Не буває ніяких "державних" грошей, бувають тільки гроші платників податків.
Маргарет Тетчер
У ряді опублікованих останніми днями інтерв'ю новий голова правління "націоналізованого" 3 Олександр Шлапак обнадіяв заявами про намір вирішити питання повернення його кримських вкладів. Але викликає явний подив виставлена при цьому умова нової докапіталізації банку державою в розмірі до 14 млрд грн.
У мене як у людини, що займається питанням повернення кримським клієнтам Приватбанку їхніх протизаконно заблокованих коштів уже майже три роки, намір його нового голови повернути кримчанам їхні гроші викликає, безумовно, позитивні емоції, бо попереднє керівництво банку вирішувати "кримське" питання відмовлялося категорично. Їхня позиція: "у "Привату" в Криму все вкрали окупанти, вимагайте гроші від країни-агресора, ми взагалі нічого не знаємо про кримських клієнтів, бо всі документи і бази даних залишились у Криму" - не витримує жодного конструктивного юридичного аналізу.
Однак і за більш уважного прочитання зроблених О.Шлапаком заяв виникає цілий ряд неприємних запитань. Слідом за констатацією, що "доведеться щось робити з кримськими", "слід було б повертати кошти людям з Криму" і "це близько 14 млрд грн", пан Шлапак практично відразу ж коригує оцінку як масштабів проблеми, так і підходів до її вирішення. Зокрема, у відповіді на запитання про виплати кримським вкладникам їхніх коштів за рішенням судів він заявляє: "Треба віддати належне колишнім менеджерам. Там, де рішення було програшне, вкладникам виплатили кошти. Це близько 150 млн грн. Усі інші суди на сьогодні ми виграли. Надалі розмір наших зобов'язань становить близько 9 млрд грн. Це величезна сума для банку, щоб можна було просто віддати".
Перше запитання: за що саме колишнім менеджерам треба віддати належне? Адже їхня законослухняність у виконанні програних судових рішень точно не заслуговує на похвалу, а твердження, що банк виплатив гроші вкладникам, які виграли суди, не відповідає дійсності. Зараз тільки в Жовтневому відділі ДВС Дніпра на виконанні перебуває понад 400 виконавчих проваджень, боржником у яких є Приватбанк, а стягувачами - його кримські вкладники.
Причому в добровільному порядку установа не виконала жодного судового рішення про стягнення присуджених її кримським вкладникам коштів. Починаючи з 20 січня 2016-го стягнення з Приватбанку коштів за рішенням судів, що набрали законної сили, на користь як кримських вкладників, так і інших стягувачів по всій країні блокується протизаконними рішеннями суддів Індустріального і Жовтневого районних судів м. Дніпра, які постійно задовольняють заяви банку, забороняючи ДВС здійснювати будь-які дії, спрямовані на примусове стягнення з нього коштів.
Три такі рішення судів уже скасовано стараннями адвокатів кримських вкладників і правозахисників. На черзі скасування четвертого подібного рішення (рішення судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська О.Наумової від 26 вересня 2016 р. у справі №2/201/105/2016). Наступного тижня, 16 лютого, в Апеляційному суді Дніпропетровської області буде розглянуто апеляційну скаргу Ради з питань захисту прав споживачів фінансових послуг на згадане вище рішення судді Наумової. Це рішення, я впевнений, нам також вдасться скасувати, як і всі попередні. Головне, щоб після скасування четвертого рішення не з'явилося п'яте - аналогічне.
Ще одне запитання виникає з приводу достовірності озвучених паном Шлапаком цифр. Обидві оцінки (і 9 млрд грн, і 14 млрд) масштабів майбутніх виплат явно завищені, тому що більшу частину кримських вкладів уже відшкодовано російським Фондом захисту вкладників. У зв'язку з чим банку необхідно повернути лише гроші тих, хто не звертався до російського фонду, а також кримських вкладників банку - громадян іноземних держав, яким російський фонд вкладів не відшкодовує.
Виходячи з цього, виглядає сумнівною і заява О.Шлапака, що виконати зобов'язання перед кримськими вкладниками можливо "тільки за рахунок докапіталізації банку", як це відбулося у випадку з іншими державними банками, що отримали від уряду відшкодування кримських втрат. Так, дійсно, у 2014 р. держава докапіталізувала держбанки після припинення їхньої роботи в Криму на суми втрачених ними активів. Але ж і Приватбанк 2014-го отримав від НБУ, який тоді очолював нинішній віце-прем'єр Степан Кубів, 10 млрд грн рефінансування під заставу якогось майна банку в Криму.
І тут виникають нові неприємні запитання. Зокрема, яким чином це майно Приватбанку в Криму, вартість якого згідно із фінзвітністю самого банку становила 203 млн грн, потягнуло аж на 10 млрд?! І як НБУ взагалі взяв у заставу майно, якщо на момент видачі рефінансу будь-який фахівець сказав би з упевненістю, що воно втрачене? І цими запитаннями переймалися - навіть кримінальну справу стосовно пана Кубіва було порушено, але, як заведено, як відкрили, так і закрили. А де ж 10 млрд? Відповідь на це запитання допоможе знайти той факт, що влітку 2014-го "Приват" видав кредитів 30 "Рогам і копитам" на порівнянну суму. Ці фірми зробили 100-відсоткову передоплату постачальникам різних товарів з Великої Британії. Однак іноземні партнери так і не поставили товару у встановлені строки. У результаті з країни було виведено близько 1,1 млрд дол. Може, можна стягнути виведені гроші з цих фірм-невдах? Ні, на жаль, у них нічого немає. Вони в стадії банкрутства.
У інтерв'ю журналу Forbes Олександр Шлапак також торкнувся кримського питання, повідомивши вже як про факт, що банк звернувся до уряду з проханням надати йому додатковий капітал з метою виконати зобов'язання перед кримськими вкладниками. Здивування викликає така позиція: "Коли банк отримає додатковий капітал, ми будемо готові виплачувати депозити кримчанам. Але не всім, а тим, хто пов'язав своє життя з Україною, а не прийняв громадянство чужої країни".
За три роки після втрати Україною Криму українська держава в особі вищих посадових осіб та інституцій не зробила для кримчан нічого (я не беру до уваги позови до Російської Федерації - це справа сама собою зрозуміла). Держава не те що не вживає жодних дій для захисту прав і громадянських свобод українських громадян (як тих, що залишаються в Криму, так і тих, хто переселився на материкову частину України), але навіть було ухвалено низку нормативно-правових актів, які на державному рівні дискримінують громадян України за ознакою місця їхнього проживання або реєстрації, що є неприпустимим. Таким є Закон України "Про створення вільної економічної зони "Крим" і про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України". Низка положень цього закону порушує норми української Конституції і міжнародні зобов'язання України, оскільки ним встановлено особливі правила поводження з громадянами, які проживають у Криму або місце проживання яких зареєстровано на території АР Крим і м. Севастополя.
Відповідно до цього закону і ухвалених на його основі постанов НБУ (№699 від 3 листопада 2014 р.) і КМУ (№1035 від 16 лютого 2016 р.) обмежуються права громадян України. Ці документи визнають два мільйони громадян України нерезидентами і позбавляють громадян України, які намагаються облаштуватися на нових місцях проживання (на материковій частині України), права вивезти з Криму належне їм майно.
Гарантовані Конституцією України права громадян України - споживачів фінансових послуг, які проживають або зареєстровані на території АР Крим і м. Севастополя, навіть після переходу Криму під фактичний контроль Російської Федерації не можуть бути обмежені порівняно з правами інших громадян України. Це дискримінація з боку держави.
Окремо хочу звернути увагу на те, що президентськийзаконопроект №5553 "Про внесення змін до Закону України "Про банки і банківську діяльність" щодо гарантування державою вкладів фізичних осіб", написаний під націоналізований Приватбанк і внесений на розгляд Верховної Ради 19 грудня 2016 р. у терміновому порядку (проголосований ВР 22 грудня 2016 р.), досі самим же президентом так і не підписано. Суть цього законопроекту полягає в тому, що вкладникам держбанків гарантується стовідсоткове повернення їхніх вкладів. Однак є одне "але". Згідно зі ст. 7 Закону "Про банки і банківську діяльність" державним є банк, якийстворюється за рішенням Кабінету міністрів України, що до появи Приватбанку стосунку не має. Якщо підходити до питання формально, а суд, наприклад, підходить до застосування тієї чи іншої норми закону, як правило, саме формально, Приватбанк - не державний банк, і жодних стовідсоткових гарантій у його вкладників немає. Отака закарлюка виходить.
Що виходить у сухому залишку?
- Приватбанк отримав у 2014 р. 10 млрд грн рефінансування під заставу свого кримського майна, але грошей для кримських вкладників немає.
- Обсяг докапіталізації банку за останні півтора місяця становить 107 млрд грн, але грошей для кримських вкладників немає.
- "Ми плануємо, але не скорочення, а збільшення персоналу, відкриття 63 нових філій". Але грошей для кримських вкладників у банку немає.
- "У Приватбанку на кореспондентських рахунках у різних банках перебуває 300 млн дол. США".
Проте грошей для кримських вкладників у банку все одно немає.