Восени Кабмін, несподівано для себе та для інших, намацав золоту жилу поповнення бюджетних доходів на наступний рік. «Поклади» ним оцінені в 1 млрд. 150 млн. Проте щоб вилучити зазначену суму, потрібен дозвіл Верховної Ради. Тоді й виник пакет із п’яти в авральному порядку підготовлених урядових законопроектів: зміни до декрету про акцизний збір, зміни правил видачі спеціального патенту, зміни до законів про оподаткування прибутку підприємств і про ПДВ, а також окремий проект закону, яким запропоновано списати та реструктуризувати борг держави з ПДВ.
Відповідно до теорії, розробка будь-яких «покладів» завжди вважалася справою нелегкою. Адже, як правило, вони комусь уже належать, а отже, ділитися з державою захоче далеко не кожен. Тому отримати дозвіл у Ради виявилося складно. Та наш теоретично добре підкований Кабмін зайшов зовсім з іншого боку. Він просить народних обранців не просто розширити податкову базу, а збільшити на 1 млрд. 150 млн. доходи бюджету на наступний рік. Водночас це збільшення жорстко ув’язується з прийняттям основного фінансового документа країни.
Для більшої впевненості міністр фінансів Ігор Мітюков із притаманною лише йому чулістю (ще задовго до безпосереднього обговорення пакета законів) навіть розповів народним обранцям, на які цілі піде мільярд. Чим поставив тих у незручне становище і перед виборцями, і перед Президентом, який у силу своїх обов’язків уважно відстежує бюджетні перипетії.
Хоча й зі скрипом, але справа в Кабміну рухається. Депутати спочатку не тільки не хотіли обговорювати урядового пакета законів — навіть не вносили його до порядку денного. Проте підключається гарант Конституції, надаючи документам зовсім інший статус. Законопроекти стають невідкладними, і депутати змушені їх обговорювати. Тому два — про зміни до декрету про акцизний збір і зміни до закону про патентування — Верховна Рада навіть ухвалила 13 грудня. Хоча, як і передбачало «ДТ», повної перемоги Кабмін не отримав. Чи протягнуть решту законопроектів, особливо про списання і реструктуризацію відшкодування ПДВ, — досі не ясно.
Річ у тому, що парламентарії дуже сумніваються в багатьох речах, закладених в урядовий пакет законів. Це й точність розрахунків можливих, у разі його прийняття, доходів казни. І доцільність розширення податкової бази саме в такий спосіб, як запропонував уряд. Приміром, глава комітету ВР з фінансів і банківської діяльності Валерій Альошин на запитання автора статті про реальність надходжень більш як одного мільярда в бюджет від прийняття пакета законопроектів лише знизав плечима. І відповів: «Це віртуальні, нічим не підкріплені цифри».
Відповідно ж до логіки уряду, 300 млн. гривень бюджет має отримати від змін декрету про акцизний збір, 150—200 млн. — від зміни закону про патентування, ще 700 млн. — від нововведень в оподаткуванні прибутку та ПДВ.
Проте «найлютішого» законопроекту, який передбачає списання та реструктуризацію заборгованості бюджету з ПДВ перед платниками, уряд до уваги чомусь не бере. Хоча за ним пропонують позбутися як мінімум 1,9 млрд. гривень казенних боргів. (Уся сума заборгованості бюджету з ПДВ на 1 грудня становила 5,7 млрд. гривень.) Звичайно, списання та реструктуризація — це не доходи, зате економія бюджетних коштів очевидна.
Та не будемо більше про цифри, поговоримо про суть — запропоноване урядом розширення податкової бази. Нагадаємо, що вона має, як відомо, здатність не тільки розширюватися, а й несподівано зменшуватися. Це ще актуальніше, оскільки практично всі п’ять урядових законів спрямовані на встановлення більш жорстких податкових правил.
Зокрема, зміни до декрету про акцизний збір унеможливлюють ухиляння від сплати збору нафтопереробних заводів. Адже досі останнім, найчастіше з допомогою судів, щастило уникати додаткових витрат. І замість запланованих на 2001 рік 500 млн. гривень за 11 місяців надійшло лише 200 млн. (До речі, чи не тому Кабмін і «оцінив» закон у додаткових 300 млн.?) Та постає запитання, чи будуть нафтотрейдери завозити нафту, а НПЗ її переробляти з урахуванням нових правил? А якщо будуть, то чи не обернеться це підвищенням цін на пальне напередодні посівної?
Аналогічна ситуація зі змінами до закону про ПДВ. Якщо їх ухвалить Рада, то податковий вексель видаватиметься не на всю суму імпортованих товарів (як це відбувається нині), а лише на 50% їх вартості. При цьому другу частину вартості потрібно буде сплатити грошима й відразу. Чи погіршуються цим умови імпорту? Безперечно. Чи відреагують на це імпортери? Цілком можливо. Отже, гріш ціна й розмовам про очікувані додаткові доходи до бюджету.
Те саме можна сказати про зміни в оподаткуванні прибутку. Запропонована урядом заборона нараховувати амортизацію на не задіяні у виробництві основні фонди, скорочення термінів перенесення збитків на майбутні періоди (з п’яти років до трьох) однозначно погано вплинуть на підприємства, які мають тривалий цикл виробництва або ж сезонні збитки і прибутки. А вже ухвалені зміни до закону про патентування, по суті, нівелюють одну зі спрощених схем оподаткування.
З труднощами, але можна припустити, що депутати заплющать очі на цей бік медалі та ухвалять ще два законопроекти. Що ж до списання і реструктуризації заборгованості бюджету з ПДВ, то проходження документа очікується дуже бурхливим. Почасти це усвідомив і міністр фінансів після зустрічей із фракціями Верховної Ради. А тому в останній момент озвучив трохи іншу концепцію закону.
Зокрема пан Мітюков сказав, що уряд може гарантувати автоматичний, через Держказначейство, механізм повернення ПДВ великим експортерам, які мають значний легальний оборот у зовнішньоекономічній діяльності, в обмін на списання відшкодування з ПДВ решті(?!). При цьому списання «решті» відбуватиметься на еквівалентній основі — мовляв, саме стільки, скільки минулої весни списали боргу тому чи іншому платникові перед бюджетом. І другий мітюковський постулат: тим, хто добровільно погодиться реструктурувати борг бюджету з ПДВ, теж гарантують його автоматичне повернення з 1 січня 2002 року. Таким чином, створюється відразу кілька механізмів відшкодування, що ставить суб’єктів господарювання у вочевидь неоднакові умови. Навряд чи це сподобається сесійній залі.
Повернення податку на додану вартість одним підприємствам за рахунок неповернення іншим — це далеко не найкращий метод. «ДТ» давно наголошувало: комплексне роз’язання проблеми ПДВ стане певним моментом істини для всієї української економіки. Уряд занадто довго відсторонено споглядав ситуацію, щоб зараз щось робити аби робити. І він не може не розуміти, що половинчасті або несправедливі рішення спроможні перетворити розрекламований Клондайк на мильну бульку. А що може бути гірше, ніж мати бюджет, доходи якого вилами по воді писані.