Відправивши гривню у вільне плавання, що вилилося в чергове круте піке, голова Нацбанку замість давно очікуваного комплексного плану заходів з реанімації фінансової системи озвучила, серед іншого, і кілька досить неоднозначних намірів. Зокрема, банківський регулятор збирається ініціювати законодавчі обмеження дострокового зняття депозитів, а також розрахунків готівкою на суму в еквіваленті до 1 тис. євро. Перша ініціатива якщо й була актуальною, то вже відверто перестигла. Друга, навпаки, зайве поспішна. І обидві погано співвідносяться з озвученою раніше обіцянкою "зняти всі заборони".
Дострокове розірвання
Аргументи Валерії Гонтаревої не нові і раніше вже неодноразово наводилися банкірами: нині будь-який депозит - це фактично вклад до запитання, через що банківська система постійно перебуває під загрозою втрати ліквідності за будь-якої хоч трохи серйозної паніки вкладників. З цієї ж причини регулятор нібито й змушений був поточного року запровадити часткові обмеження на зняття депозитів.
Насправді такі заходи, як уже писало DT.UA, через пряму суперечність з іншими нормами вітчизняного законодавства (у тому числі, конституційними) регулятору дуже рідко вдається зареєструвати в Мін'юсті. Тож їх досить легко оскаржити в суді. Але це - тільки не для "маленьких українців", яким обстоювати свої права в "доблесних" українських судових інстанціях і дорого, і проблематично.
Можливо, зважуючи не лише непопулярність, а й фактичну незаконність таких своїх "циркулярів", Нацбанк і досі ще не наважився запровадити мораторій на дострокове вилучення вкладів на зразок тих, які діяли наприкінці 2004-го і в 2008–2009 рр.
І хоча в обох випадках це суперечило не тільки інтересам клієнтів, але й чинному законодавству, банкірам та їх регулятору вдалося забезпечити необхідний для них ефект. Недивно, що ще в лютому 2014 р. від НБУ очікували аналогічних дій, але відомство пішло іншим шляхом, вирішивши видавати рефінансування та стабілізаційні кредити. У результаті проведена емісія стала фактором девальвації та ще більшого підриву довіри до гривні, Нацбанку і банківської системи, у лавах якої множилася та продовжує множитися кількість неплатоспроможних банків.
Самі банки, так і не дочекавшись мораторію, ще з весни почали пропонувати вкладникам короткі депозити строком на 1–2–3 місяці при стабільно високих відсоткових ставках - у середньому 19–20% річних. Ситуація дещо стабілізувалася у липні-серпні. За даними аналітиків "Стандарт-рейтинг", тодішнє значне зниження короткострокових ставок за депозитами допомогло довгостроковим і середньостроковим вкладам знову посісти належні їм лідируючі позиції. А падіння вартості короткострокового ресурсу, на думку експертів, стало першим позитивним сигналом для банківської системи, який побічно вказував на поліпшення ліквідності банків.
Та невдовзі після відомих подій кінця серпня відплив вкладів із системи відновився. За даними НБУ, загальний обсяг депозитів у національній валюті у вересні порівняно з серпнем справді збільшився на 2,5% (з початку 2014 р. зменшився на 7,8%) - до 389 млрд грн. От тільки сталося це за рахунок зростання залишків на депозитних рахунках юридичних осіб на 11,1% (з початку року - на 7,5%) - до 181,5 млрд грн. При цьому залишки на рахунках фізичних осіб усе ж таки зменшилися - до 207 млрд грн (з початку року - на 18%).
Обсяг депозитів в іноземній валюті за вересень знизився на 4,2% (з початку 2014 р. - на 21,9%) - до 24 млрд дол., у тому числі обсяг депозитів юросіб зменшився на 3,3% (з початку року - на 13,8%) - до 8,9 млрд, а депозитів фізосіб - на 4,8% (з початку року - на 34%) - до 15,1 млрд.
Незважаючи на всі часткові обмеження і вербальні вмовляння, відплив вкладів із системи з початку року перевищив 104 млрд грн (переоцінка валютних кредитів через девальвацію не береться до уваги). Крім іншого, більшість "забраних" депозитів усіма правдами й неправдами конвертуються в іноземні грошові знаки, лише підкріплюючи ажіотаж на валютному ринку. У результаті маховик девальвації розкручується, формуючи замкнене порочне коло…
Як уже згадувалося вище, інституціональна пам'ять підказує банківському регулятору, що загальна заборона на зняття депозитів до строку їх закінчення може бути ефективним способом боротьби з подібними явищами. "Треба розуміти, що НБУ представлений не лише першою особою, а й багатьма людьми, які працюють там уже давно, мають накопичений досвід роботи в кризових умовах і в схожих ситуаціях використовують саме цей досвід. Обмеження на дострокове зняття депозитів успішно застосовувалося раніше - і 2004-го, і в 2008–2009 рр. Очевидно, цей досвід минулих років підказує їм, що потрібно робити саме так", - пояснює Олександр Вальчишен, керівник аналітичного центру ІК "Інвестиційний капітал Україна".
Інше питання, як намір НБУ оформити законодавчо обмеження на дострокове зняття депозитів позначиться на довірі клієнтів. До останнього часу банківський регулятор відмовлявся від цієї ініціативи, пояснюючи це якраз небажанням погіршувати і без того низький рівень довіри вкладників до банків. Але якщо вже мова зайшла про довіру, то чи можна навіть під мікроскопом побачити бодай якісь поліпшення в цій сфері в останні дні або місяці? Чи банкіри вирішили, що гірше все одно вже нікуди? Дійсно, ті, хто піддався паніці в першому півріччі, свої вклади вже забрали. Але ж залишилися і ті, хто ще сумнівається і хто потенційно міг би повернути забрані вклади в банк. Відмінність між "тоді" і "зараз" хіба що в тому, що вибори минули, і влада значно менше боїться скривдити вкладників - можливість висловити своє невдоволення голосами у виборчих бюлетенях їм, за ідеєю, випаде нескоро.
"Ідея законодавчо обмежити можливість дострокового зняття вкладів загалом правильна. Це - одна з причин уразливості банківської системи і, як наслідок, одна з причин високих кредитних ставок. Адже банк не може прийти до своїх позичальників і сказати: "Вибачте, але вкладник забрав свій депозит достроково, тому кредит ми теж попросимо погасити достроково". Єдине, що таке рішення треба було приймати в нормальних умовах. Зараз це ще більше дратуватиме людей", - розповів DT.UA Дмитро Боярчук, виконавчий директор "CASE-Україна".
Однак очевидно і те, що, як і будь-яке адміністративне обмеження, воно може мати лише обмежений ефект - як тимчасовий засіб боротьби з панікою. І в такому разі його треба було б запроваджувати набагато раніше і не як часткове, а як всеосяжне і без жодних винятків. Зараз цей захід уже, найімовірніше, не принесе особливої користі, лише зміцнивши недовіру клієнтів до банків. Для регулятора в нинішній ситуації як ніколи важливо зважувати кожну публічну заява і прийняте рішення, щоб ще більше не підігрівати вирування пристрастей на ринку.
Безготівкові розрахунки
Обмеження розрахунків готівкою однією тисячею євро, також озвучене головою Нацбанку, на її думку, має "збалансувати банківську систему" і надати нарешті регулятору можливість відмовитися від адміністративних методів регулювання сектора.
"Готівкові операції обмежують керованість монетарною політикою. Тому всі центробанки намагаються стимулювати розвиток безготівкових операцій в економіці. У наших умовах це ще стимулюється відпливом депозитів з банківської системи, збільшує обсяг коштів "під матрацом" і, відповідно, зменшує керованість монетарними агрегатами. Тому НБУ і порушує питання про обмеження готівкових рахунків, оскільки це створює канал повернення коштів у банківську систему", - розповів DT.UA Дмитро Боярчук.
Дійсно, збільшення частки безготівкових розрахунків - корисна і потрібна тенденція, яка, до речі, в Україні давно й планомірно розвивається. Крім підвищення монетарної керованості, це ще й один із ключових методів контролю над тіньовими оборотами коштів. За далеко не найсміливішими оцінками, близько 50% української економіки перебуває в "тіні". За даними Фонду Блейзера, торік, наприклад, 175 млрд дол. було зароблено легально і ще 155 млрд дол. - нелегально. Звісно, у таких умовах будь-які методи, здатні поліпшити це співвідношення, мають вітатися. Але надлишковий тиск на бізнес у цьому випадку може дати зворотний ефект. Олександр Вальчишен також не виключає можливості, що ця ініціатива призведе відходу в "тінь" тих підприємств, які до цього моменту працювали чесно. "Економічне падіння в Україні вже набуло всіх ознак депресії, відбувається скорочення економічної активності в дуже багатьох секторах. Зараз досі ще не вирішено дуже багато проблем на макрорівні, ситуація залишається вкрай складною, тому будь-які додаткові обмеження посилюють бажання підприємців уникати ризиків, це природно", - пояснює економіст.
Безготівкові розрахунки поступово скорочувалися протягом останніх років, і не зовсім зрозуміло, навіщо цей процес, що розвивається природно, штучно дотискати, ризикуючи зламати пружину, яка його штовхає. І так, за статистикою Держфінмоніторингу, кількість отриманих ним повідомлень про фінансові операції в третьому кварталі ц.р. порівняно з торішніми показниками збільшилася на 31%, і 97% цієї інформації надали саме банки. І не далі як 6 лютого 2015 р. набуває чинності закон №1702-18, згідно з яким під фінансовий моніторинг підпадатимуть будь-які платежі фізичних і юридичних осіб, що перевищують 15 тис. грн.
Інше питання, чи має цей процес логічне завершення? Співробітники Держфінмоніторингу, за їхнім твердженням, здійснюють скрупульозний аналіз і формулюють відповідні висновки та пропозиції для правоохоронних органів. І судячи з того, що очевидного поліпшення в сфері відмивання доходів в Україні не спостерігається, там вони й осідають навіки.
Різке зниження лімітів готівкових угод, з одного боку, покликане підкріпити додатковою ліквідністю банки, завдяки цілком офіційним комісіям за обслуговування трансакцій і не цілком офіційним трюкам банківських казначейств з "притримуванням" переказуваних коштів. З іншого - неминуче призведе до збільшення адміністративного навантаження і на банки, і на Держфінмоніторинг. При цьому ніяких реальних позитивних результатів у боротьбі з відмиванням коштів це не гарантує, тому що збільшення звернень до правоохоронних органів, на жаль, не є стимулом для їх активної діяльності.
Крім того, згідно з рекомендаціями FATF, міжнародної організації по боротьбі з відмиванням грошей, надлишковий тиск на систему загрожує так званим деризикінгом - феноменом, при якому банки завершують або обмежують ділові відносини з клієнтами, щоб уникнути ризиків. З одного боку, відмовляючи умовно підозрілим клієнтам, банки можуть зіпсувати відносини з цілком благонадійними компаніями, з іншого - у разі відмови в обслуговуванні "ланцюжок брудних грошей" губиться, як і сам сенс виконання рекомендацій FATF, оскільки до обмеження тіньових потоків такі дії не призводять. Але страх викликати вогонь на себе і втратити ліцензію може виявитися сильнішим за ці аргументи.
Тобто подальше обмеження безготівкових розрахунків в ідеальному середовищі мало б виключно позитивний ефект, тому що значно здешевило б обслуговування грошового обігу, знизивши витрати на транспорт і охорону, підвищило б ліквідність банків, допомогло б наповнити бюджет. Але в Україні середовище дуже далеке від ідеального, тому ризики в нинішніх умовах значно переважують потенційні вигоди. Так, багато з тих, хто ще якось примудрявся працювати в правовому полі, будуть поставлені в умови, які змушують з цього правового поля вийти або перестати працювати в принципі. І якщо це обмеження стане складно легально обійти (наприклад, подрібнивши платіж на менші суми), чимало потенційних угод або не будуть укладені взагалі, або перейдуть у так званий неформальний вид (без офіційних договорів, рахунків і платіжок). Причому валютою розрахунків при цьому буде аж ніяк не гривня.
Тож обмеження готівкових розрахунків справді могло б розглядатися як досить корисна ініціатива і крок до європейських стандартів. Орієнтуватися на європейські норми логічно і правильно, але тільки якщо це робити вчасно та за умови, що аналогічні стандарти запроваджувалися б і в інших суміжних сферах, формуючи належну фундаментальну базу. А так у нинішніх економічних і політичних умовах різке зниження планки може розвернути назад і так непогану тенденцію зростання безготівкових розрахунків, загнавши назад у "тінь" значну частину їх нинішніх оборотів.
Поки що дії регулятора непослідовні, нагадують кидання з боку в бік, з дуже прозорими натяками на корупційне їх підґрунтя. Обмеження запроваджуються, скасовуються, запізнюються або, навпаки, виявляються поспішними. Нинішня політика НБУ робить будь-яке прогнозування майбутнього фінансового сектора неможливим. Подальші "експерименти" і загравання з бізнесом можуть бути згубними і в результаті потребуватимуть значно радикальніших дій.
"Ринок не може сам себе відрегулювати, і український досвід, як і досвід інших країн, показує, що ринки не завжди ефективні, і збалансуватися їм мають допомагати рішення влади, - вважає Олександр Вальчишен. - Адже, так чи інакше, ринок переслідує свої комерційні вигоди, а влада - загальнонаціональні (принаймні повинна. - Ред.)".
Однак доти, доки НБУ балансує, намагаючись догодити і банкам, і владі, і бізнесу, рішень, які змогли б виправити ситуацію, не буде. Адже очевидно, що точкові заходи ні економіки, ні банківського сектора не рятують, дедалі більше нагадуючи припарки нехай ще й не зовсім мертвому пацієнтові, але вже такому, що наближається до коматозного стану. Єдиний шанс на порятунок якого - впровадження реанімаційного комплексу всіх уже багаторазово й пафосно анонсованих реформ. Адже тільки за умови їх реалізації нинішня дешевизна українських активів і національної валюти зможуть привабити стратегічних інвесторів і допомогти підприємницькому сектору відновитися і почати розвиватися. Інакше при подальшому розкручуванні девальваційної та інфляційної спіралей колапс усієї системи, масові банкрутства й подальше зубожіння населення неминучі.
Невже переможці останніх електоральних перегонів, що так завзято торгуються зараз за посади, потоки й сфери впливу, цього не усвідомлюють? То чи варто їм тоді розраховувати на збереження посад за собою надовго?