Економічні кризи 2008-го і 2010–2012 рр. змусили світове співтовариство зробити серйозні висновки. Адже під загрозою опинилася стабільність світової фінансової системи, а також усього економічного світоустрою. Одним з наслідків цих тектонічних потрясінь стало усвідомлення фінансистами необхідності впровадити нові міжнародні стандарти звітності, які краще відображали б реалії економіки, що змінюються дедалі швидше.
Спочатку ці стандарти - МСФЗ - було прийнято для того, щоб суб'єкти господарювання в усьому світі краще розуміли один одного й оперували тими самими поняттями. Вони працюють приблизно у 150 країнах, і Україна теж поступово впроваджує їх у себе в рамках курсу на європейську інтеграцію. Оскільки економіка не стоїть на місці, час від часу з'являлася потреба адаптувати стандарти - для цього впроваджувалися нові їх версії. Найактуальніший стандарт МСФЗ під номером дев'ять (МСФЗ-9) почали розробляти ще 2012-го і повинні були впровадити наступного року. Він покликаний додати стабільності економіці за рахунок більш ефективного управління ризиками.
На сьогодні триває дискусія про те, що означатимуть нові стандарти для української економіки загалом та її банківського сектора, зокрема. Відповідь на запитання: "Чому це особливо актуально для банків?", досить проста. Тому що банківський регулятор приділяє цьому питанню значну увагу, випускає відповідні нормативні акти, закликає банкірів активно готуватися до нововведення, яке не за горами. Причому це нововведення може вплинути на функціонування українських банків, які тільки зараз потроху вибираються з фінансової ями, викликаної політичною й економічною кризою 2014 р.
Нові положення, що містяться в МСФЗ-9, мають два аспекти.Перший - це підхід до оцінки ризиковості тих чи інших активів. У попередніх версіях стандартів використовувався "історичний" підхід: він означає, що базою для висновку, наскільки ризиковим є той чи інший актив, була статистика про функціонування економічного суб'єкта мінімум за три роки, а також дані про його поточний стан. Новий підхід, закріплений у МСФЗ-9, передбачає, щоосновою оцінки ризиковості, поряд з оцінкою реального стану клієнта, стане прогнозування його майбутніх показників. Окремо також мають братися до уваги макроекономічні фактори - як розвиватиметься економіка країни, і як ці зміни вплинуть на клієнта. Такий підхід допоможе зробити оцінку більш реалістичною, адже раніше переоцінка ризиків, побудована в основному на інформації, отриманій заднім числом, в умовах стрімких змін ринку швидко застарівала, а оперативно вносити зміни було неможливо. Є ще й другий аспект - технічний бік питання: банкам потрібно провести так званий SPPI тест. Він дасть змогу правильно класифікувати активи й зобов'язання згідно з новими вимогами стандарту й зміною підходу до групування активів за амортизованою вартістю за ступенем їх ризику в три кошики зі зміною алгоритму розрахунків знецінення. Таким чином, попереду величезна робота з оновлення системи аналізу ризиків і нарахування резервів, щоб зробити її більш реалістичною.
У світі немає дискусій про те, чи потрібен МСФЗ-9. Чергове оновлення стандартів - це відповідь на виклики часу, вистраждана після численних дефолтів і економічних потрясінь. Але актуальним залишається питання: коли саме новий стандарт має бути імплементований? Візьмемо для прикладу світову банківську систему. За оцінками аналітиків компанії "Делойт", нові стандарти приведуть до того, що банкам через переоцінку ризиків доведеться знову збільшувати резерви. Порядок цифр додаткового резервування може бути різний - від 7% у найкращому разі до "плюс нескінченності".Розрахунки показують, що багато банків муситимуть збільшити розмір резервів на 35–40%. А це означає діру в капіталі, необхідність у додатковій капіталізації, а також шок для фондового ринку, адже акції банків дуже популярні на біржах розвинених країн.
Тепер повернімося до українських реалій. Що стосується України, то шоком негайне впровадження МСФЗ-9 може стати не тільки через необхідність додаткового резервування. Сам процес переходу на нові стандарти передбачає зміну й значне доопрацювання IT-систем, що є дуже дорогим задоволенням і, як правило, завжди призводить до потреби докуповувати нове комп'ютерне обладнання. Фахівці, які можуть проконсультувати щодо впровадження МСФЗ-9, на українському ринку в дефіциті, тому коштують недешево. Великі банки, що перебувають у системі координат світового фінансового ринку, зможуть відшукати на це кошти, а от чи зможуть "малюки" - велике питання. Плюс, щонайболючіше, швидше за все, і приватні акціонери комерційних банків, і держава, що володіє більш як 50% банківської системи, змушені будуть знову "лізти в кишеню" і вливати капітал у свої банки, які нещодавно вже й так були докапіталізовані через втрату Криму та частини Донбасу.
Що, на мою думку, треба зробити, щоб перехід на новий стандарт не вбив вітчизняні банки? Насамперед регулятор - Національний банк - має дати час, щоб імплементацію стандарту не було проведено з терміновістю "на вчора". Згідно з міжнародним регулюванням, датою початку впровадження МСФЗ-9 має стати 1 січня 2018 р., а завершитися цей процес може й до кінця року. Регулятор ще не оголосив своєї дати завершення процесу, і дуже бажано, щоб вона максимально зсунулася до закінчення 2018-го.
НБУ також слід виконати ще одну "домашню" робота - привести внутрішні регуляторні документи про порядок резервування до нового стандарту МСФЗ. Банки, як і раніше, паралельно нараховують резерви для цілей банківського нагляду за локальними вимогами, вони були досить близькі до старих стандартів МСФЗ, але новий МСФЗ-9 зробив ці постанови застарілими. Але ж саме міжнародні стандарти є важливішими, адже "їхньою мовою" говорить увесь світ.
Хоча, за великим рахунком, за свої дії з упровадження МСФЗ в українських банках НБУ заслуговує на похвалу. Проте МСФЗ має бути впроваджений і у великих українських компаніях, і в цьому плані, на мою думку, регулятори роблять загалом явно недостатньо. Це погано, адже в такий спосіб інші суб'єкти господарювання залишаються надзвичайно вразливими до ризиків, які обов'язково позначаться на всій економіці. У 2014 р. економіка України вже змогла зберегти свою життєстійкість, а держава - незалежність у тому числі й завдяки банківській системі, яка прийняла на себе удар економічного падіння та змогла докапіталізуватися. Чи вийде це наступного разу - велике питання. Банки не можуть бути "острівцями стабільності", якщо решта економіки працює за незрозумілими і непрогнозованими правилами. Це відповідальність вищих державних виконавчих органів і відповідних секторальних регуляторів, аби МСФЗ стали "біблією" для всіх компаній України, що допоможе зробити український бізнес більш прозорим і, як наслідок, привабливим для інвесторів.
У зв'язку з реалізацією нового стандарту виникає ще одне запитання: яким чином це вплине на здатність української банківської системи генерувати кредитні ресурси для економіки? У короткостроковій перспективі дефіцит капіталу може ускладнити повноцінне відновлення кредитування. Однак у довгостроковій - тільки зробить українські банки більш стійкими та, як наслідок, більш ресурсодоступними.
Питання про відновлення повноцінного кредитування лежить у сфері запуску інших фінансових інструментів, що дають змогу здешевити кредитні ресурси. Можна взяти приклад Польщі, де банки становлять лише 25% від усієї фінансової системи. Решта - це "довгі" гроші, інвестовані в пенсійні, страхові накопичення, а також в інструменти фондового ринку. Таких інструментів в Україні немає. Але вони вкрай необхідні для якнайшвидшого руху країни шляхом реформ і зміцнення фінансової стабільності. Без комплексного реформування фінансового сектора кредитний бум нашій країні не загрожує, буде у нас МСФЗ-9 чи ні.