Старший економіст Всесвітнього банку Марк Райзер виділяє чотири основні помилкові уявлення про українську економіку, через які, на його думку, в країні не відбувається істотних структурних перетворень, незважаючи на велику кількість різноманітних програм економічного розвитку.
Перше помилкове уявлення, за словами Райзера, полягає в тому, що в Україні існує багато альтернативних моделей економічного розвитку, запропонованих різними політичними силами. «Насправді ж більшість проаналізованих нами основних платформ економічних реформ, таких, як «Європейський вибір» 2003 року, «Назустріч людям» 2005-го і попередній проект програми економічних реформ нинішнього уряду, дуже й дуже схожі», — відзначає він.
На його думку, якщо Україна серйозно говорить про членство у Світовій організації торгівлі та про євроінтеграцію, необхідно звузити вибір економічних програм. «Йдеться про приєднання до програми дій, яка вже досить чітко визначена, була випробувана в інших країнах і довела свою успішність», — заявляє економіст.
Друга вкорінена помилка базується на думці, що реформи повинні швидко привести до поліпшення результатів. «Ефект від реформ може проявитися не через квартал, рік і навіть кілька років», — говорить Райзер, додаючи, що саме тому не можна оцінювати успішність уряду за досягнутими у період його діяльності макроекономічними показниками.
Третє помилкове уявлення, за його словами, полягає в тому, що українське населення нібито хоче економічних реформ. За результатами нещодавно проведеного Європейським банком реконструкції і розвитку та Всесвітнім банком дослідження, більшість українців насправді не хочуть економічних реформ або, як мінімум, не розуміють, у чому вони полягають. «Вони хочуть кращих суспільних послуг, тобто хочуть, щоб більше грошей витрачалося на охорону здоров’я та освіту, але вони не бажають сплачувати податки та не приймають несприятливої для них специфіки реформ», — розповідає економіст.
Четвертим помилковим уявленням він називає думку, що головна слабкість української економіки — у відставанні промислової реструктуризації. «Однак її реструктуризація в останні роки йде досить швидко», — наголошує Райзер. Він пояснює, що основна проблема пов'язана з державним сектором, який залишається непомірно роздутим і зберігає високі темпи росту зарплат без відповідного підвищення його конкурентноздатності.
Детальніше читайте в інтерв'ю Юрія Сколотяного з Марком Райзером у свіжому номері «ДТ».