Лотерея — гра, яку люблять мільйони. В усьому світі ідеологія лотерей спрямована на те, щоб створити для людини маленьку радість, відчуття ризику. Не такого ризику, який може розорити чи навіть зруйнувати сім’ю. Ні, гра в лотерею — як ковток хорошого вина. Не пияцтво, а задоволення. Що ж до виграшу, то на нього чекає кожен, хто купив лотерейний білет. А як інакше! Можливо, саме цей білет дасть шанс вхопити удачу за хвіст.
При цьому основна частка прибутку від лотерей надходить до державного бюджету. Цим вона відрізняється від казино, грального бізнесу з горезвісними «однорукими бандитами», букмекерства. А головне, лотерея безпечна для соціального здоров’я і не є причиною важкої гральної залежності окремих людей — аж до повної втрати контролю над собою.
У лотерею грають скрізь. І багато країн будують свої бюджети в розрахунку на грошові надходження від лотерей. У Греції, наприклад, примудряються за три дні продавати 150 млн. лотерейних білетів. І це в країні, де 10 млн. жителів! А в маленькій Ірландії щотижня продається 3 млн. білетів...
В Україні (так уже склалося) гроші від лотерей ішли на підтримку спорту. Та й гра, яка стартувала в 1970 році, називалася «Спортлото». На «лотерейні» гроші було побудовано палаци спорту в Харкові, Одесі та Запоріжжі, водно-спортивну базу «Нептун» у Севастополі, водно-спортивний комплекс у Дніпропетровську, шаховий палац і критий велотрек у Львові, стадіон «Ювілейний» у Полтаві, у Києві — тенісні корти в Жулянах, легкоатлетичний манеж на Березняках, льодовий палац «Крижинка»... А скільки грошей від лотерей «з’їла» Олімпіада-80 у Москві!
За свою майже 40-річну історію «Спортлото», а потім і «Молодьспортлото» (нині — «М.С.Л.») завжди було прозорим і надійним оператором державних лотерей. Від проведених «М.С.Л.» лотерей, у тому числі від лотереї «Спортпрогноз», тільки за десять місяців цього року перераховано державі понад 41,3 млн. грн.
Цивілізовані країни давно розділили «легкий» азарт, що підштовхує гравця купити лотерейний білет, і «важкий» азарт, який змушує людину програвати свої гроші у казино чи на гральному автоматі. От чому в багатьох країнах казино та «однорукі бандити» зустрічаються не на кожному кроці (як було в нас ще півроку тому), а в спеціально відведених «містах гріху». Удосконалюються закони, які регулюють гральний бізнес. От і в нас 25 червня 2009 року набрав сили Закон «Про заборону грального бізнесу в Україні». Відповідно до нього закрито казино, зали гральних автоматів і букмекерські контори.
Начебто усе добре, тим паче що Кабмін зобов’язався розробити та подати на розгляд у парламент законопроект про регулювання грального бізнесу в країні протягом трьох місяців після заборони, тобто до 25 вересня. Та жодних документів до ВР не надходило. Більш того, розуміння, яким саме бути гральному бізнесу в Україні (і чи бути йому взагалі?), немає навіть серед самих ініціаторів заборони. І навряд чи варто очікувати якихось рухів у цьому напрямі до президентських виборів, тому що ніхто з депутатів не хоче називатися лобістом такого бізнесу.
Поки що ініціатори закону про заборону з гордістю рапортують: «Усі заклади, що промишляли гральним бізнесом, закриті». Насправді картина з гральним бізнесом у країні не настільки райдужна.
Казино зайняли вичікувальну позицію. Більшість із них тимчасово закрилися або ж перепрофілювалися у ресторани та розважальні центри. Дехто освоїв нову для себе справу — віртуальні казино.
Букмекерські контори закрили каси та припинили роботу. Деякі букмекери навіть не виплатили виграшів за ставками, які були зроблені напередодні запровадження заборони.
Зали гральних автоматів після заборони відразу перетворилися на «інтернет-центри» або «інтерактивні клуби», де можна зіграти в той самий покер і «однорукого бандита», але тільки на екранах комп’ютера. Любителям азарту замість звичних жетонів у касі видають чек, який вони активують на гральному сервері. Аналогічно поводяться і букмекерські контори (таких поки що небагато), які тепер надають доступ до зарубіжних букмекерських агентств. Гроші українських гравців у цьому разі йдуть за кордон. А заборонити інтернет-клуби — це все одно, що заборонити Інтернет. От чому сьогодні правоохоронці не можуть легально боротися з подібними закладами азарту.
Нещодавно Центр сприяння підприємницькій діяльності через мережу своїх регіональних представництв провів моніторинг результатів роботи Закону «Про заборону грального бізнесу». Встановлено, що нелегальні гральні заклади масово працюють у Києві, Харкові, Донецьку, Львові, Дніпропетровську, Одесі, Криму. Ті, хто до заборони працював нелегально, продовжують свою діяльність. А частина легальних донедавна операторів змушена була піти в «тінь». У результаті люди, яких хотіли відучити від згубної азартної пристрасті, продовжують ходити в ті самі заклади під іншими вивісками, а бюджет недоотримує мільйони гривень.
У чому ж річ? Чому такий потрібний закон не працює? А тому, що «дуже швидко» його робили, керуючись, швидше, політичними завданнями. Документ грішить багатьма прогалинами, протиріччями, які вже викликали і, мабуть, ще викличуть певні проблеми на практиці.
Спеціально не називаю прізвища народного депутата — автора Закону «Про заборону грального бізнесу в Україні». Річ не в конкретній людині, а в тому, що в нас вирішення серйозного державного завдання ведеться поспіхом, кулуарно, без залучення до розробки документа фахівців, експертів. От і вийшло, утім, як і з деякими іншими законодавчими актами, прийнятими ВР, знову дуже по-українському. Невже правий Б.Шоу: «Що потрібно знати члену парламенту? А нічого!»
Ставка більша, ніж закон
Недосконалість Закону «Про заборону грального бізнесу в Україні» призвела до того, що безробітні букмекери вирішили хоч якось повернутися в бізнес і обвинуватили оператора державних лотерей «М.С.Л.» у тому, що проведені ним лотереї «Спортпрогноз» і «Спортліга» є зовсім не лотереями. Мовляв, такі лотереї може проводити і букмекерська контора. І от уже від народного депутата — автора закону про заборону грального бізнесу в Мінфін надходять вимоги заборонити «М.С.Л.», проведення цих лотерей і взагалі мало не позбавити цього оператора державних лотерей ліцензії.
Не хочеться думати, що й цього разу підтверджується стара істина: закони пишуться в нас із благих спонукань, а виконуються з корисливих. Тому що лотерея «Спортпрогноз» проводиться з 1987 року. У цій грі, точно так само як і в «Спортлізі», гравець робить ставку, і потім переможець визначається вгадуванням результатів спортивних змагань. Упродовж 22 років ця лотерея не мала нарікань — ні від держави, ні від гравців.
Що ж стосується самої «Спортліги», то розробка цієї державної лотереї була розпочата оператором ще в 2006 році за пропозицією Мінфіну в зв’язку з Євро-2012. Потім, після виконання експертизи на відповідність чинному законодавству, умови проведення лотереї були приєднані Мінфіном України до ліцензійної справи оператора під умовною назвою «2012». Пізніше назву змінили на «Спортлігу». Важливо, що така лотерея покликана не тільки зібрати додаткові кошти в скарбницю, а й привернути увагу громадян до спорту.
Спортивні лотереї проводяться в усьому світі. А нещодавно уряд Росії вирішив організувати і провести цілих 12 спортивних лотерей, з допомогою яких планується зібрати кругленьку суму для сочинської Олімпіади.
Такі лотереї, як «Спортпрогноз» і «Спортліга» (міжнародна назва ТОТО), проводяться в Австрії, Данії, Фінляндії, Македонії, Франції, Німеччині, Греції, Нідерландах, Португалії, Румунії, Іспанії, Швеції, США і багатьох інших країнах. Причому проводяться виключно операторами державних лотерей (державної, недержавної чи змішаної форми власності).
Що ж до букмекерства, то в США, наприклад, цей вид діяльності заборонений ще від часів Великої депресії. А от лотереї в Америці успішно проводять. І нікому не спадає на думку порівнювати їх із букмекерством, тому що вони перебувають під стовідсотковим контролем держави.
Якщо вже йдеться про лотерею «Спортліга», то вона (на відміну від букмекерства) проводиться виключно прозоро й під жорстким контролем Мінфіну та постійним моніторингом Держказначейства (он-лайн). У такий спосіб до скарбниці надходить прогнозована та стабільна сума (навіть у разі збитків оператора, державі гарантований заявлений дохід від лотереї).
Та в нас трапляється все. Хоч і важко загубити вірну справу в особі оператора державних лотерей «М.С.Л.» та його багаторічну діяльність на благо держави і гравців, але можна. Тільки незрозуміло — навіщо? І хто від цього виграє?