З січня 2025 року впроваджуються нові вимоги до страхових посередників у межах Закону України «Про страхування».
Страхування — популярний інструмент управління ризиками в розвинених країнах. Навіть у мирний час ці ризики можуть підстерігати вас на кожному кроці. Вашу квартиру можуть «затопити» сусіди, а машина й ви самі — постраждати в ДТП. Але пострадянське минуле та практика, що, на жаль, склалася в Україні за часів незалежності, сформували в українців доволі формальне ставлення до цього інструменту.
Оскільки купівля послуги страхування далеко не завжди означала гарантію виплат, громадяни часто зверталися до страховиків лише в разі обов’язкової вимоги про страхування. Наприклад, страхування предмета застави за кредитом або обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів («автоцивілка»). Серед наявних пропозицій перевагу часто надавали найдешевшій, без аналізу її якості та платоспроможності відповідної страхової компанії.
Таке ставлення забезпечило підґрунтя для розвитку «сірого» і «чорного» сегментів страхового ринку, передусім масової торгівлі полісами «автоцивілки» через так звані фургончики за цінами, нижчими за ринкові. Через спотворення конкуренції на ринку працювали недобросовісні компанії, що не виконували своїх зобов’язань перед клієнтами, натомість добросовісні гравці зазнавали збитків і втрачали частку ринку, а ринок загалом втрачав довіру споживачів.
Аби покласти край недобросовісній торгівлі страховками, разом із впровадженням нових вимог до управління та платоспроможності страховиків виникла потреба в оновленні регулювання й для страхових посередників. Через них продається левова частка страхових продуктів на ринку (близько 85% страхових премій отримується через посередників). До таких посередників, окрім агентів — фізичних осіб і страхових брокерів, належать також банки, торговельні мережі, АЗС, поштові оператори та інші установи, що на додаток до основних послуг пропонують клієнтам придбати послугу страхування.
Оновлені вимоги до страхових посередників, визначені в новому Законі «Про страхування« (далі — Закон), будуть введені в дію з січня 2025 року разом із нормативно-правовим актом НБУ, що буде прийнятий на виконання Закону.
У чому полягають ці новації?
По-перше, запроваджується авторизація страхових посередників. До початку роботи на страховому ринку посередник має бути зареєстрований у публічному Реєстрі страхових посередників (далі — Реєстр), який створює та веде Національний банк. Для чинних посередників встановлено перехідний період для їхньої реєстрації після вступу в дію нових вимог Закону.
Реєстрацію страхових посередників (крім брокерів) після перевірки відповідності їх встановленим вимогам здійснюватиме страховик, що співпрацюватиме з відповідним посередником. Страхових і перестрахових брокерів реєструватиме Нацбанк на підставі поданих ними документів. Для реєстрації страховий посередник має відповідати вимогам, установленим у Законі, зокрема до ділової репутації та рівня знань. Базовий набір таких знань, визначений у Законі, передбачає розуміння вимог законодавства, стану ринку, процедури оцінювання потреб клієнта, вимог щодо захисту прав споживачів, порядку та умов здійснення страхування тощо.
Зареєстрований посередник може бути виключений із Реєстру страховиком або Національним банком, який є регулятором страхового ринку, у визначених Законом випадках. Серед цих випадків — невідповідність установленим вимогам, виявлення фактів надання недостовірної інформації, наявність заборони на здійснення відповідної діяльності за рішенням суду, відсутність інформації про проходження навчання або підвищення кваліфікації, виявлення фактів приймання страхових премій і виплат без дотримання вимог щодо відкриття та ведення поточного рахунку із спеціальним режимом використання, інші порушення вимог законодавства.
Після введення Реєстру в повноцінну промислову експлуатацію та наповнення його інформацією про посередників будь-який клієнт або особа, що планує скористатися страховими послугами, зможе безкоштовно отримати інформацію на сторінках офіційного інтернет-представництва НБУ, зокрема про повне найменування, місцезнаходження та перелік продуктів за класами страхування, за якими страховий посередник має право здійснювати діяльність. Окрім Реєстру, на сторінках офіційного інтернет-представництва Нацбанку оприлюднюватиметься перелік посередників, які втратили бездоганну ділову репутацію та яких виключено з Реєстру через порушення законодавства.
По-друге, Закон розширює повноваження Національного банку як регулятора страхового ринку. Відтепер регулятор здійснюватиме безвиїзний нагляд та інспекційні перевірки не лише страховиків, а й страхових посередників, та в разі виявлення порушень зможе застосовувати адекватні заходи впливу. Зокрема, Законом передбачено застосування штрафних санкцій у разі:
- здійснення посередником діяльності з реалізації страхових продуктів без реєстрації;
- реєстрації шляхом надання неправдивих відомостей або іншим незаконним шляхом;
- невиконання вимоги щодо ведення окремих поточних рахунків для отримання платежів;
- здійснення діяльності з реалізації страхових продуктів особами, які не відповідають встановленим Законом вимогам;
- невиконання вимог щодо надання інформації клієнту до укладення договору страхування;
- відмови регулятору в перевірці або перешкоджанні такій перевірці;
- ухилення від виконання або несвоєчасного виконання розпорядження про усунення порушень.
По-третє, Закон вимагає від посередників виконувати під час переддоговірних відносин усі вимоги щодо захисту прав споживачів, установлені для страховиків. Як і страховик, посередник має перед укладенням договору страхування з’ясувати потреби та вимоги клієнта у страхуванні, забезпечити його доступною та вичерпною інформацією про себе, страховика та про страховий продукт, аби клієнт прийняв усвідомлене рішення щодо укладення договору. Така інформація надається клієнту в паперовій чи електронній формі засобами електронної пошти або шляхом надання посилання на інформацію, що розміщена на власному вебсайті чи його мобільній версії, в програмному застосунку або в інший спосіб, з можливістю підтвердити факт надання інформації споживачеві.
Мінімальний перелік інформації про страхового посередника для споживача визначений у Законі та має, зокрема, містити відомості про:
- повноваження посередника відповідно до договору із страховиком або договору про посередницькі послуги з клієнтом;
- номер запису в Реєстрі та посилання на Реєстр для перевірки факту реєстрації такого посередника;
- можливість надання індивідуальної консультації щодо умов страхового продукту та рекомендацій щодо його вибору;
- страховиків, страхові продукти яких він реалізовує;
- вид винагороди за укладення договору страхування, порядок та умови її виплати, а також розмір і спосіб оплати послуг страхового посередника, якщо оплата таких послуг здійснюється безпосередньо клієнтом;
- механізми та способи захисту прав споживачів фінансових послуг;
- місцезнаходження посередника, адресу вебсайту (за наявності) та іншу інформацію, визначену законодавством.
Виконання оновлених вимог до страхових посередників ще на кілька кроків наблизить український ринок страхування до ринку ЄС, адже в основі нового Закону — європейські директиви для страхового ринку (2009/138/ЄС від 25 листопада 2009 року про започаткування та ведення діяльності у сфері страхування та перестрахування та 2016/97/ЄС від 20 січня 2016 року про розповсюдження страхових послуг).
Водночас факти невиправданого демпінгу та зловживань на страховому ринку мають піти в минуле, адже внаслідок зміни бізнес-моделі та підвищення якості роботи посередників останні стануть більш обізнаними у страхуванні та професійними, а головне — прозорими. Завдяки авторизації статус посередника зможуть отримати лише перевірені особи, що мають бездоганну ділову репутацію та регулярно проходять навчання. Від цього виграють і професійні учасники ринку, і клієнти.