Настав березень, і громадськість одержала можливість ознайомитися з Бюджетною декларацією на 2008 рік. Внутрішній документ уряду, схвалений постановою Кабінету міністрів від 1 березня 2007 року № 316, от уже тиждень прикрашає сайт Мінфіну. Тож за бажання його можна почитати. Та чи варто?
Чесно кажучи, трохи прикро за уряд. Отримавши (за законом про себе, коханого) нові, ширші повноваження, він уже з перших кроків почав ставитися до них формально. Здавалось би, перша в історії України Бюджетна декларація, що її виконавча влада затверджує самостійно, мала бути зроблена просто зразково — як за формою, так і за змістом. Аби змусити замовкнути всіх, хто критикує розширення кабмінівських повноважень. Проте погляду в документі зачепитися нема за що — ні за змістом, ні за формою.
Не менш як 10% коштів від приватизації держмайна спрямувати на фінансову підтримку інноваційних проектів стратегічно важливих підприємств, а розмір мінімальної заробітної плати збільшити під кінець року до 90% прожиткового мінімуму — ось, мабуть, два найцінніші, хоча й дуже розпливчасті, месиджі декларації. А самих параметрів бюджету на 2008 рік, по суті, немає. Про бюджетний дефіцит сказано, що він має бути на «економічно безпечному рівні», про обсяг державного боргу до ВВП і частку ВВП, що перерозподіляється через бюджет, — що вони не повинні перевищувати прогнозний рівень 2007-го. Що в перекладі з чиновницької звучить приблизно так: «Та облиште нас зі своїми розпитуваннями!»
Зате плести слова на кшталт «продовження проведення», «реалізація заходів із становлення та розвитку» і «подальше вдосконалення», більш звичних для програм економічного та соціального розвитку країни на черговий рік, розробники декларації явно навчилися. Чого лишень у документі немає — і стимулювання впровадження в практику новітніх методів діагностики та лікування, і реалізація Держпрограми будівництва та розвитку мережі метрополітенів (виявляється, і така є!), і збереження біорізноманіття, подальший розвиток системи його невиснажливого використання та відтворення...
Донедавна схожі документи продукувало Міністерство економіки. Та, можливо, його вже скасували, і відповідні функції тепер покладено на Мінфін, тільки народу про це сказати забули?
Можливо, комусь моя іронія видасться недоречною. Ну, тоді можна ознайомитися з розділом IV документа. Якщо укладачі Бюджетної декларації всерйоз вважають метою «підвищення результативності бюджетних витрат і відповідальності розпорядників бюджетних коштів за досягнення встановлених цілей», а одним із шляхів досягнення (!) — наприклад, у галузі оборони — «нарощування боєздатності Об’єднаних сил швидкого реагування», то важко навіть уявити, до чого ми прийдемо таким шляхом. До країни для бюджету (і відповідного міністерства), а не до бюджету на благо країни!
Втім, майже маніакальна велич Мінфіну незабаром може дістати гучного ляпаса. У розпал барикадних боїв з опозицією за електрощитову коаліційні політики закинули невідкладні законотворчі справи.
Зміни до Бюджетного кодексу України, який регулює процес прийняття головного фінансового кошторису країни (про них «ДТ» докладно писало в №7 від 17 лютого 2006 р.), не тільки не прийняті парламентом і не підписані президентом, але й, схоже, не розглядалися ні на засіданні Кабміну, ні навіть в урядовому комітеті з економічної політики. Так, урядові комітетники були зайняті животрепетними питаннями розвитку економічної конкуренції і т.ін., але як можна було забути про кодекс?
Тим часом у законі про Кабмін згадка про Бюджетну декларацію є, а в Бюджетному кодексі — усе, як і раніше: обов’язкові бюджетні слухання у ВР, Бюджетна резолюція, яку парламент затверджує після подання та врахування депутатських зауважень, три читання законопроекту та ін. Що дало підстави працівникам президентського секретаріату досить своєрідно відреагувати на документ, ухвалений Кабміном 1 березня.
«У секретаріаті президента вітають початок роботи уряду над Бюджетною резолюцією і висловлюють намір узяти активну участь у її розробці» — цитує агентство «Інтерфакс-Україна» слова заступника глави секретаріату Арсенія Яценюка на брифінгу 1 березня в Києві.
І далі: «А.Яценюк наголосив, що практично вперше в Україні з початку фінансового року уряд фактично розробив Бюджетну резолюцію». «Ми повністю підтримуємо бажання уряду вже зараз розпочати бюджетний процес», — сказав він.
Заступник глави секретаріату президента висловив надію, що в роботі над резолюцією візьме участь і Верховна Рада України, як того вимагає Бюджетний кодекс.
За його словами, хотілося б, щоб у Бюджетній резолюції, яка була презентована урядом у четвер, були більш чітко прописані позиції щодо макроекономічних орієнтирів розвитку держави на 2008 рік, тобто рівень зростання валового внутрішнього продукту, рівень інфляції, щоб була чітка цифра про розподіл ВВП через бюджет, а також чіткі обсяги капітальних інвестицій».
Загалом, Кабінетові Януковича дуже чемно нагадали про необхідність шанувати кодекс і виконувати прописані в ньому норми. Справді, не дуже гарно вийшло — такий курйозний прокол уже на першому етапі втілення закону про Кабмін у життя!
Можна припустити, що коли тяганина з ухваленням змін до Бюджетного кодексу триватиме й надалі, урядові все-таки доведеться пройти весь весняно-літній етап бюджетного процесу за старою процедурою. Ну не затівати ж чергове протистояння із секретаріатом президента майже за Дж. Свіфтом — лише через те, що слово «декларація» звучить краще, ніж слово «резолюція».
Проте це ще не всі квіточки від уряду. Схоже, що до кінця 2008 року країну очікують ще чимало несподіванок.
У суботу, 3 березня, під об’єктивами телекамер відбулося засідання Робочої групи з підготовки проекту Податкового кодексу України під головуванням першого віце-прем’єр-міністра, міністра фінансів Миколи Азарова. Наразі, за повідомленням прес-служби Мінфіну, затверджено лише план підготовки кодексу, його завдання та структура документа. «Практично завершене» вирішення організаційних питань, зокрема щодо створення так званих робочих секторів і головної аналітичної групи. Проте строки визначені жорстко: до кінця квітня 2007 року — завершення роботи над проектом Податкового кодексу, потім — «широкі консультації з громадськістю та бізнесом» і, нарешті, розгляд та прийняття документа у Верховній Раді. Програма-максимум — розробити на новій податковій базі держбюджет на 2008 рік.
Звичайно, можна встигнути все. Якщо спустять указівку і якщо обговорюватиме спеціально відібрана громадськість (кожний читає відведену йому сторінку), а ухвалюватиме документ — на віру — дружний колектив коаліційних депутатів. Та який це буде шок для країни — таке блискавичне прийняття масштабних податкових нововведень (з імовірним зниженням податкових ставок і впровадженням податку на нерухомість), і казати не хочеться. І яке щедре поле для роз’яснень податкової!
Проте з термінами слід бути більш акуратними. Бо в проекті змін до Бюджетного кодексу чорним по білому написано, що податкові нововведення в нашій вітчизні слід приймати та оприлюднювати не до 15 серпня, як колись, а до 15 квітня року, що передує бюджетному.
Нестиковка номер два. А скільки їх попереду...