приватбанку Владислав Моргачов.

У свою чергу, Анатолій Баронін звертає увагу, що розділити кіпрські гроші на українські і неукраїнські вкрай складно, тому що неможливо оцінити частку приватних вкладів. "Оскільки українське законодавство забороняє відкривати вклади за кордоном, вимагаючи наявності відповідної ліцензії НБУ, ми вважаємо, що значна частина цих коштів виведена і як дивіденди бенефіціаріїв, а також просто вивезена готівкою, що унеможливлює точну оцінку", - пояснює Баронін.

Якби депозитний збір запровадили, то втрати коштів українських бізнесменів становили б до 1 млрд євро - суму, що дорівнює десь п'ятій частині щорічних надходжень з Кіпру в Україну у вигляді реінвестицій. Останні можуть тимчасово скоротитися.

"Чи буде це скорочення значним, залежатиме від комплексу умов. По-перше, від рішення українського бізнесу про виведення коштів цієї офшорної юрисдикції, для чого на сьогодні існують перешкоди з боку кіпрської влади. По-друге, це вибір подальшої стратегії українським капіталом на Кіпрі. Чи буде це пошук інших офшорних юрисдикцій, або ж тимчасове повернення в Україну. По-третє, це подальші кроки кіпрської влади, які дадуть відповідь на запитання: наскільки істотною буде зміна інвестиційного клімату в цій країні? Тому я думаю, що скорочення інвестицій з Кіпру - це неминучість", - вважає Анатолій Баронін.

Очевидно, українським компаніями доведеться змінити і схему репатріації коштів - вона тепер проходитиме не через Кіпр, а через інші офшорні зони. Благо, їх досить.

"Що стосується операцій з виведення прибутку, то це залежить не від місця, в якому обслуговується той чи інший рахунок, а від побудови схеми роботи компанії. Ми бачимо вже сьогодні збільшення обсягів операцій нашого дочірнього "Приватбанк Латвія". Напевно, такі традиційні банківські країни, як Швейцарія, також заберуть на себе частину клієнтських потоків. Міжнародний бізнес не може зупинитися", - говорить Владислав Моргачов.

Однак багато фінансистів з його градацією привабливості податкових гаваней не згодні. "Орієнтація капітальних потоків уже змінюється, - говорить Андрій Некрилов. - Бізнес забуває "м'які" європейські юрисдикції, такі, як, наприклад, Прибалтика. У тренді - Гонконг і Дубай".

Та кардинально нічого не зміниться. Незважаючи на зміни в офшорній карті, зароблений в Україні прибуток продовжить "тікати" з країни. Тому що нікуди не зникли причини такої втечі - слабкий захист інвестицій і власності, фіскальний пресинг із боку влади і нестабільна фінансова обстановка усередині країни. "Втім, виведені з України в офшорні гавані кошти рано чи пізно повернуться в країну для фінансування бізнес-діяльності відповідних фінансово-промислових груп", - говорить Дмитро Сологуб. Можливо, лише подорожчають трансакційні витрати на переміщення капіталу, що збільшить і так досить високу вартість капіталу для України.