Наприкінці минулого тижня в Москві відбулася дводенна зустріч міністрів фінансів і голів центробанків країн "великої двадцятки" (G20). Завершилася вона 16 лютого прийняттям спільного комюніке, де серед іншого головним пунктом була заява про готовність усіх учасників "утримуватися від конкурентної девальвації валют". А також здійснювати нагляд за великими банками, активізувати фінансування інвестицій, обмежити ухиляння від сплати податків. Відповідь же на головне фінансове питання сучасності - скорочення держборгу в найбільших економіках світу - відкладено до вересневого саміту голів держав G20 у Санкт-Петербурзі.
Питання про так звані валютні війни було внесене до порядку денного приймаючою стороною - Росією, яка у 2013 р. головує в G20 - співтоваристві найрозвиненіших країн світу. Чи був він суперактуальний за сьогоднішнього стану світової економіки - це ще потрібно подивитися. Не всі присутні фінансисти, як і багато експертів, були згодні зі своєчасністю його постановки. Але з поваги до господарів обговорили "валютні війни" на першій же сесії з п'яти запланованих. Тим паче що в п'ятницю ввечері, 15 лютого, на прийомі в Кремлі президент Росії Володимир Путін особливо акцентував на "проблемі довіри" у світовій економіці, яка ґрунтується на "системних збоях у колишній системі регулювання".
Як відомо, проблема "валютних війн", тобто девальвації курсів національних валют, обговорюється у світовому співтоваристві вже не перший рік. Як зазначив напередодні саміту глава Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) Анхель Гуррія, гарний заголовок, можливо, і привертає увагу, але самі "валютні війни", на його думку, сьогодні не такі важливі, як кілька років тому. Крістін Лагард, управляючий директор Міжнародного валютного фонду (МВФ), також зауважила в одному з інтерв'ю, що "розмови про валютні війни перебільшені".
Термін "валютні війни" актуалізувався після того, як ряд розвинених країн для боротьби з кризою задіяли агресивні заходи стимулювання економік, що призвело до ослаблення їхніх національних валют. А ті країни, у яких валюта не коливалася самостійно, вирішили примусово занизити її курс. Так, свій останній сплеск тема валютних дисбалансів одержала наприкінці 2012-го, коли новий прем'єр-міністр Японії Сіндзо Абе дав вказівку Банку Японії істотно знизити курс єни. Таким чином, з жовтня-листопада японська єна втратила приблизно п'яту частину своєї вартості стосовно долара та євро. І хоча Токіо підписав комюніке G7 про уникнення зниження котирувань національних валют, проте він укинув значний обсяг ліквідності заради пожвавлення своєї економіки, сподіваючись у такий спосіб простимулювати попит і внутрішню конкуренцію.
За таких маніпуляцій ризики несуть як розвинені країни, що "друкують головні валюти", так і ті, що розвиваються і не здатні переварити вал капіталу, який обрушився на них. Саме тому й G7 ("велика сімка"), і G20 ("велика двадцятка") вирішили спільно протистояти штучному зниженню курсів, тому що "тільки ринок має вносити валютні корективи". У "валютних війнах" не буває переможців, тільки ті, хто програв. Як зазначив міністр фінансів Німеччини Волфганг Шойбле, "якщо наростаюча маса грошей вкидатиметься у світову економіку, кризи, подібної до аналога зразка 2008 р., не уникнути".
Однак любителі подібних валютних коливань сьогодні заробляють, купуючи євро та продаючи єну. Яскравий представник фінансових спекулянтів - Джордж Сорос, який, за інформацією американської газети The Wall Street Journal, знову заробив на останніх валютних коливаннях близько мільярда доларів. Майже як "чорної середи" вересня 1992-го, коли Сорос за один день на різниці курсів англійського фунта та дойчмарки виграв понад мільярд доларів. Хоча насправді його роль у падінні фунта перебільшено та з роками сильно міфологізовано.
Якщо вже "валютні війни" так пожвавили першу сесію московської зустрічі G20, то очікувалося й розв'язання даної проблеми. Але текст, записаний у підсумковому комюніке, здивував багатьох спостерігачів. Питання, власне, спустили на гальмах, знайшовши зручне виправдувальне формулювання, передусім для Японії. Єдиної думки учасники дискусії не дійшли. Проти стимулювання економічного зростання, за якого штучно знижується курс нацвалют, різко висловлювалися країни, що розвиваються, особливо члени БРІК. Але позиція США, Японії та деяких членів ЄС пролунала не так категорично-заборонно та знайшла своє втілення в заключному комюніке, де сказано: "Ми утримаємося від конкурентної девальвації валют. Ми не будемо орієнтувати наші обмінні курси з метою конкуренції, утримуватимемося від усіх форм протекціонізму та збережемо наші ринки відкритими". Що ж до ситуації в Японії, де уряд ослабляє курс єни з метою стимулювання зростання, то учасники фінансової "двадцятки" домовилися, що "це внутрішня справа самої країни".
Порядок денний московського саміту включав такий широкий спектр питань, що деякі не обговорювалися, як, наприклад, сесія щодо енергетики та зміни клімату, деякі було відкладено до вересневого саміту G20 у Санкт-Петербурзі (перегляд квот у МВФ), а деякі одержали конкретний план дій. Зокрема, до кінця червня 2013-го фінансисти "двадцятки" домовилися розробити план санації всіх глобальних системно значущих банків. Ідеться про розв'язання проблем "too big to fail"-банків, тобто "занадто великих, щоб збанкрутувати". Питання в тому, як здійснювати нагляд за такими великими фінансовими інституціями: або "роздрібнити" їх на менші структури, або знизити прийняті ними ризики.
Крім того, у рамках сесії з фінансового регулювання домовилися про поетапне посилення банківського нагляду: спочатку за системними інституціями, які впливають на глобальні ринки, а потім - за національними банками. "Велика двадцятка" також запропонувала міжнародній Раді фінансової стабільності вже до зустрічі в Санкт-Петербурзі оцінити якість робіт із вирішення проблем глобальних банків.
За ініціативою Німеччини обговорили питання, що не входило в раніше підготовлений порядок денний зустрічі, - про запровадження нових міжнародних правил, які зможуть припинити ухиляння від сплати податків великих корпорацій. Ще раніше три європейські "великоваговики" - Великобританія, Німеччина й Франція - розгорнули кампанію з припинення ухиляння від сплати податків. У Москві міністри фінансів трьох країн заручалися підтримкою колег відносно своєї ініціативи. Вона полягає в тому, щоб не дозволити великим міжнародним корпораціям використовувати лазівки у фінансових законах і реєструвати доходи від бізнесу в країнах з низьким рівнем оподаткування.
Міністр фінансів Великобританії Джордж Осборн наголосив, що діюча сьогодні міжнародна система оподаткування безнадійно застаріла, бо побудована на принципах, визначених Лігою Націй ще в 20-х роках минулого сторіччя. Французький уряд соціалістів, попри невдоволення в країні внутрішньою податковою політикою, не збирається переглядати своїх заявлених під час виборів намірів. Міністр фінансів Франції П'єр Московічі підтвердив, що Франція й надалі "боротиметься з податковим шахрайством та ухилянням від сплати податків".
В останній рік пильної уваги податкових органів "домоглися" деякі великі компанії, серед них Amazon, Starbucks, Facebook і Google. Першим двом навіть оголосили бойкот самі клієнти за використання схем з виведення виручки в податкові гавані, тим самим не вносячи грошей до бюджетів країн, де компанії розвивають свій бізнес. Тому прем'єр-міністр Великобританії Девід Кемерон визнав за потрібне включити тему корпоративного ухиляння від сплати податків до порядку денного майбутнього саміту "великої вісімки", який відбудеться в червні в Північній Ірландії (Великобританія у 2013 р. є країною-головою в G8). Відомо, що в США також почалася масштабна "війна" з неплатниками податків, і торік у Конгресі підтримали закон про оподаткування іноземних рахунків, відповідно до якого іноземні компанії зобов'язані розкривати імена своїх американських клієнтів. Якщо цей процес не розчиниться в популістській риториці й буде сприйнятий американським суспільством, то цілком імовірно, що згодом будь-який зв'язок з офшорами буде всерйоз бити по репутації компанії.
Ініціативу про запровадження нового жорсткішого оподаткування глобальних корпорацій спровокувала опублікована нещодавно доповідь ОЕСР, де дослідники дійшли висновку, що великі корпорації платять податків менше, ніж компанії менших розмірів. На сьогодні у світі відомо близько 60 місць, іменованих податковими гаванями, де компанії-нерезиденти користуються низькими податковими ставками, при цьому маючи повну конфіденційність. За даними британського журналу Economist, ці податкові гавані служать юридичною адресою для двох мільйонів компаній і для тисяч банків, фондів і страхових фірм. Ніхто не знає точної суми "капіталу", прихованого в офшорах, але приблизні підрахунки економістів указують на суму від 20 до 30 трлн дол. (за обсягу світового ВВП 70 трлн дол.!). Не секрет, що найбільші надходження до офшорних "оазисів" прийшли з країн, що розвиваються, серед яких Україна - у першій двадцятці. Так, відповідно до дослідження міжнародної неурядової організації Tax Justice Network, з України до офшорів за останні двадцять років виведено 167 млрд дол.
Для того щоб розворушити офшорні та інші податкові лазівки, урядам зацікавлених держав слід передусім розібратися з національними системами оподаткування. Експерти вважають, що кожна держава має встановити обмеження на внутрішнє "трансфертне" ціноутворення, спрямоване на мінімізацію податків, і зобов'язати власників реєструвати компанії в країні функціонування. А вже потім братися за розробку міжнародних правил.
Що стосується московських домовленостей, то для здійснення податкового контролю буде створено кілька спеціальних комітетів. Німеччина очолить комітет з аналізу механізмів, які використовуються для уникнення від сплати податків. Великобританії відійшов комітет з реформування системи, яка дає можливість переводити прибуток у країни з низькими податками. Франція й США займуться розробкою податкової юрисдикції для компаній, які діють у тому числі у сфері електронної комерції.