У чому відмінність позичальників і вкладників? Дивне запитання, скажете ви. Однак на "фінансовому майдані", де стояли і ті, й інші, в центрі уваги завжди були позичальники. А після того, як Верховна Рада своїм рішенням про реструктуризацію валютних кредитів підірвала соціальні мережі, з'явилися заклики політиків не зіштовхувати лобами одних з іншими. Але хіба в цьому проблема?
Позичальники беруть чужі гроші, на час, а віддають свої, кревні, з непомірними, непідйомними відсотками. Вони - жертви. Інша справа вкладники. Вони віддають свої, які в надлишку, а беруть - чужі. А тому на жодне співчуття, та й особливу увагу не заслуговують. Вони - лохи. Або, що ще гірше, - шахраї.
"У нас постійно намагаються вкрасти гроші", - сказав в одному зі своїх інтерв'ю директор-розпорядник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) Костянтин Ворушилін. Недивно, що після таких слів люди пишуть у соціальних мережах: "Вийміть мене із зашморгу"…
Насправді ж корінь цієї проблеми значно глибше, а справжні її винуватці - зовсім не вкладники банків (за винятком тієї частини найбільших власників депозитів, яка йшла на ризики усвідомлено і традиційно встигає забрати своє з банку, який починає тонути). Ключова проблема виникає набагато раніше, ще коли в Національному банку спочатку не в змозі забезпечити належний нагляд за фінустановами, а згодом - своєчасну передачу проблемних "пацієнтів" у відання тимчасової адміністрації, банально порушуючи і зневажаючи закон. У результаті ситуація зависає на багато місяців, упродовж яких вкладники не можуть забрати своїх заощаджень навіть за закінченими договорами (на порушення їхніх конституційних прав). Натомість із банків щосили виводяться останні живі активи (і жодні куратори не здатні забезпечити контроль над ситуацією). Потім правоохоронці безпорадно розводять руками, горе-чиновники і шахраї-банкіри залишаються безкарними, а вкладники змушені не лише оплачувати весь цей "бенкет", а ще й принижуватись у пошуку поблажливості в держінстанціях для повернення своїх же грошей.
Фонд не гарантує
Від керівництва Фонду гарантування вкладів фізосіб неодноразово лунали заяви, що в умовах нинішньої кризи забезпечення гарантій вкладникам і відновлення довіри до банківського сектора - це на сьогодні питання національної безпеки. Насправді ж сотні тисяч людей, які потрапили під "захист" фонду через банкрутство банків з економічних і політичних причин, опинилися фактично в пастці. Тисячам вкладників законну компенсацію доводиться вибивати, створюючи спілки, спільноти, ініціативні групи, влаштовуючи мітинги під стінами Верховної Ради, Кабміну та адміністрації президента. Якщо люди сьогодні не виходять масово на вулицю і не палять шин, то це зовсім не означає, що жменька протестуючих під держустановами - це обов'язково кимось проплачена акція. Ненависть, злість, відчай, бажання взяти в руки автомат - от що відчувають ті, хто зіткнувся з державною системою, покликаною забезпечити захищеність вкладів. Невже чиновникам хочеться дочекатися справжньої масовості подібних протестних акцій? Невже не видно, що така практика вже призвела до тотальної втрати довіри громадян до банківської системи? Адже для багатьох з них очистка банківського сектора перетворилася на очищення їхніх кишень.
Те, що і банківський нагляд НБУ, і система гарантування вкладів у нашій країні не працюють на задекларовану законом мету, бачать не лише вкладники. 3 липня 2015 року пленум Верховного суду України постановив звернутися до Конституційного суду з поданням про відповідність Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" нормам Конституції. ВСУ погодився з колегією суддів Вищого адміністративного суду України, яка розглянула справу за позовом вкладників банку "Таврика", що на практиці мета закону (а це захист прав і законних інтересів вкладників, зміцнення довіри до банківської системи, стимулювання залучення в неї коштів) не працює. Закон ставить громадян у нерівні умови при відшкодуванні депозитних коштів. А також, і це ще гірше, позбавляє їх права власності, що суперечить нормам Конституції.
У цьому разі йдеться в основному про заощадження понад 200 тис. грн. Їх відшкодування, як відомо, фондом не гарантовано. За законом вкладники понад цю суму можуть розраховувати на компенсацію за рахунок продажу майна банку, але лише в четверту чергу, після того, як своє отримає державний Фонд гарантування вкладів.
Однак проблема ще й у тому, що наша держава в особі НБУ не гарантує захищеності, а в особі ФГВФО - повернення вкладів і в межах до 200 тис. Насправді 100-відсоткова гарантія - фікція. Так, валютні депозити повертають у гривнях за курсом НБУ на момент введення в банк тимчасової адміністрації. А виплачувати починають через кілька місяців, коли від колишнього курсу може не залишитися й сліду. І вкладник на руки часто отримує в рази меншу суму. Наприклад, доларові вклади клієнтам "ВіЕйБі банку" фонд перерахував за курсом 15,14 грн/дол. А виплачувати почав, коли офіційний курс гривні до долара перевалив за 28, а комерційний - був ще вищим. Вкладникам "Імексбанку" - по 15,81 грн/дол. Щоправда, є перекоси і в інший бік. Наприклад, вкладникам банку "Стандарт" доларові заощадження повертають сьогодні за курсом 27,3, банку "Київ" - по 28,29 грн/дол. Тобто кому як пощастить. Скажімо, вкладникам найбільшого "Дельта банку" доларові вклади перерахували за курсом 26,8, а в євро - по 30,1, але до кінця виплат далеко, а курс повзе вгору. При цьому рахунки десятків тисяч вкладників заблоковано, і коли за ними почнуться виплати, невідомо.
Система гарантування вкладів стає дедалі більше схожою на лотерею. Причому вкладника не тільки чекає "виграш" у вигляді його ж власних заощаджень, а й може загрожувати кримінальна відповідальність.
Замість вкладу - кримінальна відповідальність
Перші банкрутства банків показали, що порятунок заощаджень вкладників - справа рук самих вкладників. А тому масового характеру набуло таке явище, як дроблення вкладів. Тобто перекидання в межах одного банку частини заощаджень, що перевищують 200 тис. (у тому числі через стрибок курсу гривні до долара), на рахунки родичів. У разі визнання банку неплатоспроможним вони нарівні з усіма можуть претендувати на відшкодування коштів. Законом такі операції не заборонено. Уряд своїм законопроектом №2045-а спробував заборонити відшкодування коштів за вкладами, відкритим в результаті дроблення. Але під натиском переляканих вкладників, які не вірять, що в нашій країні закон зворотної сили не має, ця норма не пройшла. Натомість пройшла норма, що дозволяє визнавати такі договори нікчемними. Проте для їх виявлення фонду ще належить розробити порядок. Хоча раніше він обходився і без нього.
Дроблення вкладів - це дійсно збільшення навантаження на ФГВФО. А тому чиновники від самого початку повального банкрутства банків під приводом виявлених у цьому питанні зловживань стали шукати способи прикрити законну лазівку, притягаючи за вуха то одну, то іншу статтю для визнання депозитних договорів нікчемними, а дій вкладників - шахрайськими. "Вступивши у злочинну змову зі співробітниками банку з метою заволодіння грошима фонду", - от формулювання із судових позовів проти вкладників. І тільки після того, як суди стали виносити рішення на користь громадян, риторика змінилася.
Керівництво ФГВФО почало говорити про законне і незаконне дроблення, про здоровий глузд, бачити відмінність фізосіб та юросіб, які відкривали рахунки на своїх співробітників або підставних осіб, мільйонерів і середнячків, чиї заощадження перестали вписуватись у гарантовану державою суму через різку девальвацію гривні.
Проте заяви і дії - це дві великі різниці. Так, коментуючи у ЗМІ ситуацію з блокуванням рахунків у "Дельта банку", керівництво ФГВФО заявило, що фахівці, мовляв, розберуться, хто, як і з якою метою дробив вклади: вночі чи вдень, перед самим заходом тимчасової адміністрації чи набагато раніше, зі злим умислом або без нього, з метою обікрасти фонд або з інших об'єктивних причин. Та на жаль. Рахунки майже 18 тис. вкладників "Дельти" залишаються заблокованими, хоча з моменту введення тимчасової адміністрації минуло вже п'ять місяців (її введено в банк на півроку і може бути подовжено ще на один місяць). При цьому до "чорного" або "сірого" списку потрапили не лише нові рахунки, а й старі, відкриті задовго до визнання "Дельти" проблемним банком.
Зазвичай у такій ситуації вкладники не можуть достукатися до тимчасового адміністратора. На їхні запити приходять стандартні відповіді: "операції щодо виплат тимчасово обмежено", "уповноважена особа має право". Потрапити ж на прийом до цієї особи нереально. Запис, як правило, закривається до закінчення роботи тимчасової адміністрації. Наразі вкладник опиняється в інформаційному вакуумі. Чиновник стає головною і недоступною особою, яка вирішує, кому платити, а кому - ні. А там, де суб'єктивізм, де править бал не закон, а якась особа, там корупція, хабарі і відкоти. Вони процвітали у банках до тимчасової адміністрації. Не хотілося б вірити, що і під час неї. Тим часом уже була заява співробітників ФГВФО, що шахраї за винагороду обіцяють вкладникам повернути їхні заощадження. Мовляв, ви їм не вірте.
Таємні заборони НБУ. Або хто винен?
Відмова фонду виплачувати компенсацію за "роздрібненими" вкладами має своє підґрунтя. Підставою для визнання договорів нікчемними слугують постанови НБУ про віднесення того чи іншого банку до категорії проблемних. Зазвичай у них міститься заборона на відкриття нових депозитних і поточних рахунків і ряд інших операцій, що збільшують гарантовані суми відшкодувань.
Щоб зрозуміти цю кухню, візьмемо все той же "Дельта банк", найбільший з неплатоспроможних, який став справжнім випробуванням для фонду. Постанову про визнання його проблемним було прийнято 30 жовтня 2014 р. За законодавством, цей документ - банківська таємниця. Судячи з інформації комітету вкладників "Дельти", про постанову кілька місяців не знали навіть керівники відділень банку (принаймні формально), не кажучи вже про вкладників. Оскільки обмеження регулятора поширюються не тільки на пасиви, а й на активи проблемного банку, то неважко здогадатися, чому керівництву "Дельти" було вигідно приховувати циркуляр регулятора. До слова, DT.UA докладно описувало (див. "Злодії поза законом", DT.UA №10 від 20 березня 2015), як із банку виводилися активи. Днями Генпрокуратура підтвердила наявність величезних зловживань. Під час розслідування про розкрадання посадовими особами "Дельти" і НБУ рефінансування на суму близько 10 млрд грн встановлено, що частину цих коштів банк витратив на купівлю 535,3 млн дол., які потім перерахував за кордон в інтересах 12 компаній, пов'язаних між собою і з "Дельтою".
У цій ситуації запитання, яке вже починало набивати оскому: "А куди ж усе-таки дивилися куратор Нацбанку, його нагляд і керівництво?", стає риторичним. Але що стосується заборон на відкриття нових рахунків, то, вже вмивши липкі руки і знявши з себе відповідальність, регулятор дає чітку відповідь на запити вкладників. Ось цитата: "Нормами чинного законодавства України та нормативно-правовими актами Нацбанку не передбачено обмежень для вкладників банків щодо розпорядження ними коштами, розміщеними на рахунках у банках, віднесених до категорії проблемних, крім тих, що передбачені постановою НБУ" Про регулювання ситуації на грошово-кредитному і валютному ринках України". Іншими словами, вкладники проблемного банку мали право розпоряджатися своїми коштами.
Треба сказати, що "Дельта банк" у цей період відкрито намагався залучати нові вклади, оголошував про нові депозитні акції і навіть у ряді відділень видавав валюту. Правда, за 10–15% "відкоту". "Мзда" офіційно вносилася до каси банку як платіж за добровільно-примусове страхування життя і майна вкладника. При цьому на сайті банку і у ЗМІ розміщувалися публікації про докапіталізацію установи акціонерами, відновлення виплат із січня 2015 р. Сама голова НБУ Валерія Гонтарева давала обнадійливі коментарі про долю "Дельта банку", що його Нацбанк відніс до розряду системних зі всіма позитивними для вкладників наслідками, що з цього випливають. У результаті всіх цих заяв люди стали хто переоформляти свої вклади на нові строки, хто перекидати частину своїх заощаджень на рахунки родичів, щоб потім швидше забрати їх з банку або в разі провалу з капіталізацією чи націоналізацією повернути їх через фонд.
Як бачимо, в результаті здійснюваної Національним банком політики вкладники спочатку потрапили в банківський капкан, а потім у пастку фонду, який, маніпулюючи законодавством і таємними постановами регулятора, шукає будь-які зачіпки, аби не відшкодовувати вкладів.
16 липня Верховна Рада внесла зміни до низки законів для вдосконалення системи гарантування вкладів. Однак вони не знімають проблем, що накопичилися за останній час у відносинах ФГВФО з вкладниками. Не вирішують питань, порушених Верховним судом України щодо конституційності низки норм закону про систему гарантування вкладів. Сьогодні можна скільки завгодно не погоджуватися з позицією суддів ВСУ і навіть говорити про новий виток панічних настроїв серед вкладників, але те, що державна система на практиці і не забезпечує захищеності, і не гарантує громадянину повернення його коштів - прикра даність нинішньої української дійсності. Тож звідки взятися довірі до банків навіть після завершення їх "очищення"?
***
DT.UA направило керівництву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб офіційний запит із проханням прокоментувати викладені в статті аспекти відносин вкладників проблемних банків і фонду. Нижче наводимо отриманий нами коментар.
Офіційно
Відповідь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на запит DT.UA
- Уповноважені особи Фонду гарантування вкладів на здійснення тимчасової адміністрації фіксують масові порушення чинного законодавства України у банках у період перед визнанням їх неплатоспроможними.
Відповідно до частини другої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня введення тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.
З метою виконання цієї вимоги закону, для зменшення негативних наслідків від незаконних діянь у період до введення тимчасової адміністрації уповноважена особа тимчасово запроваджує обмеження на здійснення операцій, які можуть бути пов'язані з такими операціями:
- розкрадання коштів, у тому числі шляхом їх виведення з банку та заміни застави, що призвело до неплатоспроможності банку;
- замах на розкрадання коштів фонду шляхом дроблення коштів юридичних і фізичних осіб на рахунки до 200 тис. грн;
- зловживання та недбалість посадових осіб банків;
- розкрадання кредитних коштів позичальниками;
- доведення банку до неплатоспроможності і т.ін.
Уповноважені особи Фонду гарантування повідомляють про зазначені факти у правоохоронні органи. На сьогодні загальна сума претензій у рамках поданих 1157 заяв становить 112 млрд грн. Саме такої суми збитків, за підрахунками ФГВФО, було завдано неплатоспроможним банкам через протиправні дії їх власників, посадових осіб і клієнтів банку.
Щодо замаху на розкрадання коштів фонду шляхом дроблення.
Хочемо зазначити, що ще до введення тимчасової адміністрації Національний банк України відповідною постановою визнає банк проблемним (максимальний термін - 180 днів). На цьому етапі для стабілізації діяльності банку та відновлення його задовільного фінансового стану запроваджується низка обмежень, у тому числі заборона на здійснення будь-яких операцій за чинними договорами, що призведе до збільшення гарантованої суми відшкодування з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Утім, більшість банків не виконували обмежуючих норм таких постанов НБУ при здійсненні операцій дроблення. Вказане, за відсутності інших даних та спростовуючих фактів, могло свідчити про фіктивність (нікчемність) наведених операцій як таких, що були вчинені з наданням окремим кредиторам - клієнтам банку нічим не зумовленої переваги порівняно з іншими кредиторами з аналогічними вимогами (підпункт 7 п. 3 ст. 38 закону), а також про можливе вчинення цими особами - клієнтами банку спроби здійснити замах на заволодіння коштами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Тому для більш повного встановлення всіх обставин здійснення цих операцій, надання їм об'єктивнішої правової оцінки, в тому числі підтвердження існування підстав для віднесення цих операцій до категорії нікчемних,а такожз метою недопущення (попередження) настання негативних наслідків від безпідставного та/або передчасного проведення виплат сум гарантованого відшкодування, уповноважені особи звертаються до правоохоронних органів із заявою про проведення відповідної перевірки та до моменту встановлення всіх обставин, зокрема підтвердження факту "звичайності" проведених операцій, запроваджують тимчасове обмеження банківських операцій щодо виплати коштів зазначеним вкладникам.
Таке право передбачене у пункті 3 частини 2 статті 37 закону, де говориться, що уповноважена особа фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.
При цьому первинний перелік операцій дроблення формується відповідно до заданих критеріїв з допомогою спеціально створеної комп'ютерної програми, а людський фактор у цьому процесі відсутній.
У Фонді гарантування розуміють, що в результаті можуть на деякий час бути заблоковані рахунки добросовісних клієнтів, але, не здійснивши попереднього відбору таких операцій, банк не може розпочати виплати іншим вкладникам. Враховуючи той факт, що там більш як 1 млн рахунків вкладників, фонду потрібен певний час для того, щоб розібратися в ситуації. Якщо говорити про співвідношення, то, наприклад, загальна кількість вкладників, за рахунками яких було тимчасове обмеження банківських операцій щодо виплати коштів, становить 18 тис. осіб.
Станом на 1 липня ц.р. було опрацьовано значну частину інформації та розпочато процес, у результаті якого буде розблоковано значну кількість рахунків з обмеженнями банківських операцій щодо виплати коштів вкладникам на 2 млрд грн з 3 млрд грн.
Потрібно відзначити, що у цьому банку використовувалися схеми "каруселі": коли депозит на десятки мільйонів гривень розподіляється між вкладниками по кілька мільйонів гривень, а потім ці вклади знову дробляться. Або ситуація, коли депозит переоформлявся на десятки вкладів фізосіб, причому ці клієнти були навіть не в курсі, що у них є вклади в відповідному банку. Дехто з них узагалі не має постійного місця проживання: оформлення депозитів відбувалося з використанням паспортних даних таких осіб. А потім у банк приходила особа, яка за довіреністю намагалася отримати кошти від імені всіх цих осіб. Усе це махінації, спекуляції, навіть шахрайство.
Загалом дроблення вкладів потребує додатково значних коштів. Так, планова сума виплат, що розрахована на основі звітності, яку подавали банки до Фонду гарантування вкладів, на 6 млрд грн менша від тієї, яку ми отримали в результаті вивчення ситуації у тих банках, де було введено тимчасову адміністрацію. Це додаткове колосальне навантаження на Фонд гарантування.
Дроблення нівелює сам принцип встановлення максимального розміру гарантованої суми, а дроблення коштів юросіб на рахунки фізосіб нівелює ідею гарантування вкладів фізичних осіб. Як відомо, дроблять в основному ті, кому банк дозволяє це робити в силу різних об'єктивних і суб'єктивних причин.
Якщо Фонд гарантування здійснить виплати всім, хто дробив, тут буде елемент соціальної несправедливості стосовно тих, хто не дробив і тепер гарантовано отримає лише свої 200 тис. грн. До того ж сума, яка запозичена у держави, стане тягарем для всієї банківської системи, оскільки внески банків-учасників підуть на погашення залучених фондом під 12% кредитів.