У першій частині цієї статті було описано, що таке справжня податкова реформа в концепції групи "Податкова реформа" Економічної експертної платформи (раніше - однойменна група РПР), чому вона має бути саме такою, чому розробляти її довелося експертам-активістам на волонтерських засадах, і чому за шість років так і не вдалося її втілити (хоча деякі результати є, про них нижче). У цій частині йтиметься про складові цієї реформи та поточний стан справ у відповідних сферах.
Мені доводилося аналізувати причини нинішньої ситуації та механізми роботи системи багато років, останні шість - разом із колегами із згаданої вище групи. Висновки, яких ми дійшли, можна підсумувати в чотирьох пунктах, викладених нижче. Отже, у чому має полягати справжня податкова реформа?
1. Реформа адміністрування ПДВ. У принципі, цей податок далеко не такий шкідливий і поганий, як та потвора, яку з нього свого часу зробили Азаров з товаришами. Адміністрування можна практично повністю автоматизувати: хоча це і обтяжливо, але все-таки краще, ніж принцип "піймай мене, якщо зможеш", - логіка приблизно така сама, що й із "лежачими поліцейськими" на дорозі.
Саме так працює Система електронного адміністрування ПДВ, однак у ній залишилося чимало дірок (наприклад, можливість "малювати" податковий кредит прямо на серверах), а запроваджену поверх неї систему превентивного блокування підозрілих податкових накладних СМКОР (систему моніторингу критеріїв оцінки ризиків), усупереч протестам експертів, у частині розблокування віддали на відкуп податківцям. А вони, як і слід було очікувати, успішно перетворили СМКОР на знаряддя вимагання, використовуючи закладену туди залишкову дискрецію. Вдалося перемогти дискрецію та корупцію при відшкодуванні ПДВ, хоча для цього Олександру Данилюку під час перебування його міністром фінансів довелося не тільки долати страшенний спротив податківців та інших причетних до відкотів (що в підсумку коштувало йому посади), а й піти проти власних інтересів як міністра фінансів: для всіх його попередників затримка з відшкодуванням була вірною паличкою-виручалочкою на випадок недовиконання бюджету. Щоправда, під кінець минулого року, коли виконання бюджету знову опинилося під загрозою, примара невідшкодування з'явилася знову, і, що набагато гірше, податкова з Мінфіном закрили статистику відшкодування - перший крок до відкоту в найуспішнішій на сьогодні частині податкової реформи…
2. Усунення податку на прибуток як дискреційного за визначенням. Будь-який фіндиректор чи головбух знає тисячу та один спосіб, як показати прибуток і як цього уникнути, - залежно від ситуації. І їх же знає інспектор, плюс він ще десятками способів може поставити під сумнів методику розрахунків. Адже прибуток - це суто ефемерна, розрахункова величина, ніде, крім фінансової звітності, не зафіксована.
Рішення відоме та добре опрацьоване: податок на виведений капітал (ПнВК) обкладає прибуток тільки в момент його виведення (виплати дивідендів), тобто його база - це реальні фінансові трансакції. Немає до чого причепитися, немає потреби (і прямо заборонено) перевіряти нарахування прибутку, заодно дуже сильно та ефективно обкладаються махінації з офшорами. Та ба… У цьому яйці - смерть Кощія, і це розуміють усі сторони, тому триває дуже жорстка боротьба, про яку нижче.
3. Максимально повне перезавантаження податкової за прикладом Грузії. Принаймні мають бути безумовно замінені всі керівники та всі інспектори, оскільки людина, що пізнала смак живих грошей (та ще й чималих!), ніколи не працюватиме на зарплату. Як тигра, що скуштував людського м'яса, можна тільки вбити (попри Червону книгу), так і інспектора, а також силовика та іншого "начальника", які отримали необмежену владу, побачили страх в очах простої людини та одержали з допомогою цього самого страху живу копійку, можна лише звільнити.
І, звичайно, необхідно повністю стерти з пам'яті азаровську корпоративну культуру: жодних планів по зборах, жодної "мобілізації", жодного "податкова наповнює бюджет". 98% податків навіть зараз платяться добровільно, - точно в такій пропорції бюджет наповнюють платники податків, і лише 2% залежать від податківців! І якщо в Мінфіні не можуть правильно порахувати, скільки податків має надійти за рік, якщо все робити за законом, то це проблеми Мінфіну, а не платників податків.
На жаль, поки що всі "реформи" податкової зводилися до того, щоб переставляти ліжка. Кількість податківців, щоправда, трохи скоротили, відповідно, зменшилася й кількість перевірок, але принципи зовсім не змінилися. І зараз не зміняться, хоч би що з цього приводу говорили можновладці: 92% від "нової податкової" становлять старі перевірені азаровські кадри. А молодий і освічений голова ДПС, може, і хоче щось реально змінити, але поки що, як і раніше, рапортує про виконання та перевиконання плану, а підлеглих шпетить за те, що ті не справляються із завданням "мобілізації податків". З таким підходом, природно, навіть найпрогресивніші в ідеї своїй новації будуть використовуватися, приблизно як м'ясорубка отця Кабані з "Важко бути богом", яку неосвічені середньовічні співвітчизники застосовували з метою дізнання до єретиків, - хіба що закони вдасться зробити такими самими простими, однозначними та, відповідно, захищеними від дискреції, як "спрощенку" зразка 1999 року. На жаль, таких рецептів для середнього та великого бізнесу немає навіть у нас...
Крім того, перезавантаження податкової потребує радикального зниження потреби в перевірках хоча б на той час, допоки буде йти сам процес і безпосередньо після нього, а нові кадри набиратимуться досвіду. Це надто важливо ще й тому, що такі кадри мають прийти на принципово менші корупційні можливості, інакше конкурси знову залучать охочих "заробляти", а нові чесні інспектори швидко скурвляться, тим паче що платники залишаться колишніми. Тому корупційні спокуси потрібно скоротити максимально, зокрема шляхом реалізації попередніх двох пунктів.
І це одна з головних причин, чому в жодному разі не можна допустити урізання "спрощенки"! Можливі хіба що косметичні поліпшення з метою зменшити зловживання, однак про жодне розширення фіскалізації та обліку й мови бути не може, хіба що замінити частину нинішніх критеріїв, пролобійованих у різний час продавцями деяких товарних груп під фальшивими приводами на кшталт "захисту прав споживача" (шляхом позбавлення його права вибору?), на по-справжньому ризик-орієнтовані, визначені шляхом аналізу вигід і витрат та визнані самими ФОПами.
4. Скорочення та скасування податків на працю (ЄСВ) зі скороченням ПДФО в остаточному підсумку до 10%, із частковою компенсацією за рахунок збільшення надходжень від податків на землю/майно. Це насправді найважча та найтриваліша частина реформи, бо вона вимагає, з одного боку, пенсійної реформи з повною відмовою від солідарної системи, з другого - істотного скорочення державних витрат, із третього боку, модернізації податку на землю/нерухомість, перетворення ПДФО на податок на доходи домогосподарств, які сплачуються за місцем проживання, перерозподілу потоків і відповідальності між місцевими бюджетами та центром тощо. Однак у разі успіху можна буде святкувати перемогу над зарплатами в "конвертах" і неофіційною зайнятістю - не через рік і не через два, але в перспективі…
Чомусь саме цією найпроблематичнішою частиною реформи почали перейматися в уряді та ВРУ, щоправда, у викривленому вигляді: із запровадженням прогресивного ПДФО (що є антиреформою з будь-якого погляду, у цьому навіть Міклош, напевно, підтримав би); із введенням обов'язкової накопичувальної пенсійної системи, яка загрожує зжерти все зниження ЄСВ на першому етапі, якщо воно, звичайно, взагалі очікується; і з незрозумілими поки що ініціативами в сфері податку на землю/нерухомість, основним платником якого взагалі-то має бути бізнес. Понад те, очевидно, що без вирішення попередніх трьох проблем послаблення в частині обкладання зарплат будуть, найшвидше, компенсовані ще більшим тиском на бізнес за іншими податками, ще більшим свавіллям податківців під святим приводом "мобілізації" заради виконання бюджету…
Що ще гірше, з приходом нинішнього складу податкового комітету ВРУ дискреційні ініціативи просто посипалися, як "горішки" з кози. Чого варта лише фіскалізація малого бізнесу, яка, не вирішуючи жодного з нібито поставлених завдань, повертає податківцям втрачену можливість збирати корупційну данину з дрібного бізнесу. А законопроєкт №1210 у початковій редакції взагалі ввібрав у себе всі "хотілки" податківців, починаючи з можливості інспектора на власний розсуд визначати "провину" платника і "ділову мету" операції та закінчуючи звільненням цього самого інспектора від будь-якої персональної відповідальності. Останнє, утім, удалося все-таки прибрати, як і безліч інших, м'яко кажучи, суперечливих норм, але два перші приклади залишилися. І що ж відповідає голова цього комітету критикам? "Що стосується суб'єктивної оцінки представників контролюючого органу, то є можливості врегулювання спірних питань в адміністративному або судовому порядку", - каже він. Тобто хай живе дискреція, яка за наших умов - синонім корупції! На щастя, законопроєкт цей поки що так і не став законом - застряг на етапі підписання президентом.
Щоправда, заміняти податок на прибуток податком на виведений капітал монобільшості, напевно, однаково доведеться, - це одна з небагатьох конкретних обіцянок, які сам президент неодноразово повторював під час виборчої кампанії.
Та як це може робити голова комітету, який свого часу виступав категорично проти такої реформи? При цьому противники ПнВК часу даремно не втрачають, і вже сам президент повторює за ними, що "це о-о-отакенна діра в бюджеті", хоча насправді офіційних розрахунків КМУ поки що немає. Утім, навіть коли вони з'являться, то навряд чи їм можна буде вірити: рахувати довірено Мінфіну, який має описаний вище конфлікт інтересів у цьому питанні. Тим часом альтернативні підрахунки показують, що закриття офшорних схем може майже повністю компенсувати діру, і це при тому, що не всі позитивні для бюджету ефекти вдається оцінити.
Утім, чи у цифрах річ? Чомусь до того самого №1210 преспокійно ввійшла норма про прискорену амортизацію, яка за економічним ефектом багато в чому аналогічна ПнВК, хоча ніяк не вирішує головної проблеми податку на прибуток, описаної вище, - залишає свавілля неторканим. Зауважимо, що жодних заперечень із боку МВФ це не викликало. І цей самий закон запроваджує деякі обмеження на офшорні схеми, щоправда, з величезними дірами та розширенням усе тієї самої дискреції, - чи не для того, щоб обрізати потенційні внутрішні компенсатори у ПнВК? Дуже хотілося б помилятися, але все це свідчить далеко не на користь доброї "політичної волі". Адже виконати передвиборну обіцянку можна по-різному…
У хід може піти, наприклад, ідея про реформування податку тільки для тих, хто реально нічого в офшори не виводить, - щоб не зачіпати інтереси тих, хто топить там до десяти мільярдів доларів щорічно без сплати будь-яких податків і на сьогодні побудував разом із консультантами, які організовують офшорні схеми, і податківцями, котрі їх "кришують", найміцніший бастіон на шляху реформи. Але якщо таких не чіпати, а запровадити ПнВК лише для підприємств із оборотом до 200 млн грн на рік, то ті великі, хто хоче піти від обкладання прибутку, робитимуть це через платників ПнВК і звичні офшори, а ті, кому він невигідний, знайдуть можливість зменшити об'єкт оподаткування, користуючись аналогічними послугами більших партнерів. І тоді в бюджеті справді утвориться діра, у результаті "експеримент" оголосять невдалим, що противникам реформи й потрібно було довести. Можуть, звичайно, з'явитися й інші способи дискредитувати ідею, наприклад, створивши своїми руками подвійний режим, як описано вище, а потім впровадити контроль над "перетоками", - а це взагалі жахіття у плані адміністрування…
Доведеться, вочевидь, скасовувати й фіскалізацію в тому вигляді, в якому її прописано в законах №128 і 129: протести підприємців тільки наростають, вони вже перейшли до попереджувальних страйків, а жодних додаткових підтверджень благотворності фіскалізації як не було, так і немає. І взятися їм немає звідки: аргументи її прибічників давно спростовані, розрахунки - не на користь фіскалізаторів (тому ні Мінфін, ні комітет ВР їх не оприлюднили), і навіть остання паличка-виручалочка, МВФ, уже давно не наполягає на таких заходах. І чого б Фонду наполягати після того, як їх власне дослідження не знайшло доказів фіскальної ефективності масово-обов'язкового застосування РРО, а його автори рекомендували обмежити фіскалізацію лише особливо ризиковими категоріями платників, ретельно зважуючи витрати та вигоди в кожному випадку.
Потрібно зазначити, що в цьому напрямі намітився вже деякий прогрес: за останній час про підготовку законопроєкту, який заміняє тотальну фіскалізацію деякою "оптимальною моделлю", заявили голова податкового комітету, коаліція бізнес-асоціацій УРБ за підсумками зустрічі в комітеті ВРУ та члени Координаційної ради з питань мікробізнесу при КМУ. Ця Коордрада була створена свого часу як громовідвід, щоб знайти підсолоджувачі для бочки дьогтю, які заспокоїли б мікробізнес, але стала у результаті місцем для дискусій, тих самих, яких так бракувало на етапі поспішного голосування за сумнозвісні законопроєкти. З іншого боку, "радикали" - автори законопроєктів №2644 і 2645, які повністю скасовували закони №128 і129, - погодилися прибрати з них недоречні положення, що вихлюпують разом із фіскалізацією і довгоочікувані програмні РРО. Однак залишається дуже велике запитання, що мають на увазі під оптимальною моделлю всі сторони…
У наступній частині статті буде докладніше розглянуто розклад сил у середовищі бізнесу та запропоновано деякі системні рекомендації, які виходять за рамки власне податкової реформи.