Автори законопроєкту №3796 пропонують запровадити обов’язкову загальну реєстрацію тварин в Україні. Це нагадує тотальну колективізацію всієї країни. Результат — не як при Сталіні, але Хрущов би позаздрив...
6 липня 2020 року до Верховної Ради було подано законопроєкт із пафосною метою, яка жодним чином не відповідає його суті, — запровадження відповідального поводження з домашніми та дикими тваринами, які утримуються в неволі.
Як автори пропонують запровадити відповідальне поводження з домашніми та дикими тваринами? Вони вважають, що основний засіб регулювання кількості тварин на вулицях — це проведення їх ідентифікації та реєстрації, що «дозволить більш ефективно застосовувати норми щодо притягнення до відповідальності власників за недбале та/або жорстоке поводження з тваринами, а органам місцевого самоврядування — реалізовувати програми регулювання чисельності безпритульних (бездоглядних) тварин гуманними методами».
Але найбільший подив і роздратування викликає норма законопроєкту, яка регламентує саму процедуру ідентифікації та реєстрації. Виявляється, що вже існуюче чипування тварин — то все не те, паспорти тварин — теж не те. Бо головне — внесення інформації про тварину до реєстру. «Ідентифікацію та/або реєстрацію тварин здійснюють спеціалісти ветеринарної медицини — агенти з ідентифікації тварин через авторизовані бази даних тварин, що забезпечують автоматичний обмін інформацією з Єдиним державним реєстром тварин. Порядок авторизації баз даних тварин визначається Кабінетом міністрів.»
Запитання 1. Спеціалісти ветеринарної медицини — це хто, лікарі? Невже для роботи з комп’ютером необхідні люди, яких навчали лікувати тварин? Адже йдеться про звичайних посередників!
Запитання 2 — ще цікавіше, бо ідентифікацію вони здійснюють через авторизовані бази даних тварин. Тобто є якісь авторизовані бази й через них здійснюється ідентифікація. То тварина вже в базі? А хто її туди вніс? І як здійснюється, власне, ідентифікація — за фото, вагою, забарвленням тощо?
Запитання 3. Навіщо забезпечувати якийсь там обмін інформацією? Невже не можна просто внести інформацію про тварину? Що на що планують обмінювати? Певна річ, ніяких «авторизованих баз даних» немає, і тому жодного обміну між Базою тварин та авторизованими базами даних не буде. Але звучить дуже наукоподібно й зарозуміло.
То кого планують ідентифікувати і реєструвати? З кішками та собаками зрозуміло, а ось щодо хом’ячків — їх теж будуть ідентифікувати? Невже навіть мишей? А тарганів? Вони ж також живуть у неволі!
Бувалі люди одразу згадали, як різали кабанчиків, щоб не платити податок, як винищували плодові дерева й кущі, бо «совєти» вирішили, що податок їм потрібно платити тільки за те, що дерево або кабанчик є. І все ще не так давно — за часів Хрущова! В результаті згубили і сади, і тварин.
Невже цей жах повертається? Невже якісь шарікови почнуть відлов і знищення наших улюбленців тільки тому, що ті не зареєстровані на якомусь незрозумілому державному сайті? А може, вони почнуть відлов саме тих тваринок, за яких можна здерти гроші з власників під загрозою приспати їх як безпритульних або просто на цьому банально заробити? Адже законопроєкт передбачає компенсацію за відлов, утримання та щеплення, яке, можливо, й непотрібне! «Ми тих котів душили-душили», — пригадуєте цитату від класика?
Звісно, що це схема! Чергова схема викачування грошей з людей і з державних бюджетів! Адже головне питання цієї схеми — внесення інформації «агентами з ідентифікації тварин», тобто посередниками між власником тварини і Єдиним державним реєстром тварин.
Чому власник не може зробити це самостійно? Навіщо депутати знову штучно вводять ще одного посередника? Їм не вистачає майданчиків Єдиної бази звітів з оцінки з усіма поліграфами та скандалами? Схоже, комусь та схема з оцінкою так сподобалася, що звідти бездумно переписали заготовку про обмін інформацією. Тільки забули, що в схемі з оцінкою перевіряється вартість і тому потрібен обмін, а ось у разі реєстрації тварини все, що треба, — це просто внести дані про тварину до Єдиної бази тварин. І ніякого обміну.
Мабуть, реєстр має видавати свідоцтва про реєстрацію, але про такі «дрібниці» автори законопроєкту забули, бо важливіше було прописати корупційну схему. Ну ось, прописали, що далі?
Звісно, виникає питання необхідності примусової реєстрації тварин замість добровільної, адже в розвинених країнах, на які посилаються автори законопроєкту, реєстрація — процес добровільний. Більше того, в нас у країні відповідальні власники роблять і щеплення, і чипування, і паспортизацію тварин. Тому незрозуміло: як внесення інформації про тварин до Єдиного реєстру тварин створить відповідальних власників? Невже хтось думає, що ось держава прийме закон і за п’ять хвилин усі стануть відповідальними? Не стануть. Тільки виникне тиск на дійсно відповідальних. Але навіщо?
Додаткове цікаве в цьому законопроєкті криється там, де пропонують бездомних тварин реєструвати і проводити з ними інші процедури за рахунок місцевих бюджетів. Тоді як у пояснювальній записці до документа автори кажуть, що «прийняття законопроєкту не потребуватиме додаткових витрат з Державного бюджету України». Але це подвійна брехня, бо з державного бюджету знадобляться кошти на розробку сайту та інші заходи, але левова частка витрат планується саме з місцевих бюджетів, і вони будуть чималі.
У когось є сумніви, хто отримуватиме кошти з цих бюджетів на реєстрацію тварин? Хіба без реєстрації тварин не можна за ними доглядати за гроші місцевого бюджету? Не можна створювати місцеву реєстрацію через ветеринарні клініки, що зараз і відбувається? Певна річ, запитання риторичне.
Законопроєкт не визначає державного органу, який би був відповідальний за ведення реєстру тварин. І це вже другий законопроєкт за останні кілька місяців, у якому вводять державне регулювання без регулятора. Це другий законопроєкт, яким депутати намагаються відродити посередницьку схему за аналогією з оцінкою майна. Скільки ще їх буде? Зрозуміло, що автор схем ніколи не втомиться, причому всі знають, хто він. То невже в нашій державі не існує запобіжників від цього законодавчого бандитизму?
Повертаючись до законопроєкту №3796, можна відзначити, що він передбачає відлов безпритульних тварин — навіть якщо вони мають ошийники та намордники, з наступним виставленням рахунків власникам цих тварин за відлов, утримання, а також ідентифікацію і реєстрацію.
Дехто вважає, що саме це і є справжньою метою законопроєкту, бо державі потрібні штрафи. Адже інший дуже дивний пункт звучить так: «...забезпечення надання доступу до Єдиного державного реєстру тварин органам Національної поліції України, іншим суб’єктам та прийняття рішень про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених чинним законодавством».
Як мені пояснили зоозахисники, доступ поліції потрібен для виписування штрафу за те, що тварина загубилась. Але, перепрошую, якщо це сталося випадково або з обставин, які не залежать від відповідального власника? Може, спробувати покарати безвідповідального, а відповідальному — посприяти у знаходженні? Бо в людини стрес — загубився член сім’ї, а держава до неї — зі штрафом.
Ми провели консультації з зоозахисниками, і ось що з’ясувалося.
- Реєстрація тварин — справа потрібна, проте вона має бути добровільною.
- Посередники для реєстрації не потрібні, власник може зареєструвати свою тварину або сам, або з допомогою ветеринарів.
- Реєстрація має бути безкоштовною, особливо якщо ця процедура обов’язкова. Невелика плата можлива при добровільній реєстрації, але тоді законопроєкт має бути зовсім інший концептуально, його треба відкликати й переробити.
- Шість місяців для введення в дію цього закону — дуже мало, адже потрібно ще визначитися з органом державного управління, який відповідатиме за реєстр. Більше того, знадобиться не менше трьох років, аби система запрацювала повною мірою.
- Якщо за все відповідають місцеві органи, то навіщо загальнонаціональний реєстр? Мабуть, доцільніше буде створити регіональні реєстри і розробити стандарти їх ведення.
- Необхідно стимулювати громадян до реєстрації тварин, створюючи зареєстрованим пільгові умови щеплення або гарантуючи безкоштовний пошук у разі загублення.
Дуже не хотілося б знищити правильну ідею реєстрації тварин задля їх щеплення та кращого піклування через невдале її втілення заради чийогось збагачення.
Адріана Байно, голова ГО «Зелена Сила» (спілка зоозахисників):
— Підтримую ідею реєстрації тварин, але категорично проти, щоб за благородними моментами приховувалися корупційні схеми для викачування грошей із людей. Упевнена, що реєстрація тварин може й має бути безкоштовною для громадян. Натомість законопроєктом пропонується між державним реєстром і людьми поставити авторизовані бази даних, тобто сайти-прокладки, через які проводитиметься реєстрація і яким за це власники тварин платитимуть кошти.
Хоча можна вносити інформацію без посередників, напряму і безкоштовно!
У такі скрутні часи заробляти на тваринах неприпустимо…