Поточні платежі 2009 року по основному тілу іпотечних кредитів необхідно перенести на період після закінчення терміну кредитних договорів. Така норма повинна бути внесена до законодавства, вважає кандидат юридичних наук Кирило Молодико.
При цьому експерт уточнює, що така пільга повинна надаватися тільки на одне житлове приміщення на родину, щоб не захищати інтереси спекулянтів.
Крім того, якщо позичальник не може сплатити навіть відсотки по іпотечному кредиту і справа доходить до його виселення, не можна допустити ситуацію, при якій і після виселення він ще залишається винен банку, відзначає експерт.
«З цією метою слід встановити, що при добровільному виселенні клієнта зобов’язання по кредиту автоматично повністю анулюється — незалежно від поточної вартості житла», — говорить він.
Якщо ж ринкова вартість житла вища, ніж заборгованість по кредиту, то клієнтові повинно бути надане право продати заставу під контролем банку, пояснює він.
На думку експерта, виселяти неплатоспроможних позичальників слід до соціального житла.
«Питання в тому, хто повинен його забезпечити. Наприклад, в Ізраїлі — при всій силі тамтешнього фінансового лобі — нещодавно ухвалено закон про те, що через кілька років надання такого житла стане обов’язком банків-кредиторів. Логіка проста: раз держава дозволяє кредитним установам заробляти на такому специфічному і соціально чутливому ринку, то саме вони й повинні попередити потенційні соціальні витрати», — наголошує експерт.
Докладніше читайте у статті Кирила Молодика «Ще раз про фінанси, банки і будівельників» у свіжому номері «ДТ».