ЗАГОРОДЖУВАЛЬНИЙ АДМІНКОНТРОЛЬ ОБМІНУ ВАЛЮТИ ЗГУБНИЙ ДЛЯ УКРАЇНИ
Немає нічого більш постійного, ніж тимчасове. Заради тимчасової стабільності валютного курсу Нацбанк запровадив драконівські обмеження на рух капіталу, які вбивають довгострокову інвестиційну привабливість країни.
Національна валюта має дві основні властивості - це і спосіб зберігання капіталу, і засіб обміну для міжнародної комерції. Штучно підтримуючи перше шляхом зупинки торгівлі валютою (а курс у банку 21/27 гривень за долар - це і є фактична зупинка торгів), НБУ практично повністю вбив можливість займатися комерційною діяльністю в рамках української правової та фінансової системи.
Це суто політичне, помилкове рішення має довгострокові вкрай негативні наслідки. Україна не зможе вижити без залучення іноземного капіталу. Неважливо, це справжній іноземний капітал чи репатрійовані кошти громадян - з погляду фінансової системи, ми повинні перестати їх розрізняти. Капіталом є як мільярдні інвестиції в українську економіку, так і 100 тис. грн на депозиті громадянина країни. Коли інвестор купує українські активи, він завжди оцінює можливість і швидкість виходу з країни - з метою репатріювати дохід або зафіксувати збитки. Коли він бачить обмеження на рух капіталу, йому надсилається дуже сильний сигнал: "Не треба вкладати в Україну, шукайте інше застосування для свого капіталу!".
Звідки у нас така неповага до капіталу? Як на мене, це наслідок олігархічної економіки й законів, які протягом 23 років практично не залишали можливості чесно заробляти, тому всі гроші в країні "крадені". Це знає населення, і, на жаль, політикам значно легше кричати про те, що ослаблення валюти "обкрадає бабусь і дідусів", ніж займатися болісними реформами. Необхідно перестати використовувати фінансову систему, як метод контролю та обмежень, а переспрямувати її на основне завдання - надійний фундамент для комерційної діяльності в країні.
Я не пропоную амністувати дії Януковича й поплічників із розкрадання скарбниці та відбирання бізнесів, але завдання боротьби з незаконним збагаченням необхідно вивести за рамки фінансової інфраструктури. Наприклад, можна сказати, що до 2020 р. проводяться розслідування незаконних дій зі збагачення, накладаються фінансові та інші покарання, але фінансова інфраструктура має перестати бути цербером над рухом капіталу й стати тим, чим вона має бути, - надійним і прозорим ринком.
Ліберальні реформи будуть болісними, і після зняття обмежень на транскордонний рух капіталу курс гривні неминуче ослабне, перш ніж зміцнитися. І що пізніше ми це зробимо, то болючіше буде. Але іншого виходу немає - ми не можемо продовжувати робити вигляд, що здатні самі себе витягти за волосся з болота: внутрішніх ресурсів недостатньо і обмеження не сприяють бажанню займатися бізнес-діяльністю. Підприємці витрачають величезну кількість енергії та ресурсів на боротьбу з безглуздими й грабіжницькими правилами замість того, щоб фокусуватися на чесному зароблянні грошей і сплаті податків. Зовнішні інвестори дивляться на це божевілля, хитають головою і йдуть на інші ринки.
Мене багато запитують: "Що необхідно зробити, щоб у нас з'явилася торгівля фінансовими активами на біржах?". Моя відповідь проста: насамперед забезпечити вільну торгівлю валютою. Коли інвестори знатимуть, що вони можуть легко купити й продати найбільш ліквідний актив у країні - її валюту, вони почнуть дивитися й на інші активи, такі, як облігації, акції та, згодом, деривативи.
Сподіваюся, що вже через рік після зняття обмежень ми побачимо в країні один або кілька майданчиків з торгівлі валютою з денним оборотом у кілька мільярдів доларів. Це збільшить попит і на інші активи, інвестори почнуть вірити, що, купивши українські цінні папери, вони завжди зможуть їх пізніше продати (з прибутком або збитком, це вже не так важливо). Один із головних факторів в інвестиційному рішенні про вхід в економіку, що розвивається, - це можливість виходу.
Довгостроковий ефект від свободи руху валюти буде вкрай сприятливим для країни. Ми побачимо зниження відсоткових ставок, можливо, вдасться домогтися, що вже в найближчі роки ставки в гривні знизяться до однозначних величин. Так, світова кон'юнктура може впливати як позитивно, так і негативно на валютний курс, але це й буде завданням НБУ - пом'якшувати такі рухи інтервенціями. Але в жодному разі не вдаючись до контролю над рухом капіталу, щоб не розгубити з величезними зусиллями отриману довіру інвесторів, яка зараз близька до нуля.
Звичайно, ліберальні реформи будуть дуже болючими, і без системних реформ зробити країну інвестиційно привабливою, спрямувавши капітали в потрібне русло, буде дуже складно. Війна не допомагає справі. Необхідні дерегуляція, кардинальне поліпшення податкової системи. Це - довгострокові речі. Але привабливість ринку в тому, що він не чекатиме, поки вони закінчаться: якщо ми надішлемо сигнали, що рухаємося в правильному напрямку, перші інвестиції потечуть у країну, спочатку струмочком, а потім - річкою.
Нівелювати накопичений тиск капіталу "на вихід" можна, зробивши дерегуляцію валютного режиму ретельно спланованою. Необхідно працювати з МФВ і одержати дозвіл витратити близько 5 млрд дол. на інтервенції та залучити приватний капітал до стабілізації валютного курсу. Тимчасово можна гарантувати всі депозити в гривні - таким шляхом пішов Сінгапур. Способи пройти цей складний час є, необхідні політична воля і взяття на себе безповоротних зобов'язань з переходу до ринкової економіки - а цього, на жаль, якраз і бракує.
Коли ми перестанемо поводитися з усіма власниками заощаджень і інвесторами, як із коровою, яку треба більше доїти та менше годувати, ситуація в країні зміниться. Не всі переведені у валюту гроші побіжать з України. Багато хто вирішить залишити їх на валютних депозитах у місцевих банках, перший час відсоткові ставки будуть високими. Основний ефект від лібералізації прийде у вигляді пожвавлення міжнародної торгівлі і збільшення інвестиційної привабливості країни.
Тільки залучаючи свіжий капітал і створюючи зручні умови для вже залучених коштів, ми зможемо вирішити завдання збільшення зарплат і забезпечити податкову базу для держави. Ми живемо в капіталістичному світі, необхідно перестати мріяти, що хтось прилетить на блакитному вертольоті і влаштує нам безбідне життя, а зціпити зуби і робити болісні речі, які допоможуть нам зайняти гідне місце в міжнародній конкуренції за інвестиційну привабливість.
Довіра - це найбільша цінність у світі фінансів. Уоррен Баффет якось сказав, що репутацію ти заробляєш усе життя, а втратити можеш лише за 15 хвилин. Наша молода держава має починати заробляти свою репутацію надійного партнера у світовій фінансовій системі, це процес на десятиліття. І немає кращого часу, щоб почати рухатися вперед, ніж зараз.
Автор: Роман Сульжик закінчив Лідський і Нью-Йоркський університети, працював трейдером деривативів у JP Morgan у Нью-Йорку та Лондоні, керував відділом торгівлі відсотковими ставками в Deutsche Bank. До останнього часу - керуючий директор по строковому ринку Московської біржі.