За останні кілька років центральний банк США збільшив відсоткові ставки з білянульових значень на рівні в 0,25 до 2 у другому кварталі поточного року.
Цей факт позначається на загальній світовій економіці. Незважаючи на те, що його вплив непомітний для пересічних громадян, він спричиняє низку змін, суттєво відбиваючись, у тому числі, і на економіці України.
Загалом підвищення відсоткової ставки в США стало можливим за рахунок збільшення обсягів зростання економіки до 3% річних і підвищення рівня загальної зайнятості, що привело до зниження рівня безробіття до мінімальних за останні десятиліття позначок у 4%. Таким чином, щоб економіка не перегрівалася, а громадяни не використовували дешевих коштів і за рахунок низьких ставок не формували ринкових бульбашок, центробанк підвищує ставку, збільшуючи вартість запозичень і загальну вартість капіталу.
Враховуючи швидкість зростання ВВП і рівень безробіття на її історичному дні, можна припустити, що поточну облікову ставку в США й надалі поступово підвищуватимуть до вищих значень. Основною метою ФРС є таргетування інфляції з урахуванням її зростання. І навряд чи ЦБ заплющуватиме на це очі. У результаті цього року ми можемо побачити ще один раунд монетарної рестрикції.
Такі події в цілому зумовлюють дуже значні зміни на світових ринках і перетасування інвестиційних портфелів банків і фондів. Насамперед це дає можливість зробити боргові папери привабливішими для інвесторів. За рахунок збільшення ставок зростає дохідність не тільки паперів казначейства США, але й корпоративних бондів. Для інвесторів це однозначний плюс. Вони одержують ті самі папери, але з вищими ставками. Для компаній це додаткові витрати, оскільки залучати фондування вони можуть уже за вищою вартістю. Зростання витрат на обслуговування боргу загалом не дає змоги компаніям активно його нарощувати, що й призводить до скорочення витрат на ці операції. Водночас на світових ринках дуже сильно змінюється розстановка сил.
І в першу чергу страждають ринки, що розвиваються, до яких належить і Україна. У країнах, які розвиваються, інвестори можуть за рахунок премії за ризик одержувати вищу дохідність своїх інвестицій. Та тільки-но з'являється можливість заробити в розвинених країнах, бажання ризикувати й інвестувати в інші країни в інвесторів зникає. У цьому разі країни, які розвиваються, мають пропонувати інвесторам вищі рівні дохідності, що й упирається в навантаження як для місцевих бюджетів країн, так і для регіональних компаній.
У випадку з Україною вихід на зовнішні ринки запозичень уже не буде таким простим, як передбачав уряд. Успіху минулого року в нинішній кон'юнктурі вже не повторити. А ми, нагадаємо, торік змогли залучити у приватних кредиторів понад 3 млрд дол. за ставкою 7,3% річних за рахунок продажу євробондів. Загалом дохідність на рівні в 7%, яку зараз пропонує український Мінфін, при купівлі євробондів з нашим кредитним рейтингом уже не буде настільки цікавою пропозицією після зростання ставок у США. А кредитування за вищими ставками тиснутиме на бюджет України в майбутньому, тому що навіть 7% - це досить висока вартість залучення ресурсів. У цьому разі залишається ще співробітництво з МВФ і виконання умов для одержання траншу, яких ми так і не можемо втілити в життя протягом останніх двох років. Це призводить до ускладнення умов зовнішнього кредитування для нашого уряду.
Не без уваги залишається й збільшене боргове навантаження з обслуговування боргу. Воно виникло через пікові виплати за облігаціями і кредитами МВФ. Наступного року воно продовжить тиснути на бюджет. До того ж свою лепту внесуть і чергові парламентські та президентські вибори в Україні. Вони формують фактор невизначеності, який знизить попит на наші боргові папери і, як наслідок, зменшить можливий приплив валютної ліквідності на український ринок.
З урахуванням цього можна чекати зниження курсу нашої валюти наступного року. Цілком реально, що до зими ми побачимо падіння національної валюти до значень у 29 грн за долар і зростання курсу гривні до євро до позначки вище 35.