Минулого четверга, після триденного роад-шоу в США та Європі, Україна розмістила другий у нинішньому році випуск своїх єврооблігацій на суму 500 млн. дол. Цей випуск експерти вже встигли охрестити найдешевшим із будь-коли здійснених Києвом. Ставка його дохідності плаваюча і становить шестимісячний LIBOR+3,375% річних (загалом на сьогодні — 5,361%). Термін обігу облігацій цього випуску — п’ять років (з 5 серпня 2004 року по 5 серпня 2009-го), передають «Українські новини», посилаючись на джерело в одному із закордонних банків. На час, коли номер готувався до друку, Міністерство фінансів України офіційного повідомлення про розміщення єврооблігацій іще не опублікувало.
Менеджерами з розміщення паперів виступили західні банки Citigroup, Credit Suisse First Boston і Dresdner Kleinwort Wasserstein, які об’єдналися у синдикат. Юридичні консультанти випуску — британська Linklaters та київська «Магістр і партнери».
Шестимісячний LIBOR (London Interbank Offered Rate, середня відсоткова ставка групи лондонських банків за півроку) становить сьогодні 1,986%. Щоправда, експерти прогнозують деяке зростання LIBOR найближчими роками, тож обслуговування Україною цієї позики трохи подорожчає. Однак цей випуск облігацій, порівняно з попереднім, лютневим, має «запас міцності» у 151,5 пункту.
Нагадаємо: в лютому Україна продала західним інвесторам свої семирічні єврооблігації на 600 млн. дол. із фіксованою ставкою дохідності 6,875% річних. Тобто лише за умови зростання LIBOR більш як на 3,5% п’ятирічні українські єврооблігації-04 стануть дорожчими за своїх семирічних «одноліток».
З одного боку, тенденція здешевлення із року в рік випусків українських облігацій продовжує розвиватися. Так, 2003 року наша держава розмістила десятирічні облігації на 1 млрд. дол. під 7,65%. 2002-го, на тлі «збройового скандалу» та зниження рейтингів, — на 260 млн. дол. під 10,84%. 2000 року в межах реструктуризації державного боргу були випущені семирічні амортизаційні євробонди під 10% річних у євро (на суму 1,167 млрд. євро) і під 11% — у доларах (на суму 1,58 млрд. дол.). Україна вже погасила 43,999% основної суми боргу за цим випуском.
З іншого боку, здешевлення останніх випусків українських єврооблігацій потрібно співвідносити з тенденціями зниження кредитних ставок, приміром, тієї ж LIBOR або відсоткової ставки Федеральної резервної системи США, що спостерігаються останнім часом. Збільшення кількості вільних ресурсів на світових фінансових ринках — процес об’єктивний. У тому, що нашій країні їх надають дедалі дешевше, немає заслуги самої лише України.
Тим часом у середу міжнародне рейтингове агентство Fitch присвоїло випуску п’ятирічних українських єврооблігацій рейтинг В+. Він відповідає суверенному довгостроковому рейтингу країни в іноземній валюті зі стабільним прогнозом (Fitch підвищив рейтинг України з В до В+ зі стабільним прогнозом у червні 2003 року). У своєму повідомленні Fitch зазначило, що рейтинг підтримується макроекономічним зростанням у країні, порівняно низьким рівнем боргів і прийнятною зовнішньою ліквідністю.
А за тиждень до того про підвищення довгострокового кредитного рейтингу України до В+ повідомило агентство Standard&Poor’s, прогнози якого вважаються найконсервативнішими. Щоправда, короткостроковий рейтинг країни залишився на рівні В з прогнозом «стабільний». Підвищенню рейтингу, на думку експертів агентства, в основному сприяло прискорення економічного зростання, схвалення Міжнародним валютним фондом дванадцятимісячної кредитної програми «застережний stand-by», зростання більш як на 2 млрд. дол. від початку року золотовалютних резервів Національного банку України.
Згідно з розрахунками Standard&Poor’s, відношення потреби зовнішнього фінансування (сальдо рахунку поточних операцій плюс амортизація довгострокового та короткострокового боргу) до золотовалютних резервів на кінець 2004 року знизиться до 142%, порівняно зі 176% станом на кінець 2003-го. Наступного року ці показники, за прогнозом агентства, поліпшуватимуться далі. Хоча експерти S&P і відзначають країнні ризики, пов’язані з політичною невизначеністю через майбутні президентські вибори, проте, незалежно від їх результату, не прогнозують погіршення відносин із міжнародним співтовариством та ускладнення доступу до джерел зовнішнього фінансування.
Агентство Standard&Poor’s останнім із трьох головних світових рейтингових агентств підвищило рейтинг України. Міжнародне рейтингове агентство Moody’s поліпшило рейтинг України за облігаціями в іноземній і національній валютах з Caa1 до B2 ще в січні 2002-го. А перший B+ із довгострокових валютних та гривневих позик Україна одержала у червні 2003-го від агентства Fitch. Можна припустити, що Moody’s і Fitch підвищать рейтинг України вже за результатами перших післявиборних місяців.
Щоправда, до виходу з так званої спекулятивної рейтингової категорії Україні ще далеко. Відповідно до правил тієї ж таки Standard&Poor’s, рейтинги В відображають можливість виплачувати відсотки й повертати основні суми боргів лише на даний момент. Прогноз «стабільний» означає низьку вірогідність зміни ситуації у найближчому майбутньому. Рейтинги наступного рівня, ВВ, також свідчать про довгострокову ймовірність негативних зрушень в умовах обслуговування боргу. І лише рейтинг ВВВ відкриває інвестиційні рейтингові категорії (йому відповідає «імовірність імовірності» несприятливих змін).
Щоправда, В — це не рейтинги групи С. Так, найближчий «сусід знизу» — рейтинг ССС — свідчить про те, що обслуговувати зобов’язання дозволяє лише сприятлива ринкова кон’юнктура, тоді як об’єктивних передумов для їх погашення немає. З іншого боку, цінні папери зі спекулятивними рейтингами В та ВВ, як правило, мають більшу дохідність, ніж більш привабливі інвестиційно, а тому на них непоганий попит на ринку.
Незважаючи на це, останній випуск українських єврооблігацій пройшов далеко не безхмарно. Так, спочатку планувався 600-мільйонний (у доларах) випуск під LIBOR+3,125% річних. За прогнозом Віталія Лук’яненка, радника міністра фінансів Миколи Азарова, в такому разі остаточні результати презентацій і підсумки випуску окреслилися б лише на початку наступного тижня. Інакше кажучи, помітні ознаки якогось торгу, що відбувся при їх розміщенні.
Однак усе вищезазначене — деталі переважно технічні. Набагато цікавіше запитання: наскільки необхідні зовнішні позики державі на тлі значного економічного зростання і чотириразового перевиконання річного плану приватизації? Різні експерти дають незвичайному прагненню позичати, навіть коли грошей вистачає, кілька пояснень.
Так, на думку одного з них, країна, що вийшла на ринок зовнішніх позик, має підтримувати свою присутність на ньому. Але навіщо робити це в таких обсягах? За іншою версією, нова позика була наслідком інерції мінфінівського апарату. Мовляв, держбюджетом-04 планувалося залучення позикових коштів, і ці плани були реалізовані. Крім того, на вересень припадає черговий пік платежів з обслуговування зовнішнього боргу, які становлять саме 2,5 млрд. грн., — можливо, залучені кошти, у кращих традиціях, буде спрямовано на «погашення боргів у борг».
Втім, усі ці версії більше схожі на спроби виправдати позику, зроблену зовсім з іншою метою. Лихі язики стверджують, буцімто... позика спрямована ледь не на погашення витрат вітчизняних олігархів на «тотальну приватизацію». Зокрема вона повинна забезпечити можливість купівлі «Укртелекому», коли всі гроші вже витрачено на «Криворіжсталь». За бажання, звісно, можна вигадати схему, при якій держава продає свої облігації афілійованим із цими самими олігархами структурам, а ті потім гасять узяті ними під купівлю промислових гігантів кредити (із певним, ясна річ, дисконтом). Проте для цього потрібно знати фактичних покупців облігацій останнього випуску, які стоять за фінансовими компаніями, котрі скупили цінні папери за їхніми дорученнями.
Хоч би там що, не хочеться, аби перед виборами фінансовий менеджмент країни діяв за принципом «після нас хоч потоп». І демонстративно скорочував термін позик України на фінансових ринках.