Топ-скандал банківської системи нинішнього року - введення тимчасової адміністрації до банку "Хрещатик", який входив у топ-20 найбільших. Особливість ситуації в тому, що київській громаді в банку належали 25%+1 акція, і в ньому розміщувалися рахунки та здійснювалися платежі більшості столичних комунальних підприємств. Виниклий скандал викликав не лише здивування та чимало домислів, а й серію обвинувачень на адресу як акціонерів (у тому числі представників КМДА), так і покликаного не допускати таких ситуацій банківського регулятора.
Нацбанк, зі свого боку, активно захищається, спростовуючи обвинувачення в тому числі й народних депутатів, а також покладаючи відповідальність за те, що сталося, на співвласників банку та менеджмент. Услід за статтею на УП заступника голови НБУ К.Рожкової, цього тижня вийшло повідомлення, що НБУ направив у правоохоронні органи листа з даними, які можуть свідчити, ні мало ні багато, "про організовану злочинну діяльність у банку".
DT.UA вирішило дати можливість усе пояснити тепер уже екс-голові правління "Хрещатика" Дмитру ГРИДЖУКУ, висловивши свою точку зору на те, що відбувається. Треба сказати, що, даючи відповіді, він підкріплює свої аргументи цифрами й копіями документів. Але при цьому підкреслено утримується від прямих обвинувачень на будь-чию адресу. Хоча, на наше переконання, було би варто.
- Дмитре Миколайовичу, які основні події визначили долю банку? Ваша версія.
- Напевно, я не буду оригінальним, якщо насамперед зазначу фактори, які послужили джерелом проблем для всієї банківської системи. І пов'язані вони з важкою економічною та фінансовою ситуацією, що склалася в цілому по країні. Це - і триразова девальвація гривні, і втрати територій і бізнесу, і обвал економіки, і панічні настрої населення та ін. Для банків це вилилося в серйозне погіршення якості кредитних портфелів, необхідність формувати додаткові резерви, отже, фіксувати збитки та довносити значні обсяги додаткового капіталу тощо. На тлі всього цього система в цілому за останні два роки зафіксувала збиток майже на 120 млрд грн. І це - лише по платоспроможних банках, тоді як з урахуванням неплатоспроможних він зростає в рази.
Плюс, якщо подивитися на вартість залучення та розміщення ресурсів, то в нас в останні роки, як і в будь-якого іншого ринкового банку з українським капіталом, маржа постійно була мінімальною. А коли на ринку відбувся великий стрибок вартості залучення ресурсів, природно, ми одержали негативну відсоткову маржу.
- Гнітючий загальний ландшафт зрозумілий, а якими були особливості безпосередньо для "Хрещатика"?
- У цій ситуації "Хрещатик" усе одно до останнього часу забезпечував зростання показників, навіть враховуючи те, що темпи нашої капіталізації порівняно з державними та дочірніми банками іноземних структур, завжди відставали. Банк свого часу з групи дрібних перейшов у розряд великих, а в останні два роки ми зуміли утриматися в першій двадцятці навіть у найкризовіших умовах.
Якщо ж казати про останні ключові події, то розпочалося все, вважаю, наприкінці минулого року, коли після проведених стрес-тестування та діагностики гостро постало питання про необхідність докапіталізувати банк. Наші акціонери, включаючи КМДА, заявили про готовність його підтримати, що й було закріплено у відповідному рішенні загальних зборів 30 грудня минулого року.
- На всі 4,8 млрд грн? Адже саме таку цифру озвучили представники "Самопомочі" на засіданні Київради, виступивши проти докапіталізації. Цю саму цифру навела потім і в.о. заступника голови НБУ Рожкова.
- Таку суму було розраховано під час згаданих мною стрес-тестування та діагностики. Але це цифра, яка визначається, виходячи з, наголошу, прогнозних оцінок відносно майбутньої макродинаміки та, відповідно, якості кредитного портфеля банку. "Хрещатик" - ринковий банк, тому довелося шукати рішення, яке передбачало й капіталізацію, і реструктуризацію його ресурсної бази та всіх активів. У тому числі за рахунок зменшення позик пов'язаних осіб, проблемної заборгованості, часткового погашення зобов'язань, оптимізації операційної діяльності тощо. Понад те, необхідні заходи вже здійснювалися - тільки за лютий-березень було погашено кредитну заборгованість на 600 млн грн. З огляду на нові підходи до подальшого розвитку банку та заходи для його стабілізації, за нашими розрахунковими даними, ми вийшли на суму необхідного поповнення "статутника" на 1,25 млрд. Відповідну програму докапіталізації було розділено на три періоди: до 1 травня 2016-го - на 600 млн грн, до 1 жовтня 2016-го - ще 400 млн і до 1 червня 2017-го - 250 млн грн.
Усе це було відображено в програмі реструктуризації, яку акціонери схвалили 18 березня ц.р. на своїх зборах.
- Про ці заходи, як і про якість портфеля банку ми обов'язково поговоримо пізніше, а поки що спробуймо відновити хронологію подальших ключових подій.
- Після 18 березня було помітне поступове зменшення коштів комунальних підприємств, тобто відкриття рахунків в інших банках таких великих КП, як "Київпастранс", "Київський метрополітен", "Житлоінвестбуд-УКБ", ГІОЦ, закриття зарплатних проектів та ін. Усього до кінця березня було втрачено ресурсів у межах 120 млн грн, що було на той момент ще некритично. Але з
31 березня розпочалася серйозна інформаційна атака на банк, під час якої на сайтах різних підприємств, у блогах і постах депутатів Київради, інших різноманітних каналах комунікацій, аж до паперових оголошень на наших банкоматах, почали з'являтися відомості про те, що акціонери банку виводять гроші, тому настійно рекомендуємо платити за рахунками, квитанціями і платіжками в інших банках. Таким чином, уже з 1 квітня ми не зі своєї вини перестали приймати навіть комунальні платежі. Проблеми почали зростати, як сніжна куля...
У результаті склалася така ситуація: якщо в стандартному поточному режимі надходження на поточні рахунки клієнтів становили в межах 200–240 млн грн, то в понеділок, 4 квітня, це вже було десь 35 млн, а у вівторок - лише 800 тис. грн. Настільки різке зменшення надходжень на рахунки супроводжувалося тим, що почали утворюватися черги фізосіб із дострокового вилучення депозитів і переведення грошей в інші банки. У подібних "набігах" самостійно не може вистояти жодна фінустанова. Це й змусило нас обмежити виплати в банкоматах і касах банку, але через вищезгадане падіння поточних надходжень на рахунки відбулося критичне падіння ліквідності банку.
- Яке, мабуть, і стало основним фактором введення в банк тимчасової адміністрації. Зрозуміло, що без значних уливань ліквідності з боку або акціонерів, або НБУ банк був приречений. У Нацбанку заявили, що "Хрещатик" не звертався за стабкредитом.
- До останніх днів у цьому не було необхідності, ми цілком справлялися за рахунок динаміки поточних рахунків, погашення заборгованостей, плюс залучаючи ресурси в регулятора на ринкових умовах. Хочу звернути увагу, що залучення рефінансування в НБУ на його регулярних тендерах під заставу найліквідніших держпаперів в умовах дорожнечі ресурсів, про яку вже зауважувалося, - цілком нормальна практика для банківського бізнесу. Ми усвідомлено робили це, щоб знизити вартість фондування банку. Всі отримані позики ми щоразу вчасно погашали.
- В останні дні, зрозуміло, пішла ланцюгова реакція: інформація розійшлася спочатку по основних контрагентах, від них - до інших контрагентів, далі - до фізосіб, а ті побігли знімати гроші. Загалом, класика замовних "убивств" банківських установ. Хто конкретно замовив?
- Скоординованість процесів, як і наявність свідчень того, що відносно банку було проведено інформаційну атаку, справді змушують висловити припущення про навмисність того, що відбувається. Але без достатніх конкретних доказів обвинувачувати когось, особливо публічно, ґрунтуючись лише на припущеннях і домислах, не вважаю за можливе.
- Але ж обвинувачення, в том числі і фактично на вашу адресу, вже лунають. В останній найрезонанснішій заяві НБУ про передачу матеріалів щодо "Хрещатика" до правоохоронних органів і наявності ознак організованої злочинної діяльності йдеться про виведення грошей, дроблення рахунків юридичних осіб і вкладів населення, інші зловживання.
- Озвучу лише кілька цифр: на 1 квітня обсяг вкладів населення в "Хрещатику" становив 2,828 млрд грн, на 6 квітня - 2,843 млрд. Збільшення в основному сталося за рахунок нарахованих відсотків. Наскільки мені відомо (був у цей час у відпустці), з початку квітня застави не звільнялися, оскільки це відбувається процедурно тільки при повному погашенні кредитів. У суботу, 2 квітня, такі операції не проводилися, у неділю, 3 квітня, банк не працював. Думаю, коментувати це навіть не варто, не кажучи вже про неспроможність і протизаконність заяв деяких чиновників.
- Чи правдива інформація, що пізно ввечері в п'ятницю,
1 квітня, після підписання наказу про призначення нового в.о. голови правління в банку проходили термінові збори кредитного комітету, і могло бути прийняте рішення про вивільнення великої застави?
- Я такої інформації не маю і вважаю, що вона не відповідає дійсності.
- А чи відповідає дійсності інформація, що ви були одним із перших у банку, хто забрав з нього свої заощадження?
- Мої заощадження всі залишилися в банку: 500 тис. грн в акціонерному капіталі та всі залишки по рахунках. Це абсолютно прозора інформація, яка стосується не лише мене, а й моєї сім'ї.
- Тоді повернімося до ролі акціонерів у цій історії. Від імені НБУ пролунала заява, що "Хрещатик" не подав згаданої вами програми реструктуризації на його розгляд.
- Програму було подано та зареєстровано. На вхідному документі є штамп канцелярії регулятора. Пакет містив насамперед програми капіталізації та реструктуризації, нову бізнес-модель й аналітичні матеріали, що обґрунтовують реальні шляхи досягнення беззбиткової та стандартизованої діяльності.
- А чому тоді Нацбанк її не прийняв? Чи не тому, що, як нам відомо, у ній не було двох гарантійних листів від акціонерів - Київської (КІГ, Іванов) і Запорізької (ЗІГ, Солдатенко) інвестиційних груп? Адже подібні гарантії - невіддільна частина програми.
- Програму подано на розгляд, а потім відбувається її затвердження, якого ми не дочекалися. Ситуація розвивалася блискавично. При цьому гарантійні листи надали департамент фінансів і департамент комунальної власності КМДА, а інші акціонери, наскільки мені відомо, активно працювали над тим, щоб вони з'явилися найближчим часом.
До речі, банк перебував у процесі закриття оголошеної емісії власних акцій, яка завершувалася 12 квітня. У межах програми реструктуризації вже було зроблено певні кроки - переведення субборгу акціонерів Київської і Запорізької інвестиційних груп у розмірі 103 млн грн в акції банку. Це був перший внесок у закриття емісії.
Крім того, буквально напередодні введення тимчасової адміністрації Запорізька інвестгрупа погасила цінні папери на 250 млн у нашому кредитному портфелі з тієї суми, що за ними значилася. До речі, саме їх вважали "сміттєвими".
- Але йшлося, судячи із заяв НБУ та його представників, про мільярди. Які конкретно пункти програми реструктуризації банку могли принципово виправити ситуацію?
- У сформованих умовах необхідність зміни бізнес-моделі роботи на ринку була очевидною. Тому на період після завершення першого етапу капіталізації, тобто 12 квітня, ми планували презентувати широкій громадськості розроблену з численними аналітичними викладками бізнес-модель. Її реалізація змогла б забезпечити банку подальший розвиток. Запорукою цього були й нові відповідні банківські продукти, і розгалужена мережа відділень, і високопрофесійний колектив, який вкладав у розвиток банку значно більше, ніж тільки свою працю.
Головним пріоритетом ми визначили комплексне обслуговування комунального сектора на якісно новому рівні, тому що це був наш коник. Ми це знаємо, розуміємо, вміємо, причому не тільки в Києві, а й в інших регіонах.
- Ви кажете про комплексне обслуговування комунального сектора як головний пріоритет у роботі банку. Але чи так це було насправді, адже після втрати містом 2006-го контрольного пакета в банку (50% плюс 1 акція) далеко не всі вважають, що "Хрещатик" усе ще залишався муніципальним банком. І дедалі більше концентрувався на обслуговуванні інтересів КІГ і ЗІГ, причому ця концентрація вже давно перевищила критичну позначку.
- Блокуючий пакет 25%+1 акція, який залишався в міста, - це в будь-якому разі істотна участь, яка дає змогу принципово впливати на прийняття ключових рішень. Але коли ми кажемо про муніципальний статус "Хрещатика", то маємо на увазі інше. Йдеться про характер та орієнтацію бізнесу банку, а він у нас завжди орієнтувався на комунальний сектор. І був до того ж, і це не порожні слова, соціально орієнтованим. Так, у рамках спільної з київською владою багаторічної програми фінансово-кредитної підтримки підприємництва в столиці міський малий і середній бізнес одержав кредити на суму понад 2 млрд грн. І нині у портфелі "Хрещатика", наприклад, значиться 120 млн грн за програмою житлового молодіжного кредитування під будівництво на купівлю квартир для молодих сімей і громадян. Це кредити більш як 1200 родин. Соціальна картка міста працювала, ми обслуговували понад 750 тис. карток, на випуск яких банк витратив із власних ресурсів 38 млн грн. Плюс працююча система в Чернівцях. Це все як назвати? Отже, за ключовими компонентами свого бізнесу банк був муніципальним.
- А чи залишався він муніципальним, якщо казати про кредитний портфель? Кому було видано найбільші кредити? Звучала констатація високої частки операцій із пов'язаними особами, чи не це насправді банк погубило?
- Я нещодавно вже озвучував цифру, що в "Хрещатику" обслуговувалися більш як половина всіх комунальних підприємств Києва - 201 із 400, з пасивами близько 420 млн грн. У нашому портфелі до недавнього часу були кредити "Київпастрансу" на понад 200 млн грн, "Київметрополітену" - на 185 млн, "Київметробуду" - на 258 млн грн, КП "Фармації" та ін. До речі, більшість цих кредитів до останнього часу значилися як проблемні. І тільки останнім часом профіцит міського бюджету дав можливість комунальним підприємствам погасити цю заборгованість. Хіба що в нас залишився непокритий проблемний кредит ЛАЗу під купівлю тролейбусів для "Київпастрансу", і до сьогодні там тривають судові розгляди.
- Однак питання нині, ви ж розумієте, більше про КІГ і ЗІГ.
- Такі кредити в банку, звісно ж, були. Інша річ, що при цьому повинні виконуватися необхідні регуляторні норми. І раніше в нас не було порушень нормативу інсайдерських кредитів. Коли ж вийшла нова, ширша регуляторна нормативка з розкриття інформації з пов'язаними особами, з'явилися й більш широкі вимоги. Ми цю інформацію розкрили в повному обсязі, поставивши перед собою завдання привести портфель у цілковиту відповідність із новими вимогами. І розробили окрему програму заходів щодо входження в норматив по операціях із пов'язаними особами. Вона теж була розрахована на три роки й також подана в НБУ того самого дня, що й програма реструктуризації.
- Наскільки це було реально, якщо, наприклад, голова банківського нагляду Рожкова висунула на адресу банку публічне обвинувачення, що близько 75% кредитного портфеля банку, або майже 6 млрд грн, припадало на компанії, афілійовані з його приватними акціонерами?
- Тут необхідні пояснення. Оцінка обсягу виданих пов'язаним особам кредитів вироблялася в ході окремої перевірки, яка здійснювалася із залученням аудиторських компаній так званої великої четвірки. У нашому випадку це була PwC. Ми здали окремий звіт і після цього, і на цьому важливо наголосити, виявилися одним із небагатьох банків, який самостійно розкрив дану інформацію на своєму сайті.
Інша річ, що в нас із регулятором є розходження щодо ряду клієнтів у розумінні тих ознак, які при цьому враховуються. Так, якщо той або інший наш позичальник не міг вчасно та в повній відповідності з вимогами НБУ розкрити структуру власності, його автоматично відносили до категорії "пов'язаних осіб". Після дискусії в Нацбанку ми відобразили їх у відповідний спосіб у своїй звітності. У результаті для нас обсяг таких кредитів було визначено в 5,8 млрд. Але найближчим часом планували надати регулятору додаткові юридичні документи для того, аби довести, що майже половина з цієї суми - близько 2,8 млрд грн - це насправді кредити компаніям, не пов'язаним за ознакою "непрозора структура власника позичальника".
Наприклад, є така компанія "Київметробуд", якій ми видали в цілому 258 млн грн. Це підприємство, на відміну від самого "Київського метрополітену" або "Київводоканалу", не перебуває в комунальній власності. Але безпосередньо пов'язане з міським і державним бюджетами, тому що одержує звідти замовлення. Ми визначили ці підприємства як такі, що "формують соціальну інфраструктуру міста". Отже, через недостатньо прозору структуру власності "Київметробуд" теж потрапив у категорію пов'язаних! І ми планували в цьому та ряді інших випадків, виконавши всі необхідні юридичні процедури, у найближчому майбутньому подати регулятору відповідну інформацію, яка допоможе знизити рівень активів пов'язаних осіб.
Окремо зазначу й той факт, що як мінімум останні два роки кредити пов'язаним особам у банку взагалі не видавалися. Плюс за вже згаданою мною трирічною програмою виходу на норматив по операціях із пов'язаними особами, було передбачено до погашення кредитів пов'язаним особам на суму ще більш як 1 млрд грн. І частину з них уже навіть було погашено.
- А допомогло б це вирішити ще одну проблему з озвучених пані Рожковою: про величезну частку в активах банку так званих сміттєвих ЦП, під заставу яких видавалися кредити пов'язаним із ними компаніям, а також пряма купівля "сміттєвих" облігацій фіктивних компаній-"прокладок". А твердих застав банк ніколи не одержував.
У нашому розпорядженні є цифри, що близько 40% активів "Хрещатика", або майже
3,4 млрд грн, становили облігації компаній, які не здійснювали самостійної операційної діяльності, маючи статут у кілька тисяч гривень.
- Подібна цифра про цінні папери в кредитно-інвестиційному портфелі банку не відповідає дійсності. Цінних паперів у такому обсязі в нас у портфелі немає й ніколи не було. Усього портфель ЦП становив 2,2 млрд грн, із них 200 млн - ОВДП. У квітні, як я вже казав, були погашені папери на 250 млн грн. Ще частину цінних паперів (400 млн грн) ми забезпечили заставами з тривалим терміном погашення, а по інших є проекти, які передбачали найближчим часом додаткове заставне забезпечення, що й було б джерелом погашення цих паперів.
Щодо того, що банк нібито видавав пов'язаним особам кредити, які ніколи не забезпечувалися заставами, я навіть не хотів би коментувати. Навпаки, Національний банк у перевірках, які проходили всі ці роки, завжди зазначав, що в нас у структурі застав висока питома вага нерухомості - майже 90%! Із цієї причини, до речі, ще під час стрес-тесту зразка 2008–2009 рр. ми взагалі не мали потреби в докапіталізації.
- Але відтоді чимало води утекло. І, виходить, ресурсів...
- Стосовно нібито "схеми з виведення грошей" - прямої купівлі "сміттєвих" облігацій, то це насправді результат реструктуризації кредитних заборгованостей, у ході якої один актив замінявся іншим. Понад те, підкреслю, що ця операція - заміна фінансового активу - здійснювалася в цілковитій відповідності з вимогами законодавства та регулятора.
Ну яка тут схема виведення грошей, якщо гроші взагалі не виходили з банку. Просте зобов'язання позичальника було оформлене як кредит, а стало - цінним папером. І цей цінний папір у нас справді перебуває в портфелі до погашення, бо ми з ним працювали за програмою реструктуризації кредиту, і під нього було оформлене додаткове забезпечення. Ми просто в такий спосіб дали термін позичальнику стати на ноги, не втратити бізнесу, відновити виробничу діяльність, отже, згодом почати віддавати кредит. Наприклад, девелоперська компанія "Форум". Ми її кредитували у 2008–2009 рр., потім у зв'язку з обвалом ринку нерухомості в них виникли очевидні проблеми. Ми її дофінансували, вони добудували об'єкт, продали квартири. Кредити було частково закрито. Частково, тому що за новою вартістю застави її не вистачало на покриття всієї суми. Але в них були інші потенційні проекти, по яких вони в майбутньому, упродовж 3–4–5 років мали одержати прибуток і закрити ці зобов'язання. І в нас підписано відповідну угоду: ми замінили один актив на інший, давши цьому позичальнику час і можливість оформити ці проекти, розпочати їх реалізовувати та з цих грошей погашати свої зобов'язання перед банком. Точно такий само проект є в нас у Вінниці - будівництво будинку в центрі міста, яке точно так само спочатку заморозилося. І тільки тому, що ми замінили актив і дали позичальнику час, він знайшов інвестиції, добудував, нині об'єкт уведено в експлуатацію, і значну частину кредиту вже погашено. Решта обслуговується, і до кінця року позичальник мав розрахуватися повністю. У цьому, якщо хочете, була філософія "Хрещатика" в умовах кризи.
- Припустимо. Тоді інші цифри: з 4,4 млрд грн кредитного портфеля юросіб близько 80% (або 3,5 млрд) припадало на операційно несамостійні компанії з "порожніми" балансами. А кредити компаніям, які фактично працюють (навіть зі збитками) і мають фізичні активи на балансі, становили лише близько 870 млн грн. На кредити, надані працюючому бізнесу та фізичним особам, а також міжбанківські кредити припадало лише близько 1,2 млрд грн, або 15% активів банку.
- Щодо кредитного портфеля. У нас він становив 4,4 млрд. З них 36% на 1 квітня 2016 р. припадало на проблемні кредити, тоді як на ринку цей показник становив 50–70%. І це - чесна цифра.
Серед прокредитованих нами підприємств є такі, що входять у групу з материнською компанією, яка, маючи грошові потоки, обслуговує всю групу підприємств, надаючи фінансову допомогу.
Треба розуміти й ту обставину, що в нас був кредитний портфель набагато більший. Але в умовах кризи, і я вже казав про це, ми нових кредитів не видавали як пов'язаним особам, так і іншим позичальникам. Багато кредитів, як тих самих муніципальних підприємств, погашалися, тому кредитний портфель зменшився, а відсоткові співвідношення змінилися. Але реально на останню дату (за підсумками першого кварталу) обсяг кредитів компаніям груп КІГ і ЗІГ становив близько 40% від кредитного портфеля.
Хочу ще раз наголосити, що при видачі відповідних кредитів ми це робили в повній відповідності з усіма нормативами та вимогами регулятора. Потім нормативка змінилася, але через складну економічну ситуацію виконати нові вимоги швидко було непросто. Але ми над цим працювали - для цього й було передбачено трирічну програму реструктуризації. За нею планувалося погашення цих активів та їхня якісна застава. І ця програма на 4 квітня ц.р. уже була частково виконана за тим графіком, який ми надали в НБУ. Цей план-графік з погашення кредитів пов'язаних осіб, який вони підписали, передбачав упродовж трьох років вивести практично в нуль такі кредити, привівши їх у цілковиту відповідність із вимогами регулятора. Всі проблеми стійкості банку були цілком вирішуваними, як і питання докапіталізації.
- А про роль пана Столара, який контролює зараз "доступ до тіла" київського мера, у цій історії ви можете щось розповісти?
- Мені з цього приводу відомо тільки те, що публікувалося в ЗМІ, але якихось конкретних фактів я не маю. Тому не вважаю за можливе робити будь-які публічні припущення.