Щоб оцінити рівень цін у тому самому 1913-му, з порівняння з яким розпочиналася вся радянська статистика, переведемо ціни 100-річної давності у вигляд, придатний до порівняння, - із царських рублів на сучасні гривні. Для цього використаємо індекс середньої зарплати за місяць:
у 1913-му вона становила стільки, скільки одержував тоді молодший чиновник, - 37,5 царського рубля (у робітників - до 4,2 ц.р., у "розумових" - від 62 до 120 ц.р.);
а в 2013-му в середньому за рік була на рівні близько 3260 грн.
З усього цього випливає: 1 ц.р. = (3260 : 37,5) грн≈87 грн≈349 сучасних рос. руб.≈10,7 дол.
Перерахування старих цін на сучасні гривні саме за курсом
87 грн/ц.р. якраз і дозволить побачити ціни 1913-го, приведені до сьогоднішнього рівня зарплат.
Джерела інформації про ціни-1913 і деякі факти того часу - статистичний довідник "Россия.
1913 год" (www.gumer.info), розд. XII; статті "Мариупольская жизнь в 1913 году…" Л.Кудріної в газеті "Приазовский рабочий" (www.pr.ua), "Цены России 1913 года в пересчете на нынешний рубль" А.Размахніна (www.svpressa.ru), "Цены 1913 года в современных рублях" М.Терешкової (www.krasplase.ru) та "Как изменились цены и уровень жизни за 100 лет" І.Гагаріна (www.litsovet.ru).
Від мене - лише перерахунок на індекс зарплат замість індексів, застосованих у деяких зазначених матеріалах, які, вважаю, завищують царський рубль у 3–4 рази (оскільки його прирівнювали не до 349 сучасних рос. рублів, а подекуди до 1040,55, подекуди до 1335,00), унаслідок чого "стара їжа" і виходила "непристойно дорогою".
Думаю, що ціни треба перераховувати саме на зарплати (а не на золото), щоб вони наповнилися економічним смислом: скільки це коштує в перерахунку на наші доходи.
Отже.
Ціна, кажучи мовою Маркса, товару "робоча сила" у перерахунку на індекс середньої зарплати становила на місяць від 1,7 тис. грн для вантажника та від 2,2 тис. грн для шевця до 4,6 тис. у друкаря та 4,8 тис. грн для ювеліра (у "стандартного" металіста - 4,3 тис. грн).
На селі працівник одержував на місяць еквівалент 1,3 тис. грн, працівниця - 0,7 тис.
Депутат першої Держдуми отримував (у 1906 р.) - у перерахунку - понад 30 тис. грн на місяць, міський архітектор - 16 тис., завідувач земської лікарні - майже 11 тис., викладач Закону Божого в жіночій гімназії - майже 9 тис. грн, діловод - понад 8 тис. грн, не рахуючи премій, армійський штабс-капітан - майже 8 тис., помічник діловода - понад 6 тис., санітарний пристав - понад 5 тис., брандмейстер (головний пожежник) невеликого міста, яким тоді був 60-тисячний Маріуполь, - 4,5 тис. грн, фельдшер у лікарні - 4 тис., учитель початкової школи - трохи більше 2 тис. грн, сторож бібліотеки - менш як 2 тис. грн.
Міська управа Маріуполя складалася з трьох осіб: міський голова мав платню близько 36 тис. грн в еквіваленті, два його помічники - по 15 тис. - от увесь "міськвиконком" разом із мерією. (Принагідно цікава національна статистика міста: "росіяни та греки" (?) - 65%, євреї - 15%, поляки - 10%, французи та турки - по 3%, інші - 4%. До якої з цих категорій належали українці? Були разом із росіянами та греками?)
Так чи інакше, інтелігент середньої кваліфікації одержував на місяць еквівалент 4–5 тис. грн, а середній робітник - 3–3,5 тис. грн, униз же "середнє" тягли селяни (близько 1 тис. грн), яких, однак, була більшість.
Тобто за сто років у місті в середньому стали заробляти трохи менше, а на селі - більше. Більше (причому значно!) стало на душу населення й чиновників.
Про витрати.
Неодружений робітник-чоловік із села, який винаймає кімнату в місті, витрачав на місяць еквівалент 3,2 тис. грн, у тому числі: на харчування - близько 1,5 тис., житло - 0,5 тис., одяг - 0,5 тис., на решту - 0,7 тис.
Податки становили 3 царські копійки на місяць, тобто приблизно 2 грн 60 коп. нашими грошима! Прибуткового цар не стягував.
Ціни на промтовари в перерахунку на гривні з урахуванням індексу середніх зарплат: пара чобіт - понад 600 грн, парусинові штани та сорочка - майже по 90 грн (недорого), пальто (пошиття на замовлення) - 1,7 тис. грн, костюм (пошиття на замовлення) - 1,5 тис. грн (сьогодні так пошити не вийде).
Ціни в гривнях на продукти за 1 кг: хліб - від 7 до 11, м'ясо (грудина) - 48, курка - 60 грн за штуку, рис, цукор і сіль - по 26 грн (дуже дорого), гречка - 22 (теж), картопля - понад 4 грн за десяток (досить дешево), лук і морква - по 90 коп. за штуку, сушені гриби - 244 грн за 1 кг (якщо білі, то нині дорожче), молоко - по 11 грн розраховуючи на літр (дорогувато), сметана - 61 грн за кг (дуже дорого), сир - понад 17 грн (зовсім дешево), судак - більш як 54 грн, борошно - 18 (дуже дорого), варення - 65 грн (прийнятно), яйця по 2,6 грн за штуку (дуже дорого), яблука (антонівка) - теж по 2,6 грн за штуку (дорого).
Між іншим, дійна корова коштувала лише 5 тис. грн, вівця - і зовсім 600 грн.
Загалом вартість життя за сто років не впала.
Щось стало дорожче, щось дешевше - змінилася просто структура цін. У цілому ж зрозуміло одне: хоч скількись серйозного загального здешевлення - немає. Техніка зробила крок уперед, ціни ж на основні товари змінилися за структурою, але без особливого ефекту.
Століття минуло даремно?