Минулого тижня в Іллічевську проходило засідання Асоціації міст України (АМУ), її двох секцій — середніх і малих міст. Мери з’їхалися з усіх кінців країни, щоб обговорити головне питання, питання життя та смерті — бюджетну політику держави. У центрі уваги був проект Бюджетного кодексу країни, ухвалений парламентом у другому читанні. Засідання проходило на базі відпочинку «Райдужний», але ні ласкаве сонце, ні золотавий пісок, ні шум прибою не заважали мерам майже три дні обговорювати цю тему. Дискусія була такою гострою, що друге питання — концепція регіонального розвитку й роль місцевого самоврядування, відійшло на другий план. Зрозуміло, влада — це гроші, і коли їх немає, то про яке самоврядування може йти мова?
Щороку бюджетний процес у нашій країні перетворюється на торг між центром і регіонами. Не на користь останніх. Ситуація, коли держава забирає все чи майже все, не даючи змоги нормально жити й розвиватися регіонам, певна річ, не може влаштовувати останніх. І ось на обрії замаячів довгоочікуваний Бюджетний кодекс, який, за ідеєю, має покласти край ручному управлінню й установити чіткі, ясні та сталі правила гри, що були б вигідні усім: державі, місту, селу.
А дзуськи. Отож поки депутати на канікулах, мери міст вирішили зібратись і домовитися про свою позицію в бюджетному питанні. І висловити все, що вони думають із цього приводу, уряду, парламенту і Президенту країни.
Проте, як ви самі розумієте, єдиної думки, якими мають бути міжбюджетні відносини, немає і серед мерів міст. Це показало обговорення. Довелося шукати компроміс, аби дійти згоди щодо позиції асоціації в цьому питанні. Апарат АМУ заздалегідь зробив заготовку, із якої випливало, що Асоціація міст України загалом схвалює проект і вважає за до-цільне почати реформу міжбюджетних відносин уже 2001 року. Але флюїди невдоволення деяких політичних кіл роботою уряду й тут далися взнаки. Вони надали проблемі політичного забарвлення й мало не завели її обговорення в безвихідь. Це сталося на другий день засідання, коли в крісло головуючого сів міський голова Києва Олександр Омельченко. Правда, у результаті все обійшлося. Почавши з різкої критики й абсолютного неприйняття проекту Бюджетного кодексу, мери міст дійшли загалом до схвалення та підтримки ідей реформування бюджетної системи України, що містяться в ньому, констатуючи при цьому, що цей документ не повною мірою відповідає Конституції та Закону «Про місцеве самоврядування». У цьому зв’язку вони висунули ряд істотних зауважень і планують наполягати на тому, щоб їхні поправки було враховано вже в держбюджеті на 2001 рік.
ГУБЕРНАТОРИ У ЛЕГКОМУ ШОЦІ. І НЕ ТІЛЬКИ
Найбільше галасу в регіонах наробило нововведення, пов’язане з новими міжбюджетними відносинами, які тепер будуватимуться напряму: між Мінфіном і містом, Мінфіном і районом, обминаючи область. Здавалося б, те, чого так довго домагалися міста, здійснилося. А ні. У легкому шоці не тільки губернатори (що само собою зрозуміло), а й багато мерів міст. Одні просто не знають, виграють вони чи втратять. І ця невідомість їх лякає. Ніхто не може собі уявити, як Мінфін працюватиме з 700 бюджетами напряму. Інші переконані: усе, що не робиться — до гіршого. Ну а треті знають, що втрачають.
По-перше (і це буде записано у зверненні АМУ до Президента й Верховної Ради), кодекс ставить у нерівне становище села, селища й міста районного підпорядкування, які мають такі самі права, як і решта територіальних громад. Річ у тому, що їхні бюджети, на відміну від інших, не будуть самостійними. Нормативну базу для них встановлюватиме район. На думку голови Асоціації сільських, селищних і міських рад, селищного голови Нової Водолаги Віктора Слиша, це не що інше, як мораторій на місцеве самоврядування на рівні сіл, селищ і міст районного підпорядкування, що суперечить Конституції та Закону «Про місцеве самоврядування в Україні».
Заступник начальника головного бюджетного управління Мінфіну Анатолій Мярковски, виступаючи на засіданні асоціації, погодився, що критика на адресу розробників і міністерства в даному випадку цілком справедлива. За його словами, сьогодні Мінфін справді не в змозі технічно впоратися з усіма 10 тисячами бюджетів. Для цього потрібен час. Тож із наступного року він зможе працювати напряму з містами (республіканського та обласного підпорядкування) і районами. Як справитися з рештою, таку схему ще пропрацьовують. Один із шляхів розв’язання проблеми Мінфін бачить в укрупненні територіальних громад. Щоб замість 10 тисяч бюджетів створити, приміром, 3 тисячі. Але цей процес передусім повинен ініціюватися знизу, вважає А.Мярковски.
По-друге, новий рівень відносин, схоже, просто лякає багатьох мерів, викликає недовіру й навіть обурення. Обурення тим, що місцеві бюджети обслуговуватимуться тільки через казначейства. А це означає, що вільно розпоряджатися грошима місцева влада вже не зможе. «Це не що інше, як недовіра до влади, обраної народом», — говорили вони. Але най-більше їх лякає те, що випрошувати, а потім «вибивати» фінанси в Києва їм буде куди складніше, ніж в області. Хоча А.Мярковски пояснював, що нікуди не доведеться їздити й «вибивати». Належні кошти виділятимуться у вигляді трансфертів автоматично. І сват ти чи брат, якого кольору в тебе очі й особисті стосунки — для системи байдуже.
Чудово! Та от хто ж у це повірить? Міський голова Одеси Руслан Боделан упевнений: якщо завтра доведеться їхати в Мінфін, то місто одержить набагато менше, ніж має нині. За його словами, при формуванні бюджету уряд виходить із того, що 75% коштів повинно йти на виплату зарплат. За словами Боделана, це підходить малим містам, де немає великих комунальних видатків, але тільки не великим. І коли це не врахувати, то можна занапастити все комунальне господарство.
«Якщо сьогодні — це наш клопіт, як нам кажуть, то в такому випадку ми самі повинні формувати свій бюджет, — говорив Р.Боделан, — тобто бюджетний процес повинен іти знизу вгору. А нам пропонують, як і колись, згори вниз, але ще жорсткіший варіант. Я розумію, якщо дати містам таку можливість, то районам нічого не залишиться. Але тоді необ-хідно шукати інший взаємоприйнятний шлях, а не підкидати ідею, яка лише на перший погляд нібито піднімає наші бюджетні відносини на щабель вище».
Тим часом міський голова Миргорода, голова правління Асоціації міст Полтавської області Василь Третецький вважає, що нові правила гри невигідні тим, хто має на душу населення більше 200 грн. Це Києву й іншим великим містам невигідно, отож, мовляв, вони виступають проти. «Авжеж, Бюджетний кодекс далеко не ідеальний, — говорив він. — Але сьогодні це істотний крок на шляху створення реального самоврядування».
ЦЕ МЕНІ Й ЦЕ МЕНІ, ЦЕ ЗНОВУ МЕНІ...
Мери міст не можуть погодитися з тим, як загалом формуються місцеві бюджети. Вони вважають, що норматив відрахувань для бюджетів міст районного значення, сіл і селищ, встановлений у розмірі не менше 25% від доходів (які збиратимуться на адміністративних територіях), це менше, ніж вони одержували раніше. Вони вважають, що такий підхід геть позбавляє території зацікавленості у зборі доходів. «До чого цього разу додумалися, — обурювався міський голова Червонограда Петро Олійник, — забрати в нас податок із прибутку підприємств комунальної власності».
Що втратять, а що виграють території, питання неоднозначне. У кожного міста своя специфіка. Приміром, перший заступник міського голови Бердянська Віктор Кулібаба підрахував, що Бердянськ одержить набагато більше доходів, ніж мав раніше, а селищний голова Нової Водолаги — що села, селища й міста районного підпорядкування — з комареву ніжку.
Словом, для створення реальної бази доходів місцевих бюджетів, особливо малих міст, сіл і селищ, асоціація наполягатиме (і це записано в її зверненні) на тому, щоб із кошика доходів, який береться для розрахунку трансфертів місцевим бюджетам, вивести плату за землю й за патент. А щоб ці маленькі території зацікавити у зборі доходів, установити: у разі перевиконання плану мобі-лізації доходів за загальнодержавними податками та зборами вони повинні одержувати 20% від суми перевиконання.
При цьому асоціація вважає за необхідне скасувати пільги щодо податку на землю, надані Верховної Радою. І в жодному разі не застосовувати їх при запровадженні податку на нерухомість. Інакше нерухомість реєструватиметься на пільговиків. Асоціація наполягає, що права надання пільг слід закріпити винятково за місцевими радами. Загалом стосовно будь-яких установлених законами пільг, АМУ зайняла чітку позицію: ліквідувати всі пільги, що не можуть бути профінансовані, або передати їх забезпечення держбюджету. Миритися з тим, що держава фінансує лише частину видатків, пов’язаних із наданням населенню субсидій і пільг на житлово-комунальні послуги, через що всі шишки летять на голову місцевої влади, вона більше не має наміру.
І останнє. Якщо говорити про баланс інтересів держави й місцевого самоврядування, то головна цифра, яку обстоюватиме асоціація, — це сума трансфертів із держбюджету. Вона повинна бути не менше 18% від його обсягу при нинішній структурі доходів. На сьогодні це найприйнятніший варіант, вважає експерт АМУ з питань бюджету Юрій Ганущак: «І це єдина політична цифра, за яку доведеться боротися. Якщо вдасться її відстояти, то жодна з територій не матиме менше, ніж 2000 року, а більшість — значно більше».
БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС ЯК КОДЕКС ЧЕСТІ
Словом, мери міст дійшли висновку, що спроби уряду й парламенту вдосконалити міжбюджетні відносини та призвести їх у відповідність із Конституцією поки що успіхом не увінчалися. Попри очевидні старання, створити базу для самостійних і самодостатніх місцевих бюджетів так і не вдалося. За підсумками засідання асоціація ухвалила звернення до Президента України й Верховної Ради, у якому виклала свою позицію. Але тепер, щоб її почули, без політичного тиску, як відзначив на прес- конференції віце-президент асоціації з виконавчої роботи Мирослав Пітцик, не обійтися.
На засіданні ж асоціації мери міст закликали один одного згадати про народних депутатів, котрі, мабуть, забули, хто їх обирав і чиї інтереси вони мають захищати. І з їхньою допомогою створити своє лобі в парламенті. До речі, крім голови підкомітету Верховної Ради з питань місцевих бюджетів Валерія Асадчева (який також розробив свій варіант Бюджетного кодексу, не врахований парламентом) нікого з народних депутатів на засіданні АМУ не було. На превеликий жаль мерів, не потішили своєю увагою шановні збори ні бюджетний комітет Верховної Ради, ні комітет із питань місцевого самоврядування.